ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 826/8161/18

адміністративне провадження № К/9901/1249/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/8161/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Фірма «СОЛЕДАР-СЕРВІС» до Національного банку України (далі - НБУ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Фідобанк», про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ТОВ Фірма «СОЛЕДАР-СЕРВІС»

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2018, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого судді Патратій О.В., суддів Головань О.В., Літвінової А.В.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 25.05.2018 ТОВ Фірма «СОЛЕДАР-СЕРВІС» звернулось до суду з позовом, у якому просило суд:

визнати протиправною бездіяльність НБУ, Фонду, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Фідобанк», яка полягає у незабезпеченні здійснення платежів ТОВ Фірма «Соледар-Сервіс» засобами НБУ або шляхом призначення уповноваженої НБУ належним чином функціонуючої установи/комерційного банку, який замість ПАТ «Фідобанк» продовжить обліковувати право власності ТОВ Фірма «Соледар-Сервіс» на 4 000 000, 00 грн та відображатиме результати транзакцій з належними ТОВ Фірма «Соледар-Сервіс» грошима; незабезпеченні належного ведення рахунку ТОВ Фірма «Соледар-Сервіс» у гривні, включаючи своєчасне виконання платіжних доручень про перерахування належних ТОВ Фірма «Соледар-Сервіс» коштів;

зобов`язати НБУ, Фонд та Уповноважену особу Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Фідобанк» (відповідно до законодавчого розподілу їх повноважень) вчинити дії щодо здійснення заходів, необхідних для подальшого належного обліку інформації про право власності ТОВ Фірма «Соледар-Сервіс» на 4 000 000, 00 грн (запис про які відображений на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 ) на будь-якому поточному банківському рахунку ТОВ Фірма «Соледар-Сервіс», шляхом передання повноважень з обліку належних ТОВ Фірма «Соледар-Сервіс» безготівкових коштів в розмірі 4 000 000, 00 грн від ПАТ «Фідобанк» до філії Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» або шляхом здійснення обліку належних ТОВ Фірма «Соледар-Сервіс» безготівкових коштів в розмірі 4 000 000, 00 грн НБУ самотужки.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ Фірма «СОЛЕДАР-СЕРВІС» посилалось на те, що 18.05.2016 воно направило ПАТ «Фідобанк» платіжне доручення № 85 про перерахування зі свого рахунку коштів у розмірі 4 000 000,00 грн, яке банк не виконав та не провів операцію за розрахунковим документом. На звернення до відповідачів з вимогою припинити блокувати належні позивачу кошти було отримано відповідь-відмову мотивовану тим, що рішенням НБУ від 20.05.2016 № 8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.05.2016 № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку. Вважаючи, що не існує законодавчих чи договірних обмежень у праві розпоряджатись своїми коштами на розрахунковому рахунку та вважаючи таку бездіяльність відповідачів протиправною, ТОВ Фірма «СОЛЕДАР-СЕРВІС» звернулось до суду з цим позовом.

2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 20.09.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. 10.01.2019 ТОВ Фірма «СОЛЕДАР-СЕРВІС» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

4. Верховний Суд ухвалою від 21.01.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

5. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20.06.2019 №788/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), що унеможливлює її участь у розгляді даної справи.

6. Протоколом розподілу справи від 20.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.

7. Ухвалою судді Верховного Суду від 24.06.2019 прийнято зазначену справу до провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Суди встановили, що 15.08.2013 між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ Фірма «Соледар-Сервіс» укладено договір банківського рахунку № 265167, відповідно до пункту 1.1 якого банк відкриває для ТОВ Фірма «Соледар-Сервіс» поточний рахунок в національній валюті України та іноземних валютах.

Згідно із пунктом 2.31 зазначеного Договору ПАТ «Фідобанк» зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок ТОВ Фірма «Соледар-Сервіс» (клієнт за договором) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком, передбачені законодавством України та Банківськими правилами.

18.05.2016 ТОВ Фірма «Соледар-Сервіс» направило ПАТ «Фідобанк» платіжне доручення № 85 про перерахування зі свого рахунку належних йому коштів у розмірі 4 000 000, 00 грн. Платіжне доручення було направлене ПАТ «Фідобанк» за допомогою програми РС-банкінг для корпоративних клієнтів. Можливість позивача здійснювати дистанційне обслуговування рахунку за допомогою програмно-технічного комплексу електронних платежів «Банк-Клієнт» передбачена в пункті 1.1. Договору від 15.08.2013 № НОМЕР_1 . Проте ПАТ «Фідобанк» не провів операцію за розрахунковим документом та не повідомив про причини такого порушення.

26.05.2016 позивач направив Уповноваженій особі Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Фідобанк» лист № 31, у якому просив виконати платіжне доручення від 18.05.2016 № 85.

Листом від 22.06.2016 № 2-3-4-1/932ВА-ОГ Уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Фідобанк» повідомила позивача, що на підставі рішення НБУ від 20.05.2016 № 8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.05.2016 № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Наслідки запровадження тимчасової адміністрації врегульовано Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), а також підзаконними нормативно -паровими актами.

04.12.2017 позивач звернувся до НБУ із зверненням-вимогою, у якому просив:

припинити блокування належних позивачу 4 000 000, 00 грн, які обліковуються на рахунку, що веде ПАТ «Фідобанк»;

забезпечити здійснення платежів ТОВ Фірма «Соледар-Сервіс» засобами НБУ або шляхом призначення уповноваженої НБУ належним чином функціонуючої установи/комерційного банку;

забезпечити належне ведення рахунку ТОВ Фірма «Соледар-Сервіс» у гривні, включаючи своєчасне виконання платіжних доручень про перерахування належних ТОВ Фірма «Соледар-Сервіс» коштів.

Листом від 29.12.2017. № 20-0004/8736729.12.2017 НБУ повідомило позивача, що задоволення вимог кредиторів здійснюється за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку, у черговості, визначеній частиною першою статті 52 Закону № 4452-VI та рекомендовано для врегулювання зазначених позивачем відносин звернутись безпосередньо до Уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Фідобанк», оскільки НБУ не має права втручатись у діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій та повноважень.

31.01.2018 позивач звернувся до Фонду та Уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ «Фідобанк» із зверненням-вимогою, схожим за змістом до того, яке направлялося Національному банку України.

Листом від 01.03.2018 № 41-4680/805.03.2018 Фонд повідомив позивача, що виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 10.11.2016 № 2413 про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Фідобанк» і ТОВ Фірма «Соледар-Сервіс» визнано кредитором ПАТ «Фідобанк», вимоги включено до 7-ї черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Вважаючи, що відповідачі у зв`язку із здійсненням процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» були зобов`язані вчинити дії щодо забезпечення ведення рахунку позивача, обліку та відображення його коштів, які знаходяться на рахунку ПАТ «Фідобанк», в іншій установі (банку), забезпечення здійснення платежів позивача, включаючи своєчасне виконання платіжних доручень ТОВ Фірма «Соледар-Сервіс» звернулось до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що положеннями Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-XIV) чи будь-якими іншими нормами чинного законодавства України не передбачено повноважень НБУ у випадку ліквідації банку самостійно забезпечувати ведення рахунків та обліку коштів клієнтів цього банку, передавати повноваження банку, що ліквідується, щодо ведення рахунків та обліку коштів клієнтів іншим фінансовим установам, здійснювати операції на таких рахунках у будь-який спосіб, так само як і положеннями Закону № 4452-VI чи будь-якими іншими нормами чинного законодавства України не передбачено повноважень чи обов`язку Фонду або Уповноваженої особи у випадку ліквідації банку забезпечувати здійснення платежів позивача засобами НБУ чи шляхом призначення уповноваженої НБУ установи (комерційного банку), забезпечувати облік інформації про кошти позивача на рахунку, шляхом передання повноважень з обліку належних позивачу безготівкових коштів від банку, що ліквідується, до іншого банку чи до НБУ.

При цьому суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, вказав на те, що позивач помилково трактує вимоги чинного законодавства не вважаючи себе кредитором банку, оскільки у ході процедури тимчасової адміністрації та подальшої ліквідації банку не здійснюється задоволення вимог кредиторів банку, у тому числі можуть обмежуватися або припинятися здійснення банком будь-яких операцій (у тому числі виконання платіжних доручень) для цілей забезпечення збереження активів банку. Можливість такого обмеження у розпорядженні своїм майном (що є складовою права власності на це майно) передбачена законом (стаття 1074 Цивільного кодексу України та відповідні норми Закону №4452-VI) та обумовлена об`єктивними обставинами неплатоспроможності банку.

IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що суди попередніх інстанцій не застосували пункти 4, 6, 7, 23 частини першої статті 7, частини першої статті 40, частини другої статті 42 Закону № 679-XIV, які підлягали застосуванню та застосували положення частини першої статті 7-1, статті 73 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», які не підлягали застосуванню. При цьому ТОВ Фірма «Соледар-Сервіс» вказує на те, що НБУ зобов`язаний сприяти забезпеченню здійснення платежів, що є однією з ключових функцій фінансової системи.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

12. Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

13. Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

14. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

15. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12.10.1978) висловлено думку, що термін «суд, встановлений законом» у статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

16. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

17. Відповідно до статті 2 Закону № 679-XIV НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

18. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом № 4452-VI.

19. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 819/353/16 висловила правовий висновок згідно з яким Фонд відповідно до статті 3 Закону № 4452-VI є не органом державної влади, а установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого, - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.

20. У справі, яка розглядається суди встановили, що у зв`язку з неможливістю розпоряджатися своїми коштами, що розміщені на рахунку у ПАТ «Фідобанк» (що є складовою права власності), позивач має майнову вимогу до банку здійснити операцію із належними йому коштами, що випливає із його права розпоряджатися своїм майном (у даному випадку щодо переказу коштів), яке на виконання вимог Закону №4452-VI було обмежене у зв`язку із введенням у ПАТ «Фідобанк» тимчасової адміністрації, пізніше відкликанням банківської ліцензії та запровадженням процедури ліквідації.

21. Так, відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону № 4452-VI протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

22. Черговість та порядок задоволення вимог до банку визначено статтею 52 Закону №4452-VI, відповідно до якої кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян;

2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов`язаних із консолідованим продажем активів Фондом;

4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;

5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;

6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано;

7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними особами банку;

8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку;

10) вимоги за субординованим боргом.

23. Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

24. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

25. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

26. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

27. Разом з тим, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

28. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

29. Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені частиною першою статті 48 Закону №4452-VI.

30. Відповідно до частини першої статті 52 Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.

31.Таким чином основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

32. Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спір заявлений позивачем обумовлений майновою вимогою до банку, який знаходиться в процедурі виведення з ринку як неплатоспроможний, здійснити операцію із належними йому коштами, що випливає із його права розпоряджатися своїм майном, а Фонд та його Уповноважена особа в даному випадку представляють банк у приватноправових відносинах з третіми особами, а також незгодою позивача із визнанням його кредитором ПАТ «Фідобанк» та включенням його вимоги щодо 4 000 000, 00 грн, які обліковуються на рахунку у ПАТ «Фідобанк до 7-ї черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів, тобто такий спір пов`язаний із діями Уповноваженої особи Фонду як органу управління банком та рішенням виконавчої дирекції Фонду, прийнятим в процесі здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, цей спір не є публічно-правовим та не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства

33. За таких обставин, на думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій, розглянувши справу не віднесену до їх юрисдикції, не можуть вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

34. Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі з огляду на суб`єктний склад мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.

35. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

36. За змістом частини третьої статті 354 КАС України у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

37. За правилами частини першої статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «СОЛЕДАР-СЕРВІС» задовольнити частково.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, а провадження у справі № 826/8161/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «СОЛЕДАР-СЕРВІС» до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - закрити.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду господарської юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіА.І. Рибачук А.Ю. Бучик Л.В. Тацій