н\п 2/490/1142/2021 Справа № 490/8714/20

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого - судді Гуденко О.А., при секретарі Дудник Г.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Муніципальна варта» Новомосковської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2020 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із позовом до КП «Муніципальна варта», в якому просить суд стягнути з КП «Муніципальна варта» Новомосковської міської ради на його користь грошову компенсацію за невикористані ним 56 календарних днів щорічної відпустки (12 календарних днів основної щорічної відпустки та 42 календарних дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік) у розмірі 39 038 грн. 17 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що у період з 28.11.2018 по 25.08.2020 позивач знаходився у трудових відносинах з КП «Муніципальна варта» Новомосковської міської ради. З 01.11.2019 проходить військову службу за контрактом в ЗСУ. 25.08.2020 року був звільнений у зв`язку з ліквідацією підприємства за ч. 1 ст. 40 КЗпП України. В наказі про звільнення зазначено про виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки тривалістю 6 календарних днів за період роботи з 28.11.2018 по 27.11.2019 року. Під час знаходження у трудових відносинах мав право на основну відпустку тривалістю 12 календарних днів. Зазначає, що ним не використана додаткова щорічна відпустка як учасника бойових дій, за період з 2018 по 2020 роки загальною тривалістю 42 календарні дні. На ім`я голови ліквідаційної комісії ним подавалася скарга, за результатами якої отримав відповідь про відсутність підстав для виплати компенсації за невикористані дні додаткової щорічної відпустки як УБД, а за невикористані дні основної щорічної відпустки жодної інформації не надав .Вважає, що таким чином його права були порушені, відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані ним 56 календарних днів щорічної відпустки, яка становить 39038,17 грн.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О.А. від 07.12.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

26.04.2021 року та 25.05.2021 року від позивача надійшли заяви, в яких він свій позов підтримує, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, просить розглядати справу без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив від Відповідача не надходив.

Ухвалою суду справу розглянуто у відсутність сторін, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, в порядку заочного розгляду.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

З 28.11.2018 року по 25.08.2020 року ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора в КП «Муніципальна варта» Новомосковської міської ради. Був прийнятий згідно Наказу № 3 від 27.11.2018 року, звільнений у зв`язку з ліквідацією підприємства за ч. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 70 від 12.08.2020 року, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача серія НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2 наказу № 70 від 12.08.2020 року про звільнення, встановлено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки тривалістю 6 календарних днів за період роботи з 28.11.2018 року по 27.11.2019 року.

Рішенням Новомосковської міської ради № 1273 від 29.05.2020 року вирішено припинити КП «Муніципальна варта» Новомосковської міської ради шляхом його ліквідації, створено комісію з ліквідації. Встановлено строк пред`явлення кредиторами своїх вимог до КП «Муніципальна варта» Новомосковської міської ради у три місяці з дня оприлюднення відповідного рішення.

Як вбачається з відповіді Виконавчого комітету Новомосковської міської ради за № 1451/0/12-20 від 14.09.2020 року, зазначено, що щорічна відпустка підлягає поділу на частини, перенесенню на інший період та грошовій компенсації під час звільнення. Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни, визначена ст. 16-2 ЗУ «Про відпустки» не належить до щорічних відпусток, є пільгою, гарантованою державою. Оскільки така відпустка не належить до щорічних відпусток, то на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток, у тому числі щодо поділу на частини, перенесення на інший період, виплати грошової компенсації під час звільнення.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 12.02.2015 року, виданого Управлінням персоналу штабу ВЧ А1314, ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

В Довідці про заборгованість по заробітній платі при звільненні, середньоденну та середньомісячну заробітну плату № 79 від 25.08.2020 року, зазначено, що з 01.11.2019 року по теперішній час (дата видачі довідки) ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом.

Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно статті 76 КЗпП України щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:

1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;

2) за особливий характер праці;

3) в інших випадках, передбачених законодавством.

Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про відпустки» державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Стаття 4 зазначеного Закону встановлює перелік видів відпусток:

1) щорічні відпустки:

основна відпустка (стаття 6 цього Закону);

додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону);

додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);

інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);

3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);

4) соціальні відпустки:

відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону);

відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону);

відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону);

додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);

відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Щодо позовної вимоги про стягнення грошової компенсації за невикористані 12 календарних днів основної відпустки суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно положень статті 9 ЗУ «Про відпустки», що узгоджується із положеннями статті 82 КЗпП України, до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Таким чином, за час проходження служби у Збройних Силах України за період з 28.11.2019 року по 25.08.2020 року позивачу нараховується наступна кількість днів щорічної відпустки, що розраховується наступним чином.

24 календарних дні відпустки / ((Кількість днів у розрахунковому періоді з 28.11.2019 по 27.11.2020) - (кількість святкових та неробочих днів у цьому періоді)), що становить 24/ (366 -11) = 0,0676 кількість днів щорічної основної відпустки, що припадає на один календарний день.

Одержаний результат перемножується на кількість календарних днів (без врахування святкових і неробочих днів), відпрацьованих працівником у робочому періоді:

0,0676 х 184 = 12,43, що округляється до 12 календарних днів відпустки.

Однак, суд зазначає, що позивачем невірно розраховано розмір компенсації за дні невикористаної відпустки.

Відповідно до п. 7 Розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Відповідно до п. 3 Розділу 3 Порядку При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Довідки, середньомісячна заробітна плата позивача склала 19104,00 грн. Таким чином, компенсація розраховується наступним чином: 19104,00 грн. х 12 місяців / 355 к.дн. = 645,77 за один день невикористаної відпустки. 12 х 645,77 грн. = 7 749,24 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористані 12 календарних днів основної відпустки є обґрунтованою та доведеною належними та допустимими доказами, однак, в іншому розмірі, ніж вказано в позові. Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7749,24 грн. компенсації за невикористані 12 днів основної щорічної відпустки

Щодо виплати компенсації за невикористану відпусткуяк учаснику бойових дій суд зазначає наступне.

Згідно положень статті 16-2 ЗУ «Про відпустки», що узгоджується із положеннями статті 77-2 КЗпП України, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно ст. 5 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 12 ч. 1 статті 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги - використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Отже, позивач як учасник бойових дій має право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Таким чином, додаткова відпустка учасникам бойових дій, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є пільгою, гарантованою державою, та, відповідно, не належить до категорії щорічних відпусток, визначених статтею 4 Закону України «Про відпустки» і надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інваліда війни. Вона не переноситься (не подовжується) на дні тимчасової непрацездатності працівника чи святкові і неробочі дні, що припали на її період. Не використана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься.Право на неї працівник може реалізувати протягом календарного року, конкретний період та черговість її надання визначаються за погодженням між працівником і роботодавцем.

Відповідного висновку дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22 травня 2019 року у справі № 577/4703/17.

У зв`язку із вищезазначеним, така відпустка компенсації при звільненні не підлягає.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За такого, позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення із відповідача на користь позивача 7749,24 грн. компенсації за невикористані 12 днів основної щорічної відпустки.

Керуючись положеннями статті 141 ЦПК України, із відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, однак, оскільки зазначена сума становить менше 840,80 грн., стягненню підлягає судовий збір в розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до КП «Муніципальна варта» Новомосковської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Стягнути з КП «Муніципальна варта» Новомосковської міської ради, код ЄДРПОУ 42582514, на користь ОСОБА_1 7749 грн. 24 коп. компенсації за невикористані 12 днів основної щорічної відпустки.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО