ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року

м. Київ

справа №570/4516/19

адміністративне провадження №К/9901/4952/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 5 вересня 2019 року № 0000307

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року (постановлену у складі головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б.),

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2020 року задоволено повністю адміністративний позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі також - відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 5 вересня 2019 року №0000307.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків, встановлених частиною четвертою статті 286 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у відкритті провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 жовтня 2020 року відмовлено.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач звернувся з апеляційною скаргою з пропуском строків на апеляційне оскарження та відсутністю поважних підстав для поновлення такого строку. Зокрема, судом апеляційної інстанції зазначено, що діяльність Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області під час дії карантинних заходів припинена не була, а тому скаржник не був позбавлений процесуальної можливості звертатись до суду із заявами, клопотаннями, документами у визначеному процесуальним законом порядку. Поряд з цим, обґрунтованих доказів на підтвердження того, що введені Постановою Кабінету Міністрів України обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином, завадили відповідачу як суб`єкту владних повноважень своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження у цій справі, скаржником не наведено.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до цього суду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що в оскаржуваній ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року суд неправильно застосував положення частини одинадцятої статті 251, статей 271, 286, частин другої, третьої статті 295, частини другої статті 299, пункту 3 розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, а також статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-III (далі - Закон № 1645-III), у зв`язку з чим дійшов неправильних висновків про те, що підстави поновлення строку апеляційного оскарження, викладені апелянтом, є неповажними, а також про те, що скаржником не наведено обґрунтованих доказів на підтвердження того, що введені обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином, завадили відповідачу як суб`єкту владних повноважень своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження у цій справі.

При цьому, скаржник також звертає увагу, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги положення статті 129 Конституції України, що гарантує, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що інші процесуальні вимоги щодо подання апеляційної скарги (зокрема, сплата судового збору) були виконані ним у повному обсязі при подачі апеляційної скарги, таким чином вказане, на його думку, свідчить про відсутність необ`єктивного зволікання Управління у розгляді справи.

Позиція інших учасників справи

Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №570/4516/19, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Суддя-доповідач ухвалою від 16 червня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 17 червня 2021 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків суду апеляційної інстанції та доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Предметом розгляду у цій справі є постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення від 5 вересня 2019 року №0000307.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строки на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).

Водночас статтею 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України.

Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їхньої поважності в загальному порядку, передбаченому КАС України, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.

Суд касаційної інстанції, дослідивши матеріали справи, встановив, що рішення суду першої інстанції отримано скаржником 2 листопада 2020 року.

Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції скеровано до суду апеляційної інстанції з використанням поштового зв`язку 18 листопада 2020 року. Зі змісту апеляційної скарги відповідача вбачається, що він заявляв клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на невчасне отримання рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків шляхом надання вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстави не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження.

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником подано до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване запровадженням карантинних заходів на території України та невчасним направленням судом першої інстанції рішення від 20 жовтня 2020 року.

Суд апеляційної інстанції, надавши правову оцінку відповідним доводам позивача, зазначив, що вони не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками та звертає увагу на таке.

Як було зазначено вище, відповідно до частини четвертої статті 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведених норм процесуального права вбачається, що строк, визначений частиною четвертою статті 286 КАС України, є процесуальним строком встановленим законом, який суд може поновити якщо визнає причини його пропуску поважними, проте не може його встановлювати.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

З огляду на викладене, особа, яка подала апеляційну скаргу, з пропуском строку, передбаченого статтею 286 КАС України, мала навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску нею строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

З приводу посилання скаржника на пропуск строку апеляційного оскарження у зв`язку із впровадженням на загальнонаціональному рівні карантину, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 29 Закону № 5460-VI карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред`явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, Кабінетом Міністрів України 11 березня 2020 року прийнято Постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до КАС України та доповнено Прикінцеві положення пунктом 3, за змістом якого, зокрема, строк для усунення недоліків апеляційної скарги продовжується на час дії карантину.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 731-IX), який набрав чинності 17 липня 2020 року, пункт 3 Прикінцевих положень КАС України викладено в наступній редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

При цьому, пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 731-ІХ передбачено, зокрема, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Тобто, законодавством передбачено закінчення продовжених у зв`язку із запровадженням карантину строків 6 серпня 2020 року.

Отже, отримавши копію рішення суду першої інстанції 2 листопада 2020 року відповідач не скористався правом звернення до суду із апеляційною скаргою у строк, встановлений статтею 286 КАС України.

При цьому, саме посилання на існування карантину та запроваджених у зв`язку із цим обмежень, без аргументованих та обґрунтованих доказів, не може вважатись поважною причиною пропуску строку для оскарження судового рішення.

При цьому, як вірно зауважено в оскаржуваному судовому рішенні, у період дії карантинних заходів Восьмим апеляційним адміністративним судом забезпечено для учасників справи процесуальну можливість доступу до цього суду, в тому числі шляхом надіслання необхідних процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи, як засобами поштового, так і електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що діяльність Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області під час дії карантинних заходів припинена не була, а тому скаржник не був позбавлений процесуальної можливості звертатись до суду із заявами, клопотаннями, документами у визначеному процесуальним законом порядку.

Таким чином, скаржником на підтвердження своїх доводів не надано належних доказів поважності причин такого пропуску.

Поновлення судом строку на апеляційне оскарження з урахуванням вищезазначеного не відповідатиме принципу правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.

Отже, в даному випадку, колегія суддів не знаходить підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Колегія суддів критично ставиться до доводів відповідача про те, що судом апеляційної інстанції не було дотримано положень статті 129 Конституції України, виходячи із наступного.

Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на апеляційне оскарження судового рішення.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 1 Розділу ІІІ КАС України, статтею 286 КАС України, відповідно до якої апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 45 КАС України зловживання процесуальними правами не допускається.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями, можуть скористатися правом їх оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк. При цьому усі учасники судового процесу рівні перед законом і судом.

З приводу посилань скаржника на те, що інші процесуальні вимоги щодо подання апеляційної скарги (зокрема, сплата судового збору) були виконані ним у повній мірі при подачі апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що вирішення питання щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження не може ставитися в залежність від дотримання інших вимог, які встановлюються процесуальним законом до апеляційних скарг.

Як було зазначено вище, Кодексом адміністративного судочинства України встановлені строки звернення до суду, які у разі їх пропуску, можуть бути поновлені судом лише при наявності поважних причин, підтверджених належними доказами.

З приводу доводів касаційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції було направлено відповідачу несвоєчасно, і це, на думку скаржника, є причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Згідно з частиною одинадцятою статті 251 КАС України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

З огляду на те, що строк на апеляційне оскарження вважається пропущеним у разі подання апеляційної скарги після спливу десятиденного строку з дня проголошення судового рішення у справі, визначеній статтею 286 КАС України, відтак подання апеляційної скарги у межах процесуального строку на оскарження судового рішення, виходячи з дати отримання повного тексту такого рішення, в силу приписів частини другої статті 295 КАС України є підставою для поновлення такого строку.

Оскільки статтею 286 КАС України передбачено спеціальний строк апеляційного оскарження, який становить десять днів (а не тридцять днів, як передбачено частиною 1 статті 295 КАС України), тому строк, протягом якого особа відповідно до частини другої статті 295 КАС України вправі клопотати про поновлення строку апеляційного оскарження у зв`язку з несвоєчасним отриманням рішення суду, також не повинен перевищувати десяти днів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм процесуального права викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 27 лютого 2019 року у справі № 500/6596/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 522/17819/17, від 13 червня 2019 року у справі № 200/15533/17, від 30 вересня 2019 року у справах № 607/4259/19 та №176/400/19, від 17 жовтня 2019 року у справі №352/1532/18, від 24 жовтня 2019 року у справах №216/1119/19 та №200/12472/18, від 11 грудня 2019 року у справі №420/289/19, від 25 лютого 2020 року у справі №404/4493/19, від 1 квітня 2020 року у справі №361/2075/19.

Таким чином, десятиденний строк від дати отримання копії повного тексту судового рішення, подача апеляційної скарги в межах якого відповідно до положень статті 286 та частини другої статті 295 КАС України дає право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, сплинув 12 листопада 2020 року, в той час як з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції відповідач звернувся лише 18 листопада 2020 року.

Посилання відповідача на допущені судом першої інстанції процесуальні порушення під час розгляду справи не спростовують факт пропуску відповідачем строку апеляційного оскарження і не можуть бути підставою для його поновлення.

Доводи касаційної скарги щодо неправильно застосування судом апеляційної інстанції положень статей 251, 271, 286, 295, 299, пункту 3 розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, а також статті 29 Закону № 1645-III не знайшли свого підтвердження та фактично зводяться до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в заявах про поновлення строку та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції надав оцінку поважності причин пропуску строку.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.

Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи на те, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції була подана поза межами законодавчо встановленого десятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані відповідачем у заяві причини пропуску ним строку апеляційного оскарження визнані судом апеляційної інстанції такими, що не можуть вважатись достатніми для висновку щодо пропуску цього строку з поважних причин, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, а доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

С.М. Чиркін