Справа № 212/1344/21

2/212/1707/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженої відповідальністю «КОШЕЛЬОК» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

16 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «КОШЕЛЬОК», у якому просив визнати договір позики, укладений між сторонами, недійсним.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір, відповідно до умов якого позивачем було отримано позику, однак, ознайомившись зі змістом договору, позивач вважає, що укладений договір є недійсним з наступних підстав. По-перше, ТОВ «КОШЕЛЬОК» було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, але позивачем не було підписано даний договір, тоді як факт надання інформації відповідно до вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Відповідачем було проігноровано зазначену вимогу та не повідомлено письмово позивача всю необхідну інформацію щодо умов договору, відповідач скористався тим, що позичальнику об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач не надав відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. По-друге, прийняття пропозиції відповідача укласти електронний договір (акцепт) здійснено шляхом зазначення у відповідному чек боксі галочки на сторінці сервісу з надання онлайн послуг та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що не відповідає положенням абзацу 3 частини 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», а тому, на думку позивача, договір про надання позики, укладений між сторонами, є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. По-третє, позивач послався на положення ст. 1046, 1047 та правову позицію ВСУ від 08.06.2016. По-четверте, договір про надання позики на умовах фінансового кредиту, укладений між сторонами, містить ознаки кредитного договору, при цьому позивач посилається на норми ЦК України, а саме статті 1054, 207, 208. По-п`яте, позивач зазначає, що в оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту, отже працівниками відповідача було проігноровано вимоги законодавства та не було надано позивачу розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у зв`язку з цим реально нарахований відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим, за зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів. По-шосте, позивач зазначає, що відповідачем було введено його в оману на рахунок істотних умов договору, зокрема на рахунок відсоткової ставки за користуванням кредитом та не було зазначено нічого на рахунок непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов`язання. Позивачу було повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків), через що він погодився на укладання зазначених договорів. Також, при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, так як позивачу запропоновано укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах. Розмір нарахованих відсотків за кредитним договором, укладеним між сторонами значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Ухвалою судді від 22 лютого 2021 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано докази за клопотанням позивача, роз`яснено сторонам про право та порядок подачі заяв по суті справи.

12 березня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що договір між сторонами укладений відповідно до вимог ст.ст. 207, 639 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про електронний цифровий підпис», ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», ЗУ «Про споживче кредитування», Правил надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «КОШЕЛЬОК». Договір № 2866004494-214413 про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту від 13.01.2021, укладений за допомогою одноразового ідентифікатора, який згенерований електронною системою відповідача та був надісланий на фінансовий номер НОМЕР_1 позичальника СМС-повідомленням. Після введення електронного підпису одноразовим ідентифікатором на вказану позивачем електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 було відправлено Договір 2866004494-214413 від 13.01.2021 про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту та Додаток № 1 до Договору, який є невід`ємною його частиною. Використання позичальником отриманого коду, а також надання ним своїх анкетних даних та банківських реквізитів для перерахування коштів свідчить про згоду з умовами кредитування, а тому договір вважається укладеним. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Згідно з умовами Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит в сумі 3250,00 грн. строком на 14 діб, тобто до 26.01.2021, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за його користування відповідно до графіку платежів, що є Додатком до Договору. Сукупна вартість кредиту для позичальника з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості усіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору за умови дотримання позичальником графіку розрахунків, становить 3250,00 грн., або 100% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 0,00 грн., або 0% від суми кредиту. У випадку прострочення сплати частини або всієї суми кредиту позичальник зобов`язався сплатити нараховані проценти, виходячи з фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення. На виконання вимог Договору відповідачем платіжним дорученням № 22261 від 13.01.2021 на картку клієнта в ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 були перераховані кредитні кошти в розмірі 3250,00 грн., які позивач зобов`язався повернути до 26.01.2021. Після прострочення платежу згідно графіку позичальнику були нараховані проценти за користування кредитом. На день підписання відзиву позивач свої зобов`язання за договором не виконав, суму позики не повернув та відсотки не сплатив, у зв`язку з чим заборгованість становить 3250,00 грн. основного боргу та 2665,00 грн. проценти за користування кредитом.

Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

З письмових доказів, наданих сторонами і досліджених судом, встановлено наступне.

13 січня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КОШЕЛЬОК» укладено Договір (оферта) № 2866004494-214413 про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - Договір) (а.с. 24-27).

Як вбачається з умов цього договору, позивачу було надано кредитні кошти у розмірі 3250,00 грн. На засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором (пункти 1.1 Договору).

Відповідно до пунктів 1.2 - 1.6 Договору кредит надається у національній грошовій одиниці України - гривні, кредит надається для власних потреб (споживчі цілі), при цьому сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості електронного підпису позичальника буде використовуватися одноразовий ідентифікатор, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 2.1 цього договору кредит надається строком на 14 діб, початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Договором визначено, що проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом та сукупна вартість кредиту з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього договору за умови дотримання позичальником Графіку розрахунків, що є Додатком цього договору, становить 3250,00 грн., або 100% від суми отриманого кредиту (пункт 3.1, 3.4 Договору).

Крім того, сторони погодилися, що у випадку користування кредитом з боку позичальника понад строк, встановлений Договором, позичальником сплачується проценти із розрахунку 2% за кожен день користування кредитом до дня повернення кредиту (пункт 3.5 Договору).

Відповідно до п.4.1.1 Договору позичальник зобов`язався вчасно здійснювати платежі щодо погашення кредиту і процентів, нарахованих за користування кредитом, відповідно до Графіку платежів.

Згідно графіку розрахунків до Договору № 2866004494-214413 про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту (додаток №1), встановлена періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, а саме 26.01.2021 до сплати 3250,00 грн. (а.с. 28).

Відповідно до повідомлення ТОВ «Платежі онлайн» від 13.01.2021 року через платіжний сервіс «Platon» 13.01.2021 позивач ОСОБА_1 на платіжну картку АТ «Приватбанк» № НОМЕР_3 отримав грошові кошти у сумі 3250,00 грн. у якості кредитних коштів за Договором № 2866004494-214413 (а.с. 29).

Факт отримання грошових коштів позивачем також підтверджується копією платіжного доручення № 22261 від 13.01.2021 (а.с.31).

З копії Паспорта споживчого кредиту до Договору № 2866004494-214413 від 13.01.2021, вбачається, що до відома позивача ОСОБА_1 було доведено інформацію: про кредитодавця; основні умови кредитування, що включають тип кредиту, строк та суму кредиту тощо; орієнтовну загальну вартість кредиту 3255,00 грн., що включає реальну процентну ставку (фіксована) 4% річних; порядок повернення кредиту; інші важливі правові аспекти (а.с. 34-37).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним

і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено,

що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що 13.01.2021 між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2866004494-214413 про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3250,00 грн. та зобов`язався повернути кредит та проценти за користування кредитом у строк до 26.01.2021. У договорі визначено процентну ставку за користування кредитом, сукупну вартість кредиту, порядок його повернення та порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договором.

Згідно з пунктом 5.1 Договору позичальник підтвердив, що його волевиявлення є вільним та відповідає його внутрішній волі, він не перебуває під впливом тяжкої для нього обставини, що змушує його укласти цей договір, він чітко усвідомлює всі умови цього Договору та не перебуває під впливом помилки чи обману, він вважає умови цього Договору вигідними для себе.

У паспорті споживчого кредиту до Договору у розділі 7 наявне підтвердження позичальника про отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячі з обраних ним умов кредитування, а також підтвердження отримання ним та розуміння наведеної інформації, у тому числі певних наслідків, які вони можуть мати для нього, у тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за Договором.

За умовами Договору позичальник ОСОБА_1 підтвердив, що вся інформація, надана кредитодавцю, у тому числі під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною, та достовірною (пункт 9.4 Договору).

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу може мати електронну форму. Договір, укладений

в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч.1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

За змістом ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

За ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Зі змісту оскаржуваного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір укладений в електронному варіанті та з електронним підписом. Без здійснення входу на сайт товариства і отримання одноразового ідентифікатора, згенерованого електронною системою відповідача договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі позивача, а тому твердження позивача стосовно того, що він не підписував кредитний договір є неспроможними.

Так, є неспроможними твердження позивача про те, що він був позбавлений можливості ознайомитися з умовами та правилами кредитного договору. Вказане спростовуються самим механізмом укладання електронного договору, який є покроковим порядком дій, та визначає, що після того, як будь-який позичальник здійснить свою реєстрацію та внесе персональні дані, ознайомиться з Правилами надання грошових коштів у кредит саме відповідачем, після чого за відсутності активної згоди позичальника на отримання кредиту договір не оформлюється.

Саме такі почергові кроки укладання електронного договору здійснив позивач, і такий порядок укладання ним не оспорюється, після чого отримав кредитні кошти, що також підтвердив позивач у позовній заяві, а отже він мав можливість протягом 14 днів, не використовуючи надані йому кошти, повернути їх кредитодавцю у тому ж розмірі, оскільки протягом зазначеного строку проценти за користування кредитом не нараховуються.

Частина 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «КОШЕЛЬОК» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті товариства, з якими потенціальний позичальник може ознайомитися перед тим, як подати заявку на отримання кредиту, шляхом проставлення помітки про ознайомлення з цими правилами, і без цього кроку оформлення договору є неможливим.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Твердження позивача про те, що перед укладенням договору він не був ознайомлений з усією інформацією про умови кредитування, як того вимагає Закон України «Про споживче кредитування», суд не бере до уваги, оскільки, звернувшись до ТОВ «КОШЕЛЬОК» із заявкою на отримання кредиту та, підписавши договір, позивач засвідчив той факт, що він обізнаний з Договором, та додатками до нього (Графік, паспорт споживчого кредиту), які включають і умови кредитування.

Посилання позивача на ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо несправедливих умов договору, є необґрунтованими, оскільки умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Разом з тим, умови оскаржуваного договору не суперечать вказаним положенням законодавства.

Стаття 19 Закону встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

В ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору № 2866004494-214413 від 13.01.2021 про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, вимогам законодавства та доводи позивача про несправедливість умов, спростовуються самим змістом договору.

Доводи позивача про несправедливість та невідповідність закону умов укладеного між сторонами кредитного договору не доведені, сам кредитний договір містить всі істотні умови характерні для такого виду договорів, саме позичальник за допомогою електронного підпису погодився з такою редакцією договору.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору, у зв`язку з залишенням позову без задоволення, судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12-13, 76-79, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженої відповідальністю «КОШЕЛЬОК» про захист прав споживачів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», ЄДРПОУ 40842831, юридична адреса: 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8-А.

Повне судове рішення складено та підписано 23 квітня 2021 року.

Суддя: О. В. Колочко