ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року

м. Київ

справа № 826/16094/16

адміністративне провадження № К/9901/7533/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,

розглянув попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу

касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року (головуючий суддя - Смолій І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року (головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді - Аліменко В.О., Безименна Н.В.) в адміністративній справі №826/16094/16

за позовом ОСОБА_1

до Служби безпеки України, третя особа: Генеральна прокуратура України

про визнання дій незаконними, визнання протиправним та скасування рішення,

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Служби безпеки України (надалі - відповідач), третя особа - Генеральна прокуратура України (надалі - третя особа), в якому просив:

- визнати незаконними дії з проведення перевірки стану охорони державної таємниці у Прокуратурі Запорізької області, яка розпочата на підставі листа Служби безпеки України № 26/1/2-11382 від 20.09.2016;

- визнати протиправним та скасувати рішення Служби безпеки України про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці за формою два, прийнятого за наслідками документальної перевірки, оформленої актом №26/1/2-11382 від 20.09.2016.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що допущені порушення законодавства України не усунуто, а тому дії відповідача щодо проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення є протиправними.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України, третя особа - Генеральна прокуратура України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки проведена перевірка є позаплановою у відповідності до ст.37 Закону України «Про державну таємницю», твердження позивача про порушення порядку повідомлення про проведення перевірки є безпідставними. Як встановлено судом, акт перевірки після затвердження та підписання супровідного листа скеровано до Управління СБУ в Запорізькій області для ознайомлення керівника та начальника РСО, а також проінформовано ГПУ щодо результатів перевірки, проте прокурор Запорізької області ОСОБА_1 від ознайомлення з актом відмовився, про що зроблено відповідний запис працівниками СБУ. Також суд установив, що позивач не повідомляв про свій виїзд за кордон РСО Прокуратури та не проходив інструктаж, що підтверджується карткою форми 6 та журналом, зазначене не спростовано позивачем. Судами вказано, що в силу вимог п.п. 696, 697 Порядку Прокурор Запорізької області ОСОБА_1 повинен був письмово повідомити про свій виїзд за кордон Генерального прокурора України, а також режимно-таємну частину прокуратури Запорізької області, де зберігається його картка обліку за формою згідно з додатком 6 Порядку, а начальник режимно-таємної частини прокуратури Запорізької області - провести інструктаж з ОСОБА_1 , про що зробити відповідний запис у журналі виїздів за кордон працівників прокуратури Запорізької області, яким надано допуск до державної таємниці. Судами також враховано, що під час проведення перевірки працівникам СБУ не були надані документи, які б підтверджували факти виїздів до суду службового автотранспорту, проведення інструктажів супроводжуючих осіб, а також документального підтвердження, що доставка секретної кореспонденції здійснювалася відповідно до визначених начальником РСО та затверджених позивачем як керівником Прокуратури організації маршрутів доставки такої кореспонденції тощо (п.п. 317, 318 Порядку). Суд також визнав, що до переліку обов`язків ОСОБА_1 щодо збереження державної таємниці належать обов`язки щодо забезпечення охорони державної таємниці в прокураті, яку очолює, вжиття заходів для забезпечення режиму секретності, здійснення постійного контролю за охороною державної таємниці.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

18 березня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року, в якій позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що судам було надано докази щодо тиску на нього з боку Генерального прокурора України ОСОБА_6, однак таким доказам не було надано правової оцінки. Вказує, що рішення про призначення службової перевірки та відсторонення його від виконання службових обов`язків визнані незаконними та скасовані. Вважає, що висновки проведеної позапланової перевірки не відповідають дійсності, втрати документів, витоку секретної інформації ним не допущено. Зазначає, що заступаючи на посаду прокурора він не приймав документів з грифом «секретно» та «таємно». Під час перевірок картонних коробок з 262 примірниками документів та документів 1982-2003 років у приміщенні РСЧ прокуратури області не було. Зазначає, що він як прокурор області до штатного розпису, в тому числі чисельності працівників РСО та його погодження з СБУ, не має жодного відношення та не несе відповідальності. Щодо свого виїзду за кордон посилається на те, що його дії були погоджені з Генеральним прокурором України ОСОБА_2 , про що свідчить написаний ним рапорт про надання відпустки. Зазначає, що відповідач не ознайомив його з результатом перевірки. Вважає, що відповідачем не доведено взаємозв`язку між діями позивача і встановленими у акті порушеннями, їхнім впливом на можливість розголошення державної таємниці.

Ухвалою Суду від 28 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Службою безпеки України надано відзив на позовну заяву, в якому вказано на наявність передбачених діючим законодавством підстав для проведення позапланової перевірки. Вказує, що заходи, які проводились у 2013 році, та комплексна перевірка, проведена у 2016 році, мають різні цілі/мету та наслідки. Посилається на те, що за результатом проведеної перевірки допуск до державної таємниці скасовано також трьом співробітникам: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та притягнуто до адміністративної відповідальності двох співробітників: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . Отже, вважає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій є обґрунтованими та законними.

Генеральною прокуратурою України також подано до Суду відзив на позовну заяву, в якому вказано на обґрунтованість висновків проведеної перевірки та рішення про скасування позивачу допуску до державної таємниці. Вважає, що доводи позивача про замовний характер перевірки з метою звільнення його з посади є лише його припущеннями та не підтверджені належними доказами. Вказує, що до переліку обов`язків позивача щодо збереження державної таємниці належали обов`язки щодо забезпечення охорони державної таємниці в прокуратурі, яку він очолював, вжиття заходів для забезпечення режиму секретності, здійснення постійного контролю за охороною державної таємниці. Третя особа просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2021 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну таємницю» та припису СБУ в період з 21.09.2016 по 28.09.2016 відповідачем проведено позапланову перевірку в прокуратурі Запорізької області щодо стану охорони державної таємниці.

Листом СБУ № 26/1/2-11382 від 20.09.2016 повідомлено прокуратуру Запорізької області щодо проведення перевірки, який отримано останнім 21.09.2016 за №40вх-16 (а.с.45).

СБУ перед початком перевірки керівнику прокуратури Запорізької області подано припис № 26/1/2-11381 від 20.09.2016 на проведення перевірки, який отримано 21.09.2016 за вх. № 411вх-16 (а.с.46).

За результати проведеної перевірки, комісією СБУ складено акт № 26/1/2-11384 від 27.06.2016, яким встановлено: відсутні умови для провадження діяльності, пов`язаною з державною таємницею; у зв`язку з відсутністю матеріальних носіїв секретної інформації, що викладено у п. 1 акта, численними порушеннями режиму секретності за всіма напрямками комісії СБУ констатує наявність загроз витоку секретної інформації; визначений положеннями ст.ст. 5, 21, 37 Закону, п.п. 3, 41, 42, 749 Порядку, постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці з боку керівництва прокуратури та РСО не здійснюється.

З матеріалів справи вбачається, що начальник РСО ОСОБА_3 13.10.2016 року ознайомлений з актом, одна від підпису відмовився (а.с.99).

Прокурор Запорізької області ОСОБА_1 від ознайомлення з актом відмовився, про що зроблено відповідний запис працівниками СБУ (а.с. 99).

Крім того, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, начальник РСО ОСОБА_3 та в.о. прокурора Запорізької області ОСОБА_4 на висновки акту перевірки надали окрему думку (а.с.104-109), що є свою чергу підтвердженням про отримання та фактичне ознайомлення з актом перевірки.

За результатами встановлених порушень, СБУ у відповідності до п.п. 23, 26 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державний органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, зупинено дію спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею від 13.03.2013 № ЗП2-2013-011 до 10.11.2016.

Висновком від 05.10.2016, затвердженим заступником Голови СБУ, у зв`язку з невиконанням обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка довірена або довірялась раніше, скасовано допуск до державної таємниці ОСОБА_1 .

Зокрема у висновку зазначено, що актом перевірки встановлено:

- в режимно-секретному органі зберігались 262 необлікованих примірники документів (фрагментів документів) з грифами секретності "Таємно" та " Цілком таємно " (порушення п.п.215, 244 Порядку);

- 7 (семи) документам, які містять відомості про об`єкти справ, розкривають форми і методи проведення оперативно-розшукової діяльності, не надано грифи секретності (ст.15 Закону та п.п.116, 153, 244 Порядку);

- у журналах обліку секретних документів 2014-2016 року відсутні відмітки про місцезнаходження документів (п.п.245, 248, 253 Порядку);

- затверджені ОСОБА_1 акти квартальних та річних перевірок наявності матеріальних носіїв секретно інформації (від 31.01.2015 року №37дск, від 22.01.2016 року №26дск, від 18.07.2016 року №335дск) містять недостовірні відомості про відповідність режиму секретності в прокуратурі вимогам законодавства про державну таємницю (п.п.434, 435, 436 Порядку);

- на автоматизованих системах, стосовно яких не створено комплексні системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю та які під`єднано до мережі Інтернет, зберіглись електронні версії секретних документів(п.п.206, 440, 442 Порядку);

- план заходів щодо забезпечення режиму секретності в умовах особливого періоду або правового режиму надзвичайного стану в прокуратурі не відпрацьовано (п.п.734-739 Порядку);

- доставка секретної кореспонденції до Апеляційного суду Запорізької області здійснюється без використання службового транспорту не працівниками РСО (п.п.317, 318 Порядку).

Також судами установлено, що у п. 1 Акта комісією СБУ зазначено, що станом на 28.09.2016 не представлено секретні документи (обл. №№1366, 1367 від 04.05.2016, гриф секретності «Цілком таємно»), які обліковані в журналі інв.№ 2210. За фактом відсутності секретних документів керівником прокуратури протягом 24 годин з часу виявлення такого факту у письмовій формі не повідомлено орган СБУ, установу вищого рівня, а також не призначено службове розслідування (п. 777, 778 Порядку). У подальшому Прокуратурою з`ясовано, що ці документи не виготовлялися, номери обліку у журналі виготовлених документів надані неіснуючим документам, про що лише 07.10.2016 зроблено запис у журналі. Як зазначає СБУ за цим фактом Прокуратурою Запорізької області розпочато два досудових розслідування у кримінальних провадженнях № № 420160080000000374 та 420160080000000375.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 виїжджав з України через пункт пропуску «Бориспіль», однак, письмове повідомлення РСО прокуратури Запорізької області та проходження інструктажу в РСО комісії СБУ не надано (ст. 28 Закону, п.п. 116, 696 Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не повідомляв про свій виїзд за кордон РСО Прокуратури та не проходив інструктаж, що підтверджується карткою форми 6 та журналом (а.с.54-64), зазначене не спростовано позивачем.

Розпорядженням СБУ № 253д від 05.10.2016 скасовано ОСОБА_1 допуск до державної таємниці (а.с. 102).

Позивач вважає скасування йому допуску до державної таємниці протиправним, а проведення перевірки з порушенням норм законодавства у зв`язку з чим звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про Службу безпеки України» на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

Згідно ч.5 ст.5 Закону України «Про державну таємницю» спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.23 Закону України «Про державну таємницю» у наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.

Статтею 28 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов`язаний: не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв`язку з виконанням службових обов`язків; не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом; не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України; виконувати вимоги режиму секретності; повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України; додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.

Охорона державної таємниці - комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв.

Організаційно-правовими заходами, спрямованими на запобігання розголошенню секретної інформації та витратам її матеріальних носіїв, також є реалізація положень чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері охорони державної таємниці, у вигляді обов`язкових до виконання норм законодавства.

Частиною 2 ст.36 Закону України «Про державну таємницю» скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Частиною 5 ст.37 Закону України «Про державну таємницю» Служба безпеки України має право контролювати стан охорони державної таємниці в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, а також у зв`язку з виконанням цих повноважень одержувати безоплатно від них інформацію з питань забезпечення охорони державної таємниці. Висновки Служби безпеки України, викладені в актах офіційних перевірок за результатами контролю стану охорони державної таємниці, є обов`язковими для виконання посадовими особами підприємств, установ та організацій незалежно від їх форм власності.

Відповідно до п. 317 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939 (далі - Порядок №939), секретна кореспонденція доставляється адресатам фельд`єгерями фельдзв`язку чи кур`єрами спецзв`язку, крім іншого, за реєстрами, про що робиться запис у журналах обліку з посиланням на номер реєстру та дату відправлення.

Відповідно до вимог п.п.748, 749 Порядку №939 з метою вивчення оцінки стану охорони державної таємниці та дотримання вимог законодавства в цій сфері, виявлення недоліків і порушень режиму секретності, встановлення їх причин, на СБУ покладено обов`язок здійснювати контроль за забезпеченням охорони державної таємниці на всіх підприємствах, установах, організаціях.

У відповідності до п.п. 3, 35, 749 Порядку №939 забезпечення охорони державної таємниці вжиття заходів для забезпечення режиму секретності, здійснення контролю за діяльністю РСО та охороною державної таємниці покладається на керівника органу Прокуратури.

Згідно п.750 Порядку №939 контроль здійснюється шляхом проведення СБУ планових та позапланових перевірок.

Пунктом 751 Порядку №939 перевірки стану охорони державної таємниці на підприємствах, в установах, організаціях повинні проводитися з обов`язковим повідомленням їх керівників.

Згідно п.753 Порядку №939 перевірки проводяться відповідно до приписів, які підписуються керівниками підприємств, установ, організацій та скріплюються гербовими печатками.

Припис Комісії СБУ на проведення перевірки стану охорони державної таємниці підприємством, установою, організацією підписується та скріплюється гербовими печатками.

Перед початком перевірки припис подається керівнику підприємства, установи, організації, в якому проводитиметься перевірка, та залишається в режимно-секретному органі (РСО).

Керівники підприємств, установ, організацій, у яких проводиться перевірки, зобов`язані забезпечити створення умов, необхідних для їх проведення.

Пунктом 35 Порядку №939 визначено, що режимно-секретний орган підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства, установи, організації, який організовую та контролює його діяльність.

Відповідно до вимог п.2.6 Інструкції про порядок організації та здійснення СБУ контролю за станом охорони державної таємниці в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом СБУ від 31.07.2014 року №449/ДСК, зареєстрованої Уповноваженим Президента України з питань контролю за діяльністю СБУ 08.08.2014 року за №91 та в Міністерстві юстиції України 11.08.2014 року №942/25719, Департамент охорони державної таємниці та ліцензування або регіональний орган СБУ не менше як за десять робочих днів до початку проведення лише планової перевірки письмово повідомляє про це керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до п.2.9 Інструкції про порядок організації та здійснення СБУ контролю за станом охорони державної таємниці в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, загальний строк проведення перевірки визнається з урахуванням виду перевірки, наданої оперативним підрозділом інформації, та обсягів робіт, необхідних для вивчення фактичного стану охорони державної таємниці на підприємстві, в установі, організації, але не може перевищувати п`ятнадцяти календарних днів. Строк проведення може бути продовжено не більше ніж на десять календарних днів.

Відповідно до вимог п.696 Порядку №939, керівники підприємств, установ, організацій письмово повідомляють про запланований виїзд до іноземної держави керівника підприємства, установи, організації вищого рівня, який має спеціальний дозвіл, або замовника секретних робіт, а також РСО за місцем зберігання їх карток обліку за формою згідно з додатком 6.

Відповідно до п. 440 Порядку №939 забезпечення режиму секретності в автоматизованих системах, своєчасне розроблення та впровадження необхідних заходів щодо цього покладається на керівника підприємства, установи, організації та керівників його структурних підрозділів, що забезпечують експлуатацію таких систем та. дотримання режиму секретності.

Підприємства, установи, організації з урахуванням особливостей своєї діяльності, типу автоматизованої системи та технологій обробки інформації в таких системах розробляють окремі інструкції та правила виконання робіт із забезпечення режиму секретності в зазначених системах (п.441 Порядку).

Відповідно до п. 1 Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 373 від 29.03.2006, ці Правила визначають загальні вимоги та організаційні засади забезпечення захисту державних інформаційних ресурсів або інформації, вимога щодо захисту якої встановлена законом, в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно- телекомунікаційних системах.

Захисту в системі підлягає відкрита, конфіденційна, службова інформації, а також яка становить державну або іншу передбачену законом таємницю інформація, вимога щодо захисту якої встановлена законом (п.4 Правил).

Захист інформації від несанкціонованих дій, у тому числі від комп`ютерних вірусів, забезпечується в усіх системах (абзац 6 п.16 Правил).

Відповідальність за забезпечення захисту інформації в системі, своєчасне розроблення необхідних для цього заходів та створення системи захисту покладається на керівника організації, який є власником (розпорядником) системи, та керівників її структурних підрозділів, що забезпечують створення та експлуатацію системи (п.17 Правил).

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

З аналізу наведених норм випливає, що забезпечення охорони державної таємниці, вжиття заходів для забезпечення режиму секретності, здійснення контролю за діяльністю РСО та охороною державної таємниці покладається на керівника органу Прокуратури. При цьому з метою вивчення оцінки стану охорони державної таємниці та дотримання вимог законодавства в цій сфері, виявлення недоліків і порушень режиму секретності, встановлення їх причин, на СБУ покладено обов`язок здійснювати контроль за забезпеченням охорони державної таємниці на всіх підприємствах, установах, організаціях.

Таким чином, посилання позивача на те, що він як прокурор області до штатного розпису, в тому числі чисельності працівників РСО та його погодження з СБУ, не має жодного відношення та не несе відповідальності, є безпідставним.

Скаржник в поданій ним касаційній скарзі посилається на ненадання судами попередніх інстанцій оцінки обставинам тиску на позивача з боку Генерального прокурора України ОСОБА_6. Проте колегія суддів такі посилання вважає безпідставними, оскільки жодного належного та обґрунтованого доказу щодо дійсності цих обставин матеріали справи не містять.

Колегія суддів також критично оцінює посилання скаржника на те, що висновки проведеної позапланової перевірки не відповідають дійсності, втрати документів, витоку секретної інформації ним не допущено.

Як вже зазначалось Судом та установлено судами попередніх інстанцій, за результатом проведеної перевірки, комісією СБУ складено акт від 27.06.2016 №26/1/2-11384, яким встановлено такі порушення: відсутні умови для провадження діяльності, пов`язаною з державною таємницею; у зв`язку з відсутність матеріальних носіїв секретної інформації, що викладено у п.1 акта, численними порушеннями режиму секретності за всіма напрямками комісії СБУ констатує наявність загроз витоку секретної інформації; визначений положеннями ст.ст.5, 21, 37 Закону, п.п.3, 41, 42, 749 Порядку, постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці з боку керівництва прокуратури та РСО не здійснюється.

Суд погоджує висновки судів попередніх інстанцій про те, що непред`явлення комісії СБУ облікованих у журналі виготовлених секретних документів, відсутність на момент комплексної перевірки в цьому журналі відповідних відомостей про долучення МНСІ до відповідних справ, відправки або знищення дало обґрунтовані підстави перевіряючим СБУ стверджувати про ознаки втрати документів з грифами « Таємно », « Цілком таємно », які перебувають на обліку в РСО.

Судами також правильно зазначено, що під перевіркою робочих місць мається на увазі не тільки вміст сховищ МНСІ, робочих папок, спецваліз, наявність документів, виробів та інших МНСІ тощо, а також і перевірка комп`ютерів на предмет виявлення в них електронних файлів документів з грифом секретності.

Для проведення такої перевірки наказом керівника підприємства, установи, організації утворюються комісії (п. 434 Порядку), а працівники та уповноважені РСО не менш як однин раз на квартал перевіряють дотримання виконавцями секретних документів порядку їх зберігання і роботи з ними на робочих місцях (п.438 Порядку). Керівники підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів та РСО зобов`язані невідкладно вжити заходів до усунення виявлених під час перевірок недоліків (п.439 Порядку).

В поданій касаційній скарзі скаржник вказує, що заступаючи на посаду прокурора він не приймав документів з грифом «секретно» та «таємно».

Проте, як правильно звернуто увагу судами попередніх інстанцій, згідно п. 215 Порядку для постійного зберігання або тимчасового зберігання МНСІ режимні приміщення забезпечуються необхідною кількістю сховищ. За наявності великої кількості таких документів дозволяється зберігати їх на відкритих стелажах в спецсховищах, що свідчить про те, що знаходження цих МНСІ на робочих столах та на підлозі, навіть в приміщенні РСО, є порушенням режиму секретності.

Згідно акту огляду від 26.09.2016 (копія наявна в матеріалах справи) на вимогу комісії СБУ та відповідно до положень п. 244 Порядку вказані МНСІ були зареєстровані за №3309-3570 журналу обліку підготовлених документів за 2016 рік та складені у сховище РСО.

Тим більше, враховуючи значний обсяг таких документів, які знаходились в приміщенні РСО як на робочих столах, так і на підлозі, такий обсяг документів не міг бути не поміченим позивачем.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на те, що при виїзді за кордон його дії були погоджені з Генеральним прокурором України ОСОБА_2 , про що свідчить написаний ним рапорт про надання відпустки.

Суд зауважує, що відповідно до вимог п. 696 Порядку №939 керівники підприємств, установ, організацій письмово повідомляють про заплановий виїзд до іноземної держави керівника підприємства, установи, організації вищого рівня, який має спеціальний дозвіл, або замовника секретних робіт, а також РСО за місцем зберігання їх карток обліку за формою згідно з додатком 6 (картка форми 6 ОСОБА_1 , зберігається в РСО Прокуратури).

Тобто, законодавством визначено чіткий механізм такого повідомлення, а тому твердження позивача про те, що Генеральний прокурор ОСОБА_2 особисто провів йому інструктаж щодо поводження за кордоном, не відповідає вимогам чинного законодавства про державну таємницю. В силу вимог п.п. 696, 697 Порядку Прокурор Запорізької області ОСОБА_1 повинен був письмово повідомити про свій виїзд за кордон Генерального прокурора України, а також режимно-таємну частину прокуратури Запорізької області, де зберігається його картка обліку за формою згідно з додатком 6 Порядку, а начальник режимно-таємної частини прокуратури Запорізької області - провести інструктаж з ОСОБА_1 , про що зробити відповідний запис у журналі виїздів за кордон працівників прокуратури Запорізької області, яким надано допуску до державної таємниці. Отже, обставини неповідомлення ОСОБА_1 про свій виїзд за кордон РСО Прокуратури (за місцем зберігання його картки форми 6) та не проходження ним відповідного інструктажу знайшли своє підтвердження.

Також судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що Порядком та Інструкцією не передбачено строків ознайомлення з актом перевірки керівника установи, що перевіряється. Акт перевірки після затвердження та підписання супровідного листа скеровано до Управління СБУ в Запорізькій області для ознайомлення керівника та начальника РСО, а також проінформовано ГПУ щодо результатів перевірки. Судами було установлено, що начальник РСО ОСОБА_3 13.10.2016 ознайомлений з актом, однак від підпису відмовився (а.с.99); прокурор Запорізької області ОСОБА_1 від ознайомлення з актом відмовився, про що зроблено відповідний запис працівниками СБУ (а.с. 99); начальник РСО ОСОБА_3 та в.о. прокурора Запорізької області ОСОБА_4 на висновки акту перевірки надали окрему думку (а.с. 104-109).

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Суд вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, а зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судові рішення судів попередніх інстанцій та не ухвалює нове рішення у справі, підстави для розподілу судових витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу, відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року у справі № 826/16094/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова