Ухвала
іменем України
4 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 127/1-597/10
провадження № 51-6959 ск 18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року,
встановив:
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_4 про перегляд вироку Ленінського районного суду м. Вінниці від 3 грудня 2010 року, яким ОСОБА_4 було засуджено за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі КК), за нововиявленими обставинами.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, засуджений звернувся зі скаргою до апеляційного суду, яку ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року було залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 порушив питання про перегляд зазначених судових рішень в касаційному порядку.
Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на наступне.
Так, доводи ОСОБА_4 щодо незаконності ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2020 року, якою відмовлено у відкритті провадження за його заявою про перегляд вироку Ленінського районного суду м. Вінниці від 3 грудня 2010 року за нововиявленими обставинами, а також ухвали Вінницького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року, якою залишено без зміни ухвалу місцевого суду, є безпідставними.
Так, стадія перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами має свої особливості та спеціальні завдання, якими є перевірка законності та обґрунтованості судових рішень, які набрали законної сили, а не розгляд обвинувачення по суті, що ґрунтується на загально-правовому принципі остаточності судових рішень.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) нововиявленими обставинами слід вважати: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Крім того, системне тлумачення статей 459, 462, 91 КПК вказує на те, що нововиявлені обставини мають такі ознаки: вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення; перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення; мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Разом з цим, необхідно пам`ятати, що перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайною (екстраординарною) процедурою перегляду судових рішень увиняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження, розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним.
Тобто, це так звана ревізійна стадія, в ході якої суд не розглядає справу по суті, вона не є повторною апеляцією чи касацією та не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження й усунення суперечностей у доказах, натомість суд на цій стадії лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути.
За приписами ст. 463 КПК заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який перший допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин.
Згідно з ч. 2 ст. 464 КПК не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам ст. 462 КПК і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
При цьому, відповідно до правового висновку, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 3 лютого 2020 року (справа № 127/1-597/10) положення ч. 2 ст. 464 КПК про те, що «суддя … вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами», слід розуміти як такі, що надають судді повноваження перевірити наявність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами та ухвалити рішення про відкриття такого провадження або відмову у його відкритті.
Як вбачається з копій судових рішень, засуджений ОСОБА_4 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2020 року із заявою про перегляд вироку Ленінського районного суду м. Вінниці від 3 грудня 2010 року в порядку глави 34 КПК. На його думку, нововиявленими обставинами є постановлення вироку суду на підставі показів свідка ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6 , відносно яких внесені відомості до ЄРДР за завідомо неправдиві показання. Також посилався на порушення під час досудового розслідування права на захист. При цьому не погоджується з кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 115 КК та вважає за необхідне перекваліфікувати їх на ч. 2 ст. 121 КК оскільки лікарня не мала можливості вчасно надати допомогу потерпілому.
Місцевий суд, діючи у відповідності до вимог закону, належним чином розглянувши заяву засудженого ОСОБА_4 та встановивши щодо підстави, які зазначає заявник для перегляду вказаного вироку за нововиявленими обставинами, не відносяться до жодної із зазначених у ч. 2 ст. 459 КПК, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження.
Так, за завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого у ст. 384 КК передбачено кримінальну відповідальність, тому належним засобом доказування існування викладених у заяві засудженого обставин слід вважати процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би було встановлено відповідні факти. Тобто, повинен бути вирок суду, який набрав законної сили, щодо особи за надання нею завідомо неправдивих показань.
Проте належного підтвердження доводів у частині надання свідком та потерпілою завідомо неправдивих показань засуджений ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій не надав, як і рішень за результатам здійснення кримінальних проваджень за вказаними фактами, а внесення відомостей до ЄРДР не вказує на наявність нововиявлених обставин, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 459 КПК, та не є достатнім для сумнівів у законності остаточного й обов`язкового до виконання судового рішення.
Що стосується тверджень ОСОБА_4 про порушення на стадії досудового розслідування його права на захист, то навіть у випадку підтвердження відповідних обставин, за змістом ч. 2 ст. 459 КПК вони не можуть бути визнані нововиявленими, оскільки були відомі на час розгляду кримінального провадження судом по суті.
Переглядаючи ухвалу місцевого суду в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст.419 КПК дав належну оцінку доводам апеляційної скарги засудженого ОСОБА_4 , які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли би бути підставою для скасування судових рішень, не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_4 .
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
