open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Вліво
19.05.2021
Постанова
05.05.2021
Ухвала суду
14.04.2021
Ухвала суду
31.03.2021
Ухвала суду
29.03.2021
Ухвала суду
02.03.2021
Ухвала суду
08.02.2021
Ухвала суду
28.01.2021
Ухвала суду
21.12.2020
Постанова
09.11.2020
Ухвала суду
29.10.2020
Ухвала суду
27.10.2020
Ухвала суду
09.09.2020
Рішення
11.08.2020
Ухвала суду
16.06.2020
Ухвала суду
25.05.2020
Ухвала суду
30.03.2020
Ухвала суду
12.03.2020
Ухвала суду
22.01.2020
Ухвала суду
11.12.2019
Ухвала суду
01.11.2019
Ухвала суду
04.10.2019
Ухвала суду
26.09.2019
Ухвала суду
13.08.2019
Постанова
12.08.2019
Ухвала суду
08.08.2019
Ухвала суду
25.07.2019
Ухвала суду
08.07.2019
Ухвала суду
14.06.2019
Ухвала суду
28.05.2019
Судовий наказ
15.05.2019
Постанова
26.04.2019
Ухвала суду
11.04.2019
Ухвала суду
26.03.2019
Ухвала суду
14.03.2019
Ухвала суду
27.02.2019
Ухвала суду
08.02.2019
Ухвала суду
15.01.2019
Ухвала суду
26.12.2018
Судовий наказ
26.12.2018
Судовий наказ
20.11.2018
Рішення
23.10.2018
Ухвала суду
28.09.2018
Ухвала суду
24.09.2018
Ухвала суду
30.08.2018
Ухвала суду
27.06.2018
Постанова
03.05.2018
Ухвала суду
07.03.2018
Постанова
27.02.2018
Ухвала суду
06.02.2018
Ухвала суду
05.02.2018
Ухвала суду
18.01.2018
Ухвала суду
16.01.2018
Ухвала суду
05.12.2017
Ухвала суду
09.11.2017
Ухвала суду
17.10.2017
Рішення
21.09.2017
Ухвала суду
16.08.2017
Ухвала суду
21.07.2017
Ухвала суду
04.07.2017
Постанова
12.06.2017
Ухвала суду
16.03.2017
Судовий наказ
02.03.2017
Постанова
09.02.2017
Ухвала суду
17.01.2017
Ухвала суду
17.01.2017
Ухвала суду
21.12.2016
Ухвала суду
18.11.2016
Рішення
11.11.2016
Ухвала суду
13.10.2016
Ухвала суду
13.10.2016
Ухвала суду
14.09.2016
Ухвала суду
08.08.2016
Ухвала суду
Вправо
13 Справа № 915/856/16
Моніторити
Постанова /19.05.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /05.05.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /14.04.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /31.03.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /29.03.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /02.03.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /08.02.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /28.01.2021/ Касаційний господарський суд Постанова /21.12.2020/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /09.11.2020/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /29.10.2020/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /27.10.2020/ Південно-західний апеляційний господарський суд Рішення /09.09.2020/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /11.08.2020/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /16.06.2020/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /25.05.2020/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /30.03.2020/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /12.03.2020/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /22.01.2020/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /11.12.2019/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /01.11.2019/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /04.10.2019/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /26.09.2019/ Господарський суд Миколаївської області Постанова /13.08.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /12.08.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /08.08.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /25.07.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /08.07.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /14.06.2019/ Касаційний господарський суд Судовий наказ /28.05.2019/ Господарський суд Миколаївської області Постанова /15.05.2019/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /26.04.2019/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /11.04.2019/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /26.03.2019/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /14.03.2019/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /27.02.2019/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /08.02.2019/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /15.01.2019/ Південно-західний апеляційний господарський суд Судовий наказ /26.12.2018/ Господарський суд Миколаївської області Судовий наказ /26.12.2018/ Господарський суд Миколаївської області Рішення /20.11.2018/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /23.10.2018/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /28.09.2018/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /24.09.2018/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /30.08.2018/ Господарський суд Миколаївської області Постанова /27.06.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /03.05.2018/ Касаційний господарський суд Постанова /07.03.2018/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /27.02.2018/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /06.02.2018/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /05.02.2018/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /18.01.2018/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /16.01.2018/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /05.12.2017/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /09.11.2017/ Одеський апеляційний господарський суд Рішення /17.10.2017/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /21.09.2017/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /16.08.2017/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /21.07.2017/ Господарський суд Миколаївської області Постанова /04.07.2017/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /12.06.2017/ Вищий господарський суд України Судовий наказ /16.03.2017/ Господарський суд Миколаївської області Постанова /02.03.2017/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /09.02.2017/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /17.01.2017/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /17.01.2017/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /21.12.2016/ Одеський апеляційний господарський суд Рішення /18.11.2016/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /11.11.2016/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /13.10.2016/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /13.10.2016/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /14.09.2016/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /08.08.2016/ Господарський суд Миколаївської області
emblem
Справа № 915/856/16
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /19.05.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /05.05.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /14.04.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /31.03.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /29.03.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /02.03.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /08.02.2021/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /28.01.2021/ Касаційний господарський суд Постанова /21.12.2020/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /09.11.2020/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /29.10.2020/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /27.10.2020/ Південно-західний апеляційний господарський суд Рішення /09.09.2020/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /11.08.2020/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /16.06.2020/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /25.05.2020/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /30.03.2020/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /12.03.2020/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /22.01.2020/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /11.12.2019/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /01.11.2019/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /04.10.2019/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /26.09.2019/ Господарський суд Миколаївської області Постанова /13.08.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /12.08.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /08.08.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /25.07.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /08.07.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /14.06.2019/ Касаційний господарський суд Судовий наказ /28.05.2019/ Господарський суд Миколаївської області Постанова /15.05.2019/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /26.04.2019/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /11.04.2019/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /26.03.2019/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /14.03.2019/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /27.02.2019/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /08.02.2019/ Південно-західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /15.01.2019/ Південно-західний апеляційний господарський суд Судовий наказ /26.12.2018/ Господарський суд Миколаївської області Судовий наказ /26.12.2018/ Господарський суд Миколаївської області Рішення /20.11.2018/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /23.10.2018/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /28.09.2018/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /24.09.2018/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /30.08.2018/ Господарський суд Миколаївської області Постанова /27.06.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /03.05.2018/ Касаційний господарський суд Постанова /07.03.2018/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /27.02.2018/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /06.02.2018/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /05.02.2018/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /18.01.2018/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /16.01.2018/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /05.12.2017/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /09.11.2017/ Одеський апеляційний господарський суд Рішення /17.10.2017/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /21.09.2017/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /16.08.2017/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /21.07.2017/ Господарський суд Миколаївської області Постанова /04.07.2017/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /12.06.2017/ Вищий господарський суд України Судовий наказ /16.03.2017/ Господарський суд Миколаївської області Постанова /02.03.2017/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /09.02.2017/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /17.01.2017/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /17.01.2017/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /21.12.2016/ Одеський апеляційний господарський суд Рішення /18.11.2016/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /11.11.2016/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /13.10.2016/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /13.10.2016/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /14.09.2016/ Господарський суд Миколаївської області Ухвала суду /08.08.2016/ Господарський суд Миколаївської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 915/856/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевича В. Ю. - головуючого, Краснова Є. В., Волковицької Н. О.,

за дорученням судді повноваження секретаря судового засідання здійснює помічник судді Чепурна О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссклад ОМ» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 (головуючий суддя Головей В. М., судді Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.) і рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2020 (суддя Ткаченко О. В.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Ольшанської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссклад ОМ»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства інфраструктури України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Малого приватного підприємства «Іній»,

про витребування майна,

за участю представників:

позивача - Норець Н. О. (у порядку самопредставництва),

відповідача - Ємельяненко І. О. (у порядку самопредставництва),

третьої особи на стороні позивача - не з`явився,

третьої особи на стороні відповідача- не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Ольшанської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі - ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссклад ОМ» (далі - ТОВ «Транссклад ОМ», відповідач) в якому просило суд витребувати із незаконного володіння ТОВ «Транссклад ОМ» залізничні колії № 12, № 13 (за технічним паспортом № 52, № 53) на свою користь.

2. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статей 386 - 388 Цивільного кодексу України з посиланням на те, що зазначене спірне майно є власністю ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», передане товариству державою в особі Міністерства транспорту України за актом передачі нерухомого майна у власність, який є додатком до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 № 746. Спірне майно вибуло з володіння позивача без його волі за рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 28.12.1995 № 138, яке визнано недійсним у судовому порядку.

3. 08.08.2016 Господарський суд Миколаївської області ухвалою залучив до участі у справі Мале приватне підприємство «Іній» (далі - МПП «Іній») як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

4. 05.12.2017 Одеський апеляційний господарський суд ухвалою залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство інфраструктури України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

5. Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської обласної ради депутатів трудящих від 13.07.1976 № 401 на базі транспортних цехів та ділянок Ольшанського цементного заводу, управління виробничо-технологічної комплектації тресту «Миколаївводбуд», гідролізно-дріжджового заводу, районного об`єднання «Сільгосптехніка», підпорядкованого республіканському об`єднанню «Укрпромтранс», створено Ольшанське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту, підпорядковане республіканському об`єднанню «Укрпромтранс».

6. 12.09.1977 Рада Міністрів Української РСР постановою № 477 «Про створення підприємств промислового залізничного транспорту» доручила міністерствам та відомствам УРСР, які передають транспортні цехи новоствореним підприємствам промислового залізничного транспорту, здійснити необхідні заходи щодо механізації вантажно-розвантажувальних робіт та приведення в належний стан під`їзних залізничних колій.

7. Наказом Будівельно-монтажного тресту «Миколаївводбуд» від 12.10.1977 № 579 «Про передачу під`їзних залізничних шляхів», прийнятим відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР про створення у 1977 році у складі Міністерства автомобільного транспорту УРСР нових підприємств промислового залізничного транспорту та на виконання наказу Міністерства меліорації та водного господарства УРСР від 30.09.1977 № 492, з метою подальшого поліпшення транспортного обслуговування підприємств та організацій області, укріплення матеріально-технічної бази промислового залізничного транспорту, підвищення рівня механізації вантажно-розвантажувальних робіт доручено УПТК тресту «Миколаївводбуд» здійснити передачу під`їзних шляхів Ольшанської бази УПТК Ольшанському підприємству промислового залізничного транспорту Міністерства автомобільного транспорту УРСР (далі - Ольшанське ППЗТ).

8. 27.10.1977 на виконання постанови Ради Міністрів Української РСР від 12.09.1977 № 477 начальник УПТК тресту «Миколаївводбуд» передав, а начальник Ольшанського ППЗТ прийняв основні фонди, в тому числі рухомий склад, завантажувально-розвантажувальні механізми, службово-технічне обладнання та під`їзні шляхи, на суму 106165 крб (додаток № 1 до вказаного акту).

9. Згідно з відомістю передачі основних засобів на баланс Ольшанського ППЗТ передані залізничні під`їзні колії за № 12 та № 13, про що також свідчить інвентарна картка обліку основних засобів Ольшанського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту.

10. Наказом Міністерства меліорації та водного господарства УРСР від 22.12.1977 № 602 від «Про створення у складі треста «Миколаївводбуд» заводу залізобетонних виробів» було вирішено створити у першому кварталі 1978 року завод залізобетонних та бетонних виробів тресту «Миколаївводбуд» з місцем розташування у селищі Ольшанка Миколаївської області.

11. У травні 1978 року згідно зі статтею 82 чинного на той час «Устава железных дорог Союза ССР» науково-дослідницьким та проектним інститутом Державтотрансніїпроект було складено «План и профили путевого развития Ольшанского ППЖТ», на якому зображено фактичне місцезнаходження зазначених колій та їх приналежність. Так, на самій схемі та у таблиці «Ведомость путей» позначено залізничні шляхи № 12 та № 13 довжиною 417 м та 750 м відповідно, ділянка або підприємство обслуговування УПТК, на балансі якого знаходиться ППЗТ. У подальшому, згідно з вимогами Правил технічної експлуатації залізничних доріг, Технічний паспорт колій перероблявся у 1991, 2001, 2009 роках.

12. Відповідно до пункту 4 вказівки Міністерства шляхів сполучення від 17.12.1987 № Г-6346у «Про об`єднання Ольшанського та Миколаївського ППЗТ» обидва підприємства реорганізовано шляхом злиття в Ольшанське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (далі - Ольшанське МППЗТ).

13. 01.01.1988 між Ольшанським МППЗТ та Ольшанським заводом залізобетонних виробів тресту «Миколаївводбуд», який було створено на базі УПТК тресту «Миколаївводбуд» та на тій самій території, укладено договір № 2 (далі - договір від 01.01.1988 № 2) на транспортно-експедиційне обслуговування з терміном дії до 01.01.1993. У рядку 3 акту обстеження заводу і пункті 3 договору від 01.01.1988 № 2 відображено, що Ольшанський завод залізобетонних виробів тресту «Миколаївводбуд» на своєму балансі не має залізничних колій.

14. Листом Ольшанського заводу залізобетонних виробів тресту «Миколаївводбуд» від 26.01.1993 № 6 за згодою обох сторін договір № 2 пролонговано до 01.01.1996 без внесення будь-яких змін стосовно прав власності на колії № 12, № 13.

15. 25.01.1994 наказом Міністерства транспорту України № 33 за спільною угодою між Міністерством транспорту України та Фондом державного майна України було створене Українське об`єднання державних міжгалузевих підприємств промислового залізничного транспорту «Укрпромзалізтранс», до складу якого входило Ольшанське МППЗТ. При цьому, в числі переданого державного майна знаходились і колії № 12 і № 13.

16. Наказом Міністерства транспорту України від 25.01.2001 № 35 реорганізовано шляхом приєднання до Київ-Дніпровського державного міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту на правах відособлених структурних одиниць державні міжгалузеві підприємства промислового залізничного транспорту, в тому числі і Ольшанське МППЗТ.

17. На підставі наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 № 746 Київ-Дніпровське державне міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту перетворене у Відкрите акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі - ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»), засновником і єдиним акціонером якого є держава в особі Міністерства транспорту України, до складу якого Ольшанське МППЗТ увійшло як Ольшанська філія.

18. Згідно з актом передачі нерухомого майна від 30.10.2001 ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», який є додатком до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 № 746, Ольшанській філії у власність передані, зокрема, колії №12, № 13 (позиція № 159 зазначеного акту).

19. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області 28.12.1995 прийняло рішення № 138, яким було вирішено приватизувати державне майно Будівельно-виробничої фірми «Миколаївводбуд», створивши Відкрите акціонерне товариство «Будівельно-виробнича комерційна фірма «Миколаївводбуд» (далі - ВАТ «Будівельно-виробнича комерційна фірма «Миколаївводбуд»), з передачею до його статутного фонду майна вартістю 128422300 тис. крб.

20. Відповідно до Переліку нерухомого майна б/н та б/д, що передається у власність ВАТ «Будівельно-виробнича комерційна фірма «Миколаївводбуд» (далі - Перелік), під № 3 вказано «склад заповнювачів».

21. Між ВАТ «Будівельно-виробнича комерційна фірма «Миколаївводбуд» (продавець) та МПП «Іній» (покупець) 12.09.2000 на Українській біржі нерухомості укладено договір купівлі-продажу № 223, за умовами якого у власність МПП «Іній» передано домоволодіння, що знаходиться у Миколаївській області, Миколаївський район, смт. Ольшанське. За цим договором у власність МПП «Іній» передано, зокрема, залізничні колії № 12 та № 13 довжиною 781 м та 407 м, як складові частини складу заповнювачів.

22. На підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2000 № 223 МПП «Іній» оформлено свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс в смт. Ольшанське Миколаївського району Миколаївської області.

23. Виконавчим комітетом Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області 22.01.2008 прийнято рішення № 4, яким вирішено видати МПП «Іній» свідоцтво про право власності на нежитловий об`єкт, що розташований в АДРЕСА_1, зокрема, № 52, № 53 - залізничні колії (№ 12, № 13).

24. У змінах від 24.09.2008 до зазначеного Переліку, прийнятого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області, який є додатком до його листа № 14-11-0453, зазначено, що «пункт 3 Переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ «Миколаївводбуд» (структурний підрозділ - Ольшанський завод залізобетонних виробів), читати у наступній редакції: «склад заповнювачів (інв. № 28), в тому числі покриття (п. 3.1) (інв. № 28/1), будівлі - 2 шт. (п. 3.2) (інв. № 28/2), залізничні під`їзні шляхи (п. 3.3) (інв. № 28/3)».

25. Зміни до Переліку були внесені Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.08.2008 у справі № 17/528/08, яке в подальшому було скасоване постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2009.

26. При цьому рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2009 у справі № 17/528/08-НР у позові МПП «Іній» до Виконавчого комітету Ольшанської селищної ради про визнання права власності на під`їзні залізничні колії № 12 та № 13 відмовлено повністю, а постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

27. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2011, у справі № 16/5/09-НР за позовом Миколаївського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв`язку України, ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» Ольшанської філії ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача МПП «Іній», було визнано недійсним рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 28.12.1995 № 138 в частині передачі майна ВАТ «Миколаївводбуд», зазначеного у змінах до переліку нерухомого майна (який є додатком до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 27.09.2008 № 14-11-0453), переданого у власність ВАТ «Миколаївводбуд» під № 3.3 - залізничні під`їзні шляхи.

28. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.02.2008, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області від 22.01.2008 № 4 «Про оформлення права власності», у МПП «Іній» в приватній власності знаходився нежитловий об`єкт, який складається з основних будівель: літ. «А» загальною площею 16,4 кв. м, літ. «Б» загальною площею 382,2 кв. м, літ. «В» загальною площею 868,5 кв. м, літ. «Д» загальною площею 142,8 кв. м, літ. «Л» загальною площею 576,3 кв. м, літ. «М» загальною площею 79,0 кв. м, літ. «Н» загальною площею 632,3 кв. м, літ. «О» загальною площею 122,7 кв. м, літ. «Р» загальною площею 259,8 кв. м, літ. «Ц» загальною площею 50,3 кв. м, літ. «Щ» загальною площею 122,2 кв. м; службових будівель та споруд. Вказане свідоцтво видано замість договору купівлі-продажу від 12.09.2000 № 223.

29. Постановою Миколаївського районного суду від 31.10.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2015 в адміністративній справі № 1417/1726/12 за позовом ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Ольшанської філії до Виконавчого комітету Ольшанської селищної ради визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області від 22.01.2008 № 4 в частині прийняття рішення про видачу свідоцтва про право власності на залізничні колії № 12, № 13.

30. Між МПП «Іній» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) 04.03.2008 було укладено договір купівлі-продажу 20/100 часток нежитлового об`єкту, розташованого в АДРЕСА_1, що складаються з зазначеної на плані літ. «В» майстерні з їдальнею загальною площею 868,5 кв. м, зазначеного на плані літ. «Г» погреба, частини замощення (1414,25 кв. м), частини огорожі № 42 (240,84 кв. м) та трансформаторної № 40.

31. Виконавчим комітетом Ольшанської селищної ради 20.07.2011 прийнято рішення № 68 «Про оформлення права власності на нежитловий об`єкт нерухомого майна», яким вирішено оформити нове свідоцтво про право власності МПП «Іній» на нежитлові об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з виділенням долі в одне ціле після відчуження частини об`єкту на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2008, зокрема, на залізничні колії № 52 та № 53.

32. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.08.2011, виданого на підставі зазначеного рішення, в приватній власності у МПП «Іній» знаходився нежитловий об`єкт, який складається з основних будівель: літ. «А», літ. «Б-5», літ. «Д», літ. «Л», літ. «М», літ. «О», літ. «Р», літ. «Ц». літ. «Ч-1», літ. «Щ», службових будівель та споруд.

33. Між МПП «Іній» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) 13.03.2012 укладено договір купівлі-продажу 18/100 часток нежитлового об`єкту, розташованого за адресою АДРЕСА_1, до яких увійшли, зокрема, залізничні колії № 52 та № 53.

34. Бугаєнко Аллою Василівною, як засновником, 14.03.2012 прийнято рішення № 1 про участь у створенні ТОВ «Транссклад ОМ».

35. Згідно з актом від 14.03.2012 № 1 приймання-передачі негрошового внеску у статутний капітал ТОВ «Транссклад ОМ» засновник - ОСОБА_2 передала у власність ТОВ «Транссклад ОМ» нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, залізничні колії № 52 та № 53 довжиною 579 м та 409 м відповідно.

36. Виконавчим комітетом Ольшанської селищної ради 02.04.2012 прийнято рішення № 33 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна», яким вирішено оформити право власності ТОВ «Транссклад ОМ» на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться в АДРЕСА_1 , до складу якого входять, зокрема, залізничні колії № 52 та № 53.

37. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.04.2012, виданого на підставі зазначеного рішення, у ТОВ «Транссклад ОМ» в приватній власності перебуває нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з основної адміністративної будівлі літ. Р-1 загальною площею 259,8 кв. м та службових будівель та споруд.

38. З витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.02.2013 № 638638 вбачається, що ТОВ «Транссклад ОМ» належить нежитловий об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з основної адміністративної будівлі літ. Р-1 загальною площею 259,8 кв. м та службових будівель та споруд, при цьому у «Відомостях про складові частини об`єкта нерухомого майна» зазначено, зокрема, залізничну дорогу № 52 довжиною 579 м та № 53 довжиною 409 м.

39. Позивач, вважаючи себе власником залізничних колій, вимагає їх витребування від останнього набувача - ТОВ «Транссклад ОМ».

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

40. Суди розглядали справу неодноразово. Господарський суд Миколаївської області рішенням від 09.09.2020, залишеним без змін Південно-західним апеляційним господарським судом постановою від 21.12.2020, у задоволенні позову відмовив.

41. Судові рішення мотивовані тим, що позивач є власником спірних колій, а тому має право на судовий захист у вигляді витребування цього майна з чужого володіння.

42. Разом з тим з 2004 року позивач був обізнаний про порушення свого права власності на спірні залізничні колії, однак до 2012 року не вживав жодних заходів, спрямованих на відновлення такого порушеного права.

43. З цим позовом до Господарського суду Миколаївської області позивач звернувся 04.08.2016, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем пропущена позовна давність, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог

44. У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», в якій скаржник просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2020 скасувати, а справу - передати на новий розгляд.

45. Також у січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Транссклад ОМ» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2020, у якій скаржник просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2020 у цій справі, виклавши її з урахуванням доводів касаційної скарги та в позові відмовити в повному обсязі з причин недоведеності, необґрунтованості і юридичної неспроможності права власності позивача на спірне майно, а відтак - і права на його захист.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»

46. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

47. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми статей 99, 310 Господарського процесуального кодексу України, не врахували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15.

48. Також скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування позовної давності у подібних правовідносинах. Водночас ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» посилається на постанову Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 910/5309/18, у якій зазначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.

49. У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

50. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Уркевича В. Ю., касаційна скарга ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиція ТОВ «Транссклад ОМ» щодо касаційної скарги ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»

51. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Транссклад ОМ» відповідач зазначає, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.

52. Крім того вказує, що Верховним Судом вже викладено висновок щодо питання застосування позовної давності у подібних правовідносинах.

53. У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Позиція Міністерства інфраструктури України щодо касаційної скарги ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»

54. 24.03.2021 представником Міністерства інфраструктури України електронною поштою подано заяву щодо касаційної скарги. Також подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника Міністерства інфраструктури України.

55. Відповідно до частини першої статті 295 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

56. Ухвалою Верховного Суду від 02.03.2021 встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами про надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 19.03.2021.

57. Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

58. Оскільки заява щодо касаційної скарги подана Міністерством інфраструктури України до Верховного Суду 24.03.2021, тобто позивач пропустив строк, встановлений судом касаційної інстанції на подання заяви, яка фактично є відзивом на касаційну скаргу, клопотання про продовження строку на подання відзиву не заявлено, тому суд касаційної інстанції залишає заяву щодо касаційної скарги без розгляду.

Доводи касаційної скарги ТОВ «Транссклад ОМ»

59. Підставами касаційного оскарження є пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

60. Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, норм частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 12 Закону України «Про господарські товариства», статей 31, 33, 34 Закону України «Про власність», Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 508, пунктів 1, 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» (в редакції від 15.12.1992), Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 № 210/93.

61. Також ТОВ «Транссклад ОМ» посилається на те, що судами попередніх інстанцій помилково визнано акт передавання нерухомого майна правовстановлюючим документом, тобто суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

62. У судовому засіданні представник відповідача підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Позиція ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» щодо касаційної скарги ТОВ «Транссклад ОМ»

63. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що спірне майно є власністю ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», яке передане товариству державою в особі Міністерства транспорту України за актом передачі нерухомого майна у власність, який є додатком до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 № 746. При цьому вказані наказ та акт передачі є чинними.

64. ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» вважає, що ні відповідач, ні третя особа на стороні відповідача не довели на підставі яких правовстановлюючих документів ВАТ «Миколаївводбуд» володіло спірними залізничними коліями на момент їх продажу МПП «Іній».

65. З урахуванням викладеного ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» просить у задоволенні касаційної скарги ТОВ «Транссклад ОМ» відмовити.

66. У судовому засіданні представник позивача заперечив проти касаційної скарги ТОВ «Транссклад ОМ» з підстав, викладених у відзиві.

Позиція Міністерства інфраструктури України щодо касаційної скарги ТОВ «Транссклад ОМ»

67. У відзиві на касаційну скаргу Міністерство інфраструктури України вважає, що позивачем доведено обставини перебування спірних залізничних колій у його власності на підставі належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів.

68. З урахуванням викладеного Міністерство інфраструктури України просить касаційну скаргу ТОВ «Транссклад ОМ» залишити без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

69. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

70. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідив наведені у касаційних скаргах доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

71. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» оскаржує рішення суду першої та апеляційної інстанцій, зокрема з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

72. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, порушено норми статей 99, 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не виконано вказівки Верховного Суду, так як відмовлено у задоволенні клопотання ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» про проведення судової технічної експертизи під`їзних залізничних колій, не враховано правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15 у подібних правовідносинах.

73. Щодо вказаних доводів скаржника, то суд касаційної інстанції зазначає таке.

74. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

75. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала у пункті 60 постанови від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

76. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 також зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

77. У цій справі судами попередніх інстанцій розглянуто спір про витребування майна (під`їзних залізничних колій).

78. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач є власником спірних колій, а тому має право на судовий захист у вигляді витребування цього майна з чужого володіння.

79. Разом з тим з 2004 року позивач був обізнаний про порушення свого права власності на спірні залізничні колії, однак до 2012 року не вживав жодних заходів, спрямованих на відновлення такого порушеного права.

80. З цим позовом до Господарського суду Миколаївської області позивач звернувся 04.08.2016, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем пропущена позовна давність, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

81. Колегія суддів суду касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про порушення норми статей 99, 310 Господарського процесуального кодексу України та неврахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15 з огляду на таке.

82. Предметом позову у справі № 910/22354/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрістгаз» є стягнення 164 470 763, 82 грн.

83. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 18.11.2014 № 15-58/ПСГ.

84. При цьому Верховним Судом у справі № 910/22354/15 розглядалася касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 про закриття апеляційного провадження.

85. У постанові від 06.12.2018 Верховний Суд, передаючи справу № 910/22354/15 на новий розгляд до апеляційного господарського суду, дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновки та не виконав вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, які відповідно до частини першої статті 316 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду, що стосувалися питання наявності у директора відповідача визначених статутом товариства обмежень на укладення правочинів, не встановив наявність відповідних повноважень на підписання мирової угоди, не дослідив та не встановив наявність/відсутність правового зв`язку між корпоративними правами компанії та прийнятим судом першої інстанції рішенням про затвердження мирової угоди.

86. Питання щодо призначення судової експертизи у справі № 910/22354/15 Верховним Судом не розглядалося.

87. З викладеного вбачається, що судові рішення у справі № 910/22354/15 ухвалені за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), іншого суб`єктного складу учасників судового процесу, ніж у справі, що розглядається, тобто зазначена справа і справа, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

88. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

89. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

90. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 915/856/16 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України за касаційною скаргою ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2020 у частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

91. Щодо доводів ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» про відсутність висновку Верховного Суду про застосування позовної давності у подібних правовідносинах, то суд касаційної інстанції зазначає таке.

92. Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку переглядалися судові рішення у справі № 914/3224/16 за позовом Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нарнія-Трейд» про витребування земельної ділянки. У постанові від 26.11.2019 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що матеріали справи свідчать і судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач подав заяву про застосування позовної давності.

93. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

94. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

95. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

96. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

97. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

98. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

99. Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

100. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки право власності територіальної громади м. Львова на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Львівська міська рада довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи.

101. Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

102. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

103. Отже, Великою Палатою Верховного Суду у справі № 914/3224/16 було викладено правовий висновок щодо перебігу позовної давності за віндикаційним позовом у подібних правовідносинах. Здійснене судами попередніх інстанцій у справі № 915/856/16 правозастосування вищевказаних норм повністю відповідає такому правовому висновку.

104. Крім того, Верховний Суд у постанові від 14.02.2019 у справі № 910/5309/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, дійшов висновку, що місцевий господарський суд, врахувавши наявність заяви відповідача про застосування позовної давності, встановивши її пропуск позивачем, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

105. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

106. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 915/856/16 на підставі пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України за касаційною скаргою ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2020 у частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

107. Щодо касаційної скарги ТОВ «Транссклад ОМ» суд касаційної інстанції зазначає таке.

108. Підставою касаційного оскарження, зокрема, є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

109. Касаційна скарга в цій частині мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, стосовно застосування норм частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 12 Закону України «Про господарські товариства», статей 31, 33, 34 Закону України «Про власність», Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 508, пунктів 1, 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» (в редакції від 15.12.1992), Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 № 210/93.

110. Як вже зазначалося, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

111. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

112. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

113. Предметом позову є вимога позивача про витребування з незаконного володіння відповідача під`їзних залізничних колій № 12 та № 13 (за технічним паспортом №№ 52, 53) на користь ПрАТ «Київ-Дніпровське МПЗТ» в особі Ольшанської філії.

114. Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

115. Відповідно до закріпленого в статті 387 Цивільного кодексу України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

116. Частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

117. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

118. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

119. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

120. За змістом статті 388 Цивільного кодексу України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

121. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

122. Положення статті 388 Цивільного кодексу України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

123. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 6-2233цс16.

124. У позовах про витребування майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 Цивільного кодексу України, до предмета доказування входять: встановлення дійсного власника спірного майна, його правового статусу і встановлення підстав для його витребування у особи, яка володіє спірним майном: факт вибуття майна з володіння позивача поза його волею, наявність саме спірного майна у незаконному володінні відповідача.

125. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем доведено факт належності йому спірного майна на праві власності, спірне майно вибуло з володіння позивача за відсутності волевиявлення останнього на підставі визнаного у судовому порядку недійсним рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 28.12.1995 № 138, а на теперішній час перебуває у володінні відповідача, який є добросовісним набувачем у розумінні приписів статті 388 Цивільного кодексу України.

126. З огляду на встановлені фактичні обставини справи та предмет доказування у позовах про витребування майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 Цивільного кодексу України, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для викладення висновку щодо застосування статті 12 Закону України «Про господарські товариства», статей 31, 33, 34 Закону України «Про власність», Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 508, пунктів 1, 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» (в редакції від 15.12.1992), Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 № 210/93 у спірних правовідносинах.

127. Щодо доводів касаційної скарги ТОВ «Транссклад ОМ» про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає таке.

128. Верховним Судом у касаційному порядку переглядалися судові рішення у справі № 923/609/17 за позовом ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Херсонської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» до Приватного акціонерного товариства «Дніпровський термінал» про зобов`язання вчинити дії.

129. У постанові від 25.07.2019 у справі № 923/609/17 Верховний Суд зазначив, що згідно зі статтею 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 Цивільного кодексу України).

130. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

131. За змістом статей 182, 334 Цивільного кодексу України основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об`єкта нерухомості (у тому числі й тих об`єктів, правовий статус яких законодавчими актами не визначено, зокрема під`їзних колій) є державна реєстрація прав на нього.

132. Разом з тим частиною четвертою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

133. Таким чином, підтвердження права власності на залізничні колії повинно здійснюватися іншими способами визначеними законом.

134. Отже, Верховним Судом у справі № 923/609/17 було викладено правовий висновок щодо застосування норм частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

135. Іншою підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

136. ТОВ «Транссклад ОМ» посилається на те, що судами попередніх інстанцій помилково визнано акт передавання нерухомого майна правовстановлюючим документом, тобто суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

137. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

138. Згідно із частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

139. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

140. Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

141. Отже, під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

142. Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено підстави звільнення від доказування, зокрема у разі встановлення обставин рішенням суду в іншій (господарській, цивільній або адміністративній) справі, яке набрало законної сили (частина четверта).

143. У статті 77 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

144. Відповідно до частин першої, другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

145. Під час розгляду спору суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з актом передачі нерухомого майна від 30.10.2001 ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», який є додатком до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 № 746, Ольшанській філії у власність передані, зокрема, колії № 12, № 13 (позиція № 159 зазначеного акта).

146. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, що вищевказаний наказ Міністерства транспорту України від 30.10.2001 № 746 та акт передачі нерухомого майна від 30.10.2001 є належними доказами того що спірні колії № 12, № 13 перейшли у власність позивача, оскільки вказані документи були предметом оцінки та дослідження як правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» у справі № 16/5/09-НР.

147. Крім цього, апеляційний господарський суд врахував, що в матеріалах даної справи відсутні докази, що державний орган діяв поза межами своїх повноважень, спірні наказ та акт в судовому порядку не були оскаржені та визнанні недійсними, позивач володіє на підставі вказаних документів іншим майном належним чином.

148. Отже, відсутні будь-які підстави вважати, що акт передачі нерухомого майна у власність ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 30.10.2001 не засвідчує набуття позивачем права власності на передане йому майно, в тому числі на колії № 12, № 13.

149. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 1.3. статуту ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 22.04.2011 № 65, ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та його філій.

150. Таким чином, судами попередніх інстанцій, враховуючи положення статей 73, 74, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, на підставі допустимих доказів у їх сукупності встановлено обставини щодо належності спірного майна позивачу.

151. Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

152. З урахуванням вказаного відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд згідно із частинами першою, третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

153. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі ТОВ «Транссклад ОМ» доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги ТОВ «Транссклад ОМ» та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

154. Зважаючи на те, що підстави касаційного оскарження, передбачені у пунктах 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 915/856/16, відкритого за касаційною скаргою ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2020.

155. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

156. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

157. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ТОВ «Транссклад ОМ» про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли підтвердження, суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

158. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ТОВ «Транссклад ОМ» слід залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

159. За змістом пункту 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

160. З огляду на висновок Верховного Суду про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та залишення касаційної скарги ТОВ «Транссклад ОМ» без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційне провадження у справі № 915/856/16 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2020 закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссклад ОМ» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2020 залишити без задоволення.

3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2020 у справі № 915/856/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Є. В. Краснов

Н. О. Волковицька

Джерело: ЄДРСР 97074533
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку