П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 11-2сап21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,

скаржника ОСОБА_1 ,

представниці скаржника - Бірюч О. В.,

представниці Вищої ради правосуддя - Нарольської Т. С.,

розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2020 року № 3509/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 липня 2020 року № 2299/3дп/15-20 про притягнення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»,

У С Т А Н О В И Л А :

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій просив скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 17 грудня 2020 року № 3509/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 липня 2020 року № 2299/3дп/15-20 про притягнення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

2. На обґрунтування наведених у скарзі вимог ОСОБА_1 зазначив, що було порушено його право на захист. Зокрема, скаржник не був належним чином повідомлений про засідання Третьої Дисциплінарної палати ВРП, призначені на 08 та 29 липня 2020 року, а саме: за місцем проживання судді дисциплінарний орган ВРП виклики не направляв, виклик на засідання, призначене на 08 липня 2020 року, надійшов до суду, де працює ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто він його отримав 03 липня 2020 року, при цьому з 06 по 14 липня перебував на лікарняному; виклик на засідання, призначене на 29 липня 2020 року, було надіслано на адресу суду 17 липня 2020 року, суддя не міг його отримати, оскільки з 13 по 31 липня 2020 року перебував у відпустці. Отже, обидва рази скаржника не було належним чином завчасно повідомлено про засідання дисциплінарного органу ВРП у порядку, визначеному частиною четвертою статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

3. Також скаржник послався на порушення строків розгляду дисциплінарної справи та виготовлення тексту рішення Третьою Дисциплінарною палатою ВРП.

4. Крім цього, на думку скаржника дисциплінарний орган ВРП протиправно об`єднав дві дисциплінарні справи в одне провадження, оскільки строк розгляду першої закінчився 10 березня 2020 року, а провадження у другій відкрито 13 травня 2020 року.

5. Скаржник також зазначив, що має сумнів у правомірності участі члена Другої Дисциплінарної палати ВРП Блажівської О. Є. у прийнятті рішення, оскільки йому невідомо, на підставі якого рішення цього члена ВРП було залучено до розгляду дисциплінарної справи, рішення у якій прийнято Третьою Дисциплінарною палатою ВРП.

6. ОСОБА_1 не погоджується з висновком ВРП і її дисциплінарного органу про наявність у його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

7. Зокрема, стосовно допущених суддею порушень при розгляді цивільної справи № 200/5719/18 скаржник вважає, що посилання ВРП і її дисциплінарного орану на факт скасування постановленої суддею ухвали про затвердження мирової угоди, а також заперечення у рішенні необхідності оцінки наслідків дій ОСОБА_1 для сторін суперечить їх же сталій практиці. Також скаржник зауважив, що дисциплінарний орган при прийнятті рішення, яким установлено порушення процесуальних прав учасників процесу та матеріального права відповідачів, які є громадянами іншої держави, залишив поза увагою, що останні не зверталися до ВРП з дисциплінарними скаргами або з відповідними заявами до правоохоронних органів. На думку скаржника, це вказує на відсутність негативних наслідків для них.

8. ОСОБА_1 вважає помилковим висновок ВРП про те, що він неналежно мотивував ухвалу про прийняття справи до провадження у частині можливості здійснення судочинства в справі з іноземним елементом. Сама собою відсутність в іноземців постійного місця проживання на території України не виключає можливості розгляду справи українським судом.

9. Також скаржник зазначає, що в спірному рішенні не надано оцінки його доводам про те, що представники відповідачів були обізнані про розгляд справи до оприлюднення рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР), водночас суддя здійснив усі дії для забезпечення права відповідачів на захист шляхом оприлюднення рішення в ЄДРСР, негайного надання можливості ознайомитися зі справою та отримати технічні записи засідань, незважаючи на перебування у відпустці.

10. Стосовно посилань Третьої Дисциплінарної палати ВРП на швидкість розгляду справи ОСОБА_1 зазначив, що заяву про затвердження мирової угоди у справі було подано до зміни складу суду. Йому справу було передано вже із цією заявою. До того ж 27 червня 2018 року до суду надійшла заява про пришвидшення розгляду справи. Судова практика щодо нетривалого розгляду заяв про затвердження мирової угоди є сталою, оскільки сторони вже досягли певного компромісу. Крім цього, ВРП і її дисциплінарний орган залишили поза увагою, що суддя двічі робив перерву в засіданні, а засідання, у якому було ухвалено судове рішення, було тривалим у часі.

11. Скаржник вважає помилковими висновки ВРП і її дисциплінарного органу стосовно допущених суддею ОСОБА_1. порушень при розгляді справ № 200/12806/17, 200/15179/17, 200/20739/17, 200/1712/18, які зводяться до того, що він розглянув скарги на рішення, можливість оскарження яких не передбачено частиною першою статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

12. Зокрема, зазначає, що скарги на дії слідчих у цих справах він розглянув, оскільки ОСОБА_2 є володільцем тимчасово вилученого майна як власник будівельних матеріалів, з яких здійснюється будівництво, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками придбаних у цьому будинку квартир. Розгляд скарг здійснювався відповідно до статті 62-2 КПК, за якою третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого в частині, що стосуються арешту майна. На час розгляду арешт з майна вже було знято, однак його не було повернуто володільцю, а також здійснювався розгляд щодо майна, яке взагалі арештоване не було, однак фактично вибуло із володіння особи внаслідок встановлення пропускного режиму до недобудови.

13. Також ОСОБА_1 стверджує про недотримання принципу пропорційності при обранні дисциплінарного стягнення стосовно нього, при цьому посилається на рішення ВРП, ухвалені за результатами розгляду скарг інших суддів, у яких за аналогічних, на його думку, обставин до суддів застосовувалися менш суворі покарання або останні взагалі не притягалися до дисциплінарної відповідальності.

14. Скаржник зазначає, що в спірному рішенні ВРП не наведено правових наслідків, що настали для осіб, які не скаржилися на дії судді та не вказано яких саме процесуальних прав ці особи були позбавлені можливості реалізувати чи виконати, тобто не визначено наслідків вчинення суддею дисциплінарного проступку, а обраний вид дисциплінарного стягнення є явно непропорційним вчиненому діянню.

15. Також ОСОБА_1 у своїй скарзі зазначив, що не оскаржує рішення ВРП з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

16. 14 січня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли доповнення до скарги, у яких ОСОБА_1 акцентував увагу на недотриманні 90-денного строку розгляду дисциплінарної справи № 3427/3дп/15-19, відкритої 11 грудня 2019 року, що, на його думку, є порушенням принципу верховенства права; а також що його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце засідань дисциплінарного органу ВРП під час розгляду об`єднаного дисциплінарного провадження, у зв`язку із чим він жодного разу не брав у них участі, що є порушенням права на захист, права надавати свої пояснення, заявляти клопотання та бути почутим.

17. На думку скаржника, неналежне мотивування ВРП та її Третьою Дисциплінарною палатою рішень, відкладення засідань для витребування доказів без їх витребування свідчать про упереджене ставлення до нього, а розгляд справи дисциплінарним органом за відсутності ОСОБА_1 є порушенням принципу змагальності. У рішенні від 17 грудня 2020 року ВРП не надала оцінки його доводам про порушення строків розгляду дисциплінарної справи, про неправомірне об`єднання дисциплінарних проваджень, про неналежне виконання обов`язків доповідачем, чим було порушено принцип справедливого розгляду.

18. Скаржник стверджує, що Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення неповноважним складом, оскільки член ВРП Іванова Л. Б. підлягала самовідводу, адже до об`єднання дисциплінарних справ в одне провадження вона як доповідач здійснювала попередню перевірку за скаргою Дніпровської міської ради та підготувала висновок, у якому запропонувала відкрити дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1 , таким чином, на час ухвалення рішення в дисциплінарній справі вона вже мала свою позицію з приводу вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків; крім цього, її дії не відповідали критерію розумних строків. На думку скаржника, це вказує на наявність «інших» обставин, які викликають сумнів у її неупередженості. Крім цього, у розгляді дисциплінарної справи взяла участь член Другої Дисциплінарної палата ВРП Блажівська О. Є., правова підстава участі якої скаржникові невідома. ОСОБА_1 стверджує, що ВРП не перевірила належним чином його доводів про неповноважність складу її дисциплінарного органу при ухваленні рішення, вважає, що ВРП, залишаючи без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати, яка проявила упередженість при розгляді дисциплінарної справи, ухвалила несправедливе рішення, неправильно перекваліфікувала дії судді та неналежним чином його мотивувала.

19. На думку скаржника, ухвалення дисциплінарним органом ВРП рішення за відсутності судді є наслідком застосування неконституційних норм у процедурі дисциплінарного провадження. Зокрема, наполягає на тому, що положення Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого її рішенням від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), якими дозволено здійснювати розгляд справи за відсутності судді у випадку його повторної неявки у засідання незалежно від поважності причин для цього, звужує гарантії суддівської незалежності та не ґрунтується на нормах Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у редакції з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020.

20. Також скаржник вважає неправильною кваліфікацію його дій. Зокрема, зауважує, що стосовно розгляду ним цивільних справ, дисциплінарний орган ВРП, кваліфікувавши дії судді за підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», двічі притягнув ОСОБА_1 до юридичної відповідальності одного виду, натомість ВРП, залишивши у підсумку кваліфікацію лише за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 згаданого Закону, не навела мотивів для цього, тобто не в повному обсязі переглянула рішення її Третьої Дисциплінарної палати. У свою чергу в частині порушень, що стосувалися недотримання суддею вимог КПК, наголошує, що Дніпровська міська рада конвенційними гарантіями не захищена і стороною процесу не була, постановлені ОСОБА_1 як слідчим суддею судові рішення не стосувалися цивільних прав і обов`язків Дніпровської міської ради, не вплинули на її майнові права і їх законність підтверджена судом апеляційної інстанції, тому дії судді не могли бути кваліфіковані ні за пунктом 4, ні за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

21. Скаржник зазначає, що розгляд дисциплінарної справи та перегляд ВРП ухваленого за її результатами рішення мали формальний характер. Акцентує увагу на тому, що учасники відповідних судових справ дисциплінарних скарг щодо нього не подавали, а особи, які подали скарги, не зазнали жодних несприятливих наслідків від його дій під час розгляду судових справ. Стверджує, що не постановляв рішення, яким би вирішувалося питання про права і обов`язки не залучених до участі у справі осіб, не вирішував спору щодо нерухомого майна, не приховував інформації про розгляд справи від її учасників. Отже, на думку скаржника, йому поставлено у провину те, чого він не вчиняв, і притягнуто за це до дисциплінарної відповідальності. Вважає, що його дії не містять складу дисциплінарних проступків, а допущені помилки, якби такі мали місце, могли бути виправлені судами вищих інстанцій.

22. Стверджує, що висновки дисциплінарного органу ВРП про допуск до участі в цивільній справі неналежного представника ґрунтуються на неналежних доказах, водночас оскільки решта встановлених порушень є похідними, то вони також не можуть бути визнані обґрунтованими. Крім цього, ОСОБА_1 зауважує, що постановлений ним судовий акт реалізований не був у зв`язку зі скасуванням апеляційним судом, а отже, жодних змін у майновому стані відповідачів не відбулося.

23. Також ОСОБА_1 зазначив, що ВРП і її Третя Дисциплінарна палата не встановили належним чином форми його вини, оскаржуване рішення не містить мотивів ухвалення та встановлених у дисциплінарній справі обставин з посиланням на докази, які підтверджують існування таких обставин.

24. На думку скаржника, ВРП вийшла за межі її повноважень та вдалася до переоцінки судових рішень, що є виключною компетенцією судів вищих інстанцій. Також він стверджує про очевидну непропорційність між застосованим видом дисциплінарного стягнення і констатованим порушенням та наслідками, зокрема посилається на значну кількість скасувань судами апеляційної інстанції ухвал судів першої інстанції про затвердження мирової угоди, що свідчить про поширеність процесуальних порушень, які наразі визнано як вчинення ним дисциплінарного проступку. Також зауважує, що його дії та рішення не набули широкого розголосу, а ВРП не навела аргументів про те, чому вважає дисциплінарний проступок істотним. При цьому, на думку ОСОБА_1 , в разі доведеності всіх обов`язкових ознак дисциплінарного проступку його можна було б притягнути до дисциплінарної відповідальності за вчинення двох порушень - допуск до участі в справі неповноважного представника та прийняття до розгляду скарг, які на стадії досудового розслідування не розглядаються, які не можна визнати грубими або такими, що підривають суспільну довіру до суду.

Рух скарги

25. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 січня 2021 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 17 грудня 2020 року № 3509/0/15-20 та витребувала у ВРП матеріали дисциплінарної справи, на підставі яких було ухвалено це рішення.

26. Ухвалою від 24 березня 2021 року суддя Великої Палати Верховного Суду, визначений доповідачем у цій справі, призначив її до розгляду в судовому засіданні, про що було повідомлено учасників справи.

Позиція учасників справи щодо скарги

27. У судовому засіданні 24 червня 2021 року ОСОБА_1 та його представниця скаргу на рішення ВРП підтримали та просили її задовольнити з наведених у ній мотивів.

28. Представниця ВРП у цьому ж засіданні просила відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 , а спірне рішення - залишити без змін.

Обставини справи

29. ОСОБА_1 . Постановою Верховної Ради України від 17 травня 2012 року № 4736-VI обраний на посаду судді Октябрського районного суду міста Полтави безстроково, Указом Президента України від 07 листопада 2013 року № 619/2013 переведений на роботу на посаду судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.

30. Під час розгляду об`єднаної дисциплінарної справи стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_28. Третя Дисциплінарна палата ВРП з власної ініціативи ухвалою від 11 грудня 2019 року № 3427/3дп/15-19 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді цього ж суду ОСОБА_1 з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, відповідальність за які передбачена підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

31. Ухвалою від 13 травня 2020 року № 1251/3дп/15-20 Третя Дисциплінарна палата ВРП відкрила дисциплінарну справу стосовно цього ж судді за дисциплінарними скаргами Дніпровської міської ради з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, відповідальність за які передбачена підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та об`єднала в одну дисциплінарну справу зі справою, відкритою щодо судді ОСОБА_1 ухвалою від 11 грудня 2019 року № 3427/3дп/15-19.

32. За результатами розгляду цієї об`єднаної дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення від 29 липня 2020 року № 2299/3дп/15-20, яким притягнула суддю Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

33. Висновок про наявність правових підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності ґрунтувався на оцінці дій судді під час розгляду цивільної справи № 200/5719/18, а також розгляду ним як слідчим суддею скарг на рішення і дії слідчого у справах № 200/12806/17, 200/15179/17, 200/20739/17, 200/1712/18.

34. Зокрема, під час розгляду дисциплінарної справи встановлено такі обставини.

35. Обставини розгляду цивільної справи № 200/5719/18.

36. 30 березня 2018 року до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення грошових сум, якій присвоєно номер 200/5719/18. Позовна заява обґрунтована тим, що 20 листопада 2012 року між ОСОБА_6 (позикодавець) та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (позичальники) укладено договір позики на загальну суму 3 000 000 доларів США, які мали бути повернуті позивачу до 20 листопада 2017 року.

37. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 30 березня 2018 року цю заяву передано для розгляду судді ОСОБА_28.

38. У судовому засіданні 18 квітня 2018 року суддя ОСОБА_28 протокольною ухвалою задовольнила клопотання представника позивача - адвоката Іващенка Р. В. від 13 квітня 2018 року про залучення до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

39. 12 червня 2018 року до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська надійшла заява про затвердження мирової угоди, згідно з якою відповідачі, які є учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Ік Актив», відступали в рахунок визнаної ними заборгованості за договором позики належні їм корпоративні права зазначеного товариства на користь позивача.

40. У судовому засіданні 12 червня 2018 року до участі у справі як представника відповідачів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , допущено ОСОБА_13 , повноваження якого підтверджувалися наявними в матеріалах справи копіями довіреностей, посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є. О.

41. Ухвалою від 21 червня 2018 року суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_28. задовольнила заяву про самовідвід від розгляду справи з огляду на недовіру позивача.

42. На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 200/5719/18 між суддями від 23 червня 2018 року справу передано судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1

43. Суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1. ухвалою від 27 червня 2018 року справу № 200/5719/18 прийняв до провадження та призначив її до розгляду в підготовчому засіданні на 04 липня 2018 року.

44. 04 липня 2018 року розгляд справи відкладено на 10 липня 2018 року для надання відповідних доказів. У судове засідання 10 липня 2018 року з`явився представник відповідачів ОСОБА_14 . У зв`язку з неявкою у судове засідання інших учасників справи розгляд справи відкладено на 13 липня 2018 року.

45. Ухвалою судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 від 13 липня 2018 року у справі № 200/5719/18 визнано мирову угоду, укладену сторонами 03 липня 2018 року, та закрито провадження у справі.

46. За змістом цієї ухвали, сторони зазначеної мирової угоди дійшли згоди про таке:

- ОСОБА_7 передає ОСОБА_15 в рахунок погашення заборгованості кошти в сумі, еквівалентній 50 000 доларів США;

- ОСОБА_8 в рахунок погашення заборгованості передає ОСОБА_15 корпоративні права у вигляді своєї частки у статутному капіталі ТОВ «Ік Актив» у розмірі 21 відсоток, що є еквівалентним сумі 326 445 грн, та частку у статутному капіталі ТОВ «Дніпроолія» у розмірі 21 відсоток, що є еквівалентним сумі 2 100 000 грн;

- ОСОБА_9 у рахунок погашення заборгованості передає ОСОБА_15 корпоративні права у вигляді своєї частки у статутному капіталі ТОВ «Ік Актив» у розмірі 16 відсотків, що є еквівалентом сумі 248 720 грн, та частку у статутному капіталі ТОВ «Дніпроолія» у розмірі 16 відсотків, що є еквівалентним сумі 1 600 000 грн;

- ОСОБА_10 у рахунок погашення заборгованості передає ОСОБА_15 корпоративні права у вигляді своєї частки у статутному капіталі ТОВ «Ік Актив» у розмірі 21 відсоток, що є еквівалентним сумі 326 445 грн, та свою частку у статутному капіталі ТОВ «Дніпроолія» у розмірі 21 відсоток, що є еквівалентним сумі 2 100 000 грн;

- ОСОБА_11 у рахунок погашення заборгованості передає ОСОБА_15 корпоративні права у вигляді своєї частки у статутному капіталі ТОВ «Ік Актив» у розмірі 17 відсотків, що є еквівалентним сумі 264 265 грн, та свою частку у статутному капіталі ТОВ «Дніпроолія» у розмірі 17 відсотків, що є еквівалентним сумі 1 700 000 грн.

- ОСОБА_12 у рахунок погашення заборгованості передає ОСОБА_15 корпоративні права у вигляді своєї частки у статутному капіталі ТОВ «Ік Актив» у розмірі 17 відсотків, що є еквівалентним сумі 264 265 грн, та свою частку у статутному капіталі ТОВ «Дніпроолія» у розмірі 17 відсотків, що є еквівалентним сумі 1 700 000 грн;

- ОСОБА_15 відмовляється від своїх позовних вимог до відповідачів у вигляді солідарного стягнення боргу за договором позики № 1 від 20 листопада 2012 року у розмірі 3 000 000 доларів США, що на момент звернення до суду з позовною заявою еквівалентно 79 470 000 грн, що є предметом позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про солідарне стягнення заборгованості за договором позики.

- строк передачі грошових коштів та корпоративних прав у вигляді часток у статутному капіталі у розмірах, що визначений у цій угоді, становить один місяць з 14 липня 2018 року, тобто з наступного дня після затвердження судом мирової угоди. Вказано, що ухвала буде мати силу виконавчого документа відповідно до вимог частини третьої статті 208 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) та буде підлягати примусовому виконанню про стягнення з боржників заборгованості згідно з вимогами пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».

47. На зазначену ухвалу 18 липня 2018 року надійшла апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_11 - адвоката Шипоші К. І., обґрунтована тим, що ОСОБА_11 випадково з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) стало відомо про затвердження мирової угоди у справі № 200/5719/18, яку вона насправді не укладала, оскільки не перебуває у будь-яких правовідносинах із ОСОБА_15 та ОСОБА_7 , не отримувала жодної повістки про час та місце розгляду справи, жодної судової ухвали і копії позовної заяви, не уповноважувала будь-яку особу здійснювати представництво її інтересів у суді. Вважала спір штучним та створеним з метою заволодіння майном, що належить їй та її бізнес-партнерам.

48. 24 липня 2018 року було відкрито апеляційне провадження та 25 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_11 на ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 липня 2018 року призначено до апеляційного розгляду.

49. У подальшому за фактом викрадення цивільної справи № 200/5719/18 (апеляційне провадження № 22-ц/774/5251/18) були внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування.

50. 28 серпня 2018 року питання стосовно розгляду апеляційної скарги ОСОБА_11 було зняте до відновлення втраченого судового провадження.

51. Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 06 листопада 2018 року заяву Апеляційного суду Дніпропетровської області про відновлення втраченого судового провадження № 200/5719/18 задоволено.

52. Відновлено повністю втрачене судове провадження № 200/5719/18 у цивільній справі за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про стягнення боргу за договором позики.

53. Дніпровський апеляційний суд постановою від 28 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_11 задовольнив, ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 липня 2018 року скасував, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

54. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до необґрунтованого затвердження між сторонами мирової угоди, умови якої не узгоджуються із законом.

55. Мотиви, якими апеляційний суд обґрунтував свої висновки, зводяться до такого:

- затверджуючи мирову угоду по справі, суд першої інстанції не врахував, що предметом спору є солідарне стягнення з ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 на користь ОСОБА_15 заборгованості за договором позики № 1 від 20 листопада 2012 року у розмірі 79 470 000 грн. Визнаючи відповідно до умов мирової угоди за ОСОБА_15 частку у статутному капіталі ТОВ «Ік Актив» та ТОВ «Дніпроолія», які не є предметом спору про стягнення боргу, суд детально не з`ясував, чи відповідає зазначена мирова угода вимогам закону, зокрема положенням статті 207 ЦПК, чи стосується вона прав та обов`язків сторін, що випливають із договору позики і самого предмета позову, чи пов`язані її умови зі спірними правовідносинами, чи законно відповідачі в розумінні положень статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), укладаючи мирову угоду щодо корпоративних прав у вигляді часток у статутних капіталах ТОВ «Ік Актив» та ТОВ «Дніпроолія» шляхом передання їх у власність позивача, виконали взяті на себе зобов`язання з повернення боргу та чи є вони співмірними із сумою боргу за договором позики;

- указані позивачем зареєстровані адреси: ОСОБА_16 : м. Стамбул, ОСОБА_19 , Туреччина, ОСОБА_17 : м. Стамбул, ОСОБА_29, Туреччина , ОСОБА_18 : м. Стамбул, ОСОБА_19 , Туреччина, - є неповними та не містять ані назви вулиці, ані номера будинку. Також зазначені позивачем адреси для листування з відповідачами мають для всіх однакову адресу, а саме: АДРЕСА_2 , тоді як ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 є громадянами Турецької Республіки.

- суд першої інстанції не з`ясував та не перевірив місце проживання та реєстрації ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

- судом першої інстанції всупереч вимогам статті 498 ЦПК не здійснено належного повідомлення іноземних осіб про дату, час та місце розгляду справи в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська, учасниками якої вони є, тобто суддею першої інстанції порушено права сторін та усунуто від участі у розгляді справи громадян інших держав (іноземців) - громадян Турецької Республіки ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

- інтереси ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 представляла невстановлена особа на підставі неперевірених судом першої інстанції довіреностей, що спричинило порушення права відповідачів у справі.

56. Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська під головуванням судді Яковлева Д. О. від 05 грудня 2019 року у справі № 200/5719/18 на підставі нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_15 прийнято відмову від позову до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про стягнення заборгованості за договором позики та закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК.

57. Висновки Третьої Дисциплінарної палати ВРП за результатом оцінки дій судді ОСОБА_1 щодо розгляду ним цивільної справи № 200/5719/18.

58. Дисциплінарний орган ВРП з наявних матеріалів установив, що питання щодо повідомлення сторін у справі про час і місце розгляду справи, причини їх неявки в судове засідання і можливість проведення засідання за відсутності сторін відповідно до вимог ЦПК суддею ОСОБА_1. не вирішувались. Розпочинаючи розгляд справи за участю відповідачів, які є громадянами Турецької Республіки, суддя ОСОБА_1. не з`ясував питання щодо їхнього місцезнаходження, незважаючи на те, що у договорі позики, заявах про затвердження мирової угоди місцем їхнього проживання вказано Турецьку Республіку, а в заяві про залучення до участі у справі та в уточненій позовній заяві зазначена адреса для листування: АДРЕСА_3 , водночас достовірність вказаних адрес жодним чином не підтверджувалася та судом не перевірялася.

59. За висновком Третьої Дисциплінарної палати ВРП, незабезпечення суддею ОСОБА_1. повідомлення відповідачів про час і місце розгляду справи та розгляд справи за відсутності належного підтвердження про повідомлення сторін про час і місце розгляду справи свідчить про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків).

60. Крім цього, дисциплінарний орган ВРП зазначив, що суддя ОСОБА_1. під час розгляду справи № 200/5719/18 допустив грубі порушення норм та принципів процесуального права, а саме: прийняв до провадження позовну заяву, що не оплачена судовим збором; порушив спеціальну процедуру залучення до участі у справі іноземних громадян; допустив до участі у справі особу, повноваження якої не підтверджені та особа якої не встановлена; порушив порядок проведення підготовчого судового засідання, що свідчить про порушення прав сторін у справі на справедливий розгляд справи судом, встановленим законом, оскільки більшість дій судді під час розгляду справи суперечила чітким вимогам закону.

61. За цих обставин Третя Дисциплінарна палата ВРП констатувала наявність у діях цього судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод - права на справедливий суд).

62. На переконання Дисциплінарної палати, у цьому випадку суддя ОСОБА_1. здійснив усі залежні від нього дії з метою створення для недобросовісних сторін умов для отримання повноцінної можливості заволодіти майном інших осіб. При цьому оцінку дій судді через консеквенціалістичний підхід (наявність чи відсутність наслідків) Третя Дисциплінарна палата ВРП визнала неприпустимою, оскільки суддя несе персональну відповідальність за свої дії незалежно від випадку.

63. За висновком дисциплінарного органу ВРП, суддя ОСОБА_1 допустив істотне порушення вимог статей 2, 8, 128, 130, 187, 207 ЦПК, що мало наслідком порушення правил щодо юрисдикції та грубе порушення закону, а саме статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК, а тому в його діях містяться ознаки дисциплінарного проступку, наслідком якого є притягнення судді до відповідальності з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод - права власності).

64. Отже, у підсумку Третя Дисциплінарна палата ВРП констатувала, що дії судді ОСОБА_1 під час розгляду ним справи № 200/5719/18 містять ознаки дисциплінарних проступків, наслідком яких може бути притягнення до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод - права власності та права на справедливий суд).

65. Обставини, встановлені дисциплінарним органом ВРП за скаргами Дніпровської міської ради. Розгляд суддею ОСОБА_1. скарг на рішення і дії слідчого у справах № 200/20739/17, 200/15179/17, 200/1712/18, 200/12806/17.

66. Заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 19 червня 2015 року у справі № 202/5198/15 за ОСОБА_22 визнано право власності на 15-поверховий об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 .

67. 10 вересня 2015 року на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку добровільного виконання зобов`язання за позикою від 10 вересня 2015 року ОСОБА_22 передав ОСОБА_2 право власності на предмет іпотеки - незавершений будівництвом квартирний (багатоквартирний) 15-поверховий житловий будинок, розташований на АДРЕСА_4 , що складається з цокольного поверху, літ. А, загальною площею 1088,8 кв. м, готовністю 44 %.

68. Цього ж дня за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на цей об`єкт нерухомого майна, про що внесено запис № 11124916 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

69. Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 11 вересня 2015 року заочне рішення від 19 червня 2015 року у справі № 202/5198/15-ц скасовано. Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 18 січня 2016 року позов ОСОБА_22 у цій справі залишено без розгляду.

70. Заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 04 липня 2016 року у справі № 202/3999/16-ц (за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_22 , третя особа - Дніпровська міська рада, про визнання права власності на квартири та нежитлові приміщення багатоквартирного житлового будинку) за ОСОБА_2 визнано право власності на нерухоме майно на АДРЕСА_5 ( АДРЕСА_4 загальною площею 7549,8 кв. м.

71. Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 08 серпня 2016 року зазначене заочне рішення від 04 липня 2016 року у справі № 202/3999/16-ц скасовано.

72. Рішенням Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 80/24 вказаному об`єкту було присвоєно адресу - АДРЕСА_6 .

73. Рішенням Дніпровської міської ради від 20 вересня 2017 року № 83/24 «Про визначення об`єктом права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_6 » зазначений об`єкт нерухомості визначено об`єктом права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра та встановлено балансоутримувачем Комунальне підприємство (далі - КП) «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».

74. 20 вересня 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис № 22444688 про право комунальної власності на об`єкт нерухомого майна - незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок загальною площею 13 198,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 .

75. Головним слідчим управлінням Національної поліції України (далі - ГСУ НП України) здійснювалося досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12013040650001281 від 06 березня 2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 197-1, частинами першою, четвертою статті 358, статтею 356, частинами першою, третьою, четвертою статті 190, частиною першою статті 194, частинами першою, третьою статті 185, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК) за фактами вчинення злочинів, пов`язаних зі здійсненням будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_5 та інших об`єктів містобудування у місті Дніпрі.

76. 15 травня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва постановив ухвали, якими:

- у справі № 757/26429/17-к наклав арешт на незавершене та завершене самовільне будівництво, крім житлових приміщень, які належать фізичним особам на праві приватної власності, що здійснюється на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_5 з кадастровим номером 1210100000:02:422:0113, яка обліковується за ОСОБА_2 , із забороною розпорядження, користування, укладання попередніх договорів купівлі-продажу та проведення будь-яких будівельних робіт, спрямованих на створення завершеного об`єкта будівництва;

- у справі № 757/26430/17-к наклав арешт на земельну ділянку, на якій здійснюється самочинне будівництво, площею 1088,8 кв. м з кадастровим номером 1210100000:02:422:0113, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , із забороною розпорядження та користування вказаною земельною ділянкою.

77. Зазначені ухвали слідчого судді були переглянуті Апеляційним судом міста Києва, який ухвалами від 19 липня та 30 серпня 2017 року залишив їх без змін.

78. 12 червня 2017 року старший слідчий в ОВС ГСУ НП України Государський О. А. виніс постанову про проведення процесуальних дій на іншій території, якою доручив працівникам СУ ГУ НП в Дніпропетровській області у кримінальному провадженні № 12013040650001281 організувати виконання ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року про накладення арешту.

79. На виконання цієї постанови старший слідчий СУ ГУ НП в Дніпропетровській області Гончарук А. О. виніс постанову від 06 липня 2017 року про передачу на відповідальне зберігання керівнику КП «Муніципальна варта» ОСОБА_23 земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:422:0113 з об`єктом незавершеного будівництва площею 1088,8 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , та зобов`язав зберігати вказане майно в такому стані, в якому воно було на час передачі, до прийняття рішення у кримінальному провадженні.

80. У подальшому суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1. розглянув як слідчий суддя скарги на рішення і дії слідчого СУ ГУ НП в Дніпропетровській області Гончарука А. О., пов`язані з передачею зазначених об`єктів нерухомості на відповідальне зберігання керівнику КП «Муніципальна варта» (справи № 200/20739/17, 200/15179/17, 200/1712/18, 200/12806/17). Дії судді ОСОБА_1 під час розгляду цих скарг стали предметом перевірки дисциплінарного органу ВРП.

81. Так, у справі № 200/12806/17 слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1. ухвалою від 07 серпня 2017 року частково задовольнив скаргу ОСОБА_2 та зобов`язав слідчих, які здійснюють та будуть здійснювати досудове слідство у кримінальних провадженнях № 120130406500001281 і № 12017040000000770, а також прокурорів, які є процесуальними керівниками у цих кримінальних провадженнях, забезпечити безперешкодний доступ ОСОБА_24 та уповноваженим ним особам до будівельного майданчика на АДРЕСА_5 з метою користування та збереження своєї власності - рухомого майна у вигляді будівельної техніки та будівельних матеріалів, що розташовані на цьому майданчику та у недобудованому приміщенні.

82. У справі № 200/15179/17 слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1. ухвалою від 21 вересня 2017 року частково задовольнив скаргу ОСОБА_3 та зобов`язав слідчих, які здійснюють та будуть здійснювати досудове слідство у кримінальному провадженні № 12017040000000770, а також прокурорів, які є процесуальними керівниками у цьому кримінальному провадженні, забезпечити безперешкодний доступ ОСОБА_3 та уповноважених нею осіб до недобудованого житлового будинку на АДРЕСА_5 з метою користування та збереження своєї власності - кв. АДРЕСА_7 , що розташована у цьому недобудованому житловому будинку.

83 . У справі № 200/20739/17 слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1. ухвалою від 14 грудня 2017 року частково задовольнив скаргу ОСОБА_2 : скасував постанову слідчого з ОВС ГСУ НП України Громадського О. А. від 11 серпня 2017 року про часткове задоволення клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Бейгул А. Г. від 09 серпня 2017 року; зобов`язав слідчих, які здійснюють та будуть здійснювати досудове слідство у кримінальному провадженні № 120130406500001281 від 06 березня 2013 року, передати ОСОБА_24 чи уповноваженій ним особі на зберігання речовий доказ - недобудований будинок на АДРЕСА_6 у м. Дніпрі (колишня АДРЕСА_4 , АДРЕСА_9 ), що розташований на земельній ділянці площею 0,1402 га з кадастровим номером 1210100000:02:422:0127 та на земельній ділянці площею 0,0267 га з кадастровим номером 1210100000:02:422:0126, який раніше було передано на відповідальне зберігання КП «Муніципальна варта» Дніпровської міської ради.

84. У справі № 200/1712/18 слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1. ухвалою від 08 лютого 2018 року задовольнив скаргу ОСОБА_4 та зобов`язав слідчого СУ ГУ НП України в Дніпропетровській області в провадженні якого знаходиться кримінальна справа № 12017040000000770, повернути квартиру АДРЕСА_10 до 15 жовтня 2014 року АДРЕСА_11 , після 21 вересня 2017 року АДРЕСА_6 ), який знаходиться за координатами 48°28`10.0"N 35°02`28/1"Е та був збудований на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:02:422:0126 та 1210100000:02:422:0127, його власнику ОСОБА_4 .

85. У справі № 200/12806/17 слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1. ухвалою від 08 травня 2018 року задовольнив скаргу ОСОБА_2 та зобов`язав слідчого СУ ГУ НП України в Дніпропетровській області, в провадженні якого знаходиться кримінальна справа № 12013040650001281, повернути об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_6 (раніше АДРЕСА_5 (до 15 жовтня 2014 року АДРЕСА_11 )), його власнику ОСОБА_2 .

86. Ухвалою від 21 травня 2018 року слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1. виправив описку в ухвалі від 08 травня 2018 року та зазначив вважати правильним написання в усьому тексті ухвали, що ОСОБА_2 є володільцем об`єкта незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_6 (раніше АДРЕСА_5 (до 15 жовтня 2014 року АДРЕСА_11 )).

87. Висновки Третьої Дисциплінарної палати ВРП за наслідками оцінки дій судді ОСОБА_1 під час розгляду скарг на рішення і дії слідчого у справах № 200/20739/17, 200/15179/17, 200/1712/18, 200/12806/17.

88. Оцінюючи дії судді, дисциплінарний орган ВРП указав на те, що оскарження постанови слідчого про передачу майна на відповідальне зберігання, а також дій слідчого щодо передачі майна на відповідальне зберігання не передбачено положеннями статті 303 КПК, таким чином, слідчий суддя ОСОБА_1. розглянув скарги ОСОБА_2 у справі № 200/12806/17 (ухвала від 07 серпня 2017 року) та у справі № 200/20739/17 (ухвала від 14 грудня 2017 року), а також скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Воронка В.С. у справі № 200/15179/17 (ухвала від 21 вересня 2017 року) на рішення та дії слідчого, оскарження яких не передбачено зазначеною правовою нормою.

89. На переконання Третьої Дисциплінарної палати ВРП, враховуючи чітке законодавче врегулювання порядку розгляду клопотань під час досудового розслідування та визначений перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, суддя ОСОБА_1. не мав правових підстав для виходу за межі встановленої законодавчими нормами процедури та прийняття судових рішень усупереч установленим законом приписам. Покладення ним обов`язку на слідчого та прокурора забезпечити скаржнику безперешкодний доступ до будівельного майданчика є втручанням у діяльність органів досудового розслідування та зобов`язанням їх до дій, що не належать до їхньої компетенції. Суддя усвідомлював відсутність законних підстав для ухвалення таких рішень, однак допустив істотні порушення вимог положень КПК з метою досягнення цілей, не пов`язаних із цілями та завданнями кримінального судочинства.

90. У цьому випадку, окрім втручання в діяльність слідчого та прокурора, суддя ОСОБА_1. допустив також втручання у вирішення цивільно-правових відносин. У судових рішеннях у справах № 200/12806/17, 200/15179/17, 200/20739/17, 200/1712/18 суддею ОСОБА_1. були встановлені обставини у непередбаченому законом порядку, без урахування обставин, яким може бути надана оцінка лише в межах кримінального провадження; в описовій частині рішення суддя ОСОБА_1. за відсутності підстав та повноважень констатував статус ОСОБА_2 як власника, права якого оспорюються; визнав існування в незавершеному будівництвом будинку, який не введено в експлуатацію, такого об`єкта права власності, як квартира, з визначенням географічних координат і зобов`язав повернути її фізичній особі, відношення якої до зазначеного об`єкта не встановлено; надав оцінку діяльності фізичної особи як забудовнику поза контекстом очевидної відсутності у неї статусу забудовника і дозвільної документації на самочинне будівництво; визначив в ухвалах наявність цивільно-правових відносин, надавши їм перевагу над кримінальним провадженням; зобов`язав передати об`єкт незавершеного будівництва володільцю за відсутності відповідних даних, які б обґрунтовували вказані факти та підстави.

91. Суддя залишив поза увагою завдання і цілі кримінального процесуального законодавства, зокрема щодо захисту не тільки особи, а й суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

92. Постановлення ухвал у справах № 200/12806/17, 200/15179/17, 200/20739/17, 200/1712/18 з явним виходом за межі компетенції слідчого судді свідчить про те, що суддя ОСОБА_1. не діяв як «суд, встановлений законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

93. На думку дисциплінарного органу ВРП, під час розгляду скарг на рішення і дії слідчого у згаданих справах мало місце суддівське свавілля, оскільки незаконність висновків судді та недобросовісність і односторонність тлумачення ним законодавства є очевидними.

94. За цих обставин Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що допущені суддею ОСОБА_1. порушення щодо розгляду справ у не передбачений законодавством спосіб та постановлення не передбачених законодавством рішень свідчать про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, відповідальність за який визначена пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок грубої недбалості порушення суддею прав людини і основоположних свобод, а саме права на справедливий суд).

95. Підсумки розгляду Третьою Дисциплінарною Палатою ВРП дисциплінарної справи щодо судді ОСОБА_1 .

96. За результатами розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що діями судді ОСОБА_1 під час розгляду справ № 200/5719/18, 200/12806/17, 200/15179/17, 200/20739/17, 200/1712/18 допущено істотне порушення вимог статей 2, 8, 44, 62, 128, 130, 185, 187, 189,?200, 207, 217, 223, 498 ЦПК, що виразилося у: незабезпеченні суддею ОСОБА_1. повідомлення відповідачів про час і місце розгляду справи та розгляді справи за відсутності належного підтвердження повідомлення сторін про час і місце такого розгляду; прийнятті до провадження позовної заяви, що не оплачена судовим збором; порушенні спеціальної процедури залучення та участі у справі іноземних громадян; допуску до участі у справі особи, повноваження якої не підтверджені та особа якої не встановлена; порушенні порядку проведення підготовчого судового засідання; грубому порушенні закону, а саме статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 6 Конвенції, статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК; розгляді слідчим суддею справ у не передбачений законодавством спосіб із постановленням не передбачених законодавством рішень, що свідчить про наявність у діях судді складу дисциплінарних проступків, відповідальність за які встановлена підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод - права власності та права на справедливий суд).

97. Така поведінка судді ОСОБА_1 при виконанні професійних обов`язків викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції та підриває суспільну довіру до суду.

98. Дисциплінарний орган ВРП зазначив, що враховує позитивну характеристику судді ОСОБА_1 , однак з огляду на системність та характер грубих порушень, допущених суддею, що свідчать про необ`єктивне та несправедливе здійснення ним правосуддя, зокрема про втручання в основоположні права людини без належних підстав та з грубим порушенням норм законодавства, дійшов висновку, що застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам статей 109, 110 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

99. Із цих підстав Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення від 29 липня 2020 року № 2299/3дп/15-20, яким притягнула суддю Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

100. ОСОБА_1 з таким рішенням не погодився та оскаржив його до ВРП.

101. Перегляд ВРП рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 29 липня 2020 року № 2299/3дп/15-20.

102. За результатом розгляду скарги ОСОБА_1 ВРП ухвалила рішення від 17 грудня 2020 року № 3509/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 липня 2020 року № 2299/3дп/15-20 про притягнення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

103. Так, з приводу встановлених дисциплінарним органом порушень суддею ОСОБА_1 вимог закону під час розгляду цивільної справи № 200/5719/18 ВРП дійшла висновку, що незабезпечення повідомлення відповідачів про час і місце розгляду справи та розгляд справи за їхньої відсутності вказують про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків).

104. Обставини здійснення суддею ОСОБА_1. провадження у справі, участь у якій беруть громадяни іноземних держав, без з`ясування, чи можуть такі особи бути відповідачами у справі з огляду на особливості підсудності справ з іноземним елементом, обставини прийняття суддею рішення, що врегульовує питання позбавлення права власності осіб, яким не було відомо про наявність спору щодо належного їм майна, вказують на наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема права власності).

105. Разом із цим ВРП не погодилася з наведеною у рішенні її дисциплінарного органу кваліфікацією дій судді під час розгляду ним справ № 200/12806/17, 200/15179/17, 200/20739/17, 200/1712/18 як дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (права власності)), зауваживши, що право власності держави, юридичних осіб публічного права, зокрема суб`єктів владних повноважень, не підпадає під конвенційні гарантії, передбачені Першим протоколом до Конвенції.

106. Із цих підстав ВРП вважала за потрібне змінити кваліфікацію дій судді ОСОБА_1 у цій частині, застосувавши підставу для дисциплінарної відповідальності, яку Третя Дисциплінарна палата ВРП відхилила як таку, що поглинається порушенням конвенційних прав, а саме кваліфікувати дії судді згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків), оскільки вибраний суддею спосіб дій зводився до ухвалення такого документа, якому було надано форму судового рішення, що унеможливлювало б апеляційне оскарження та перегляд відповідних судових рішень, про що зазначив скаржник.

107. Однак, за висновком ВРП, сукупністю всіх установлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин підтверджується висновок її Третьої Дисциплінарної палати про те, що допущені суддею ОСОБА_1 грубі порушення закону підривають суспільну довіру до суду та є несумісними зі статусом судді, а тому дисциплінарний орган правильно кваліфікував дії судді як вчинення істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.

108. На переконання ВРП, застосування її Третьою Дисциплінарною палатою до судді ОСОБА_1 такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади судді, є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

109. З огляду на наведене ВРП залишила рішення її дисциплінарного органу без змін.

110. У розгляді скарги на рішення дисциплінарного органу взяли участь 12 членів ВРП. За результатами голосування всі 12 членів ВРП віддали голоси «за» залишення оспорюваного рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж перегляду рішення ВРП

111. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

112. З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Вищу раду правосуддя», глава 4 якого визначає нову процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

113. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

114. Статтею 52 зазначеного Закону передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

115. Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v) Висновку № 3 КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості (2002)).

116. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

117. Згідно з практикою ЄСПЛ «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У рамках скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», пункт 123).

118. Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення, ухвалені за результатом розгляду скарг на рішення її дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

119. Так, предметом оскаржуваного рішення ВРП було рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 29 липня 2020 року № 2299/3дп/15-20 про притягнення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

120. Велика Палата Верховного Суду переглядає ухвалене у спосіб, передбачений Законом України «Про Вищу раду правосуддя», рішення ВРП від 17 грудня 2020 року № 3509/0/15-20, яким рішення її дисциплінарного органу було залишено без змін.

121. Підстави для оскарження рішення ВРП, які наведені у скарзі ОСОБА_1 , свідчать про наявність у Великої Палати Верховного Суду повної юрисдикції щодо розгляду скарг на рішення ВРП.

122. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

123. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

124. ОСОБА_1 у своїй скарзі зазначив, що не оскаржує рішення ВРП з підстав, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

125. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги ОСОБА_1 у межах наведених у його скарзі доводів, ретельно дослідивши дотримання ВРП при прийнятті спірного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Оцінка рішення ВРП та наведених у скарзі доводів

126. Оцінюючи у контексті пункту 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» умотивованість висновків ВРП щодо неналежної поведінки судді ОСОБА_1 під час вирішення питання про затвердження мирової угоди у цивільній справі № 200/5719/18, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

127. Так, у цій частині ВРП погодилася з її дисциплінарним органом про наявність у діях судді ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

128. Мотиви, з яких ВРП дійшла такого висновку, як видно з оскаржуваного рішення, обґрунтовані тим, що суддя ОСОБА_1. не забезпечив повідомлення відповідачів про дату, час і місце судового засідання та розглянув питання про затвердження мирової угоди за їх відсутності (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 названого Закону), не з`ясував, чи можуть громадяни іноземної держави, які беруть участь у справі, бути у ній відповідачами з огляду на особливості підсудності справ з іноземним елементом, та прийняв судове рішення, що врегульовує питання позбавлення права власності осіб, яким не було відомо про наявність спору щодо належного їм майна (пункт 4 частини першої статті 106 цього ж Закону).

129. Відповідно до частини першої статті 2, частини першої статті 5 ЦПК (у редакції, чинній на час розгляду і вирішення суддею ОСОБА_1 питання про затвердження мирової угоди у справі № 200/5719/18) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

130. Згідно із частиною першою статті 8 ЦПК ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

131. За змістом частин першої - сьомої статті 128 ЦПК суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

132. Згідно зі статтею 496 ЦПК іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

133. Відповідно до статті 498 ЦПК у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

134. Так само положеннями частини першої статті 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

135. Перелік випадків, за яких суди можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом, визначено статтею 76 цього Закону.

136. Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

137. За правилами частин першої, другої, четвертої статті 62 ЦПК повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або у визначених законом випадках іншою особою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

138. У дисциплінарній справі встановлено, що до участі у справі № 200/5719/18 як співвідповідачів було залучено, зокрема, трьох громадян Турецької Республіки, однак суддя ОСОБА_1., прийнявши справу до провадження, не з`ясовував відомостей про наявність у них місця проживання або місцезнаходження в Україні або про те, що за їхньою згодою визначалася підсудність справи українським судам.

139. Крім цього, наведені у позовній заяві адреси цих осіб були неповними, зокрема, без назв вулиці та номера будинку ( ОСОБА_16 - м. Стамбул, ОСОБА_19 , Туреччина; ОСОБА_17 - м. Стамбул, ОСОБА_29, Туреччина; ОСОБА_18 - м. Стамбул, ОСОБА_30 , Туреччина), а в уточненій позовній заяві її автор указав однакову для всіх відповідачів адресу для листування:

АДРЕСА_12 . Разом із цим достовірність цих адрес жодним чином не підтверджувалася та судом не перевірялася, водночас питання щодо дійсного місцезнаходження цих осіб суддя ОСОБА_1 не з`ясовував.

141. З фотокопії матеріалів справи № 200/5719/18, а також протоколів та записів судових засідань від 04, 10 та 13 липня 2018 року ВРП і її дисциплінарний орган установили, що у справі немає відомостей про здійснення судом виклику відповідачів до суду, надсилання їм ухвали про прийняття справи до провадження та призначення її розгляду, також немає доказів, які підтверджують отримання відповідачем судових документів; питання щодо повідомлення сторін у справі про час і місце розгляду справи, причини їх неявки в судове засідання і можливість проведення засідання за відсутності сторін відповідно до вимог ЦПК суддею ОСОБА_1. не вирішувались.

142. Щодо можливої реалізації відповідачами своїх процесуальних прав за допомогою уповноваженого представника, то як встановлено у дисциплінарній справі, у фотокопіях матеріалів справи № 200/5719/18 наявні чотири копії довіреностей від імені ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (довірителі), посвідчені приватним нотаріусом Тригуб Є. О., якими уповноважено ОСОБА_13 та ОСОБА_26 (повірені) представляти їхні інтереси.

143. Однак на всіх копіях довіреностей відсутні підписи довірителів.

144. У дисциплінарній справі із запису судового засідання від 04 липня 2018 року встановлено, що суддя ОСОБА_1. не перевіряв належності документів, що уповноважували ОСОБА_13 представляти інтереси відповідачів у справі.

145. Крім цього, як з`ясували ВРП і її Третя Дисциплінарна палата, 25 липня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тригуб Є. О. посвідчила заяву ОСОБА_13 , у якій він зазначив, що не брав участі в розгляді судової справи № 200/5719/18 у Бабушкінському районному суді міста Дніпропетровська як представник відповідачів, а також не подавав до зазначеного суду жодних заяв, у тому числі і мирових угод. Цього самого дня нотаріус Тригуб Є. О. повідомила, що не посвідчувала довіреностей від імені відповідачів у розгляді судової справи № 200/5719/18 та їх копій.

146. Отже, вирішуючи питання про затвердження мирової угоди у справі № 200/5719/18, за умовами якої відповідачі визнавали позов і передавали позивачеві грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США ( ОСОБА_7 ) та корпоративні права ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) у вигляді часток у статутному капіталі ТОВ «ІК Актив» та ТОВ «Дніпроолія» у визначених в угоді розмірах (загалом 92 відсотки у кожному з цих товариств), суддя ОСОБА_1 не забезпечив належного повідомлення про дату, час та місце розгляду сторін у справі, чим порушив їх право брати участь в її розгляді, допустив до участі у справі представника відповідачів без установлення його особи та повноважень, порушив вимоги процесуального закону, якими визначено особливості провадження за участю громадян іноземних держав, що з огляду на кількість та характер допущених порушень свідчить про відсутність звичайної помилки та надавало ВРП і її Третій дисциплінарній палаті підстави стверджувати про поетапне сприяння судді сторонам у досягненні ними цілей, що не пов`язані із завданнями та цілями правосуддя.

147. Згодом одна з відповідачів ОСОБА_11 у своїй апеляційній скарзі стверджувала саме про те, що про затвердження мирової угоди у справі № 200/5719/18 їй стало відомо випадково з ЄДРСР, цю угоду вона насправді не укладала, оскільки не перебуває у будь-яких правовідносинах із ОСОБА_15 та ОСОБА_7 , не отримувала жодної повістки про час та місце розгляду справи, жодної судової ухвали і копії позовної заяви, не уповноважувала будь-яку особу здійснювати представництво її інтересів у суді, вважала спір штучним та створеним з метою заволодіння майном, що належить їй та її бізнес-партнерам.

148. У цій ситуації ВРП, мотивуючи свої висновки, обґрунтовано зауважила, що, поза всяким сумнівом, право на справедливий судовий розгляд порушується, якщо особа взагалі не була залучена до судового розгляду, в результаті якого було вирішене питання про її права. Вирішення питання про права і обов`язки осіб, не залучених до судового розгляду, є неприпустимим. Спосіб дій, обраний суддею ОСОБА_1 , є вкрай небезпечним для правопорядку, оскільки створює передумови для того, що нерухоме майно могло бути відібране у будь-якого власника без його відома та участі. Вирішуючи питання щодо форми вини, ВРП зазначила, що вчинені суддею порушення є настільки очевидно помилковими, що не можуть бути кваліфіковані інакше ніж «явні помилки», тобто помилки, яких не міг би допустити розумний суд, що можна вважати «грубим свавіллям». Отже, за висновком ВРП, зазначене виходить за межі простої суддівської помилки та є проявом недбалості судді ОСОБА_1 при здійсненні правосуддя.

149. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП повною мірою обґрунтувала мотиви, з яких дійшла висновку про наявність у діях судді ОСОБА_1 під час розгляду і вирішення питання про затвердження мирової угоди в цивільній справі № 200/5719/18 ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

150. Ознаки дисциплінарних проступків конкретизовано так: незабезпечення суддею ОСОБА_1 повідомлення відповідачів про дату, час і місце розгляду справи та подальший її розгляд за їх відсутності (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону - допущення внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків), здійснення провадження у справі, учасниками якої є іноземні громадяни, без з`ясування можливості їх участі як відповідачів, ухвалення судового рішення щодо позбавлення відповідачів належних їм корпоративних прав та грошових коштів без їх відома (пункт 4 частини першої статті 106 цього Закону - внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема права власності).

151. ОСОБА_1 у своїй скарзі зазначив, що сама собою лише відсутність в іноземців постійного місця проживання на території України не виключає можливості розгляду справи українським судом, однак, як убачається зі змісту рішення ВРП, її мотиви стосувалися того, що законодавством України визначено особливості розгляду справ з іноземним елементом, зокрема (але не виключно) це стосується юрисдикції таких справ, порядку повідомлення іноземних громадян про судовий розгляд, забезпечення участі їх представників тощо. Проте суддя ОСОБА_1. зазначених обставин не перевірив, залишивши їх поза увагою.

152. З приводу посилань ОСОБА_1 на те, що представники відповідачів були обізнані про розгляд справи до оприлюднення рішення в ЄДРСР і що він здійснив усі дії для забезпечення права відповідачів на захист шляхом оприлюднення рішення в ЄДРСР, негайного надання можливості ознайомитися зі справою та отримати технічні записи засідань, незважаючи на перебування у відпустці, - Велика Палата Верховного Суду зазначає, що зазначені доводи жодним чином не спростовують установлених ВРП порушень.

153. Надаючи оцінку умотивованості рішення ВРП в контексті пункту 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо її висновків про допущені суддею ОСОБА_1. порушення під час розгляду ним скарг на рішення і дії слідчого у справах № 200/20739/17, 200/15179/17, 200/1712/18, 200/12806/17, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

154. Частиною першою статті 303 КПК (у редакції, чинній на час розгляду слідчим суддею ОСОБА_1. скарг у зазначених справах) передбачено можливість оскарження до слідчого судді рішень слідчого, прокурора, перелік яких є вичерпним, а також бездіяльності. Зазначена бездіяльність може полягати у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно зі статтею 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

155. Відповідно до імперативної заборони, закріпленої у частині другій статті 303 КПК, скарги на інші (окрім зазначених у частині першій цієї статті цього Кодексу) рішення, дії або бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування не розглядаються і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді відповідно до статей 314-316 цього Кодексу.

156. Таким чином, постанова слідчого про передачу майна на відповідальне зберігання не підлягає судовому оскарженню. За наведених обставин слідчий суддя, одержавши скаргу на відповідну постанову, не мав права приймати її до розгляду, а згідно із частиною четвертою статті 304 КПК був зобов`язаний постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження.

157. Указані правові норми мають імперативний характер, є конкретними, зрозумілими та не допускають неоднозначного тлумачення.

158. Як убачається з наявних матеріалів, у згаданих вище справах суддя ОСОБА_1. розглянув як слідчий суддя і задовольнив або частково задовольнив скарги на рішення і дії слідчого СУ ГУ НП в Дніпропетровській області Гончарука А. О., пов`язані з передачею об`єктів нерухомості на відповідальне зберігання, можливість оскарження яких (рішень і дій) під час досудового розслідування не передбачена статтею 303 КПК.

159. У своїй скарзі ОСОБА_1 зазначає, що скарги на дії слідчих у цих справах він розглянув, оскільки ОСОБА_2 є володільцем тимчасово вилученого майна як власник будівельних матеріалів, з яких здійснюється будівництво, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками придбаних у цьому будинку квартир. Розгляд скарг здійснювався відповідно до статті 62-2 КПК, за якою третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого в частині, що стосуються арешту майна. На час розгляду арешт з майна вже було знято, однак його не було повернуто володільцю, а також здійснювався розгляд щодо майна, яке взагалі арештоване не було, однак фактично вибуло з володіння особи внаслідок встановлення пропускного режиму до недобудови.

160. Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП про те, що суддя ОСОБА_1. не мав правових підстав для виходу за межі встановленої законодавчими нормами процедури та прийняття судових рішень усупереч встановленим законом приписам.

161. У цьому випадку суддя розглядав скарги на дії та рішення слідчого, судове оскарження яких не передбачено, тобто діяв поза межами визначених законом повноважень, не як суд, установлений законом, і за результатами розгляду кожної скарги ухвалював такий документ, якому було надано форму судового рішення, що унеможливлювало б його апеляційне оскарження та подальший перегляд судами вищих інстанцій.

162. Таким чином суддя залишив поза увагою завдання кримінального провадження.

163. Також ВРП обґрунтовано зазначила, що у справах № 200/12806/17, 200/15179/17, 200/20739/17, 200/1712/18 суддею ОСОБА_1. були встановлені обставини у не передбаченому законом порядку, без урахування обставин, яким може бути надана оцінка лише в межах кримінального провадження; суддя ОСОБА_1. за відсутності підстав та повноважень констатував статус ОСОБА_2 як власника майна, права якого оспорюються; визнав існування в незавершеній будівництвом споруді квартир і зобов`язав повернути їх; надав оцінку діяльності забудовника; визначив в ухвалах наявність цивільно-правових відносин; зобов`язав передати об`єкт незавершеного будівництва за відсутності даних, які б обґрунтовували таке рішення. Внаслідок дії судових рішень, ухвалених під головуванням судді ОСОБА_1, могло бути змінено власника нерухомого майна у спосіб, який суперечить закону, шляхом зловживання правом на подання скарги до суду.

164. За наведених обставин Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок ВРП про те, що дії судді ОСОБА_1 були очевидно неспівмірними з метою існування правового інституту слідчого судді.

165. Як установлено зі змісту ухвал слідчого судді ОСОБА_1 від 07 серпня та 21 вересня 2017 року, суддя послався на статті 7, 9 КПК.

166. Так, за правилами частини шостої статті 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

167. Разом із цим, як правильно зазначила ВРП, слідчий суддя лише обмежився посиланням на статті 7, 9 КПК, не навівши мотивів, яка із загальних засад кримінального провадження, передбачених статтею 7 цього Кодексу, застосовується.

168. Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду вважає за потрібне зауважити, що відповідно до частини першої статті 9 КПК, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

169. Частина друга статті 19 Конституції України покладає на нього обов`язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

170. Водночас до загальних засад кримінального провадження, визначених частиною першою статті 7 КПК, віднесено, зокрема, законність і диспозитивність (пункти 2 та 19 частини першої статті 7 цього Кодексу).

171. Отже, розглянувши по суті та задовольнивши (або частково задовольнивши) скаргу на рішення і дії слідчого, які за змістом статті 303 КПК не підлягають судовому оскарженню під час досудового розслідування, слідчий суддя ОСОБА_1. тим самим порушив положення статей 7 та 9 цього Кодексу, зокрема щодо обов`язку неухильно додержуватися вимог Конституції України та цього Кодексу (частина перша статті 9 КПК), а також засад законності й диспозитивності кримінального провадження (пункти 2 та 19 частини першої статті 7 КПК).

172. Щодо форми вини судді ВРП дійшла висновку, що допущені суддею порушення вчинено внаслідок недбалості, оскільки доказів умисного вчинення суддею цих порушень не здобуто під час розгляду дисциплінарної справи.

173. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП належно обґрунтувала мотиви, з яких дійшла висновку щодо кваліфікації дій судді ОСОБА_1 у цій частині згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків).

174. Із цього приводу варто зауважити, що ВРП зазначила мотиви щодо потреби зміни кваліфікації дій судді, наведеної у рішенні її Третьої Дисциплінарної палати, яка помилково вважала, що у цій частині дії судді ОСОБА_1 належить кваліфікувати за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (права власності). Зокрема, дисциплінарний орган ВРП не врахував, що у зазначеному випадку відсутнє порушення конвенційних гарантій, адже право власності держави, юридичних осіб публічного права, зокрема суб`єктів владних повноважень, не підпадає під конвенційні гарантії, передбачені Першим протоколом до Конвенції, однак ВРП у своєму рішенні виправила цю помилку.

175. ОСОБА_1 у своїй скарзі стверджує про помилковість кваліфікації ВРП його дій за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки Дніпровська міська рада не була учасником процесу.

176. Велика Палата Верховного Суду зазначені доводи відхиляє та зауважує, що незалежно від того, який статус був у Дніпровської міської ради, у цьому випадку втручання суддею у непередбачений КПК спосіб у повноваження сторони обвинувачення позбавляло саме її можливості реалізувати свої права та обов`язки у кримінальному провадженні.

177. Згідно з пунктом 3 частини п`ятої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

178. Пунктом 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

179. Відповідно до пунктів 1 та 7 частини дев`ятої статті 109 цього ж Закону істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; факт допущення суддею іншого грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

180. Як установлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки суддів з метою зміцнення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримання незалежності судових органів (пункт 1.6); поведінка судді під час засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів (пункт 2.2); суддя за можливості повинен обмежувати себе в здійсненні дій, що можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та виносити рішення у справах (пункт 2.3).

181. Відповідно до пункту 8 Висновку № 3 (2002) КРЄС етичні аспекти поведінки суддів треба проаналізувати з кількох причин. Методи, які використовуються для вирішення спорів, мають завжди викликати довіру. Повноваження, що надані суддям, тісно пов`язані з цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.

182. Згідно з пунктом 22 Висновку № 3 (2002) КРЄС суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

183. За правилами частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і частини п`ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

184. На переконання Великої Палати Верховного Суду, ВРП у своєму рішенні надала вичерпну оцінку діям судді ОСОБА_1 під час розгляду ним питання про затвердження мирової угоди у цивільній справі № 200/5719/18, а також розгляду ним як слідчим суддею скарг на рішення і дії слідчого у справах № 200/12806/17, 200/15179/17, 200/20739/17, 200/1712/18 та з урахуванням сукупності всіх установлених під час розгляду дисциплінарної справи обставин дійшла обґрунтованого висновку про те, що його поведінка при виконанні професійних обов`язків викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, допущені суддею ОСОБА_1 грубі порушення закону підривають суспільну довіру до суду, що свідчить про наявність правових підстав для кваліфікації його дій як вчинення істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді, та для застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

185. Як убачається зі змісту спірного рішення, при обранні виду стягнення ВРП і її дисциплінарний орган врахували особу судді, його позитивну характеристику, ступінь та форму вини у вчиненні проступку, а також те, що суддя вважається таким, що раніше не притягувався до дисциплінарної відповідальності, однак, зваживши на істотність вчинених суддею порушень, дійшли обґрунтованого висновку про те, що застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає вимогам частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і частини п`ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

186. Водночас зміна ВРП кваліфікації допущеного суддею дисциплінарного проступку не є підставою у цьому випадку для зміни виду дисциплінарного стягнення, застосованого до судді її Третьою Дисциплінарною палатою, оскільки таке стягнення є пропорційним вчиненим проступкам з урахуванням кваліфікації, визначеної ВРП.

187. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи ОСОБА_1 про необґрунтованість висновків ВРП щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, неправильної кваліфікації його дій та недоведеності всіх обов`язкових ознак дисциплінарних проступків, неповного перегляду ВРП рішення її дисциплінарного органу, невстановлення форми вини, відсутності належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження вчинення ним зазначених вище дисциплінарних проступків, поставлення йому в провину того, чого він не вчиняв, оскільки такі аргументи не відповідають фактичним обставинам справи, які наведено вище, натомість, поза всяким сумнівом, видаються обґрунтованими висновки ВРП щодо фактів допущених суддею ОСОБА_1. порушень під час розгляду ним зазначених судових справ.

188. На думку Великої Палати Верховного Суду, посилання ОСОБА_1 на непропорційність застосованого до нього виду дисциплінарного стягнення не заслуговують на увагу. У цьому контексті скаржник послався на рішення, ухвалені за результатами розгляду дисциплінарних справ щодо інших суддів, у яких застосовано менш суворі покарання. Разом із цим наведені скаржником доводи стосуються виключно рішень дисциплінарних палат ВРП, а не ВРП, до того ж установлені у них фактичні обставини не є релевантними сукупності обставин, встановленій у дисциплінарній справі щодо ОСОБА_1 . Також скаржник зазначив про значну кількість скасувань судами вищих інстанцій ухвал судів першої інстанції про затвердження мирової угоди як свідчення поширеності відповідних процесуальних порушень, однак це жодним чином не спростовує висновків щодо пропорційності застосованого до судді виду дисциплінарного стягнення. Варто зауважити, що ВРП і її органи перевіряють дії судді в контексті оцінки належного виконання професійних обов`язків і поширеність процесуальних порушень при вирішенні того чи іншого питання не має вирішального значення при розгляді дисциплінарної справи.

189. Крім цього, скаржник акцентував увагу на тому, що учасники відповідних судових справ не подавали до ВРП дисциплінарних скарг щодо нього, а особи, які подали скарги, не зазнали жодних несприятливих наслідків від його дій під час розгляду судових справ, до того ж у спірному рішенні ВРП не наведено правових наслідків, що настали для осіб, які не скаржилися на дії судді, та не вказано яких саме процесуальних прав ці особи були позбавлені можливості реалізувати чи виконати, тобто не визначено наслідків вчинення суддею дисциплінарного проступку.

190. Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду зауважує, що сам собою факт неподання учасником судової справи дисциплінарної скарги на дії судді (так само й апеляційної скарги на судове рішення) жодним чином не може слугувати доказом настання або ненастання негативних наслідків або свідчити про помилковість установлених у дисциплінарній справі обставин щодо неналежної поведінки судді. По суті роль скаржника в поданні дисциплінарної скарги до ВРП обмежується в інформуванні компетентного державного органу про ймовірну неналежну поведінку судді. Подання дисциплінарної скарги не є і не може бути способом захисту скаржника в інших правовідносинах, факт притягнення чи непритягнення судді до дисциплінарної відповідальності не призводить до зміни обсягу прав і обов`язків скаржника в матеріальних чи процесуальних правовідносинах, учасником яких є скаржник.

191. Таким чином, подання або неподання дисциплінарних скарг учасниками відповідних судових справ не має жодного юридичного значення в контексті вирішення питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

192. Із цих же підстав не заслуговують на увагу посилання скаржника на те, що постановлену ним у цивільній справі № 200/5719/18 ухвалу від 13 липня 2018 року про затвердження мирової угоди скасував суд апеляційної інстанції, внаслідок чого згадана ухвала не була реалізована, адже вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, у тому числі оцінка наслідків його дій, не може ставитися у залежність від того, чи було оскаржене ухвалене ним рішення, а також від результатів перегляду такого рішення судами вищих інстанцій, оскільки саме собою залишення без змін судового рішення або його скасування не є доказом належного або неналежного виконання суддею своїх професійних обов`язків у контексті вирішення питання про дисциплінарну відповідальність, хоч це й може бути враховано дисциплінарним органом.

193. Водночас доводи скаржника про те, що у рішенні ВРП не наведено правових наслідків, що настали для осіб, які не скаржилися на дії судді та не вказано, яких саме процесуальних прав ці особи були позбавлені можливості реалізувати чи виконати, тобто не визначено наслідків вчинення суддею дисциплінарного проступку, не заслуговують на увагу, оскільки у рішенні ВРП здійснено оцінку цих обставин та обґрунтовано їх значення для кваліфікації дій судді.

194. Так, зокрема, у частині допущених суддею порушень під час вирішення питання про затвердження мирової угоди у цивільній справі зазначено, що відсутність негативних наслідків не може бути підставою для звільнення від дисциплінарної відповідальності судді, оскільки йдеться про порушення прав людини і основоположних свобод як таких, зокрема права власності. У частині порушень, констатованих ВРП при оцінці дій судді ОСОБА_1 стосовно розгляду ним як слідчим суддею скарг на рішення і дії слідчого, ВРП зазначила, що внаслідок дії судових рішень, ухвалених під головуванням судді ОСОБА_1, які мали статус таких, що набули законної сили та підлягали примусовому виконанню, могло бути змінено власника нерухомого майна у спосіб, який суперечить закону, шляхом зловживання правом на подання скарги до суду. При цьому вибраний суддею спосіб дій зводився до ухвалення такого документа, якому було надано форму судового рішення, що унеможливлювало б апеляційне оскарження та перегляд відповідних судових рішень.

195. Стосовно того, які саме процесуальні права не могли реалізувати чи виконати ті чи інші учасники справ, то це випливає зі змісту допущених суддею порушень, констатованих під час розгляду дисциплінарної справи.

196. Також ОСОБА_1 у своїй скарзі зазначає, що ВРП вийшла за межі своїх повноважень, вдавшись до переоцінки ухвалених ним судових рішень, що віднесено до виключної компетенції судів вищих інстанцій.

197. Велика Палата Верховного Суду ці доводи скаржника відхиляє з огляду на таке.

198. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

199. Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного умислу або грубої необережності (пункт 66 Рекомендації від 17 листопада 2010 року CM/Rec(2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки). А згідно з пунктом 69 цієї Рекомендації дисциплінарне провадження може бути ініційоване, якщо суддя не виконав своїх обов`язків ефективно та належним чином.

200. Крім того, Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) і Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи вважають, що дія чи бездіяльність судді можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності, якщо вони вчинені умисно або з грубою необережністю (пункт 19 Спільного висновку щодо проекту Закону «Про дисциплінарну відповідальність суддів Республіки Молдова»), а дисциплінарне провадження, як правило, має порушуватися в разі грубої і неприпустимої професійної поведінки судді (пункт 35 цього Спільного висновку).

201. Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятою 14 жовтня 2015 року Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія), закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.

202. Таким чином, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не уповноважений перевіряти законність судового рішення, а зобов`язаний перевірити дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності, та оцінити наслідки саме цих дій.

203. Зі змісту оскаржуваного рішення ВРП убачається, що вона не ревізувала судових рішень, ухвалених ОСОБА_1 , не надавала оцінки доказам та наведеним суддею висновкам. Водночас в основу мотивів щодо притягнення цього судді до дисциплінарної відповідальності покладено не оцінку законності судових рішень, як помилково вважає скаржник, а обґрунтування того, у чому виражено вчинення суддею дисциплінарного проступку в контексті виконання ним його професійних обов`язків.

204. З приводу наведених у скарзі ОСОБА_1 доводів про допущені Третьою Дисциплінарною палатою ВРП процедурних порушень під час розгляду дисциплінарної справи Велика Палата Верховного Суду зазначає, що нормами Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та статті 266 КАС не передбачено можливості здійснення судового контролю за рішенням чи діями дисциплінарних органів ВРП.

205. Це обумовлено тим, що за змістом положень Закону України «Про Вищу раду правосуддя» ВРП, переглядаючи у пленарному складі рішення її дисциплінарних органів про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, має повну юрисдикцію, тобто здатна повною мірою виправити допущені дисциплінарним органом помилки, якщо такі мали місце.

206. Отже, лише рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути предметом судового контролю (частина сьома статті 266 КАС) і за результатами його перегляду суд може або скасувати таке рішення ВРП, або залишити його без змін. При цьому у випадку його скасування ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (частина восьма статті 266 КАС, частина третя статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

207. Таким чином, недоліки як процедурного так і сутнісного характеру, допущені Дисциплінарною палатою ВРП, очевидно, не є предметом судового контролю, не можуть бути підставою для скасування судом рішення ВРП, яка має повну юрисдикцію при перегляді рішень її дисциплінарних органів та здатна повною мірою їх усунути, натомість предметом судового контрою, за змістом наведених правових норм, є саме рішення ВРП. У протилежному випадку, надання судом оцінки діям і рішенням дисциплінарних органів ВРП свідчило б про підміну судом ВРП та втручання у її виключні повноваження, а також нівелювало б передбачену Законом процедуру повторного перегляду ВРП дисциплінарної справи у випадку скасування її рішення судом.

208. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника щодо допущених, на його думку, порушень Третьою Дисциплінарною палатою ВРП під час розгляду дисциплінарної справи, зокрема щодо: порушення дисциплінарним органом ВРП його права на захист у зв`язку із неналежним повідомленням про засідання Третьої Дисциплінарної палати ВРП, призначені на 08 та 29 липня 2020 року, та розгляду дисциплінарної справи за його відсутності внаслідок застосування неконституційних, на переконання скаржника, норм.

209. З приводу доводів скаржника про те, що член ВРП Іванова Л. Б. не могла брати участі в ухваленні Третьою Дисциплінарною палатою ВРП рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оскільки до об`єднання дисциплінарних справ в одне провадження вона як доповідач здійснювала попередню перевірку за скаргою Дніпровської міської ради, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

210. Відповідно до частини третьої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідач не бере участі в голосуванні під час ухвалення Дисциплінарною палатою рішення.

211. Як убачається з матеріалів справи, Третя Дисциплінарна палата ВРП за власною ініціативою ухвалою від 11 грудня 2019 року № 3427/3дп/15-19 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1

212. 29 квітня 2020 року член ВРП Іванова Л. Б. за результатами попередньої перевірки відомостей, викладених у скарзі Дніпровської міської ради, стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 склала як доповідач висновок, у якому запропонувала відкрити дисциплінарну справу стосовно цього судді та об`єднати її з дисциплінарною справою, відкритою за ініціативою Третьої Дисциплінарної палати ВРП ухвалою від 11 грудня 2019 року.

213. Ухвалою від 13 травня 2020 року № 1251/3дп/15-20 Третя Дисциплінарна палата ВРП відкрила дисциплінарну справу стосовно цього ж судді за дисциплінарними скаргами Дніпровської міської ради та об`єднала в одну дисциплінарну справу зі справою, відкритою щодо судді ОСОБА_1 ухвалою від 11 грудня 2019 року № 3427/3дп/15-19.

214. Доповідачем в об`єднаній дисциплінарній справі визначено члена ВРП Шевцову Л. А .

215. Як убачається з рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 29 липня 2020 року № 2299/3дп/15-20, доповідач Шевцова Л. А. не брала участі в голосуванні під час ухвалення цього рішення та його не підписувала. Водночас участь у прийнятті цього рішення членом ВРП Івановою Л. Б. не суперечить вимогам частини третьої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», оскільки на цей час вона не була доповідачем.

216. Твердження скаржника про те, що член ВРП Іванова Л. Б. мала заявити самовідвід з огляду на існування «інших обставин», які викликають сумнів у її неупередженості, а саме у зв`язку з тим, що вона здійснювала попередню перевірку за скаргою Дніпровської міської ради та підготувала висновок, у якому запропонувала відкрити дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу, оскільки самі собою жодним чином не свідчать про упереджене ставлення цього члена ВРП до ОСОБА_1

217. Велика Палата Верховного Суду встановила, що ВРП ухвалила спірне рішення повноважним складом, ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду його скарги, він узяв участь у засіданнях ВРП в режимі відеоконференції, надав свої пояснення по суті.

218. Таким чином, у ВРП ОСОБА_1 було забезпечено право на ефективний захист, право на участь у процесі прийняття рішення, право наводити аргументи та надавати докази на їх підтвердження.

219. До того ж ОСОБА_1 у своїй скарзі зазначив, що не оскаржує рішення ВРП з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», тобто не ставить під сумнів повноважність складу ВРП, який ухвалив оспорюване рішення, як і того, що рішення підписали всі члени ВРП, які взяли участь в його ухваленні, а також того, що скаржника було належним чином повідомлено про засідання ВРП.

220. На думку Великої Палати Верховного Суду, не заслуговують на увагу доводи скаржника про упереджене ставлення до нього з боку ВРП та порушення принципу справедливого розгляду.

221. Велика Палата Верховного Суд вважає, що ВРП ґрунтовно дослідила обставини дисциплінарної справи та надала вичерпну оцінку всім аргументам скаржника, які мали значення при вирішенні питання про наявність чи відсутність правових підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

222. Під час перегляду рішення ВРП, Велика Палата Верховного Суду не встановила обставин, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про упереджене ставлення до скаржника будь-кого із членів ВРП або всього її складу, а також про недотримання цим органом принципів рівності та змагальності сторін чи інших гарантій.

223. Велика Палата Верховного Суду враховує доводи скаржника про те, що дисциплінарну справу з ініціативи Третьої Дисциплінарної палати ВРП було відкрито 11 грудня 2019 року і станом на час відкриття іншої дисциплінарною справи (13 травня 2020 року за скаргами Дніпровської міської ради) та об`єднання з нею в одне провадження дисциплінарний орган ВРП порушив передбачений частиною тринадцятою статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 90-денний строк розгляду, тим більше, рішення за результатами розгляду об`єднаної дисциплінарної справи було ухвалено дисциплінарним органом ВРП лише 29 липня 2020 року.

224. Разом із цим доводи скаржника про неможливість та протиправність об`єднання цих дисциплінарних справ не містять жодного нормативного обґрунтування, а обставина щодо порушення строку розгляду дисциплінарної справи не може бути визнана вагомою настільки, щоб бути єдиною і беззаперечною підставою для скасування оспорюваного рішення ВРП від 17 грудня 2020 року.

225. Таким чином, надавши оцінку всім основним доводам та мотивам, якими ОСОБА_1 обґрунтував вимоги своєї скарги на спірне рішення ВРП, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони не спростовують обґрунтованості висновків ВРП щодо наявності правових підстав для притягнення цього судді до дисциплінарної відповідальності та пропорційності застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Висновки за результатами розгляду скарги

226. Оцінивши в сукупності отримані докази, беручи до уваги аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з дотриманням принципу пропорційності у визначенні дисциплінарного стягнення, і таке рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Наведені у скарзі судді ОСОБА_1 доводи висновків ВРП не спростовують.

227. Передбачені статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстави для скасування рішення ВРП наразі відсутні. Робота ВРП не характеризувалася недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості, як це було встановлено ЄСПЛ у рішеннях у справах «Олександр Волков проти України» і «Куликов та інші проти України». До того ж подальший перегляд справи Великою Палатою Верхового Суду з урахуванням усіх ключових аргументів ОСОБА_1 гарантує відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження.

228. З огляду на встановлені обставини Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 до ВРП про скасування її рішення.

Керуючись статтями 266, 341, 344, 355, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2020 року № 3509/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 липня 2020 року № 2299/3дп/15-20 про притягнення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач В. С. КнязєвСудді: Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко В. В. Британчук К. М. Пільков М. І. Гриців В. В. Пророк Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко О. С. Золотніков С. П. Штелик Л. Й. Катеринчук