Справа № 212/9364/20

2/212/1235/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Пустовіта О.Г., за участі секретаря судового засідання Курбакової Ю.О., без участі сторін та без фіксації судового процесу технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, у залі суду міста Кривого Рогу, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "АВОСЕНО ФАРМА", товариства з обмеженою відповідальністю "АВОСЕНО ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" про припинення трудових відносин, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати припиненими трудові відносини між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВОСЕНО ФАРМА» з 23 вересня 2020 р. у зв`язку зі звільненням його із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВОСЕНО ФАРМА» на підставі ст. 38 Кодексу Законів про працю України, за власним бажанням.

В обґрунтування позову зазначив, що на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «АВОСЕНО ФАРМА» № 1 від 07.06.2016 р. та наказу № 01 від 13.06.2016 р., 14.06.2016 р. він приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «АВОСЕНО ФАРМА». Наприкінці 2019 р. ТОВ «АВОСЕНО ФАРМА» фактично припинило свою господарську діяльність та з цього часу, визначені його статутом види економічної діяльності, - не здійснювало, і найманих працівників, крім директора, не має. 01.05.2000 р. йому була встановлена друга група інвалідності та протипоказана робота щодо всіх видів праці. У зв`язку із цим, він був позбавлений можливості виконувати свої посадові обов`язки директора ТОВ «АВОСЕНО ФАРМА», а також втратив матеріальну (економічну) та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді директора цього товариства. Протягом тривалого часу перебування на лікарняному, останній втратив зв`язок із засновником і єдиним власником ТОВ «АВОСЕНО ФАРМА» - ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВОСЕНО ІНВЕСТМЕНТС ЛТД», яке припинило брати участь в управлінні справами цього товариства. Він, на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України, склав заяву про звільнення його із займаної посади директора ТОВ «АВОСЕНО ФАРМА» за власним бажанням з 23 вересня 2020 року, яку він направивза юридичною адресою ТОВ «АВОСЕНО ІНВЕСТМЕНТС ЛТД» з повідомленням про необхідність прийняття у зв`язку з цим відповідного рішення у відповідності до вимог п. «в», пункту 7.2. статуту товариства та ст. 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Проте, станом на момент звернення до суду з даною позовною заявою, ТОВ «АВОСЕНО ІНВЕСТМЕНТС ЛТД» не розглянуло його заяву про звільнення із займаної посади директора ТОВ «АВОСЕНО ФАРМА» та в порушення вимог трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення його із займаної посади директора товариства.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.12.2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач до суду не прибув, подав до суду письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «АВОСЕНО ФАРМА» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не подав, будь-яких клопотань на адресу суду від нього не надходило.

Представник відповідача ТОВ «АВОСЕНО ІНВЕСТМЕНТС ЛТД» в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника компанії ТОВ «АВОСЕНО ІНВЕСТМЕНТС ЛТД» за наявними в матеріалах справи документами. Позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні. Крім того повідомили, що вирішити питання щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора ТОВ «АВОСЕНО ФАРМА» неможливо, в зв`язку із тривалою відсутністю кворуму на загальних зборах ТОВ «АВОСЕНО ІНВЕСТМЕНТС ЛТД».

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Позивач ОСОБА_1 посилається на те, що на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«АВОСЕНО ФАРМА» № 1 від 07.06.2016 р. та наказу № 01 від 13.06.2016 р., 14.06.2016 р. Позивач приступив до виконання обов`язків директора ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«АВОСЕНО ФАРМА», (код ЄДРПОУ: 40558474), що підтверджується доданими до позову копією протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ «АВОСЕНО ФАРМА» від 07.06.2016 р. наказу № 01 від 13.06.2016 р. та витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

01.05.2000 р. ОСОБА_1 була встановлена друга група інвалідності та протипоказана робота щодо всіх видів праці, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ № 591120 від 15.07.2020 р.

Позивач зазначає, що протягом тривалого часу перебування на лікарняному, він втратив зв`язок із засновником і єдиним власником ТОВ «АВОСЕНО ФАРМА» - ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВОСЕНО ІНВЕСТМЕНТС ЛТД» (резидент республіки Кіпр), яке припинило брати участь в управлінні справами цього товариства.

ОСОБА_1 на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України склав заяву про звільнення його із займаної посади директора ТОВ «АВОСЕНО ФАРМА» за власним бажанням з 23 вересня 2020 року та направив її за юридичною адресою ТОВ «АВОСЕНО ІНВЕСТМЕНТС ЛТД» з повідомленням про необхідність прийняття у зв`язку з цим відповідного рішення у відповідності до вимог п. «в», пункту 7.2. статуту товариства та ст. 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», що підтверджується копією заяви про звільнення.

Згідно пункту 7.1. статуту ТОВ «АВОСЕНО ФАРМА» управління товариством здійснюють його наступні органи: Загальні збори учасників, як вищий органом товариства та директор, який є виконавчим органом товариства.

Відповідно до підпункту «в» пункту 7.2. до виключної компетенції загальних зборів учасників відноситься вирішення питання щодо обрання і відкликання директора товариства.

Будь-якої відповіді на заяву від відповідача ТОВ «АВОСЕНО ІНВЕСТМЕНТС ЛТД» позивач ОСОБА_1 не одержав.

Позивач ОСОБА_1 , вважаючи, що подальше формальне перебування у трудових відносинах із відповідачем порушує його права на вільний вибір праці, оскільки жодної роботи він не здійснює, не звільнення його з посади директора порушує його право на припинення трудового договору, тому з метою захисту порушених прав він звернувся до суду з цим позовом.

У ч. ч. 1, 2 ст. 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням вказаної норми, Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 07 липня 2004 року у справі №1-14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі №1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі №1-5/2008 вказав на те, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Відповідно до вимог ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України). Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 КЗпП України).

Згідно із приписами ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У ч. 2 ст. 22 КЗпП України встановлено, що відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Підстави припинення трудового договору встановлені у ст. 36 КЗпП України.

Однією із визначених ст. 36 КЗпП України підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. ст. 38, 39 КЗпП України).

За змістом ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КЗпП України якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланнями на визнання позову сторонами без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що ОСОБА_1 не бажає працювати на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВОСЕНО ФАРМА», про що надав цьому Товариству заяву, у зв`язку із тривалою відсутністю кворуму на загальних зборах ТОВ «АВОСЕНО ІНВЕСТМЕНТС ЛТД» розірвати у визначеному порядку трудовий договір він не має можливості з незалежних від нього причин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання припиненими її трудових відносин із ТОВ «АВОСЕНО ФАРМА» на підставі ст. 38 КЗпП України ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 223, 259, 263 265,284 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "АВОСЕНО ФАРМА", товариства з обмеженою відповідальністю "АВОСЕНО ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" про припинення трудових відносин - задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВОСЕНО ФАРМА» (код ЄДРПОУ: 12345678) з 23 вересня 2020 р. у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВОСЕНО ФАРМА» на підставі статті 38 Кодексу Законів про працю України, за власним бажанням.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може буди подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Відповідно до ч.6 ст. 259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 27 квітня 2021 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт