УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа 295/6177/19 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І.Г.
Доповідач Талько О. Б.
Категорія 60
Додаткова постанова
Іменем України
27 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді:Талько О.Б.,
суддів:Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаряПеклін Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяви ОСОБА_1 проухвалення додатковогорішенняу цивільній справі № 295/6177/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору дарування та свідоцтва про право на спадщину,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , вчинений 12 вересня 2011 на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 серпня 2011 року.
Також просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 25 березня 2016 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. на ім`я ОСОБА_2 , в частині спадкування Ѕ частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , та скасувати запис про державну реєстрацію права власності, який вчинений на підставі цього свідоцтва.
Окрім того, просив визнати недійсним договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. 5 травня 2016 року, за яким ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв у дар житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , та скасувати запис про державну реєстрацію права власності, який вчинений на підставі цього договору.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 28 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від23лютого 2021року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Визнано недійсним договір дарування, укладений 5 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О. 5 травня 2016 року.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О. 25 березня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 та зареєстроване в реєстрі за № 3391.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 768 грн. 40 коп. судового збору, з кожного.
25 лютого 2021 року та 25 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявами про ухвалення додаткового рішення, оскільки у резолютивній частині постанови не ідентифіковано нерухоме майно, яке було предметом спірного договору дарування та який визнано судом недійсним, а також не зазначено номер реєстру, в якому зареєстровано цей правочин.
Резолютивна частина постанови також не містить ідентифікації майна, стосовно якого видавалось свідоцтво про право на спадщину, яке визнане судом недійсним.
Також суд не вирішив питання про розподіл судових витрат, понесених ним за подання апеляційної скарги.
Окрім того, визнавши недійсними вказаний договір дарування та свідоцтво про право на спадщину за заповітом, суд зобов`язаний був вказати у рішенні про визнання за ОСОБА_5 права власності на житловий будинок який розташований в АДРЕСА_1 .
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просив задовольнити його заяви.
В судовому засіданні представник ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення заяв.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника третьої особи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяв ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
У рішенні повинна бути дана вичерпна відповідь на усі вимоги, що містяться у позовній заяві. Додаткове рішення є способом виправлення такого недоліку судового рішення, як його неповнота, та ухвалюється тоді, коли суд не вирішив усі заявлені вимоги.
Вирішуючи даний спір, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсними договору дарування житлового будинку, укладеного 5 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Ѕ частину цього житлового будинку, яке видане 25 березня 2016 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. на ім`я ОСОБА_2 .
Водночас, у резолютивній частині рішення суд не зазначив, що предметом договору дарування є житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , та свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане на Ѕ частину цього житлового будинку.
Окрім того, судом не вирішене питання щодо відшкодування позивачеві судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги.
Враховуючи вищезазначене, у справі слід ухвалити додаткове рішення, яким визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , який укладений 5 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О. 5 травня 2016 року і зареєстрований в реєстрі за № 4993.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О. 25 березня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 та зареєстроване в реєстрі за № 3391.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 768 грн. 40 коп. судового збору, з кожного.
Звертаючись до суду із вказаними заявами, ОСОБА_1 також просив ухвалити додаткове рішення, яким визнати за попереднім власником ОСОБА_4 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Однак, цивільним процесуальним законодавством не передбачена можливість змінювати зміст рішення або вирішувати нові питання, що не досліджувалися в судовому засіданні.
Предметом судового розгляду у даній справі була правомірність набуття відповідачами права власності на вказаний житловий будинок з урахуванням тієї обставини, що рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 серпня 2011 року було скасоване судом апеляційної інстанції 6 липня 2012 року.
Обгрунтовуючи необхідність ухвалення додаткового рішення, ОСОБА_1 посилався на положення ст. 26 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які були застосовані судом при вирішенні цього спору.
Так, положеннями вказаної статті передбачено, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства ( за наявності таких прав).
Однак, відповідно до наданих суду повноважень при вирішенні питання щодо визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію, суд вправі визнати певне речове право лише у разі пред`явлення таких позовних вимог.
Відповідно до правил ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вказана справа розглянута в межах позовних вимог ОСОБА_1 , а ухвалення додаткового рішення про визнання за ОСОБА_4 права власності на вказаний житловий будинок, не відповідатиме положенням цивільного законодавства та призведе до зміни змісту рішення, що є неприпустимим.
Таким чином, вимога ОСОБА_1 щодо ухвалення додаткового рішення про визнання за ОСОБА_4 права власності на зазначене нерухоме майно не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.270,381 ЦПК України,суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Заяви ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалити у цивільній справі№295/6177/19 додаткове рішення.
Визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 5 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяною Олексіївною 5 травня 2016 року і зареєстрований в реєстрі за № 4993.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяною Олексіївною 25 березня 2016 року на ім`я ОСОБА_2 та зареєстроване в реєстрі за № 3391.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 768 грн. 40 коп. судового збору, з кожного.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді:
