open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/15001/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський склотарний завод" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 р. у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Приватного акціонерного товариства "Київський склотарний завод" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

08.08.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський склотарний завод" (далі - ПрАТ "Київський склотарний завод"), яким просили стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський склотарний завод» заборгованість у розмірі 929 005,11 грн. на користь Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за реквізитами: р/р 25607306208000, МФО 322669, одержувач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, назва банку одержувача Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 42098368.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не сплачено заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, обчислених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зокрема позивач зазначає, що ПрАТ «Київський склотарний завод» має заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (список 1, 2) за період з грудня 2017 року по червень 2019 року (список № 1 - 252 090,76 грн., список № 2 - 676 914,35 грн.).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Приймаючи у справі рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем було безпідставно не сплачено визначені у розрахунках Пенсійним органом суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій вищевказаним пенсіонерам у період з грудня 2017 року по червень 2019 року, визнавши ці суми узгодженими.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позовна заява в частині вимог про стягнення заборгованості за період з 01.12.2017 року по 30.04.2019 року підлягає залишенню без розгляду, оскільки строк звернення до адміністративного суду позивачем в цій частині вимог пропущено. Разом з тим, інша частина позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01.05.2019 року по 30.06.2019 року є необгрунтована, та не підлягає до задоволення з огляду на неузгодженість спірних сум.

Відповідно до ст.311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач підтримав висновки суду першої інстанції, вказавши на те, що відповідачем не оскаржувалося призначення пільгових пенсій відповідним особам, надані розрахунки є дійсними та узгодженими.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість апеляційної скарги з огляду на таке.

Щодо доводів апелянта про порушення пенсійним фондом строку звернення до суду з частиною позовних вимог з 01.12.2017 року по 30.04.2019 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту позовної заяви та рішення суду першої інстанції вбачається, що спірна заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, яка рахується за відповідачем, виникла з 01.12.2017 року.

З огляду на пункт 6.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, починаючи з січня 2018 року в обліку пенсійного фонду фіксувалась заборгованість, що на їх думку, підлягала відшкодуванню ПрАТ «Київський склотарний завод».

Однак, з даним позовом Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося до суду лише 08.08.2019 року (лише через 19 місяців з моменту фіксації заборгованості першого періоду).

Так, враховуючи приписи ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду про стягнення заборгованості за період з 01.12.2017 року по 30.04.2019 року.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що позивачем до позову не долучалась заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин такого пропуску.

Посилання в позові на положення частини 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується, не заслуговують на увагу, оскільки суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відповідно до висновків Верховного Суду, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

Зокрема, постановами Верховного суду від 13.09.2019 року по справі №812/210/17 та від 25.06.2020 року по справі №812/1654/16 визначено, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню Пенсійного фонду України лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій щодо страхових, єдиного внеску. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

Постановою Верховного суду від 13.02.2018 року у справі №812/1347/17 підтримано висновок про те, що суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції, чинній з 15.12.2017 року) висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, оскільки суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею, відсутні підстави для застосування положення частини 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відтак, Окружним адміністративним судом міста Києва неправомірно прийнято позовну заяву до розгляду в частині позовних вимог за період з 01.12.2017 року по 30.04.2019 року, тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню.

При цьому, відповідно до ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутись до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною другою цієї статті передбачено, що якщо заяву не буде подано або вказані підстави для поновлення строку звернення до суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Однак, судом першої інстанції зазначені вимоги законодавства виконані не були, тому відсутні підстави вважати рішення суду першої інстанції в цій частині обгрунтованим та правомірним.

При цьому, колегія суддів зауважує, що такі доводи були в апеляційній скарзі, отриманої позивачем, та останній мав скористатись правом для зазначення підстав поважності пропуску такого строку у наданому ними відзиві, однак жодного посилання на поважність пропуску строку позивачем відзив не містить.

Відповідно до п. 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

З огляду на п.8 ч.1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, зокрема якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява в частині вимог про стягнення заборгованості за період з 01.12.2017 року по 30.04.2019 року підлягає залишенню без розгляду, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог за період після 1 травня 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, ПрАТ «Київський склотарний завод» зареєстроване в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На думку позивача, відповідач має заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (список 1, 2) за період з грудня 2017 року по червень 2019 року (список № 1 - 252 090,76 грн., список № 2 - 676 914,35 грн.), що разом складає 929 005,11 грн.

Так, спірним у цій справі є наявність заборгованості у ПрАТ «Київський склотарний завод» перед Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Задовольняючи позовні вимоги пенсійного фонду, суд першої інстанції зазначив, що вказані сума боргу є узгодженою, оскільки відповідачем не оскаржувалось рішення органів Пенсійного фонду щодо призначення пенсій на пільгових умовах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які працювали на займаних посадах, які дають право на призначення пенсії відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Проте, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо узгодженості визначених пенсійним органом сум відшкодування з огляду на таке.

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 серпня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФ України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до статтею 14 Закону № 1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 01 січня 2005 року за рахунок коштів ПФ України, а з 01 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Отже, обов`язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в частині пенсій призначених у порядку статті 13 Закону № 1788-ХІІ, покладений на підприємства.

Згідно з пунктом 6 Інструкції про порядок обчислення сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до ПФ України відшкодуванню підлягають витрати ПФ України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

У пункті 6.4 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів ПФ України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Відповідно до пункту 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФ України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 26.01.2016 року (справа № 818/1603/14), від 04.11.2015 року (справа № 813/3008/13-а), від 23.04.2013 року (справа № 21-113а15), 10.09.2013 року (справа № 21-215а13), від 30.06.2015 року (справа № 21-171а15), від 10.10.2011 року (справа № 21-62а11) та Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 1170/2а-4153/12.

Судом першої інстанції встановлено те, що позивачем було сформовано та належним чином направлено відповідачу повідомлення про суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії за спірний період.

Але розмір пільгової пенсії має бути достовірно розрахований, з огляду на те, що пільгові пенсії колишнім працівникам стовідсотково компенсуються за рахунок підприємства.

Матеріали справи свідчать, що по спірним особам, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , відповідач був не згоден зі вказаним пенсійним фондом в розрахунках розміром пільгових пенсій зазначеним громадянам, та оскаржував їх.

При цьому, до повідомлень відповідачу не надано розрахунку вказаного розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій вищевказаним особам, на підставі яких можна було б зробити висновок про достовірність обчислення розміру пільгової пенсії виходячи з фактичних заробітків, стажу роботи та кваліфікації працівника.

Відповідач наголошує, що отриманий ним документ, що має назву: «Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій» не містить інформації щодо деталізації розміру заробітної плати, коефіцієнтів, які є розрахунковими елементами місячної суми призначеної пільгової пенсії, а тому не є належними доказами складу витрат та факту їх понесення позивачем, оскільки до розрахунку не прикладені документи, що підтверджують безпосередньо розрахунки належних сум, факт сплати позивачем пільгових пенсій, та витрат на їх доставку у зазначених розмірах. Інших доказів понесення витрат позивачем не надано, як і не надано первинних документів, що підтверджують фактичні витрати позивача, в тому числі і надання договорів з відділеннями зв`язку і банківськими установами, включаючи докази оплати таких договірних послуг.

Положеннями Інструкції передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на підставі відомостей відділів з призначення пенсій, але відшкодування витрат у розрахунках за період з 01.05.2019 року по 30.06.2019 року щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 ОСОБА_9 саме у зазначених розмірах не підтверджується жодним доказом.

Аналогічна позиція щодо того, що надані розрахунки не є належними доказами понесення позивачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки вони не є розрахунковими документами, що підтверджують факт сплати позивачем пільгових пенсій та витрат на їх доставку, викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.02.2008 року у справі №К-34808/06 за позовом Управління Пенсійного фонду України про стягнення заборгованості.

На підтвердження неузгодженості розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій апелянтом надано докази оскарження отриманих розрахунків, зокрема, шляхом подання позовних заяв до Окружного адміністративного суду м.Києва про скасування розрахунків на виплату та доставку пільгових пенсій в частині включення спірних громадян.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2017 року закрито провадження у справі №826/4218/16 (щодо включення ОСОБА_1 ,), суд прийшов до висновку, що розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що складений територіальним органом Пенсійного фонду, - це письмовий документ довідково-інформаційного характеру, який надсилається територіальним органом Пенсійного фонду України. Розрахунок не є адміністративним актом, з яким пов`язується виникнення, зміна або припинення публічно-правових правовідносин, він не містить приписів, обов`язкових до виконання, а складається лише з інформації про результати обрахування розміру витрат, понесених територіальним органом Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій певним пенсіонерам. Суд також зазначає, що Апелянт, в разі незгоди з даними розрахунків, не зобов`язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати автоматично, а в разі виникнення спору про стягнення заборгованості - не позбавлений права заперечувати правильність складання розрахунку, вимагати від територіального органу ПФУ надання доказів на підтвердження понесених витрат на виплату та доставку пенсій пенсіонерам.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 12,07.2016 року по справі №826/2590/16 (щодо включення ОСОБА_2 ) та від 07.06.2016 року по справі №826/4216/16 (щодо включення ОСОБА_11 ) закрито провадження у справах, так як розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсії не можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, оскільки зазначені розрахунки не носять обов`язкового характеру для виконання ТОВ «Київський склотарний завод», та не тягнуть за собою безспірне стягнення вказаних у розрахунках сум.

Таким чином, апелянт намагався оскаржити розрахунки фактичних витрат та скасувати їх у судовому порядку, що свідчить про неузгодженість сум витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Позицію Окружного адміністративного суду м.Києва, про те, що наявність розрахунку органу Пенсійного фонду щодо фактичних витрат на виплату та доставку пенсій не є безумовною підставою для стягнення відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій в сумі, вказаній у розрахунку, підтримано Постановою Верховного суду від 20.12.2018 року по справі №804/7025/17.

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 року по справі №826/17729/18 виключено ОСОБА_10 з розрахунків фактичних витрат.

Щодо ОСОБА_8 - апелянтом подано позовну заяву від 03.07.2019 року про зобов`язання розрахувати достовірну суму пільгової пенсії, та витребування доказів її обчислення. До теперішнього часу розгляд справи не завершено (справа №640/12407/19).

Щодо ОСОБА_9 - апелянтом подано позовну заяву від 16.04.2020 року про зобов`язання розрахувати достовірну суму пільгової пенсії, та витребування доказів її обчислення. До теперішнього часу розгляд справи не завершено (справа №640/9385/20).

Щодо ОСОБА_6 - апелянтом подано позовну заяву від 26.07.2019 року про зобов`язання розрахувати достовірну суму пільгової пенсії, та витребування доказів її обчислення. До теперішнього часу розгляд справи не завершено (справа №640/14074/19).

Щодо ОСОБА_5 - апелянтом подано позовну заяву від 16.04.2020 року про зобов`язання розрахувати достовірну суму пільгової пенсії, та витребування доказів її обчислення. До теперішнього часу з Окружного адміністративного суду відповідачу не надходило жодного документа.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про узгодженість визначених пенсійним органом сум відшкодування.

Наявність розрахунку органу Пенсійного фонду щодо фактичних витрат на виплату та доставку пенсій не є безумовною підставою для стягнення відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій в сумі, вказаній у розрахунку, про що зазначено в постанові Верховного суду від 20.12.2018 року по справі №К/9901/60929/18.

Ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, па яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи наведений припис процесуального права, та викладені вище обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про узгодженість визначених пенсійним органом сум відшкодування, тому рішення суду підлягає скасуванню.

Судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі «RYSOVSKYY v. UKRAINE «(«Рисовський проти України») заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і ухвалити нове судове рішення або змінити судове рішення.

З огляду на вище встановлені обставини та викладені правові норми, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 139 КАС України відповідачу підлягає відшкодуванню сплачений судовий збір у розмірі 20 902, 62 грн (двадцать тисяч дев`ятсот дві грн. 62 коп). за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Постанову складено 28.05.2021.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський склотарний завод" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 р.- задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 р. у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Приватного акціонерного товариства "Київський склотарний завод" про стягнення заборгованості - скасувати.

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Приватного акціонерного товариства "Київський склотарний завод" про стягнення заборгованості в частині вимог про стягнення заборгованості за період з 01.12.2017 року по 30.04.2019 року - залишити без розгляду.

У задоволенні позову Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві за період з 01.05.2019 року по 30.06.2019 - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський склотарний завод" (ЄДРПОУ 00293278) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 20 902, 62 грн (двадцать тисяч дев`ятсот дві грн. 62 коп).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель

Джерело: ЄДРСР 97267150
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку