ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 826/11771/18

адміністративне провадження № К/9901/21885/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/11771/18

за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства (далі - ДП) «Національні інформаційні системи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про скасування державної реєстрації, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ДП «Національні інформаційні системи»

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2019, ухвалене у складі судді Каракашьяна С.К.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Беспалова О.О., суддів Ключковича В.Ю., Парінова А.Б.,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 10.07.2018 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила скасувати державну реєстрацію заповіту, складеного від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкав за адресою: АДРЕСА_1 (змінено на АДРЕСА_1 ), в Спадковому реєстрі за №58519320, із зазначенням дати посвідчення - 19.03.2015 у Безуглівській сільській раді Згурівського району Київської області (далі - Безуглівська сільрада) за адресою: 07640, Київська область, Згурівський район, с. Безуглівка, вул. Крикуна, 2, зареєстрованого 01.02.2016 року в 15:34 реєстратором Філії міста Києва та Київської області ДП «Національні інформаційні системи».

Позовні вимоги мотивовано тим, що вищезазначений заповіт не посвідчувався сільською радою, оригінал та будь - яка копія даного заповіту відсутні, натомість, запис про державну реєстрацію унеможливлює отримання спадщини позивачем.

2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 25.03.2019, залишеним без змін постановою Шостий апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019, частково задовольнив позов, вийшовши за межі позовних вимог:

зобов`язав ДП «Національні інформаційні системи» скасувати державну реєстрацію заповіту, складеного від імені ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в Спадковому реєстрі за №58519320, зареєстрованого 01.02.2016;

в решті позовних вимог - відмовив.

3. 02.08.2019 ДП «Національні інформаційні системи» звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019 в частині встановлення для ДП «Національні інформаційні системи» обов`язку скасувати державну реєстрацію заповіту, складеного від імені ОСОБА_3 в Спадковому реєстрі за № 58519320, зареєстрованого 01.02.2016 та ухвалити нове рішення, яким визнати скасованою державну реєстрацію зазначеного вище заповіту.

4. Верховний Суд ухвалою від 08.08.2019 відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. У справі, яка розглядається суди встановили, що 01.02.2016 реєстратором Філії міста Києва та Київської області ДП «Національні інформаційні системи» у Спадковому реєстрі за № 58519320 було зареєстровано заповіт, складений ОСОБА_3 19.03.2015 у Безуглівській сільраді за адресою: 07640, Київська область, Згурівський район, с. Безуглівка, вул. Крикуна, 2, на користь ОСОБА_2 .

Підставою для здійснення такої реєстрації була заява про державну реєстрацію заповіту від 28.01.2016 № 31, скріплена печаткою Безуглівської сільради та підписом секретаря сільської ради, із зазначенням про зберігання даного заповіту в Безуглівській сільраді.

Також суди встановили, що з листа Безуглівської сільради від 23.02.2016 № 31 видно, що за 2015 рік заповіт від імені ОСОБА_3 , 1925 року народження, сільська рада не складала та не посвідчувала.

Позивачкою було направлено 29.05.2018 лист до ДП «Національні інформаційні системи», у якому вона просила скасувати реєстрацію вищезазначеного заповіту.

Відповідачем, листом від 14.06.2018 № 2583/03.2-16 було відмовлено у задоволенні заяви позивача, з посиланням на те, що заяв про скасування від сільської ради не надходило.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачем порушено права позивача, оскільки внесенням запису про реєстрацію унеможливлено отримання спадщини позивачем.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. Касаційна скарга ДП «Національні інформаційні системи» мотивована, зокрема, тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 1254 Цивільного кодексу України, оскільки предметом спору у цій справі є скасування державної реєстрації заповіту, а не скасування заповіту.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

9. Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

10. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

11. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

12. У частині першій статті 4 КАС України наведено визначення термінів, вжитих у цьому Кодексі, згідно з якими адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1);

публічно-правовим спором є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2);

суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

13. Водночас, в частині першій статті 19 КАС України наведений перелік публічно-правових спорів, на які розповсюджується юрисдикція адміністративних судів, до яких, зокрема, віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

14. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

15. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

16. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

17. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

18. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

19. Разом з цим обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.

20. Отже, публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

21. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

22. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

23. У справі, яка розглядається спір виник щодо державної реєстрації заповіту у Спадковому реєстрі. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що внесенням відповідачем запису про державну реєстрацію заповіту на користь третьої особи, про скасування якої виник спір у цій справі, унеможливлено отримання нею спадщини.

24. Так, згідно із статтею 1300 Цивільного кодексу України на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У таких випадках нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину, які в подальшому реєструються у Спадковому реєстрі.

25. При цьому, постановою пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» суд роз`яснив, що спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, а справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

26. Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

27. Водночас, відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

28. Так, згідно із пунктом 10 частини першої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

29. Як видно з матеріалів справи, оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками (позивачем та третьою особою) про право приватне - право на спадщину, що не містить ознак публічно-правового спору, в розумінні КАС України.

30. При цьому колегія суддів наголошує на тому, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

31. Відповідно до пункту 5 частини першої стаття 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

32. Згідно зі статтею 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

33. Відповідно до статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частина перша).

34. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а тому, захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом, слід здійснювати за правилами цивільного судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства, у зв`язку з чим, за правилами статті 354 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

35. Відповідно до частини першої статті 239 КАС України (у редакції Закону України від 15.01.2020 №460-IX) якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 343, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Національні інформаційні системи» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2019 у справі №826/11771/18 - скасувати.

Провадження у справі № 826/11771/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національні інформаційні системи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про скасування державної реєстрації - закрити.

Роз`яснити, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду та що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіА.І. Рибачук Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик