Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 759/9008/19 (провадження № 14-35 цс 21)
11 травня 2021 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива» на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 03 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року і постановою від 11 травня 2021 року касаційну скаргу задовольнила частково, змінила ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 03 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, виклавши мотивувальну частину судових рішень у редакції цієї постанови, в іншій частині оскаржувані судові рішення залишено без змін.
Водночас з рішенням Великої Палати Верхового Суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 03 березня 2021 року передав зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
2. Обґрунтовуючи свою ухвалу, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав на те, що позивач оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, додатково зазначивши, що виключних випадків, за яких справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України, не встановлено.
3. Однак, відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:
- учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції;
- учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
- Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
4. Оскільки підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, прямо обмежені законодавцем в процесуальному законі, справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України лише за відсутності всіх трьох указаних у цій частині випадків. У разі наявності хоча б одного із перелічених у цій нормі випадків справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
5. Такий підхід неодноразово застосований Великою Палатою Верховного Суду при вирішенні питання щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
6. Оскаржуючи судові рішення з підстав порушення судами правил юрисдикції, Приватне акціонерне товариство «Спільне українсько-казахстансько-російське підприємство з виробництва ядерного палива» не обґрунтовувало порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах.
7. Також слід звернути увагу на те, що частиною четвертою статті 404 ЦПК України, якою визначений порядок передачі справи на розгляд, зокрема, Великої Палати Верховного Суду встановлено, що про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
8. Однак, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передаючи справу № 759/9008/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду належним чином не сформулював та не обґрунтувала свої мотиви щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції, обмежившись лише посиланням на те, що виключних випадків, за яких справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України, не встановлено.
9. Відповідно до статті 92 Конституції України судоустрій та судочинство визначаються виключно законами України.
10. Стаття 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, оскільки не було дотримано встановлених процесуальним законом умов передачі справи № 759/9008/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду не є судом, встановленими законом, для розгляду цієї справи, тому належним процесуальним рішенням останньої було б повернення справи на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для розгляду, а не розгляд цієї справи по суті.
Суддя В. В. Пророк
Окрема думка складена 26 травня 2021 року.
