Справа № 761/38225/20

Провадження № 2/761/5057/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Буцан Р.О.,

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача (КМУ) Полець Д.М.,

представників відповідача Сарасек Ю.В., Мірошник О.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Оператор ринку» про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Оператор ринку», мотивуючи свої вимоги наступним. 12.06.2019 року Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження № 398-р про призначення ОСОБА_1 директором Державного підприємства «Оператор ринку». При цьому, 26.06.2019 року між Кабінетом Міністрів України та ОСОБА_1 було укладено трудовий контракт « 3-е/19, за умовами якого ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ДП «Оператор ринку» строком на 5 років, а саме: з 26.06.2019 року до 25.06.2024 року включно. Разом з тим, розпорядженням КМУ від 21.10.2020 року за № 1327-р позивача було звільненої з посади директора ДП «Оператор ринку» з підстав, передбачених п.8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Згідно з наказом ДП «Оператор ринку» від 26.10.2020 року за № 56-К ОСОБА_1 звільнено 26.10.2020 року з займаної ним посади на підставі Розпорядження КМУ від 21.10.2020 року за № 1327-р (п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки всупереч вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» КМУ порушив визначений Регламентом порядок внесення пропозиції про звільнення керівника державного підприємства та порядок розроблення розпорядження про його звільнення, а саме: пропозицію про його звільнення було внесено першим заступником Міністерства енергетики України, а не Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, як то передбачено у випадку звільнення керівників особливо важливих для економіки підприємств. Також відповідачами не було проведено службового розслідування щодо невиконання або неналежного виконання ним своїх службових обов`язків, а також не відібрано пояснень з приводу діяльності позивача на займаній посаді. Крім того, у порушення вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України, позивача було звільнено під час його перебування у відпустці. Обґрунтовуючи наявність підстав для стягнення моральної шкоди у заявленому ним розмірі, позивач вказував, що незаконне звільнення завдало йому значних душевних страждань, які виявилися, зокрема у необхідності докладати необхідних зусиль для організації свого життя та у погіршенні самопочуття. За таких обставин позивач просить суд скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України № 1327-р від 21.10.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора державного підприємства «Оператор ринку»; поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Державного підприємства «Оператор ринку» на умовах контракту №3-е/19, укладеного 26.06.2019 року між ним та Кабінетом Міністрів України; стягнути з Державного підприємства «Оператор ринку» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.10.2020 року та по день ухвалення рішення у справі, виходячи з середньоденної заробітної плати, розрахованої ДП «Оператор ринку», у сумі 8 053 грн. 78 коп.; стягнути з Державного підприємства «Оператор ринку» на користь ОСОБА_1 200 000 грн. 00 коп. моральної шкоди та покласти ; судові витрати покласти на відповідачів.

03.12.2020 року у даній справі відкрито провадження, вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29.12.2020 року до суду надійшов відзив ДП «Оператор ринку» на позовну заяву, в якому відповідач, посилаючись на те, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог законодавства України, просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що призначення та звільнення з посади директора ДП «Оператор ринку» відбувається, відповідно до Статуту, суб`єктом управління - Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог параграфу 30 Регламенту КМУ шляхом видання відповідних розпоряджень. Спірне розпорядження прийняте КМУ 21.10.2020 р. - в день коли позивач не перебував у відпустці, а виконував свої посадові обов`язки. 05.11.2020 р. ОСОБА_1 було повідомлено про звільнення, було здійснено розрахунок всіх належних виплат проведено відповідні нарахування на картковий рахунок позивача. Беручи до уваги, що спір між сторонами виник з приводу припинення трудового договору (контракту) з підстав, передбачених контрактом, а не у зв`язку з звільненням працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, процедура звільнення проведення із дотриманням та у відповідності до законодавства. Підстави для стягнення моральної шкоди відсутні, оскільки ДП «Оператор ринку» права позивача не порушувались.

31.12.2020 року до суду надійшов відзив Кабінету Міністрів України на позов. Представник відповідача, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом в системі виконавчої влади. Стаття 5 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» КМУ є суб`єктом управління, що визначає об`єкти, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним чим Законом. Частина 2 Закону визначає, що здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів, зокрема, визначає умови створення та діяльності господарських структур, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію господарських структур і визначає уповноважені органи управління, які здійснюють контроль за їх діяльністю, призначає на посади та звільняє з посад керівників господарських структур, стосовно яких функції з управляння виконує Кабінет Міністрів України. Так, на виконання положень визначених вищезазначеного Закону КМУ постановою № 324 від 17.04.2019 р. було утворено ДП «Оператор ринку» та постановою № 454 від 22.05.2019 р. Урядом затверджено статут ДП «Оператор ринку». Пунктами 51,52 Статуту визначено, що Директор підприємства призначається на посаду та звільняється з посади суб`єктом управління у встановленому законодавством порядку. З директором укладається контракт, у якому визначаються строк найму, його права, обов`язки і відповідальність, умови матеріального забезпечення , звільнення з посади, інші умови за погодженням сторін. Як вбачається з витягів з протоколів засідання Кабінету Міністрів України від 21.190.2020 № 94 та 95 Першим заступником Міністра енергетики України ОСОБА_3 було повідомлено про порушення керівництвом ДП «Оператор ринку» нормативно - правових актів , інформація була взята до відома та з зазначеного питання Міністерству енергетики було надано доручення про підготовку пропозицій з кадрових питань. Листом Міністерства енергетики України від 21.10.2020 р. № КМ/1.1.-22-22323 було внесено пропозицію про припинення повноважень директора підприємства ОСОБА_1 та дії контракту. Представник відповідача вказав, що відповідно до постанови КМУ від 04.03.2020 р. № 83 Державне підприємство «Оператор ринку» не віднесено до переліку об`єктів державної власності , що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Головним розробником оскаржуваного розпорядження було Міністерство енергетики України, як орган, який безпосередньо приймав участь в укладенні контракту від імені суб`єкта управління, під час призначення позивача на посаду. Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства не є належним органом до повноважень якого віднесено підготовка проекту акта про звільнення позивача, оскільки ДП «Оператор ринку» не віднесено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення. Положення КЗпП України тако було дотримано при звільнення позивача, оскільки з нормативного тлумачення пунктів 4,8 ст. 36, ч. 3 ст. 40, ч. 3 ст. 41, статей 40,41 КЗпП України та враховуючи те, що спір виник із приводу припинення трудового договору з підстав, передбачених контрактом ,а не у зв`язку із звільненням працівника за ініціативою власника, норми ч. 3 ст. 40 КЗпП України на зазначені правовідносини не поширюються.

23.02.2021 року до суду надійшли додаткові пояснення сторони позивача щодо інформації про кількість засідань КМУ, їх тривалість, час початку та закінчення. Представник ОСОБА_1 зазначив, що 21.10.2020 р. КМУ провів два засідання о 15 та 16 год. і розглянув багато питань. Отже, в такому разі не було можливо надати обгрунтування необхідності звільнення позивача з посади.

У судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.

Представники ДП «Оператор рику» та представник Кабінету Міністрів України заперечували щодо позову у зв`язку із його безпідставністю, просили відмовити у задоволенні заявлених вимог.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази та надавши їм відповідну оцінку, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Встановлено і не заперечується сторонами, що 26.06.2019 року між ОСОБА_1 та Кабінетом Міністрів України в особі Міністра енергетики та вугільної промисловості України було укладено контракт за реєстраційним номером 3-е/19, за умовами якого позивач був призначений на посаду директора строком на 5 років з 26.06.2019 року до 25.06.2024 року та зобов`язався, серед іншого: забезпечувати ефективне використання державного майна, закріпленого за підприємством на праві господарського відання; дотримуватися законодавства України, статуту Підприємства та цього контракту; виконувати обов`язки, покладені на нього наказами, дорученнями та іншими документами суб`єкту управління.

Згідно з п. 20 розділу 4 Контракту у випадку невиконання чи неналежного виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, сторони несуть відповідальність згідно з законодавством та цим контрактом. Керівник несе персональну відповідальність за фінансово-господарську діяльність підприємства, незаконне та неефективне використання майна та прибутку підприємства, нецільове використання бюджетних коштів тощо.

Разом з тим, відповідно до умов п. 23 розділу 5 Контракту цей контракт припиняється: після закінчення строку дії контракту; за згодою сторін; до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених п.п. 24 і 25 цього контракту; інших підстав, передбачених законодавством.

При цьому, як передбачено п.п. б п. 24 розділу 5 Контракту, керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи суб`єкту управління, у тому числі за пропозицією місцевого органу виконавчої влади, до закінчення терміну його дії у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесено збитки, виплачено штрафи і т.п.).

В судовому засіданні встановлено, що за результатами позапланової перевірки ДП «Оператор ринку» на предмет дотримання вимог нормативно-правових актів, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було складено Акт від 15.09.2020 року за № 355, згідно з яким виявлено порушення ДП «Оператор ринку» п.п. 10 та 13 п. 2.2 Ліцензійних умов, провадження господарської діяльності зі здійснення функцій оператора ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 року за № 1466, п. 3.5.3, п. 3.5.5, п.п. 3.5.6 та п.п. 6 п. 3.5.4 глави ІІІ Правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року.

Згідно з інформацією, викладеною у листі Міністерства енергетики України від 19.02.2021 року за № 26/1.1-22.2-2619, Міністерство енергетики України листом від 09.10.2020 року за № 1.1/4-36-ДСК звернулося до Прем`єр-міністра України Д. Шмигаля щодо розгляду виявлених порушень та вжиття відповідних заходів.

Крім того, відповідно до копії платіжного доручення від 22.10.2020 року за №1150 та інформації, яка міститься офіційному сайті НКРЕКП (www.nerc.gov.ua) ДП «Оператор ринку» сплатило до державного бюджету штраф у розмірі 85 000 грн. 00 коп. на підставі постанови НКРЕКП від 07.10.2020 року за № 1859 «Про накладення штрафу на ДП «Оператор ринку» за порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та Ліцензійних умов зі здійснення функцій оператора ринку», яка була винесена за результатами розгляду Акту позапланової перевірки від 15.09.2020 року за № 355.

Як вбачається з витягів з протоколів засідання КМУ від 21.10.2020 року за №№ 94, 95, Першим заступником Міністра енергетики України Богуславець О.А. на вказаному засідання було повідомлено про вищенаведені порушення керівництвом Державного підприємства «Оператор ринку» нормативно-правових актів, які безпосередньо регулюють його діяльність, у зв`язку з чим Міністерству енергетики України надано протокольне доручення щодо надання відповідних пропозицій стосовно керівника ДП «Оператор ринку» для розгляду на засіданні Уряду.

Листом Міністерства енергетики України від 21.10.2020 року за № КМ/1.1.-22-22323 було внесено пропозицію про припинення повноважень директора ДП «Оператор ринку» ОСОБА_1 та дії контракту від 26.06.2019 року за № 3-е/19.

Розпорядженням від 21.10.2020 року за № 1327-р КМУ звільнив ОСОБА_1 з посади директора Державного підприємства «Оператор ринку» на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Наказом ДП «Оператор ринку» від 26.10.2020 року за № 56-к ОСОБА_4 26.10.2020 року було звільнено з посади директора ДП «Оператор ринку» на підставі розпорядження КМУ від 21.10.2020 року за № 1327-р, про що було зроблено відповідний запис у трудовій книжці позивача, здійснено належні виплати.

Вищенаведені обставини також не оспорювались учасниками процесу під час розгляду справи.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка кореспондує зі ст. 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» органи державної влади, зокрема Кабінет Міністрів України, та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

При цьому, спеціальним Законом, що визначає правові основи управління об`єктами державної власності є Закон України «Про управління об`єктами державної власності».

Стаття 5 вказаного Закону встановлює, що Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти Закону, стосовно яких виконує функції з управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом.

Також, ч. 2 цієї статті визначає, що здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема: визначає умови створення та діяльності господарських структур, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію господарських структур і визначає уповноважені органи управління, які здійснюють контроль за їх діяльністю, призначає на посади та звільняє з посад керівників господарських структур, стосовно яких функції з управління виконує Кабінет Міністрів України.

Так, як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних повноважень, визначених Законом України «Про управління об`єктами державної власності», постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року за № 324 було створено ДП «Оператор ринку».

Постановою від 22.05.2019 року за № 454 Урядом України затверджено Статут ДП «Оператор ринку».

Як встановлено у п.п. 21, 22 Статуту ДП «Оператор ринку» засновником підприємства є держава в особі Кабінету Міністрів України (далі - суб`єкт управління). Суб`єкт управління: відповідно до покладених на нього завдань здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого підприємству, що пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням ним у межах, визначених законодавством; в установленому порядку призначає та на посаду та звільняє з посади директора підприємства, укладає і розриває з ним контракт, здійснює контроль за додержанням вимог контракту.

Пунктами 51, 52 Статуту визначено, що Директор підприємства призначається на посаду та звільняється з посади суб`єктом управління в установленому законодавством порядку. З Директором підприємства укладається контракт, у якому визначаються строк найму, його права, обов`язки і відповідальність, умови матеріального забезпечення, звільнення з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Отже, з аналізу вищенаведених норма вбачається, що Кабінет Міністрів України є органом, уповноваженим приймати рішення щодо розірвання контракту із директором ДП «Оператор ринку» на підставі положень, визначених Статутом та Законом України «Про управління об`єктами державної власності».

Крім того, порядок проведення засідань КМУ, підготовки до прийняття ним рішень встановлено Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на одну з підстав для його задоволення, посилався на те, що, усупереч вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», КМУ порушив визначений параграфом 32 Регламенту порядок внесення пропозиції про звільнення керівника державного підприємства та порядок розроблення розпорядження про його звільнення, а саме: пропозицію про його звільнення було внесено першим заступником Міністерства енергетики України, а не Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, як то передбачено у випадку звільнення керівників особливо важливих для економіки підприємств.

Водночас, посилання позивача на порушення КМУ параграфу 32 Регламенту є безпідставними, оскільки, як вбачається зі змісту абзацу 2 пункту 4 вказаного параграфу, останнім врегульовано питання саме щодо порядку призначення, а не звільнення керівників особливо важливих для економіки підприємств.

Натомість, положеннями п. 4 параграфу 20 Регламенту встановлено, що з кадрових питань доповідає на засіданні Міністр Кабінету Міністрів.

За результатами розгляду кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру КМУ видає розпорядження відповідно до параграфу 30 Регламенту.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до п.п. 10 п. 2 Порядку розгляду питань, пов`язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких злійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року за № 298, керівник підприємства, його перший заступник та заступники призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, пунктом 7 вказаного Порядку, яким встановлено коло суб`єктів, що вносять подання та пропозиції щодо кандидатур, призначення на посаду (звільнення з посади) яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України, не визначено конкретного суб`єкта подання щодо призначення на посаду (звільнення з посади) керівника підприємства.

Таким чином, з огляду на вищенаведені положення законодавства та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження від 21.10.2020 року за № 1327-р здійснено відповідно до Регламенту КМУ, в межах своїх повноважень та на підставі аргументованих доводів, наведених Міністерством енергетики України, як органом, який без посередньо приймав участь в укладенні контракту від імені суб`єкта управління під час призначення позивача на посаду директора ДП «Оператор ринку».

Щодо посилань позивача на те, що ДП «Оператор ринку» є особливо важливим для економіки та безпеки підприємством, слід зазначити, що встановлення вказаних обставин, з огляду на підстави заявлених позовних вимог, а також вище встановлений факт відсутності порушень відповідачем положень параграфу 32 Регламенту, жодним чином не може ані підтвердити, ані спростувати законність звільнення позивача з займаної посади.

Доводи позивача про те, що, ймовірно, кадрове питання щодо нього слухалося на засіданні КМУ приблизно 1 хв, а отже під час засідання Уряду пропозиція щодо його звільнення не могла обґрунтовуватися обставинами, які унеможливлювали подальше виконання ним своїх посадових обов`язків, є лише припущеннями позивача та власним суб`єктивним аналізом наданих йому у відповідь на адвокатський запит документів, наявних у матеріалах справи.

Посилання позивача на те, що КМУ не було проведено службового розслідування щодо невиконання або неналежного виконання ним своїх службових обов`язків, а також не відібрано пояснень з приводу його діяльності на займаній посаді, суд вважає безпідставними, адже п. 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року за № 950, не встановлено обов`язок, а надано право керівнику органу державної влади проводити відповідне службове розслідування.

Також, слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.

Згідно з п. 8 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.13 своєї постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року за №203, вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.8 ст. 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Отже, виходячи з вищенаведеного, можна дійти висновку, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених контрактом, які не містять ознак дисциплінарного порушення, не є дисциплінарним стягненням.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що підставою для дострокового розірвання контракту та звільнення позивача з посади стало порушення керівником законодавства, в результаті чого ДП «Оператор ринку» виплачено штраф, положення ст. 149 КЗпП України щодо порядку застосування дисциплінарного стягнення, зокрема обов`язку відповідача зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень, на спірні правовідносини не поширюється.

Аналогічний правовий висновок викладено й в постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі № 357/11936/18.

До того ж, умови п. 10 Контракту не встановлюють обов`язок, а надають право суб`єкту управління вимагати від керівника підприємства достроковий звіт про його дії у разі, якщо керівник допустив невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків щодо управління та розпорядження його майном.

Щодо посилань позивача на відсутність самого факту допущення ним будь-яких порушень, суд зауважує, що відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування, як зазначено у ст.ст. 76, 77 ЦПК України.

Однак, всупереч вищенаведених положень чинного цивільного процесуального законодавства України, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження викладених ним у позові обставин щодо відсутності самого факту допущення ним порушень.

Також слід зазначити, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Натомість, як вже зазначалось вище, відповідно до копії платіжного доручення від 22.10.2020 року за №1150 та інформації, яка міститься офіційному сайті НКРЕКП (www.nerc.gov.ua) та є загальновідомою, ДП «Оператор ринку», керівником якого станом на 07.10.2020 року був позивач, сплатило до державного бюджету штраф у розмірі 85 000 грн. 00 коп. на підставі постанови НКРЕКП від 07.10.2020 року за № 1859 «Про накладення штрафу на ДП «Оператор ринку» за порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та Ліцензійних умов зі здійснення функцій оператора ринку», яка була винесена за результатами розгляду Акту позапланової перевірки від 15.09.2020 року за № 355.

З іншого боку, як свідчать матеріали справи, позивача було звільнено з роботи в період його відпустки, в якій він перебував з 22.10.2020 року по 05.11.2020 року відповідно до Наказу № 254-В від 21.10.2020 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Аналогічні правила застосовуються і до випадків звільнення працівника з підстав, передбачених у ст. 41 КЗпП України (ч. даної норми).

При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 04.09.2019 року за № 6-р(ІІ)/2019 у справі № 3-425/2018 (6960/18) встановлено, що положення ч. 3 ст. 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносин та не суперечать Конституції України.

Вказане рішення мотивовано тим, що положеннями ч. 3 ст. 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці.

Отже, оскільки наказ про звільнення позивача видано у день, коли останній перебував у відпустці, враховуючи, що позивача обгрунтовано звільнено за п. 8 ст. 36 КЗпП України та підстави для його поновлення на роботі відсутні, суд приходить до висновку, що порушення прав позивача, а саме - звільнення під час перебування у відпустці має бути усунено судом шляхом змін дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових правовідносин у перший день після виходу із відпустки - 05.11.2020 року .

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 року по справі №481/1043/17.

В розумінні положень ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому, відповідно до приписів ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги відсутність підстав вважати, що звільнення позивача здійснено без встановлених чинним законодавством України підстав, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Також на думку суду не можуть бути задоволенні і вимоги про стягнення моральної шкоди з огляду на наступне.

Згідно до ст. 237 - 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода, відповідно до ст. 23 ЦК України, полягає зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

ОСОБА_1 вказує, що підстави визначені законом для його звільнення на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України були відсутні, що призвело до необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя в умовах глобальної економічної кризи та карантинних обмежень - знайти таку ж престижну та оплачувану роботу , яка б, крім того, надавала моральне задоволення від реалізації себе як спеціаліста.

Разом з тим, з огляду на обставини, які були встановлені під час розгляду справи не дають суду можливість дійти висновків про можливість, в розумінні положень ст.ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, стягнути з ДП «Оператор ринку» моральну шкоду.

Розподіляючи судові витрати, суд керується вимогами ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. ст. ст. 2-5,11-13,141,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, п. 8 ст. 36, 235, ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Оператор ринку» про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора Державного підприємства «Оператор ринку» за пунктом 8 частиною 1 ст. 36 КЗпП України з 26.10.2020 року на 05 листопада 2020 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Держаного підприємства «Оператор ринку» (код ДРПОУ 43064445, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд.27) в дохід держави судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.04.2021 року.

Суддя: