open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 127/14786/21

Провадження № 33/801/565/2021

Категорія: 299

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романчук Р. В.

Доповідач: Шемета Т. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Шемети Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, працюючого на посаді начальника зміни відділу засекречення документованого зв`язку інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , -

в с т а н о в и в:

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 145 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2 465 грн 00 копійок.

В постановісуду зазначено,що ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, працюючи на посаді начальника зміни відділу засекречення документованого зв`язку інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , в умовах особливого періоду, 16.03.2021 року не виконав у встановлений термін реєстрацію флеш-накопичувача, на якому містилася інформація з обмеженим доступом, чим порушив вимоги ст. 1-4 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 року №551, не виконав вимоги ст. 8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" від 05.07.1994 року № 80/94-ВР (зі змінами), п. п. 12, 14, 38 постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 736 "Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення, обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію" (зі змінами), п. 21 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2006 року № 373 "Про затвердження Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах" (зі змінами), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись із такою постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницього міського суду Вінницької області від 10 червня 2021 року, і закрити провадження у справі. Посилається на те, що він не порушував норми Постанови КМУ від 29.03.2006 року № 373 «Про затвердження Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах» та норм постанови КМУ від 19. 10 2016 року № 736 «Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення, обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію». Стверджує, що він не здійснював копіювання службової інформації на незареєстрований флеш-накопичувач та при його отриманні від ОСОБА_2 не знав про наявність службових документів. Зазначає, що його правопорушення полягає в тому, що він лише не зареєстрував носій інформації для належного обліку документації. Він визнав факт правопорушення, встановленого на підставі службового розслідування, вчинене ним порушення є малозначним визнав в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 подану апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав, просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ч.7ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч. 2статті 172-15 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, якщо це діяння вчинене в умовах особливого періоду.

Недбалим ставленням до військової служби є несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов`язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія).

Несумлінне ставлення до службових обов`язків характеризує об`єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.

Визнаючи ОСОБА_1 винним ускоєнні інкримінованогоадміністративного правопорушення,суд першоїінстанції виходивз того,що ОСОБА_1 допустив недбалеставлення довійськової службивчинене вумовах особливогоперіоду,а саме: перевищив строки виконання реєстрації флеш- накопичувача, на якому містилася інформація з обмеженим доступом.

Суд першоїінстанції вірнозазначив,що ОСОБА_3 є спеціальним суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що підтверджено витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2020 року № 147( а. с. 5), згідно якого приступив до виконання обов`язків лейтенант ОСОБА_1 за посадою начальника зміни відділу засекречення документованого зв`язку інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 .

Водночас вірнозазначено,що 17.03.2014 р. Указом Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та, після його затвердження Законом України № 1126-VII від 17.03.2014 «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»», цей Указ набрав чинності, у зв`язку з чим в Україні відповідно дост. 1 Закону України «Про оборону України»та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 18.03.2014 р. розпочався особливий період, який діє по теперішній час.

Так, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявні такі докази:

-протокол про вчинення адміністративного правопорушення від 09.06.2021 року (а. с. 1-8) ;

- рапорт помічника начальника вузла-начальника служби охорони державної таємниці від 23.03.2021 року ( а. с. 14);

- письмові поясненням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а. с. 16-17, 18-19);

- копією акту перевірки електронних файлів на предмет наявності службової інформації № 79/27 від 22.04.2021 року (а.с. 25);

-копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 26 від 22.04.2021 року про результати проведення службового розслідування, копією акту службового розслідування № 79/28 від 22.04.2021 року ( а. с. 35-37).

Таким чином, приходжу до висновку, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновки про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, поклав в основу своєї постанови належні, допустимі і достовірні факти, отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на необхідність закриття справи у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення, зазначаю наступне.

Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Зазначеною нормою не дано визначення малозначності адміністративного правопорушення, як підстави звільнення від відповідальності та не встановлено порядку застосування такого звільнення.

Малозначність, як ознака адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу. Малозначне діяння формально містить ознаки певного діяння, передбаченого КУпАП, але з врахуванням незначного ступеня його суспільної небезпечності не є адміністративним правопорушенням.

У даному випадку встановлено та визнається самим ОСОБА_3 , що він перевищив строки виконання реєстрації флеш- накопичувача, на якому містилася інформація з обмеженим доступом.

Доводи про те, що дії ОСОБА_3 суб`єктивно не були направленні на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам, і така шкода фактично не була заподіяна не вказує на неможливість настання таких наслідків.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Військова служба є державною службою особливого характеру (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок військову службу») Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком (ст. 17 Конституції України). А відтак суд приходить до висновку, що з урахуванням об`єкту правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП, недопустимим є застосування положень ст. 22 КУпАП. Окрім того суд акцентує увагу на тому, що правопорушення вчинене ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, який розпочався 18 березня 2014 року та досі триває.

Отже, приходжу до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відтак апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області слід залишити без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду Т. М. Шемета

Джерело: ЄДРСР 98339398
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку