-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/15518/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Могила С.К., Уркевича В.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 (колегія суддів: Шаптала Є.Ю. - головуючий, Яковлєв М.Л., Куксов В.В.)
за позовом Київської міської ради
до: 1) Акціонерного товариства "К. ЕНЕРГО", 2) Приватного підприємства "САФІТЕЛЬ ЛЮКС"
про визнання права власності, визнання недійсним свідоцтва на право власності,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Звернувшись до суду з позовом до Акціонерного товариства "К. ЕНЕРГО" (далі - відповідач-1) та Приватного підприємства "САФІТЕЛЬ ЛЮКС" (далі - відповідач-2), Київська міська рада (далі - позивач) просила з урахуванням зміни предмету позову визнати право власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради на будівлю трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А) загальною площею 62.9 кв.м за адресою, м. Київ, вул. Некрасівська, 4-б (реєстраційний номер 479122580000) (далі - трансформаторна підстанція), а також визнати недійсним свідоцтво на право власності №17539 на будівлю трансформаторної підстанції, видане Приватному підприємству "САФІТЕЛЬ ЛЮКС".
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Акціонерне товариство "К. ЕНЕРГО" незаконно зареєструвало за собою право власності на будівлю трансформаторної підстанції, а Приватному підприємству "САФІТЕЛЬ ЛЮКС" незаконно видано свідоцтво на право власності на трансформаторну підстанцію, право власності позивачем на вказаний об`єкт не передавалось.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 (суддя Лиськов М.О.) позов задоволено.
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що трансформаторна підстанція є об`єктом права комунальної власності територіальної громади міста Києва, ніколи не належала на праві власності ПАТ "К. Енерго", і за борги останнього на трансформаторну підстанцію неправомірно звернуто стягнення.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду 20.01.2021 вказане рішення скасовано і прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.4. Постанова мотивована тим, що надані позивачем докази не можуть свідчити про наявність права комунальної власності на будівлю трансформаторної підстанції, позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
3. Короткий зміст касаційної скарги і узагальнені доводи інших учасників справи
3.1. В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
3.2. Позивач в якості підстав касаційного оскарження посилається на те, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, а саме статей 13, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, а саме правовідносин у сфері визнання права власності на об`єкт, який незаконно був включений до статутного капіталу акціонерного товариства в процесі приватизації (корпоратизації) (п.3 ч.2 ст.287 ГПК України).
3.3. Відповідач-2 подав відзив на касаційну скаргу, де звертаючи увагу на нетотожність спірного об`єкту (будівлі) та об`єкту рухомого майна (трансформаторної підстанції), що обліковуються окремо, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
4. Мотивувальна частина
4.1. Відповідно до приписів статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).
4.2. Як встановлено судами, Київська міська рада прийняла рішення від 02.12.1999 № 141/643 "Про передачу в оперативне управління "Київенерго" інженерних мереж тепло-енергопостачання, які знаходяться на балансі комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв", відповідно до якого враховуючи згоду акціонерної компанії "Київенерго" про прийняття в оперативне управління інженерних мереж тепло-, енергопостачання, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходяться в повному господарському віданні комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв", передано до сфери управління акціонерній компанії "Київенерго" інженерні мережі тепло-енергопостачання згідно з додатком за умов, що акціонерна компанія "Київенерго" спрямовує частину прибутку, але не менше 60 %, отриманого від експлуатації переданих в її управління основних фондів на капітальний ремонт та заміну переданих інженерних мереж, модернізацію теплових пунктів та бойлерних, трансформаторних підстанцій, встановлення теплових лічильників на житлові будинки та об`єкти соціальної сфери. Виконавчому органу Київської міської ради доручено здійснити передачу майна згідно з пунктом 1 цього рішення, в установленому законодавством України порядку.
Відповідно до додатку до рішення Київської міської ради від 02.12.1999 № 141/643 трансформатор ТП-1114 у Радянському районі 1997 року будови передано в оперативне управління АК "Київенерго".
Апеляційний суд уточнив, що за змістом додатку до вказаного рішення позивача, зокрема, передано в оперативне управління АК "Київенерго" об`єкт в Радянському районі - «електромережі вул. Коцюбинського, 10 Траснформат. ТП-1114 кабельна лінія КЛ-0,4 кв, кабельна лінія КЛ-0,4 кв,».
4.3. Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.04.2000 № 640 "Про передачу в оперативне управління акціонерній компанії "Київенерго" інженерних мереж тепло-енергопостачання, які знаходяться на балансі комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв" передано акціонерній компанії "Київенерго" в оперативне управління інженерні мережі тепло-енергопостачання.
В переліку мереж (додатку) до вказаного розпорядження заначено, що акціонерній компанії "Київенерго" в оперативне управління передано, серед іншого, «електромережі вул. Коцюбинського, 10 Траснформат. ТП-1114 кабельна лінія КЛ-0,4 кв, кабельна лінія КЛ-0,4 кв».
4.4. 27.09.2001 між Київською міською державною адміністрацією (далі - Адміністрація) та відповідачем-1 - Енергопостачальником було укладено Угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 (далі - Угода).
Предметом цієї Угоди є передання майна комунальної власності територіальної громади м. Києва згідно з додатком 1, та об`єктів незавершеного будівництва, згідно з додатком 2, (далі - Майно), в управління Енергопостачальнику та подальша експлуатація Майна, зазначеного в додатках 1-3.
При цьому під терміном "Майно" який використовується в Угоді, визначаються об`єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва, які перебували у повному господарському віданні ДКП "Київжитло- теплокомуненерго", ТОВ СВП "Академтеплоенерго", ВАТ "Завод "Енергія", та об`єкти теплоелектроцентралей № 5, 6 і теплових мереж, які не увійшли до статутного фонду Енергопостачальника та згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 29-р передані до комунальної власності територіальної громади м. Києва, а також всі інші об`єкти права комунальної власності територіальної громади м. Києва, які на момент підписання цієї Угоди вже передані в управління Енергопостачальнику, згідно додатку 3.
Відповідно до пункту 2.1.1. Угоди Енергопостачальник зобов`язується прийняти без права відчуження у володіння, користування та управління Майно відповідно до актів приймання - передачі.
У подальшому цей пункт був викладений в новій редакції відповідно до Додаткової угоди від 07.11.2013 № 12: "Енергопостачальнику забороняється здійснювати відчуження Майна та будь-яким чином розпоряджатися Майном без попередньої письмової згоди Київської міської ради, окрім випадків, передбачених підпунктом 2.2.3 цієї Угоди.
Відповідно до пункту 4.2. Угоди, передача Майна за цією Угодою не призводить до переходу права власності, і воно залишається комунальною власністю територіальної громади м. Києва.
Зазначений пункт викладено в редакції від 30.04.2007 "При передачі Адміністрацією Енергопостачальнику Майна відповідно до п.1.1. цієї Угоди право власності на таке Майно від територіальної громади м. Києва до Енергопостачальника не переходить".
4.5. Апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи відсутній такий перелік майна, що передається за цією угодою, а тому не вбачається за можливе встановити наявність тих обставин, на які посилається позивач.
Разом з тим, із встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідно до умов вказаної Угоди вона врегулювала правовідносини сторін щодо майна, яке в тому числі вже було передано в управління Енергопостачальнику на момент підписання цієї Угоди, а відповідно до вищезазначених рішення Київської міської ради від 02.12.1999 № 141/643 та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.04.2000 № 640 відповідачеві-1 в оперативне управління були передані «електромережі вул. Коцюбинського, 10 Траснформат. ТП-1114 кабельна лінія КЛ-0,4 кв, кабельна лінія КЛ-0,4 кв,».
4.6. Судом першої інстанції встановлено, що згідно листа ПАТ «Київенерго» від 31.07.2017 № 42АУ/201/2496 перелік основних засобів комунальної власності територіальної громади м. Києва, які перебувають у володінні та користуванні відповідача-1 відповідно до Угоди від 27.09.2001 станом на 30.06.2017, включає будівлю ТП-1114 на вул. Некрасівській, 4-6, інвентарний номер КМ-10308030522/000.
За твердженням позивача, посилаючись на вищеописані документи, трансформаторна підстанція є об`єктом права комунальної власності територіальної громади м. Києва та обліковується на балансі відповідача-1, відповідно до переліку основних засобів трансформаторну підстанцію взято на облік за інвентарним номером КМ-10308030522/000.
4.7. Публічне акціонерне товариство "Київенерго", код ЄДРПОУ 00131305, 09.08.2019 перейменовано на акціонерне товариство "К. ЕНЕРГО".
На підставі акту про проведені електронні торги, складеного приватним виконавцем Павлюком Н. В. від 04.11.2019 Приватному підприємству "САФІТЕЛЬ ЛЮКС" видано свідоцтво про право власності від 07.11.2019 № 17539, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О. на будівлю трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А) загальною площею 62,9 кв.м на вул. Некрасівській, 4-Б, у м. Києві, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 479122580000.
Позивач зазначає, що рішення щодо передачі у власність ПАТ "К.Енерго" трансформаторної підстанції Київська міська рада як дійсний та законний власник майна не приймала, а тому реєстрація права приватної власності на трансформаторну підстанцію за останнім, а також перехід права приватної власності до ПП "САФІТЕЛЬ ЛЮКС" є лише внесенням недостовірних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
4.8. В статті 1 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" міститься визначення трансформаторної підстанції - це електрична установка відкритого або закритого типу, призначена для розподілу або перетворення електричної енергії.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), що регулював порядок відчуження майна комунальної власності, приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема, об`єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов`язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод.
Отже, чинне на момент виникнення спірних правовідносин приватизаційне законодавство містило пряму заборону відчуження з комунальної власності об`єктів інженерної інфраструктури населеного пункту, до яких відноситься майно, що є предметом спору у даній справі.
4.9. Позивач свої вимоги обґрунтовував посиланням на рішення Київської міської ради від 02.12.1999 № 141/643 "Про передачу в оперативне управління "Київенерго" інженерних мереж тепло-енергопостачання, які знаходяться на балансі комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв" (далі - Рішення), розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.04.2000 № 640 "Про передачу в оперативне управління акціонерній компанії "Київенерго" інженерних мереж тепло-енергопостачання, які знаходяться на балансі комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв" (далі - Розпорядження), Угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 та лист ПАТ «Київенерго» від 31.07.2017 № 42АУ/201/2496.
4.10. Апеляційний суд, визначивши, що в додатках до Рішення і Розпорядження вказано про передачу відповідачу-1 в оперативне управління «електромереж вул. Коцюбинського, 10 Траснформат. ТП-1114 кабельна лінія КЛ-0,4 кв, кабельна лінія КЛ-0,4 кв,» зазначив, що адреса вказаних електромереж не співпадає з адресою спірного об`єкта - будівля трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А) загальною площею 62.9 кв.м за адресою, м. Київ, вул. Некрасівська, 4-б.
Разом з тим, як встановив суд першої інстанції, на підставі вказаних Рішення та Розпорядження відповідачу-1 був переданий трансформатор ТП-1114.
4.11. Суд першої інстанції в рішенні зазначив, що відповідач-1 у відзиві на позов не заперечував передання Київською міською радою спірного об`єкту нерухомості в оперативне управління відповідача-1. Однак, як вказує АТ "К.Енерго" у 2014 році ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" провело необхідні роботи по реєстрації права власності на нерухоме майно, в тому числі 17.10.2014 отримало свідоцтво по право власності на нерухоме майно - будівля трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А). Згодом, при проведенні інвентаризації основних засобів виявлено, що даний об`єкт нерухомості належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та підтверджується тим, що зазначений об`єкт нерухомості створено на замовлення Комунального підприємства «Генеральна дирекція Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв», про що, відповідачем-1 30.10.2019 письмово повідомлено Київську міську раду та Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Отже, як встановлено судом першої інстанції, факт закріплення позивачем будівлі трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А) на праві оперативного управління за відповідачем-1, останнім не заперечується.
Із встановлених обставин справи вбачається, що вказана трансформаторна підстанція є окремим (не вбудованим і не прибудованим) об`єктом, підстанцією закритого типу, знаходиться у відповідній будівлі і становить єдиний комплекс - об`єкт енергопостачання.
4.12. За приписами статті 137 Господарського кодексу України, яка регулює право оперативного управління, не передбачено можливості набуття особою, якій передано в управління майно, права власності на вказане майно.
Посилання відповідача-2 на те, що перелік основних засобів комунальної власності територіальної громади м. Києва, які перебувають у володінні та користуванні відповідача-1 відповідно до Угоди від 27.09.2001 станом на 30.06.2017, доданий до листа ПАТ «Київенерго» від 31.07.2017 № 42АУ/201/2496, не є належним доказом, оскільки позивачем не поданий до суду оригінали листа та переліку, не узгоджуються із положеннями частини другої статті 91 ГПК України, відповідно до якої письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Крім того, відповідач-2 не був позбавлений права відповідно до приписів статті 13 та 81 ГПК України заявити клопотання про витребування оригіналів доказів судом.
4.13. Посилання апеляційного суду про різницю в адресі спірного майна, з урахуванням викладеного, не дають правових підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового, про відмову у позові.
4.14. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).
Відповідно до положень статті 85 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2).
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Аналогічний підхід до стандарту доказування «вірогідність доказів» висловлено Верховним Судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
4.15. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційний суд припустився порушення норм процесуального права, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції та винесення рішення апеляційним судом, яке не відповідає наведеним вище положенням норм права та відповідно до положень статті 308 та статті 312 ГПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції як законне підлягає залишенню в силі.
Касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, оскільки викладені в ній доводи знайшли своє підтвердження.
4.16. Відповідно до приписів статті 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідачів підлягає відшкодування сума сплаченого ним сума судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 9 872,00 грн.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 315, 317 ГПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у справі №910/15518/19 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 залишити в силі.
Стягнути з Акціонерного товариства "К. ЕНЕРГО" (вул. Енергетиків, буд. 34, м. Курахове, Мар`їнський район, Донецька область, 85612; ідентифікаційний код юридичної особи 00131305) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) 4 936 (чотири тисячі дев`ятсот тридцять шість) грн 00 коп. витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги.
Стягнути з Приватного підприємства "САФІТЕЛЬ ЛЮКС" (69084, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Карпенка-Карого, будинок 60, кімната 19, ідентифікаційний код юридичної особи 34975803) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) 4 936 (чотири тисячі дев`ятсот тридцять шість) грн 00 коп. витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді С.К. Могил
В.Ю. Уркевич
скопійовано
-
скопійовано
-
