ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2007 р. 12:25 год. Справа № 05/230-05

вх. № 8126/6-05

Суддя господарського суду Харківської області

за участю секретаря судового засідання

представників сторін :

позивача – гол. спеціаліста-юр. Лесик О.І. (доручення № ХОЦЗ-02-326 від 23.01.07 р.),

відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

по справі за позовом Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, в особі Харківського обласного центру зайнятості (м. Харків)

до Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу „Росія” (Харківська обл., с. Сосонівка)

про стягнення 24050,84 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь прострочену заборгованість по сплаті страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за період з 15.11.02 р. по 31.12.04 р. в сумі 22213,71 грн. та пеню за період з 15.11.02 р. по 31.12.04 р. в сумі 1837,13 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує не виконанням відповідачем вимог Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що прострочена заборгованість і пеня підлягають списанню, як безнадійний податковий борг, який виник внаслідок форс-мажорних обставин, які мали місце в його господарстві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, відповідно до п.8 ст.35 КАС України.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексом адміністративного судочинства України (скорочено - КАС України) до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, справа розглядається в порядку, встановленому КАС України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Згідно довідки Нововодолазького РЦЗ №49 від 25.02.05 р. відповідач зареєстрований як платник збору на обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття 20.07.2000 р. за № 305 і відповідно до листа Державного центру зайнятості № ДЦ-05-901 від 23.03.01 р. не повинен був проходити перереєстрацію.

24.01.05 р. Нововодолазьким РЦЗ була проведена планова перевірка відповідача на предмет правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за період з 01.10.2002 р. по 31.12.2004 р.

В ході перевірки була виявлена прострочена заборгованість в сумі 22213,71 грн. На суму простроченої заборгованості нарахована пеня в сумі 1837,13 грн., про що складено акт № 2 від 24.01.05 р., який надісланий відповідачу поштою 22.03.05 р. в зв’язку з відмовою керівника та головного бухгалтера відповідача від його підписання, що підтверджується актом відмови від підпису, складеним представниками позивача (а.с.19).

Відповідно до п.1 ст.12 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості.

Згідно п.2 ст.12 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Оскільки п.4 ст.38 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від імені Фонду надано керівникам виконавчої дирекції Фонду, його заступникам, керівникам робочих органів виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступникам, Нововодолазький РЦЗ направив до Харківського обласного центру зайнятості звернення № 77 від 18.03.05 р. про прийняття рішення про стягнення недоїмки та фінансових санкцій.

12.04.05 р. Харківський обласний центр зайнятості виніс розпорядження № 36 про застосування фінансових санкцій та перерахування коштів, яким зобов’язав відповідача в десятиденний термін з дня отримання цього розпорядження перерахувати до Фонду заборгованість по страховим внескам та пеню. Це розпорядження було відправлено відповідачу поштою та отримано ним 28.05.05 р., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення № 47832.

Причиною спору в даній справі є питання щодо звільнення відповідача від сплати страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття внаслідок форс-мажорних обставин, що склалися в його господарстві.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-ІІІ (надалі – Закон № 1533), який набрав чинності з 01.01.2001.

Відповідно до п.3 ст.17 Закону № 1533 роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.

Відповідно до статті 34 цього Закону забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду.

Згідно з частиною другою статті 35 Закону № 1533 відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття.

Статтею 38 Закону № 1533 передбачено, що у разі несвоєчасної або неповної сплати страхових внесків страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків та пеню. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Згідно з частиною другою цієї статті Закону № 1533 не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується. Статтею 39 Закону № 1533 передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Водночас відповідно до преамбули Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі - Закон № 2181) (зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 20.02.2003 р. № 550-IV) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Згаданим Законом України від 20.02.2003 № 550-IV „Про внесення змін до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до числа контролюючих органів віднесено органи фондів загальнообов'язкового соціального страхування – стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом (підпункт 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону № 2181).

З огляду на викладене після набрання чинності зазначеним Законом України від 20.02.2003 № 550-IV, тобто після 26.03.2003, не сплачені в строк страхові внески до фондів загальнообов'язкового соціального страхування підпадають під ознаки податкового боргу в розумінні пункту 1.3 статті 1 Закону № 2181, а на погашення зобов'язань зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування поширюється дія Закону № 2181.

Проте, якщо сільськогосподарське підприємство вважало заборгованість зі страхових внесків безнадійною, воно не позбавлене було права й можливості порушити у встановленому порядку питання про списання цього боргу уповноваженим на це державним органом, а в разі відмови або ухилення останнього від такого списання - оскаржити відповідні дії чи бездіяльність.

Між тим судом встановлено відсутність доказів списання заборгованості зі сплати відповідачем страхових внесків до Фонду, а тому посилання відповідача на пункт 18.2 статті 18 Закону № 2181 в даному випадку є безпідставним, оскільки підпунктом 18.2.3 пункту 18.2 статті 18 Закону № 2181 списання безнадійного податкового боргу віднесено до виключної компетенції податкових органів.

Наявність простроченої заборгованості в сумі 22213,71 грн. та пені в сумі 1837,13 грн. підтверджується розрахунковими відомостями відповідача за 1-й квартал 2006 рік та за 1-й квартал 2007 року.

Відповідач не надав суду доказів наявності форс-мажорних обставин, доказів сплати або списання цієї простроченої заборгованості і пені, оскарження розпорядження або будь-які заперечення.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем чинного законодавства, суд знаходить позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

За таких обставин та враховуючи, що позивач звільнений від сплати державного мита і не поніс судових витрат, суд не стягує з відповідача судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи.

Керуючись ст.ст.8, 10, 12, 17, 35, 38 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, п.9.3, 9.4. Інструкції „Про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття”, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.12.2000 р. № 339, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2001 р. за № 30/5221, статтями 86, 94, 98, 160 - 163 , п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу „Росія” (63224 Харківська обл., Нововодолазький район, с. Сосонівка, вул. Миру, 3. Код ЄДРПОУ № 05521436, п/р. № 260000002221 в ХОД АППБ «Аваль», МФО 350589) на користь Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, в особі Харківського обласного центру зайнятості (61050 м. Харків, пр. Московський, 51. Код ЄДРПОУ 03491277. Р/р № 37178304900001 в УДК у Харківській області, МФО 851011) прострочену заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за період з 15.11.02 р. по 31.12.04 р. в сумі 22213,71 грн. та пеню за період з 15.11.02 р. по 31.12.04 р. в сумі 1837,13 грн.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя

Повний текст постанови складений 17.05.07 р.