П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 9901/1/20

Провадження № 11-170заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Золотнікова О. С.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник відповідача - Русакова І. Г.,

розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року (судді Білак М. В., Жук А. В., Загороднюк А. Г., Калашнікова О. В., Соколов В. М.) у справі № 9901/1/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП, у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 05 грудня 2019 року № 3364/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України»;

- прийняти рішення, яким звільнити його з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва у відставку у зв`язку з досягненням 65 років.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що за своєю юридичною природою його звільнення з посади судді на підставі пункту 3 частини п`ятої статі 126 Конституції України є проявом дисциплінарної відповідальності судді. Застосування ВРП при вирішенні питання про його відповідальність пункту 3 частини п`ятої статі 126 Конституції України, яка діє в редакції Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII), що набрав чинності 30 вересня 2016 року, є поширенням положення указаної конституційної норми на правовідносини, що виникли до набрання цим положенням чинності. Отже, при вирішенні питання про відповідальність позивача ВРП застосувала норми Конституції України в режимі зворотної дії в часі.

3. На думку позивача, ВРП повинна була закрити провадження у дисциплінарній справі на підставі частини одинадцятої статті 109 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), оскільки з моменту скоєння ним правопорушення пройшло більше 12 років 9 місяців.

4. ОСОБА_1 також зазначив, що вважає безпідставним посилання відповідача на те, що відсутність дисциплінарного провадження щодо позивача виключає необхідність застосування встановлених частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII строків, у межах яких може бути застосоване дисциплінарне стягнення до судді, оскільки за змістом таких висновків притягнення його до дисциплінарної відповідальності взагалі не обмежується жодними строками давності, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

5. Позивач указав, що Окружний адміністративний суд міста Києва за результатами повторного розгляду справи № 800/428/15 прийняв постанову від 07 жовтня 2016 року, якою визнав протиправними дії Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) щодо прийняття рішень № 470/0/15-18 та 471/0/15-18, на підставі яких було внесено подання до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про звільнення його з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва за порушення присяги, та скасував їх як протиправні. Вказана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01 грудня 2016 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ВРЮ в цій справі, а колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановою від 11 жовтня 2017 року відмовила ВРЮ в задоволенні заяви про перегляд указаної ухвали Вищого адміністративного суду України.

Крім того, Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 11 жовтня 2018 року у справі № 2а-12876/09/2670, залишеним без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року, частково задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 до ВРУ, Солом`янського районного суду міста Києва та Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві, а саме: визнав протиправними дії ВРУ щодо прийняття Постанови ВРУ від 08 жовтня 2009 року «Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва за порушення присяги»; визнав протиправною та скасував Постанову ВРУ від 08 жовтня 2009 року № 1536-VI «Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва за порушення присяги»; скасував наказ голови Солом`янського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2009 року № 165-к «Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва за порушення ним присяги».

Отже, рішення про притягнення позивача до відповідальності скасовано, але, незважаючи на це, члени ВРП прийняли незаконне рішення про його звільнення з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва з 05 грудня 2019 року.

6. На переконання ОСОБА_1 , при вирішенні питання про його відповідальність положення пункту 3 частини п`ятої статті 126 Конституції України застосовано ВРП у режимі зворотної дії в часі, що дає підстави визнати таке рішення необґрунтованим, а відтак і неправомірним (незаконним).

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 07 травня 2020 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.

8. Судове рішення мотивовано тим, що:

- в доводах позовної заяви ОСОБА_1 не навів доказів про наявність виключних підстав, передбачених частиною другою статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення ВРП;

- перевірка наявності підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності обумовлена виконанням ВРП рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року у справі № 2а-12876/09/2670, залишеного без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного від 05 лютого 2019 року та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 26 червня 2019 року);

- ВРП, дотримуючись принципу обов`язковості виконання судового рішення, здійснила перевірку наявності підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з урахуванням індивідуального характеру юридичної відповідальності, передбаченої вимогами частини другої статті 61 Конституції України;

- за наслідками проведеної перевірки, встановивши в оскаржуваному рішенні факти порушення позивачем присяги судді, ВРП надала їм обґрунтовану оцінку та дійшла правомірного висновку про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про прийняття рішення про звільнення його з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва у відставку у зв`язку з досягненням ним 65 років суд першої інстанції зазначив, що жодним іншим органом або посадовою, службовою особою, у тому числі й судами, не можуть здійснюватися повноваження ВРП і прийматись рішення, які згідно з Конституцією України належать до її компетенції.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

9. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив, що строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності становить три роки, а з моменту постановлення судових рішень, за які його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, минуло більше 13 років, тобто більше чотирьох строків давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

10. ОСОБА_1 звертає увагу на позицію ВРП, висловлену 02 березня 2016 року її колишнім головою ОСОБА_10, відповідно до якої у разі застосування дисциплінарного стягнення до судді у вигляді звільнення за порушення ним присяги має застосовуватися трирічний строк давності.

11. Скаржник також зазначив, що 05 грудня 2019 року ВРП прийняла незаконне рішення про звільнення його з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 статті 126 Конституції України, оскільки він подав заяву про звільнення у відставку у зв`язку з досягненням 65 років.

12. Крім того, на думку скаржника, при вирішенні питання про його відповідальність ВРП застосувала положення пункту 3 частини п`ятої статті 126 Конституції України в режимі його зворотної дії в часі, що суперечить частині першій статті 58 Основного Закону України.

13. На переконання ОСОБА_1 , суд першої інстанції допустив грубу помилку, зазначивши в оскаржуваному рішенні про те, що 15 травня 2010 року за вихідним № 18/0/12-08 до ВРУ направлено подання ВРЮ про звільнення судді Солом`янського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги, оскільки неможливо, щоб подання ВРЮ № 18/0/12-08 було направлено до ВРУ 15 травня 2010 року, а ВРУ звільнило позивача з посади судді Постановою від 08 жовтня 2009 року № 1536-IV.

14. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року, поновити його на посаді судді Солом`янського районного суду міста Києва з 27 грудня 2019 року та звільнити з посади судді цього суду з дня прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду.

Рух апеляційної скарги

15. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 24 червня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року, а ухвалою від 08 липня 2020 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини першої статті 310 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

16. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що не погоджується з її вимогами та вважає їх необґрунтованими.

17. Відповідач указав, що під час перевірки ВРП встановила численні та грубі порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального законодавства, а саме: порушення правил юрисдикції, територіальної підсудності та складу суду; розгляд справи без належного виклику учасників справи; ухвалення немотивованого рішення; постановлення ухвали, якою здійснено перешкоди у здійсненні діяльності політичним партіям; розгляд справ з порушенням запровадженої спеціалізації з розгляду конкретних категорій справ, без їхньої реєстрації у відповідному порядку, що свідчить про встановлення факту порушення суддею присяги судді. При цьому ОСОБА_1 ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі не наводить жодних доводів на спростування висновків ВРП щодо допущення ним численних та грубих порушень норм процесуального законодавства під час розгляду справ № 2-1607-1/07 та 2-а-354-1/07.

18. На думку ВРП, відсутність дисциплінарного провадження виключає необхідність застосування встановлених частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII строків, у межах яких може бути застосовано дисциплінарне стягнення до судді.

19. Крім того, ВРП звертає увагу на те, що в суді першої інстанції позивач не просив поновити його на посаді судді Солом`янського районного суду міста Києва з 27 грудня 2019 року та звільнити його з цієї посади у відставку з дня прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду, а тому відповідно до частини п`ятої статті 308 КАС України ці вимоги не підлягають розгляду судом апеляційної інстанції.

20. Відповідач також зазначив, що суд першої інстанції правильно указав на те, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади, й жодним іншим органом або посадовою, службовою особою, у тому числі й судами, не можуть здійснюватися повноваження та прийматись рішення, які згідно з Конституцією України належать до виключної компетенції ВРП.

21. У зв`язку з викладеним ВРП просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

22. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

23. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

24. Указом Президента України від 25 червня 1997 року № 583/97 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Жовтневого районного суду міста Києва, Указом Президента України від 23 жовтня 2001 року № 1004/2001 переведено на посаду судді новоутвореного Солом`янського районного суду міста Києва. Постановою ВРУ від 28 листопада 2002 року № 334-IV позивача обрано суддею Солом`янського районного суду міста Києва безстроково.

25. 23 квітня 2008 року ВРЮ ухвалила рішення № 470/0/15-08 та 471/0/15-18 про внесення до ВРУ подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва за порушення присяги.

26. 15 травня 2008 року за вихідним № 18/0/12-08 до ВРУ направлено подання ВРЮ про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги.

27. ВРУ Постановою від 08 жовтня 2009 року № 1536-IV звільнила ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням ним присяги судді.

28. Окружний адміністративний суд міста Києва за результатами повторного розгляду справи № 800/428/15 постановою від 07 жовтня 2016 року задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 до ВРЮ: визнав протиправними дії ВРЮ щодо прийняття рішень № 470/0/15-08 та 471/0/15-08, на підставі яких внесені подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва за порушення присяги, та скасував їх як протиправні.

29. Суд мотивував своє рішення тим, що оскаржувані рішення прийнято ВРЮ з порушенням принципів, визначених Конституцією та законами України, без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення, оскільки склад членів ради був сформований із порушенням принципів, закріплених Конституцією України та Законом України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закон № 22/98-ВР), пунктом 1 статті 6 Конвенції.

30. Указане рішення набрало законної сили в порядку, визначеному КАС України у відповідній редакції.

31. Предметом розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва був також позов ОСОБА_1 до ВРУ, Солом`янського районного суду міста Києва, Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві про визнання протиправними дій та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії (справа № 2а-12876/09/2670).

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 11 жовтня 2018 року в указаній справі задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_1 : визнав протиправними дії ВРУ щодо прийняття Постанови від 08 жовтня 2009 року № 1536-IV; визнав протиправною та скасував указану Постанову; скасував наказ голови Солом`янського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2009 року № 165-к «Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва за порушення присяги»; передав на повторний розгляд ВРП вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

32. Вирішуючи питання про поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Солом`янського районного суду міста Києва, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що надання оцінки діям судді при здійсненні правосуддя й прийняття у зв`язку із цим рішення належить до повноважень ВРП, а тому заходом індивідуального характеру та законним способом відновлення порушених прав позивача в цій справі буде повторний розгляд новоутвореним органом (ВРП) питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

33. З такими висновками Окружного адміністративного суду міста Києва погодився Шостий апеляційний адміністративний суд (постанова від 05 лютого 2019 року) та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (постанова від 26 червня 2019 року).

34. ВРП за результатами проведеної перевірки 05 грудня 2019 року прийняла рішення № 3364/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

35. Підставою для прийняття такого рішення стали встановлені ВРП обставини, які свідчать про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку.

36. Так, до ВРЮ 17 квітня 2006 року надійшла скарга голови правління Закритого акціонерного товариства «Жовтневий універмаг» (далі - ЗАТ «Жовтневий універмаг») ОСОБА_2 щодо порушень чинного законодавства, допущених суддями Солом`янського районного суду міста Києва при постановленні ухвал про забезпечення позову у справах стосовно ЗАТ «Жовтневий універмаг».

37. Оскільки кваліфікаційною комісією як органом, до повноважень якого на той час належало порушення дисциплінарного провадження й вирішення питання про дисциплінарну відповідальність судді, надавалася оцінка діям судді ОСОБА_1 під час постановлення ухвали у справі за позовом ОСОБА_3 до голови правління ЗАТ «Жовтневий універмаг» ОСОБА_11 про зобов`язання виконати рішення і до нього було застосовано відповідне стягнення, ВРП дійшла висновку про недоцільність здійснення перевірки наявності підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності в цій частині.

38. 12 березня 2007 року до ВРЮ надійшло звернення народного депутата України ОСОБА_4 від 06 березня 2007 року щодо порушення норм чинного законодавства, допущених суддею Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 при постановленні ухвали про забезпечення позову у справі за позовом депутата Дніпровської районної у місті Києві ради ОСОБА_5 до виборчого блоку місцевих організацій політичних партій «Блок Леоніда Черновецького» про визнання протиправним і нечинним рішення.

39. Даючи оцінку діям судді ОСОБА_1 під час вирішення питання про прийняття позову ОСОБА_5 до провадження Солом`янського районного суду міста Києва та вирішення клопотання про забезпечення позову, ВРП указала на недотримання суддею вимог цивільного процесуального законодавства та відкриття провадження у справі з порушенням правил юрисдикції.

Зокрема, ВРП установила, що, забезпечуючи позов ОСОБА_5 про визнання протиправним і нечинним рішення III міжпартійної конференції виборчого блоку місцевих організацій політичних партій «Блок Леоніда Черновецького» щодо відкликання та дострокового припинення повноважень депутата Дніпровської районної у місті Києві ради, суддя ОСОБА_1 ухвалою від 05 березня 2007 року зупинив дію оскаржуваного рішення та заборонив Дніпровській районній у місті Києві територіальній виборчій комісії та Центральній виборчій комісії вчиняти дії щодо його виконання та виконання усіх рішень вищих керівних органів політичних партій (виборчих блоків) про відкликання та дострокове припинення повноважень депутатів місцевих рад до вирішення справи по суті.

Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суддя ОСОБА_1 у своїх висновках не мотивував співмірності застосованих заходів заявленим позовним вимогам. Суд своєю ухвалою фактично заборонив політичним партіям (виборчим блокам) у разі виходу депутата зі складу депутатської фракції реалізувати права в частині відкликання та дострокового припинення повноважень депутата, передбачені Законом України від 11 липня 2002 року № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад», чим втрутився у внутрішню діяльність політичних партій, що суперечить вимогам частини третьої статті 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2365-III «Про політичні партії в Україні».

Також ВРП установила, що 06 березня 2007 року Солом`янський районний суд міста Києва (суддя ОСОБА_1 ) постановив ухвалу про роз`яснення ухвали цього ж суду від 05 березня 2007 року, зі змісту якої вбачається, що її постановлено на підставі заяв позивача та Центральної виборчої комісії, однак копія матеріалів не містить таких заяв. Указане свідчить про те, що цю ухвалу постановленою суддею ОСОБА_1 із власної ініціативи, що не узгоджується з вимогами частини першої статті 221 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). ВРП указала, що підставою для роз`яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Зокрема, суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз`яснення судового акта унеможливлює будь-які зміни тексту цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення. Фактично Солом`янський районний суд міста Києва ухвалою від 06 березня 2007 року доповнив ухвалу про забезпечення позову додатковими обмеженнями й заборонами Центральній виборчій комісії та територіальним виборчим комісіям вчиняти дії, що суперечить приписам статті 221 ЦПК України.

Крім того, за висновком ВРП, суддя ОСОБА_1 прийняв до провадження справу за позовом ОСОБА_5 на порушення запровадженої спеціалізації з розгляду конкретних категорій справ. При цьому зазначену позовну заяву до канцелярії суду для реєстрації надав особисто суддя ОСОБА_1, про що повідомила старший секретар суду ОСОБА_6 у своїх поясненнях від 02 квітня 2007 року, наданих голові Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_7 .

У рішенні ВРП також зазначено, що вказані грубі порушення норм цивільного процесуального законодавства та дії судді ОСОБА_1 свідчать про несумлінне його ставлення до виконання обов`язків судді та з огляду на приписи Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-XII), чинного на час вчинення вказаних процесуальних дій, безсумнівно, є порушенням присяги судді.

40. 29 травня 2007 року до ВРЮ надійшло звернення заступника Глави Секретаріату Президента України ОСОБА_8 щодо порушень норм чинного законодавства, допущених суддею Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 при розгляді адміністративної справи за позовом народного депутата України ОСОБА_9 до Президента України про припинення ним протиправних дій і визнання відсутньою у Президента України компетенції щодо призначення та звільнення Генерального прокурора України у спосіб та в порядку, які суперечать пункту 25 частини першої статті 85, статті 122 Конституції України, статті 2 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII), та виведення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України з підпорядкування Міністра внутрішніх справ України у підпорядкування Президента України на порушення статей 19, 106 Конституції України, статті 1 Закону України від 26 березня 1992 року № 2235-XII «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» (далі - Закон № 2235-XII) і статті 9 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (далі - Закон № 565-XII).

41. З метою належного реагування 26 червня 2007 року до ВРЮ надійшла окрема ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2007 року, у якій зазначається про порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального права при розгляді вказаної адміністративної справи.

42. Перевіркою наявності підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності в цій частині ВРП установила, що в судовому засіданні 25 травня 2007 року Солом`янським районним судом міста Києва у складі головуючого ОСОБА_1 постановлено ухвалу про часткове задоволення клопотання про забезпечення позову та ухвалено рішення про задоволення позову народного депутата України ОСОБА_9 до Президента України. Зокрема, постановлено зупинити дію указів Президента України від 24 травня 2007 року № 469/2007 «Про визнання таким, що втратив чинність, Указу Президента України від 26 квітня 2007 року № 357», від 24 травня 2007 року № 470/2007 «Про тимчасове виконання обов`язків Генерального прокурора України» та від 25 травня 2007 року № 474/2007 «Про приведення системи управління внутрішніми військами у відповідність із Конституцією України» до вирішення справи по суті. У задоволенні решти клопотання про забезпечення позову суд відмовив.

Цього ж дня Солом`янський районний суд міста Києва (суддя ОСОБА_1 ) своїм рішенням зобов`язав Президента України припинити протиправні дії щодо призначення та звільнення Генерального прокурора України у спосіб та порядок, що суперечить пункту 25 частини першої статті 85, статті 122 Конституції України, статті 2 Закону № 1789-XII, та щодо виведення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України з підпорядкування Міністра внутрішніх справ України та підпорядкування їх Президенту України всупереч статтям 19, 106 Конституції України, статті 1 Закону № 2235-XII, статті 9 Закону № 565-XII.

Указаним рішенням суд визнав відсутньою у Президента України компетенцію щодо призначення та звільнення Генерального прокурора України у спосіб та в порядку, що суперечать пункту 25 частини першої статті 85, статті 122 Конституції України, статті 2 Закону № 1789-XII, та щодо виведення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України з підпорядкування Міністра внутрішніх справ України та підпорядкування їх Президенту України всупереч статтям 19, 106 Конституції України, статті 1 Закону № 2235-XII, статті 9 Закону № 565-XII.

Суд також визнав незаконними і скасував укази Президента України від 24 травня 2007 року № 469/2007 «Про визнання таким, що втратив чинність, Указу Президента України від 26 квітня 2007 року № 257» та № 470/2007 «Про тимчасове виконання обов`язків Генерального прокурора України», від 25 травня 2007 року № 474/207 «Про приведення системи управління внутрішніми військами у відповідність з Конституцією України».

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 червня 2007 року постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 25 травня 2007 року скасував, а справу направив на новий розгляд до Печерського районного суду міста Києва як суду першої інстанції.

Як установив суд апеляційної інстанції, предметом оскарження у справі за позовом ОСОБА_9 були дії Президента України, пов`язані з виданням указів стосовно призначення на посаду й звільнення з посади Генерального прокурора України, а також зміни підпорядкування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, тому з урахуванням вимог частини першої статті 24 КАС України вказана справа підлягала розгляду колегією у складі трьох суддів. Натомість, ігноруючи приписи вказаної норми процесуального закону, суддя ОСОБА_1 здійснив розгляд справи за позовом ОСОБА_9 одноособово.

Київський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 27 червня 2007 року також указав на порушення Солом`янським районним судом міста Києва правил територіальної підсудності адміністративних справ, передбачених статтею 19 КАС України, відповідно до якої адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Оскільки Секретаріат Президента України територіально розташований у Печерському районі міста Києва, справа за позовом ОСОБА_9 підлягала розгляду Печерським районним судом міста Києва, а не Солом`янським районним судом міста Києва, як визначив суддя ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції встановив низку інших порушень, допущених суддею ОСОБА_1 під час розгляду справи за позовом ОСОБА_9 , про що 22 червня 2007 року постановив окрему ухвалу, скеровану до відома Ради суддів України та ВРЮ для належного реагування. Зокрема, апеляційний суд установив, що розгляд справи відбувся в день надходження позову ОСОБА_9 з порушенням правил територіальної підсудності адміністративних справ та без виконання процесуальних дій, передбачених статтею 107 КАС України.

За висновком апеляційного суду, суд першої інстанції порушив вимоги статей 33, 49, 122 КАС України щодо обов`язку суду повідомити сторони про дату, час та місце розгляду справи, а також щодо права осіб, які беруть участь у справі, знати про це та брати участь у судовому засіданні. До того ж суддя ОСОБА_1 не виконав вимог статті 171 КАС України, якою визначено особливості розгляду адміністративних справ щодо законності указів та розпоряджень Президента України, відповідно до яких у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правових актів суд зобов`язує відповідача не пізніше як за сім днів до судового розгляду опублікувати оголошення про це у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

43. Під час здійснення перевірки ВРП установила, що, крім порушень норм процесуального законодавства під час розгляду справи за позовом ОСОБА_9 , установлених Київським апеляційним адміністративним судом, суддя ОСОБА_1 також прийняв до розгляду вказану справу на порушення вимог пункту 2.2. Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 68 у відповідній редакції (далі - Інструкція).

44. За матеріалами перевірки ВРП установила, що на час розгляду справи за позовом ОСОБА_9 справа не була зареєстрована в Солом`янському районному суді міста Києва та працівниками апарату суду не передавалася судді ОСОБА_1 . Отже, вказану справу суддя ОСОБА_1 прийняв до розгляду на порушення пункту 3.14 Інструкції та розпорядження голови Солом`янського районного суду міста Києва від 05 червня 2006 року № 15 «Про порядок розподілу справ між суддями та спеціалізацію судів».

45. З огляду на наведене ВРП в оскаржуваному рішенні зазначила, що в своїй сукупності порушення, допущені суддею ОСОБА_1 під час розгляду справ, свідчать про порушення ним присяги в розумінні Закону № 2862-ХІІ і були підставою для звільнення судді з посади, що на сьогодні відповідає дисциплінарному проступку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII та, у свою чергу, про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку в розумінні пунктів 1, 7 частини дев`ятої статті 109 цього Закону (суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, які забезпечують суспільну довіру до суду, та допустив грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду). При цьому, здійснюючи захід індивідуального характеру та відновлюючи встановлені судом порушення порядку розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, ВРП дійшла висновку, що факт порушення ним присяги судді підтвердився, що є підставою для звільнення його з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

46. Не погодившись з указаним рішенням ВРП, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

47. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

48. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

49. Пунктом 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України (у редакції до набрання чинності Законом № 1401-VIII) було передбачено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

50. На підставі пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України (у вказаній редакції) та пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 22/98-ВР (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття ВРЮ рішень від 23 квітня 2008 року № 470/0/15-08 та 471/0/15-18) в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

51. Частиною першою статті 32 Закону № 22/98-ВР визначено, що питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п`ятої статті 126 Конституції України, ВРЮ розглядає після надання кваліфікаційною комісією відповідного висновку або за власною ініціативою.

52. Згідно із частиною першою статті 31 Закону № 22/98-ВР ВРЮ за пропозицією кваліфікаційної комісії суддів або за власною ініціативою вносить подання про звільнення суддів з посади до органу, який їх призначив або обрав.

53. Як установив суд першої інстанції, 23 квітня 2008 року ВРЮ ухвалила рішення № 470/0/15-08 та 471/0/15-18 про внесення до ВРУ подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва за порушення присяги.

54. 15 травня 2008 року за вихідним № 18/0/12-08 ВРЮ направила до ВРУ подання про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги.

55. ВРУ Постановою від 08 жовтня 2009 року № 1536-IV звільнила ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням ним присяги судді.

56. Разом із цим Окружний адміністративний суд міста Києва за результатами повторного розгляду справи № 800/428/15 прийняв постанову від 07 жовтня 2016 року, якою задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 до ВРЮ: визнав протиправними дії відповідача щодо прийняття рішень № 470/0/15-08 та 471/0/15-08, на підставі яких було в подальшому внесено подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва за порушення присяги, та скасував указані рішення ВРЮ як протиправні.

57. Це рішення Окружного адміністративного суду міста Києва залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01 грудня 2016 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ВРЮ на вказані рішення судів попередніх інстанцій. Верховний Суд України постановою від 11 жовтня 2017 року відмовив ВРЮ в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2016 року на підставі пункту 1 частини першої статті 237 КАС України (у відповідній редакції).

58. Суд першої інстанції також установив, що Окружний адміністративний суд міста Києва 11 жовтня 2018 року ухвалив рішення у справі № 2а-12876/09/2670, яким задовольнив частково позов ОСОБА_1 до ВРУ, Солом`янського районного суду міста Києва та Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві, а саме: визнав протиправними дії ВРУ щодо прийняття Постанови ВРУ від 08 жовтня 2009 року «Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва за порушення присяги»; визнав протиправною та скасував Постанову ВРУ від 08 жовтня 2009 року № 1536-VI «Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва за порушення присяги»; скасував наказ голови Солом`янського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2009 року № 165-к «Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва за порушення ним присяги»; передав на повторний розгляд ВРП вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

59. Указане рішення Окружного адміністративного суду міста Києва залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2019 року.

60. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон № 1401-VIII, яким внесено зміни до Конституції України щодо правосуддя, а 05 січня 2017 року набрав чинності Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

61. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 131 Конституції України (тут і далі - у редакції Закону № 1401-VIII) в Україні діє ВРП, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

62. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII до повноважень ВРП входить ухвалення рішення про звільнення судді з посади.

63. На підставі частини другої статті 112 Закону № 1402-VIII рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.

64. Частинами першою, третьою статті 56 Закону № 1798-VIII визначено, що питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

65. Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

66. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 05 грудня 2019 року № 3364/0/15-19, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виходив з того, що ВРП, дотримуючись принципу обов`язковості виконання судового рішення, здійснила перевірку наявності підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з урахуванням індивідуального характеру юридичної відповідальності, передбаченої вимогами частини другої статті 61 Конституції України, та, встановивши в оскаржуваному рішенні факти порушення позивачем присяги судді, надала їм обґрунтовану оцінку та дійшла правомірного висновку про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

67. Проте, перевіряючи рішення ВРП від 05 грудня 2019 року № 3364/0/15-19 на предмет наявності підстав для його скасування, Велика Палата Верхового Суду вважає за необхідне зазначити таке.

68. Частинами першою, другою статті 115 Закону № 1402-VIII визначено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.

Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП (її відповідним органом).

69. Велика Палата Верхового Суду в постанові від 25 червня 2020 року у справі № 9901/103/19 (провадження № 11-32заі20), зокрема, зазначила, що рішення ВРП про звільнення судді з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України по суті є кадровим, оскільки ВРП у цьому випадку реалізує накладене на суддю рішенням відповідного органу стягнення.

70. Разом із цим, як зазначено вище, Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 07 жовтня 2016 року у справі № 800/428/15, яка набрала законної сили, визнав протиправними та скасував рішення ВРЮ від 23 квітня 2008 року № 470/0/15-08 та 471/0/15-18 про внесення до ВРУ подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва за порушення присяги, а рішенням від 11 жовтня 2018 року у справі № 2а-12876/09/2670, яке також набрало законної сили, цей же суд, зокрема, скасував Постанову ВРУ від 08 жовтня 2009 року № 1536-IV та наказ голови Солом`янського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2009 року № 165-к «Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва за порушення присяги».

71. Отже, на момент прийняття ВРП оскаржуваного рішення від 05 грудня 2019 року № 3364/0/15-19 рішення ВРЮ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності були скасовані.

72. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що ВРП в оскаржуваному рішенні встановила факти порушення ОСОБА_1 присяги судді в розумінні Закону № 2862-ХІІ, які на час вчинення суддею порушень були підставою для звільнення його з посади, що на сьогодні відповідає дисциплінарному проступку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII та є істотним дисциплінарним проступком у розумінні пунктів 1, 7 частини дев`ятої статті 109 цього ж Закону (суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, які забезпечують суспільну довіру до суду, та допустив грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду).

73. Указані вище факти, встановлені ВРП, не ставляться під сумнів в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .

74. Водночас на момент вчинення суддею ОСОБА_1 дій, які ВРП у своєму рішенні від 05 грудня 2019 року № 3364/0/15-19 розцінила як порушення суддею присяги, норми законів № 2862-ХІІ та № 22/98-ВР не передбачали жодних обмежувальних строків притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.

75. Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) було внесено зміни до Закону № 22/98-ВР, які набрали чинності з 27 лютого 2015 року, та викладено Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) у новій редакції, що набрала чинності з 28 березня 2015 року.

76. Відповідно до частини другої статті 32 Закону № 22/98-ВР (у редакції Закону № 192-VIII) провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

77. Згідно із частиною четвертою статті 96 Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

78. Отже, після набрання чинності Законом № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) уповноважений орган має право вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в тому числі вчинені до набрання цим Законом чинності, протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 96 зазначеного Закону, тобто не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

79. При цьому запровадження строку давності притягнення судді до відповідальності за дії, що підпадають під порушення присяги, є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли такий строк законодавством визначений не був, а тому застосування трирічного строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не суперечить положенням статті 58 Конституції України.

80. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № П/800/310/17, від 05 квітня 2018 року у справі № 800/523/17, від 21 червня 2018 року у справах № 11-272сап18 та № 11-78сап18, від 01 листопада 2018 року у справі № 800/493/15 (П/9901/311/18), від 12 березня 2020 року у справі № 9901/777/18, від 14 травня 2020 року у справі № 9901/187/19.

81. Під час розгляду цієї справи встановлено, що дії, з якими ВРП пов`язувала підстави звільнення ОСОБА_1 з посади судді, були вчинені ним у 2006 - 2007 роках.

82. Притягнення ж судді до дисциплінарної відповідальності після скасування в судовому порядку рішень ВРЮ від 23 квітня 2008 року № 470/0/15-08 та 471/0/15-18 відбулось з прийняттям рішення ВРП від 05 грудня 2019 року № 3364/0/15-19, яке не було кадровим, тобто не реалізовувало попереднього рішення відповідного органу про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. При цьому ВРП у вказаному рішенні встановила обставини подій 2006 - 2007 років та надала оцінку діям судді ОСОБА_1 , вчиненим у цей період.

83. Таким чином, притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відбулось поза межами встановленого трирічного строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, що є підставою для скасування рішення ВРП від 05 грудня 2019 року № 3364/0/15-19.

84. З огляду на викладене помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що ВРП дійшла правомірного висновку про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

85. Щодо вимог позивача про прийняття рішення про звільнення його з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва у відставку у зв`язку з досягненням 65 років Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

86. Відповідно до статті 120 Закону № 1402-VIII повноваження судді припиняються з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п`яти років.

Про наявність підстави для припинення повноважень судді голова суду, в якому суддя обіймав посаду, не пізніш як за місяць до дня, зазначеного в частині першій цієї статті, повідомляє ВРП, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України. До повідомлення додаються документи на підтвердження факту досягнення суддею 65 років.

Суддя не може здійснювати правосуддя з наступного дня після досягнення ним 65 років.

87. На підставі частини першої статті 131 Конституцій України ухвалення рішення про звільнення судді з посади віднесено до виключної компетенції ВРП.

88. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що жодним іншим органом або посадовою, службовою особою, окрім виключно ВРП, не можуть здійснюватися повноваження й прийматись рішення, які згідно з Конституцією України належать до її компетенції, у тому числі й судами, а тому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду правильно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у цій частині.

89. Відповідно до частини п`ятої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

90. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду позбавлена можливості розглянути заявлені ОСОБА_1 у доповненні та уточненні до апеляційної скарги вимоги, які не заявлялися ним у суді першої інстанції, а саме щодо поновлення його на посаді судді Солом`янського районного суду міста Києва з 27 грудня 2019 року та звільнення з посади судді цього суду з дня прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

91. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

92. Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

93. Оскільки висновки суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 05 грудня 2019 року № 3364/0/15-19 не відповідають обставинам справи і, крім того, суд порушив норми матеріального права, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року з ухваленням у цій частині нового рішення - про задоволення позовних вимог.

94. Водночас оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 щодо прийняття рішення про звільнення його з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва у відставку у зв`язку з досягненням 65 років підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 317, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення Вищої ради правосуддя від 05 грудня 2019 року № 3364/0/15-19 скасувати.

3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

4. Визнати протиправним і скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 05 грудня 2019 року № 3364/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

5. В іншій частині рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. С. Золотніков

Судді: Т. О. Анцупова Г. Р. Крет

В. В. Британчук Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов К. М. Пільков

І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко

Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик