Ухвала
08 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 295/6177/19
провадження № 61-5270ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору дарування та свідоцтва про право на спадщину,
ВСТАНОВИВ:
26 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у вказаній справі.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судового рішення. Зокрема, заявник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 414/811/17, від 03 березня 2021 року у справі № 1527/13038/12, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.
Водночас посилання заявника у касаційній скарзі на не врахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки зі змісту цих постанови вбачається, що у вказаних справах наявні інші предмет та підстави позову, а також встановлені інші фактичні обставини, ніж у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, що свідчить про те, що правовідносини не є подібними.
Також як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
За змістом частини сьомої статті 394 ЦПК України та відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи.
Враховуючи, що судом не встановлено підстав для залишення касаційної скарги без руху, відмови у відкритті касаційного провадження чи повернення касаційної скарги, зважаючи на те, що доводи касаційної скарги підлягають перевірці за матеріалами справи, отже наявні підстави для відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів указаної вище справи.
Касаційне провадження у цій справі відкривається на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Разом із тим, до касаційної скарги додано клопотання про зупинення виконання (дії) постанови Житомирського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Вказане клопотання мотивовано тим, що державним виконавцем накладено арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за вказаною адресою, право власності відповідно до наявної інформації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстроване за заявником та перебуває у його володінні та користуванні, а не боржника у виконавчому провадженні - ОСОБА_4 . Отже, оскаржуване судове рішення виконується не у спосіб, що передбачений законом, внаслідок чого можу бути порушено права заявника на житло та непропорційне втручання у права володіння майном. На підтвердження наведених обставин заявником надано копії відомостей з державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, постанови про арешт майна боржника, листа в. о. начальника Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області.
Згідно зі змістом частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Наведені заявником обставини свідчать про те, що виконання оскаржуваного судового рішення до його перегляду судом касаційної інстанції може мати наслідком примусове звернення на спірне майно, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання заявника про зупинення виконання судового рішення та наявність підстав для його задоволення.
Керуючись статтями 389, 394, 436 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору дарування та свідоцтва про право на спадщину.
Витребувати із Богунського районного суду м. Житомира матеріали зазначеної цивільної справи № 295/6177/19.
Клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання (дії) постанови Житомирського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року задовольнити.
Зупинити виконання (дію) постанови Житомирського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року до закінчення касаційного провадження.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик
