П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2021 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 752/19917/19

Номер провадження 22-ц/824/7026/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Головачова Я. В., Шахової О. В.,

за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А.,

вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Колдіної О. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», з урахуванням подальших уточнень, про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є ветераном війни - інвалідом ІІІ групи і відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» користується правом на пільгу в розмірі 100% по оплаті житлово-комунальних послуг.

Позивач зазначає, що в його квартирі відсутні квартирні прилади обліку води, а фактичне користування водою не перевищує встановлені норми.

Позивач зазначає, що з грудня 2018 року він почав отримувати рахунки про оплату за постачання гарячої води, що вказує на те, що відповідач не погоджується з тим, що останній має 100 відсоткову пільгу по оплаті послуги з постачання гарячої води.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року (а.с. 139-144) у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 09 лютого 2021 року ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати протиправними та не чинними дії КП «Київтеплоенерго» щодо незаконного нарахування заборгованості ОСОБА_1 за ненадані обсяги гарячої води з травня 2018 року по 30 листопада 2020 року на суму 19 523 грн. 54 коп.; зобов`язати КП «Київтеплоенерго» списати з позивача заявлену заборгованість у сумі 11 430 грн. 08 коп., а незаконно стягнуті суми повернути ОСОБА_1 ; стягнути з КП «Київтеплоенерго» моральну шкоду в розмірі 427 454 грн..

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що скаржник з дружиною проживають у квартирі, необладнаній лічильниками обліку холодної та гарячої води.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» сім`я скаржника має певні пільги по оплаті житлово-комунальних послуг, зокрема, з постачання гарячої води.

Скаржник зазначає, що знаючи соціальну норму відпуску гарячої води, Київводоканал відпускає холодну воду КП «Київтеплоенерго» на підігрів води в об`ємі 3,2 м3, для квартири скаржника, проте з 2018 року КП «Київтеплоенерго» почало виставляти в рахунках - повідомленнях різні обсяги нібито використаної води від 6 до 15 м3 на місяць, при цьому не враховуючи належну пільгу 3,2 м3 та відпуск води Київводоканолом у обсязі 3,2 м3, що чітко зазначено у графі «субсидія/пільга» у рахунках - повідомленнях, вимагаючи оплати.

У жовтні - грудні 2019 року та січні - квітні 2020 року КП «Київтеплоенерго» стягнуло з скаржника кошти на оплату житлово-комунальних послуг у сумі 8 093 грн. 46 коп., та продовжує незаконно виставляти для оплати за не надані фактично об`єми гарячої води, які за їх показниками станом на 01 грудня 2020 року складає - 11 430 грн. 08 коп.

Проте на думку скаржника, КП «Київтеплоенерго» не має право виставляти оплату за обсяги гарячої води більше ніж 3,2 м3 на місяць.

Скаржник зазначає, що вказаними діями, які відбуваються впродовж трьох років, КП «Київтеплоенерго» нанесло йому моральну шкоду, яка виражається у шкоді здоров`я, честі та репутації, що є підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

13 квітня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від відповідача з відповідними підтвердженнями про направлення його скаржнику.

З вказаного відзиву вбачається, що відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідач зазначає, що скаржнику надається 100 відсоткова знижка по оплаті за надані послуги з централізованого постачання гарячої води в межах середніх норм споживання.

Відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження завданої скаржнику моральної шкоди у зазначеному ним розмірі.

На думку відповідача, в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження наявність неправомірних дій відповідача при нарахуванні оплати за послуги з гарячого водопостачання.

15 квітня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду від скаржника надійшла відповідь на відзив з відповідними підтвердженнями про направлення її відповідачу.

У вказаній відповіді на відзив скаржник зазначає, що 02 березня 2021 року ним були встановлені лічильники обліку холодної та гарячої води.

Так, за період з 02 березня 2021 року по 02 квітня 2021 року обсяг спожитої гарячої води у квартирі, згідно показників лічильника, становив 3,6 м3, що відповідає середнім показникам вказаним у комунальних бюлетенях № 1 та 2 споживання гарячої води у місті Києві.

На думку скаржника, відповідачем неправомірно стягнуто з нього кошти у сумі 8 093 грн. 46 коп., крім того, останній й надалі продовжує незаконно виставляти йому для оплати не надані об`єми гарячої води.

Крім того, скаржник просить розглянути його подання про нанесену відповідачем моральну шкоду у сумі 427 454 грн. 40 коп.

У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Представник відповідача - Панасюк К. С. заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення, без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо незаконного нарахування заборгованості суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження порушення прав позивача з боку відповідача в у вказаній частині.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача списати заявлену заборгованість, та повернути позивачу незаконно стягнуті суми суд першої інстанції виходив з відсутності порушень порядку нарахування оплати, крім того, зазначив, що вимоги позивача щодо зобов`язання списати заборгованість не відповідають способу захисту прав споживача житлово-комунальних послуг, передбаченого Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження наявність неправомірних дій відповідача при нарахування оплати за послуги з гарячого водопостачання позивачу та застосування відповідної пільги при такому нарахуванні, а отже за відсутності вини відповідача закон виключає можливість відшкодування будь-якої шкоди.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24-25).

ОСОБА_1 має статус ветерана війни - інвалід ІІІ групи, є учасником бойових дій та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, ветеран праці та військової служби (а.с. 26).

Станом на день звернення позивача до суду із позовною заявою, його квартира не була обладнана приладами обліку споживання гарячої води.

Так, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом пункту 5 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України від «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Згідно статті 5 вказаного закону, державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.

Підпунктом 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» установлено соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги або субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком: для користування послугами з постачання гарячої води - 1,6 куб. метра на одну особу на місяць.

У разі відсутності вузлів розподільного обліку гарячої води нарахування плати за користування послугами з постачання гарячої води особам з інвалідністю внаслідок війни та членам їх сімей, на яких відповідно до законодавства поширюються пільги, здійснюється виконавцями такої послуги згідно із соціальними нормативами, встановленими абзацом першим цього підпункту.

Частинами 3, 4 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено, що обсяги спожитої у будівлі гарячої, питної води, визначені за допомогою вузлів комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляються між споживачами. Розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Як вбачається з матеріалів справи позивач із дружиною проживає у квартирі АДРЕСА_1 .

Позивач має статус ветерана війни - інвалід ІІІ групи, є учасником бойових дій та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, ветеран праці та військової служби у зв`язку з чим, має пільги, зокрема, щодо оплати послуги з постачання гарячої води.

Так, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом, його квартира не була обладнана вузлом розподільного обліку гарячої води у зв`язку з чим, нарахування оплати за послугу з централізованого постачання гарячої води здійснювалось згідно із показниками будинкового засобу обліку з урахуванням кількості осіб проживаючих у квартирі.

З наданих позивачем рахунків-повідомлень станом на 01 травня, 01 липня та 01 вересня 2019 року вбачається, що при нарахуванні оплати за централізоване постачання гарячої води відповідачем було враховано пільгу, яка передбачає 100-процентну знижку плати за користування вказаної послуги з урахуванням соціального нормативу, в межах якого держава надає громадянам пільги або субсидії на оплату вказаної послуги та з урахуванням кількості осіб, які проживають у квартирі. Доказів на підтвердження неправомірності дій відповідача щодо нарахування оплати за послугу з централізованого постачання гарячої води, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним позбавлення позивача пільги з оплати житлово-комунальних послуг та в частині зобов`язання відповідача списати заборгованість позивача.

Частинами 1, 2 статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Так, оскільки колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності неправомірних дій відповідача при здійсненні нарахування оплати позивачу за послугу з централізованого водопостачання гарячої води, тобто відсутність у діях відповідача будь-якої вини, підстави для стягнення з нього на користь позивача моральної шкоди, відсутні.

Посилання скаржника на те, що КП «Київтеплоенерго» не має право виставляти оплату за обсяги гарячої води більше ніж 3,2 куб. метра на місяць, є помилковим, оскільки останньому, як особі з інвалідністю, надається 100-процентна знижка плати за користування централізованого постачання гарячої води, обсяг якої не перевищує - 1,6 куб. метра на одну особу на місяць. Проте враховуючи, що до складу сім`ї позивача входить ще й його дружина, то такий обсяг становить 3,2 куб. метра. Різниця ж між фактично використаними кубометрами гарячої води та наданою пільгою, сплачується споживачем.

Посилання скаржника на те, що КП «Київтеплоенерго» нанесло йому моральну шкоду, яка виражається у шкоді здоров`я, честі та репутації, є безпідставним, оскільки судом не встановлено в діях відповідача будь-якої вини щодо здійснення нарахування оплати за послугу з централізованого постачання гарячої води.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 14 травня 2021 року.

Суддя-доповідач: І.М. Вербова

Судді: Я. В. Головачов

О. В. Шахова