open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 9901/315/20

Провадження № 11-151заі21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,

за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача - Гаврилова О. Ю.,

представники відповідача - Лаптієв А. М., Осядла М. В.,

представник третьої особи - Костицька С. В.,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року (судді Радишевська О. Р., Мацедонська В. Е., Кашпур О. В., Уханенко С. А., Шевцова Н. В.) у справі № 9901/315/20 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ), третя особа - Рахункова палата (далі - РП), про визнання протиправною і скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог

1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРУ, у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 03 вересня 2020 року № 865-ІХ «Про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Рахункової палати» (далі - Постанова № 865-ІХ);

- поновити ОСОБА_1 на посаді члена РП з 04 вересня 2020 року.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуваною Постановою ВРУ його було звільнено з посади члена РП у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років. Така підстава для дострокового звільнення з`явилася 13 грудня 2019 року з набранням чинності відповідних змін до Закону України від 02 липня 2015 року № 576-VIII «Про Рахункову палату» (далі - Закон № 576-VIII), внесених Законом України від 14 листопада 2019 року № 293-IX «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» (далі - Закон № 293-IX).

3. На думку позивача, застосування до нього законодавчих новел у частині підстав для дострокового звільнення з посади члена РП порушує загальноправовий принцип незворотної дії закону в часі, адже на момент призначення його на посаду члена РП та досягнення ним шістдесяти п`яти років чинне на той час законодавство не містило такої підстави для звільнення. Положення Закону № 576-VIII, які таку підставу встановлюють, застосовуються до тих правовідносин, що виникли після набрання ними чинності 13 грудня 2019 року. Посилаючись на те, що віку шістдесяти п`яти років він досяг 31 жовтня 2019 року, позивач уважає, що відповідач протиправно звільнив його з посади з указаної підстави.

4. Крім цього, на думку позивача, вказані законодавчі новели є неконституційними, адже звужують обсяг прав членів РП, які станом на час його прийняття призначені на ці посади та яким виповнилося шістдесят п`ять років. До того ж закон, яким вони запроваджені, прийнятий з порушенням процедури.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 11 березня 2021 року відмовив у задоволенні позову.

6. Судове рішення мотивовано тим, що:

- 13 грудня 2019 року набрали чинності зміни до Закону № 576-VIII, внесені згідно із Законом № 293-IX, у частині підстав для дострокового звільнення члена РП з посади. Відтак досягнення членом РП шістдесяти п`яти років є підставою для його звільнення (пункт 3-1 частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII);

- вік особи як юридичний факт-стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки;

- зворотна дія нормативно-правового акта у часі - це його здатність поширювати свій регуляторний вплив на події, факти, що виникли і тривали до набрання ним чинності. Водночас 13 грудня 2019 року стан позивача як особи, яка досягла шістдесяти п`яти років, не припинився, у зв`язку із чим з цієї дати до спірних правовідносин підлягав застосуванню пункт 3-1 частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII;

- з огляду на висновки Конституційного Суду України, викладені в Рішенні від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007, про те, що встановлення законодавцем граничного віку перебування на відповідній службі є питанням соціальної або економічної доцільності; особливі правила та умови, засновані на специфічних вимогах до праці, не обмежують право на працю і гарантію рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності; граничний вік перебування на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування фактично є пенсійним віком для цієї категорії працівників, суд першої інстанції не вбачав обставин, які б у контексті вимог статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) давали б підстави для незастосування до спірних правовідносин пункту 3-1 частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII;

- щодо аргументів позивача про неконституційність пункту 3-1 частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII унаслідок порушення ВРУ процедури прийняття Закону № 293-IX, то їхня оцінка виходить за межі компетенції адміністративного суду і не може бути надана в межах цього провадження;

- пункт 13 частини другої статті 25 Закону № 576-VIII, з якого вбачається, що РП вносить на розгляд ВРУ подання про дострокове припинення повноважень члена РП, не підлягає застосуванню до спірних правовідносинах, оскільки у випадку позивача мало місце звільнення з посади до закінчення його повноважень, що не є тотожним достроковому припиненню повноважень члена РП, перелік яких визначено абзацом одинадцятим частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII.

7. За висновком суду першої інстанції, у ВРУ були визначені законом підстави для дострокового звільнення позивача з посади члена РП, при цьому оскаржувана Постанова ВРУ прийнята з дотриманням визначеної Законом № 576-VIII процедури.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

8. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

9. Позивач указав на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що відповідач не порушив процедуру звільнення ОСОБА_1 з посади члена РП, оскільки згідно з проєктом постанови про звільнення члена РП ОСОБА_1 , зареєстрованим у ВРУ 08 липня 2020 року, пропонувалось звільнити з посади члена РП ОСОБА_1 до закінчення строку його повноважень у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років, проте 03 вересня 2020 року ВРУ прийняла Постанову № 865-ІХ, відповідно до якоїзвільнила ОСОБА_1 з посади члена РП у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років. На переконання позивача, підстава для звільнення у вказаному проєкті постанови ВРУ суттєво відрізняється від підстави, зазначеної у тексті Постанови № 865-ІХ, який опубліковано на сайті ВРУ та в газеті «Голос України». При цьому на засіданні Комітету ВРУ з питань бюджету (далі - Комітет) не приймалось рішення про внесення поправок та/або пропозицій до проєкту постанови, Комітет прийняв рішення рекомендувати ВРУ прийняти проєкт постанови без зазначення про внесення поправок та/або пропозицій. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з протоколу засідання Комітету та із стенограми протоколу засідання Комітету від 21 липня 2020 року, а також висновком Комітету від цієї ж дати. До того ж на пленарному засіданні ВРУ 03 вересня 2020 року до проєкту постанови не вносились поправки та/або пропозиції, проєкт постанови ВРУ був прийнятий у цілому. Зазначене підтверджується витягами із стенограми пленарного засідання № 3 та з протоколу пленарного засідання ВРУ від 03 вересня 2020 року № 3. Отже, текст Постанови № 865-ІХ, який прийнято на пленарному засіданні ВРУ, не відповідає проєкту цієї постанови, що свідчить про грубе порушення відповідачем порядку прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з огляду на частину четвертустатті 102, частину другу статті 114, частину третюстатті 138 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI «Про Регламент Верховної Ради України» (далі - Регламент).

10. Скаржник також зазначив, що суд не застосував у сукупності:

- принцип незалежності членів РП, який визначено статтею 3 Закону № 576-VIII, Лімською декларацією керівних принципів контролю 1977 року та Мексиканською декларацією незалежності вищих органів державного аудиту 2007 року, відповідно до яких незалежність членів РП забезпечується, зокрема, через встановлення заборони звільнення до закінчення повноважень з підстав, які не були визначені на час призначення особи на посаду;

- принцип правової визначеності, закріплений у статті 57 Конституції України та застосований у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), згідно з яким кожна особа повинна мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права. Член РП, якого призначено на посаду, повинен чітко розуміти підстави для його звільнення до закінчення повноважень, які не можуть хаотично змінюватись під час виконання ним своїх обов`язків;

- принцип незворотної дії закону в часі та неможливості звуження існуючих прав, які закріплено у статтях 22 та 58 Конституції України. На думку позивача, в контексті триваючих правовідносин (виконання обов`язків члена РП) нові підстави для звільнення до закінчення повноважень можуть застосовуватись лише до нового складу РП, тобто із дотриманням принципу «перспективної дії нової норми». Аналогічні висновки викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 2003 року № 22-рп/2003 (справа щодо строків перебування на посту Президента України). В іншому випадку відбувається звуження існуючих прав особи, а отже, і порушення принципу незалежності членів РП.

11. На переконання скаржника, суд першої інстанції безпідставно не застосував положення пункту 13 частини другої статті 25 Закону № 576-VIII, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що для звільнення позивача до закінчення строку його повноважень не потрібно подання РП. Крім цього, суд на порушення статті 7 КАС України застосував до спірних правовідносин пункт 3-1 частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII, який не відповідає Конституції України та порушує норми міжнародного права. При цьому ВРУ порушила порядок прийняття вказаної норми.

12. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позов повністю.

Рух апеляційної скарги

13. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 22 квітня 2021 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року та призначила справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги

14. У відзиві на апеляційну скаргу представник ВРУ вказав, що ухвалене Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішення є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. ВРУ прийняла рішення, оформлене постановою, відповідно до частини восьмої статті 208-2 Регламенту з урахуванням техніко-юридичного доопрацювання проєкту документа з метою належного оформлення індивідуально-правового акта, що має також кадровий характер, водночас указані редакційні правки не впливають на зміст оскаржуваної Постанови, предметом якої є звільнення ОСОБА_1 з посади члена РП.

15. РП у відзиві на апеляційну скаргу заперечила проти вимог позивача й зазначила, що його твердження про те, що суд першої інстанції не врахував, що пункт 3-1 частини сьомої статті 20 Закону 576-VIII порушує принцип незалежності членів РП, є безпідставними. Скаржник помилково посилається на частину першу статті 3 цього Закону, якою передбачено, що діяльність РП ґрунтується, зокрема, на принципі незалежності, оскільки цією нормою встановлено принцип незалежності РП як колегіального державного органу. При цьому відповідно до пункту 1 частини третьої статті 3 Закону № 576-VIII незалежність РП забезпечується встановленим Конституцією України і цим Законом порядком призначення на посади та звільнення з посад членів РП. Третя особа також зазначила, що міжнародні стандарти вищих органів фінансового контролю не застосовуються ВРУ при вирішенні питання щодо звільнення члена РП з посади, а також загалом не мають юридично-зобов`язального характеру та не містять вимоги щодо невстановлення граничного віку перебування на посаді членів вищого органу аудиту. Крім цього, РП указує на те, що норма права не формується у вакуумі, а право є динамічною системою, що обумовлює необхідність перманентного розвитку національного законодавства. Станом на час призначення позивача на посаду члена РП вже існувало обмеження щодо можливості призначення на відповідну посаду особи віком понад 65 років (пункт 1 частини другої статті 19 Закону № 576-VIII), а також існував загальний віковий ценз (65 років) для державних службовців; подібні обмеження існували та продовжують існувати також для низки інших категорій посад. Позивач не довів, що його звільнення у зв`язку з введенням вікового обмеження для членів РП суперечить його легітимним очікуванням, а відтак принцип правової визначеності у спірних правовідносинах, на думку третьої особи, не порушено.

16. У зв`язку з викладеним представники ВРУ та РП просять залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

17. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній підстав. Представники відповідача та третьої особи просили оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

18. Постановою ВРУ від 15 березня 2018 року № 2345-VIII «Про призначення на посади членів Рахункової палати» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено на посаду члена РП.

19. 31 жовтня 2019 року позивачеві виповнилося 65 років.

20. 13 грудня 2019 року набрали чинності зміни до Закону № 576-VIII, внесені Законом № 293-IX, відповідно до яких Голова, інший член РП до закінчення строку його повноважень звільняється з посади ВРУ у разі досягнення шістдесяти п`яти років.

21. 03 вересня 2020 року ВРУ Постановою № 865-IX звільнила ОСОБА_1 з посади члена РП у зв`язку з досягненням шістдесяти п`яти років відповідно до пункту 16 частини першої статті 85 Конституції України, статті 20 Закону № 576-VIII.

22. Вважаючи вказану Постанову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

25. Відповідно до пункту 16 частини першої статті 85 Конституції України до повноважень ВРУ належить призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів РП.

26. Організацію, повноваження та порядок діяльності РП врегульовано Законом № 576-VIII.

27. Відповідно до частин першої, другої статті 17 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду) РП складається з дев`яти членів РП. Членами РП є Голова РП, його заступник та інші члени РП.

28. Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 576-VIII на члена РП поширюється дія Закону України «Про державну службу», крім норм щодо порядку призначення на посаду та звільнення з посади та умов оплати праці члена РП, що встановлюються цим Законом.

29. У частині першій статті 19 Закону № 576-VIII визначено, що членом РП може бути громадянин України, не молодший тридцяти років, який володіє державною мовою та однією з офіційних мов Ради Європи, має вищу освіту не нижче ступеня магістра, загальний стаж роботи не менше семи років, стаж роботи у сфері державного контролю (аудиту), економіки, фінансів або права не менше п`яти років та бездоганну ділову репутацію.

30. Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 576-VIII не може бути призначена на посаду члена РП особа: 1) яка досягла шістдесятип`ятирічного віку; 2) яка за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена; 3) яка за станом здоров`я не може виконувати повноваження члена РП; 4) яка має не зняту чи не погашену в установленому законом порядку судимість; 5) на яку протягом останнього року було накладено адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення; 6) яка має громадянство чи підданство іншої держави; 7) яка не пройшла перевірку, передбачену законами України «Про очищення влади» та «Про запобігання корупції»; 8) яка не подала декларацію, передбачену Законом України «Про запобігання корупції», за рік, що передує року призначення на відповідну посаду.

31. Згідно із частинами першою, п`ятою статті 20 Закону № 576-VIII члени РП призначаються на посади та звільняються з посад ВРУ відповідно до вимог цього Закону та в порядку, встановленому Регламентом. Строк повноважень членів РП становить шість років. Одна і та сама особа не може обіймати таку посаду понад два строки.

32. Частиною сьомою статті 20 Закону № 576-VIII передбачено, що Голова, інший член РП до закінчення строку його повноважень звільняється з посади ВРУ у разі: 1) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням; 2) призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою; 3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров`я протягом чотирьох місяців підряд; 4) припинення громадянства України, наявності (набуття) громадянства іншої держави або виїзду на постійне місце проживання за межі України; 5) невідповідності обмеженням щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначеними Законом України «Про запобігання корупції», що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; 6) набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, встановлених Законом України «Про запобігання корупції»; 7) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно нього.

Повноваження Голови, іншого члена РП припиняються у разі набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним або обмеження його цивільної дієздатності, визнання безвісно відсутнім чи оголошення померлим, а також у разі його смерті.

33. 14 листопада 2019 року ВРУ прийняла Закон № 293-IX, підпунктом 9 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» якого частину сьому статті 20 Закону № 576-VIII доповнено пунктом 3-1, відповідно до якого Голова, інший член РП до закінчення строку його повноважень звільняється з посади ВРУ у разі досягнення шістдесяти п`яти років.

34. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 293-IX цей Закон набирає чинності з 01 січня 2020 року, крім пункту 5, підпункту 8 пункту 7 і пункту 12 розділу I та підпункту 9 пункту 2 і пункту 3 розділу II цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

35. 12 грудня 2019 року в газеті «Голос України» (№ 238) було опубліковано Закон № 293-IX, у зв`язку із чим 13 грудня 2019 року набрали чинності зміни до Закону № 576-VIII, внесені згідно із Законом № 293-IX, у частині підстав для звільнення з посади Голови, іншого члена РП до закінчення строку його повноважень.

36. З огляду на викладене у разі досягнення членом РП шістдесяти п`яти років його має бути звільнено з посади до закінчення строку повноважень на підставі пункту 3-1 частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII.

37. Як убачається з матеріалів справи, спір виник щодо застосування ВРУ пункту 3-1 частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII у редакції Закону № 293-IX, який набрав чинності 13 грудня 2019 року, позаяк позивач досягнув шістдесятип`ятирічного віку 31 жовтня 2019 року, тобто до набрання чинності вказаною законодавчою новелою.

38. Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

39. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

40. Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання чинності цими актами, а також відносини, які виникли до набрання чинності нормативно-правовими актами і продовжують існувати на час набрання ними чинності. У другому випадку такі акти поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим» (переживаюча дія).

41. Здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому, є зворотною дією нормативно-правового акта в часі, яка для цілей стабільності суспільних відносин застосовується лише в разі скасування чи пом`якшення юридичної відповідальності.

42. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вік особи як юридичний факт-стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки. Водночас 13 грудня 2019 року стан позивача як особи, яка досягла шістдесяти п`яти років, не припинився, у зв`язку із чим з цієї дати до спірних правовідносин підлягав застосуванню пункт 3-1 частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII. Більше того, 03 вересня 2020 року ВРУ не звільнила позивача з дня, коли він досяг 65-річного віку (31 жовтня 2019 року). Позивач майже рік після досягнення такого віку ще працював на посаді. Тому твердження про надання Постанові № 865-ІХ зворотної (ретроактивної) дії є безпідставними. Звільнення позивача з посади відбулося з дня набрання чинності Постановою № 865-ІХ, а не з дня досягнення ним 65-річного віку.

43. Застосування пункту 3-1 частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII було передбачуваним для позивача не тільки тому, що цей припис мав пряму дію у часі, але й з огляду, зокрема, на припис частини першої статті 18 Закону № 576-VIII, відповідно до якого на члена РП поширюється дія Закону України «Про державну службу», крім норм щодо порядку призначення на посаду, звільнення з посади та умов оплати праці члена РП, що встановлюються цим Законом. Будучи призначеним на посаду Постановою ВРУ від 15 березня 2018 року № 2345-VIII, позивач не міг не розуміти припис частини другої статті 18 Закону № 576-VIII, який не передбачав, що звільнення члена РП з підстав, визначених цим Законом, може відбуватися тільки тоді, якщо відповідна підстава існувала на момент призначення члена РП. З погляду Закону 576-VIII важливо, щоби підстава звільнення члена РП була визначена саме у ньому, а не в інших нормативно-правових актах.

44. Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення пункту 13 частини другої статті 25 Закону № 576-VIII, внаслідок чого дійшов помилкового висновку, що для звільнення позивача до закінчення строку його повноважень не потрібно подання РП, з огляду на такі міркування.

45. Згідно з пунктом 13 частини другої статті 25 Закону № 576-VIII РП на своїх засіданнях розглядає та вирішує питання внесення на розгляд ВРУ подання про дострокове припинення повноважень Голови, іншого члена РП.

46. При цьому Закон № 576-VIII розрізняє інститут звільнення члена РП з посади до закінчення строку його повноважень та інститут дострокового припинення повноважень члена РП.

47. Вичерпний перелік підстав дострокового припинення повноважень члена РП передбачено абзацом одинадцятим частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII (у редакції, чинній на час прийняття відповідачем оскаржуваної постанови). Водночас пунктами 1-8 частини сьомої статті 20 цього Закону визначено підстави звільнення Голови, іншого члена РП до закінчення строку його повноважень. Законом 576-VIII також передбачено звільнення членів РП у зв`язку із закінченням строку їх повноважень.

48. Отже, Закон № 576-VIII передбачає такі механізми, пов`язані із закінченням перебування члена РП на посаді:

- звільнення з посади у зв`язку із закінченням строку повноважень;

- звільнення з посади до закінчення строку повноважень;

- дострокове припинення повноважень.

49. Зазначені механізми відрізняються підставами та процедурою їх застосування.

50. Закон не передбачає повноважень РП щодо внесення на розгляд ВРУ подання про звільнення з посади члена РП, оскільки частиною другою статті 25 Закону № 576-VIII визначено виключно повноваження РП вносити на розгляд ВРУ подання про дострокове припинення повноважень члена РП.

51. Звільнення з посад членів РП віднесено до конституційних повноважень ВРУ, а тому таке повноваження не може бути обмеженим наявністю чи відсутністю подання з боку РП. Звільнення члена РП до закінчення строку його повноважень здійснюється ВРУ у зв`язку з наявністю підстав для такого звільнення.

52. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувану Постанову прийнято ВРУ з дотриманням визначеної у Законі № 576-VIII процедури.

53. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що вказані у Постанові № 865-ІХ підстави звільнення не відповідають підставам звільнення, зазначеним у проєкті цієї постанови, за який голосували народні депутати України.

54. Відповідно до положень частин першої та восьмої статті 47 КАС України, якою передбачено процесуальні права та обов`язки сторін, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

55. Матеріалами справи установлено, що позивач не заявляв указані вище підстави позову в суді першої інстанції.

56. З огляду на положення частини п`ятої статті 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції в цій категорії справ не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

57. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

58. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що протягом розгляду справи позивач не висловлював доводів щодо пов`язаності його звільнення з посади члена РП з його службовою діяльністю на цій посаді, а тому у суду немає підстав вважати, що звільнення ВРУ ОСОБА_1 з посади відбулося з використанням повноваження з іншою метою, ніж та, з якою це повноваження надано. Крім того, позивач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції у заявах по суті справи не вказував, що ВРУ порушила принцип рівності та дискримінувала його за віком або за іншою ознакою. Тому за відсутності відповідних скарг немає підстав для розгляду справи у цьому аспекті.

59. Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 заявив клопотання про звернення до Конституційного Суду України з поданням щодо конституційності пункту 3-1 частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII з підстав невідповідності статтям 22, 58 і 98 Конституції України, положенням Лімської декларації керівних принципів контролю 1977 року та Мексиканської декларації незалежності вищих органів державного аудиту 2007 року.

60. За правилами частини четвертої статті 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

61. Відповідно до частин першої, другої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

62. Згідно із частиною другою статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування

63. Конституційний Суд України в Рішенні від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 (справа про граничний вік перебування на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування) дійшов висновків про те, що граничний вік перебування на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування фактично є пенсійним віком для цієї категорії працівників; встановлення законодавцем граничного віку перебування на відповідній службі є питанням соціальної або економічної доцільності. Особливі правила та умови, засновані на специфічних вимогах до праці, не обмежують право на працю і гарантію рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності.

64. Зважаючи на встановлені у справі обставини та висновки Великої Палати Верховного Суду в цій постанові, зазначені вище висновки Конституційного Суду України та правове врегулювання підстав щодо вирішення такого клопотання, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки не встановила, що застосований у цій справі пункт 3-1 частини сьомої статті 20 Закону № 576-VIII суперечить нормам Конституції України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

65. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

66. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

67. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Т. О. Анцупова К. М. Пільков

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко

Г. Р. Крет І. В. Ткач

Л. М. Лобойко С. П. Штелик

Джерело: ЄДРСР 99786460
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку