Єдиний унікальний номер: 379/609/21

Провадження № 2/379/489/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Музиченко О. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Носач Н.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зняття заборони відчуження з майна,

В С Т А Н О В И В:

06.07.2021 позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що в березні 2021 року йому стало відомо про наявність заборони відчуження на нерухоме майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого він зазначений. Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, заборона на даний будинок накладена 30.06.2004 за № 45490 Таращанською районної державною нотаріальною конторою; підстава обтяження: повідомлення, 2876, 10.02.1999, Ощадбанк України, Тараща; об`єкт обтяження: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_1 . Звернувшись до АТ «Державний ощадний банк України» щодо зняття заборони відчуження, позивачу було повідомлено про відсутність в банку таких повноважень. 23.03.2021 позивач звернувся до Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» щодо надання інформації відносно існування у нього заборгованості за кредитними договорами, на що йому було повідомлено про відсутність будь-якої заборгованості за кредитами та надано відповідну довідку. Крім того, позивач не був та не є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Так, адресою реєстрацію місця проживання позивача є: АДРЕСА_2 , в той час, як адреса будинку, на який накладено заборону відчуження - АДРЕСА_1 . Через неможливість вирішення даного питання у позасудовому порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача АТ «Державний ощадний банк України», в якому просить суд скасувати заборону відчуження об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , що накладено на підставі повідомлення 2876 Ощадбанку України та зареєстрвоано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 45490 від 30.06.2004.

Ухвалою суду від 08 липня 2021 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 29.07.2021 /а.с. 20-21/.

29.07.2021 судом отримано від відповідача АТ «Державний ощадний банк України» відзив на позовну заяву за підписом представника - адвоката Дем`янова І.Ю. з додатками /а.с.28-38/. У своєму відзиві представник відповідача вказує про незаконність та необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .. Свою позицію мотивує тим, що в силу ст.ст. 9,10,11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наявність реєстраційного запису щодо заборони відчуження нерухомого майна, власником якого є стороння людина, а не позивач, виникли не у зв`язку з діями АТ «Ощадбанк», а лише на підставі повідомлення 2876 від 10.02.1999. В силу закону банк не наділений правом та обов`язком здійснювати реєстраційні дії щодо нерухомого майна, зокрема, скасування раніше зареєстрованих обтяжень. Виходячи з норм законодавства та змісту позовних вимог позивача, АТ «Ощадбанк» не може відповідати за позовом, а тому вважає його залучення до справи в якості відповідача безпідставним і незаконним. Виходячи з викладеного, оскільки банк не має перед ОСОБА_1 жодних обов`язків стосовно заявлених позовних вимог, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та суду пояснив, що навесні 2021 року він вирішив подарувати свій будинок дочці. При оформленні договору з`ясувалось, що по його прізвищу накладено арешт на будинок АДРЕСА_1 , що колись - 20 років тому належав його дружині. Сам він ніколи не був власником цього будинку, жодного струнку до того будинку не мав і не має, ніяких боргів у нього особисто немає. Йому пояснили, що підставою накладення арешту є борг в АТ «Ощадбанк». Але він ніколи не мав жодних відносин з цим банком. Він звернувся в АТ «Ощадбанк», взяв там довідку про відсутність заборгованості, намагався зняти арешт безпосередньо в банку, але йому відмовили. Наголосив, що він не був і не є власником будинку АДРЕСА_1 , цей будинок вже давно належить родині ОСОБА_2 .

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно та завчасно. Згідно зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення судовий виклик отримано відповідачем 13.07.2021 /а.с.27/. Представник відповідача у своєму відзиві від 29.07.2021 просить розглядати справу без його участі та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 /а.с.31/.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані докази, судом встановлено наступні фактичні обставини та визначено зміст спірних правовідносин.

З наявної у матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 31.05.2021 вбачається, що по здійсненому за частковим співпадінням пошуку по об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 міститься заборона (архівний запис) за реєстраційним номером обтяження 45490 на цей житловий будинок, що була зареєстрована 30.06.2004 реєстратором Таращанською районною державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення 2876 від 10.02.1999 Ощадбанку України, власником вказано: « ОСОБА_1 , ОСОБА_3 » /а.с.13/.

З відповіді-повідомлення філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» за № 100.40/0649-104 від 26.05.2021 на заяву ОСОБА_1 від 23.03.2021 вбачається, що відповідно до ст. 111 Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затверджених постановою Правління Національного банку України від 20.06.2019 № 80, справи щодо юридичного оформлення рахунку Клієнтів за активними та пасивними операціями: ідентифікаційні документи, кредитні договори, договори застави, переказу боргу, майнові доручення, поручительства третьої особи, гарантії, акредитиви, довідки та інші документи справи в національній та іноземних валютах, зберігаються 5 років після виконання умов договору. Таким чином, на даний момент не можливо з`ясувати, які були умови договорів, укладених між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» /а.с.14/.

Згідно довідки № 100.40/0649-103, виданої 26.05.2021 філією Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», станом на 20 травня 2021 по фізичній особі - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи платника податків: НОМЕР_1 ) в установах АТ «Ощадбанк» відсутня будь-яка заборгованість за кредитами /а.с.15/.

З інформаційної довідки № 258755686 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 31.05.2021 вбачається, що за пошуком по фізичній особі за РНОКПП: НОМЕР_1 за повним співпадінням по ОСОБА_1 відомості відсутні /а.с.12/.

Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників від 28.05.2021 по ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 - інформація відсутня /а.с.11/.

Вирішуючи даний спір, суд виходить із наступного.

Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року №364/3657 (зі змінами).

Відповідно до п. 2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

З 01.01.2013 року відповідно до ст. 8, ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат», нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позик (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 74,75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868. для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Відповідно до Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5, зареєстрованим в Мін`юсті 10.06.1999 р. за № 364/3657, реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство Інформаційний центр Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

У відповідності до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до ст.ст.9,10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень належить виключно Державним реєстаторам України, до яких належать: Державний реєстратор, нотаріус, а у разі наклаення арешту в межах виконання судового рішення - державний, приватний виконавець.

Статтею 11 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

З даної норми чинного законодавства випливає те, що відповідач не наділений правом та обов`язком здійснювати реєстраційні дії щодо нерухомого майна, зокрема, скасування раніше зареєстрованих обтяжень.

Відтак, суд вважає слушними аргументи відповідача про те, що АТ «Державний ощадний банк України» не може відповідати за пред`явленою до них вимогою, оскільки законом не передбачено можливості вчинення банком відповідних реєстраційних дій по зняттю заборони відчуження з нерухомого майна, оскільки такі дії в силу закону можуть виконуватись виключно спеціальними суб`єктами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що: «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 ЦК України).

За положенням ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Окрему увагу суд звертає на положення частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на захист СВОГО цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом СВОГО особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом СВОЇХ порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З наданих суду письмових доказів - інформаційних довідок з Державних реєстрів - вбачається, що по позивачу ОСОБА_1 за повним співпадінням з його РНОКПП: НОМЕР_1 відсутні відомості про заборони чи обтяження на належне йому нерухоме майно.

При цьому, ОСОБА_1 просить скасувати заборону відчуження об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого позивач не являється. З цього суд висновує, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист неіснуючого у нього права власності на нерухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За положенням ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам по справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки за п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, що документально підтверджено копією посвідчення інвалідності 2 групи серії НОМЕР_2 та копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 1 категорії серії НОМЕР_3 /а.с.9,10 відповідно/, судові витрати по сплаті судового збору суд відносить на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про нотаріат», ст.ст. ст.ст. 2, 4, 5, 12, 18, 19, 23, 28, 76-82,141, 259, 263-268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У позові ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зняття заборони відчуження з майна - відмовити.

Судові витрати - судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 30.07.2021.

Суддя Таращанського районного суду Київської області О. О. Музиченко