ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/18277/19 Головуючий у 1 інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Глущенко Я.Б.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, на пенсію за віком державним службовцям, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII.

- встановити факт 27 років 04 місяця 00 днів загального стажу державної служби ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві зарахувати до стажу державної служби періоди роботи (служби): з 13.11.1975 року по 09.11.1977 року - час служби в лавах Радянської Армії (01 рік 11 місяців 27 днів); з 01.08.1985 року по 01.06.1987 року - час служби в органах внутрішніх справ Української PCP (01 рік 10 місяців 00 днів); з 28.05.1987 року по 01.10.1990 року - час роботи на посадах інструктора відділу пропаганди та агітації, інструктора ідеологічного відділу Чугуївського міськкому Компартії України (03 роки 04 місяці 00 дні); з 11.05.1994 року по 14.05 2002 року - час роботи народним депутатом України, на постійній основі в Верховній Раді України членом, головою підкомісії по перспективному прогнозуванню і науковому обґрунтуванню правових засобів боротьби з правопорушеннями Комітету Верховної Ради України з питань законності і правопорядку другого скликання Верховної Ради України та членом, головою підкомітету з питань судово- правової реформи Комітету Верховної Ради України з питань правової реформи третього скликання Верховної Ради України (08 років 00 місяців 03 дні); з 01.03.2004 року по 01.05.2016 року - час роботи на посаді члена Центральної виборчої комісії (12 років 02 місяці 00 днів, до 01.05.2016 р. державна служба);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, відповідно до Закону України "Про державну службу", яку призначити та розрахувати, відповідно до Закону України "Про державну службу", починаючи з дня звернення з заявою з 08.04.2019 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, оформлену листом від 25 червня 2019 року №137939/03, у переході ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV на пенсію за віком державним службовцям відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи (служби): з 13 листопада 1975 року по 09 листопада 1977 року - час служби в лавах Радянської Армії (01 рік 11 місяців 27 днів); з 01 серпня 1985 року по 01 червня 1987 року - час служби в органах внутрішніх справ Української РСР (01 рік 10 місяців 00 днів); з 28 травня 1987 року по 01 жовтня 1990 року - час роботи на посадах інструктора відділу пропаганди та агітації, інструктора ідеологічного відділу Чугуївського міськкому Компартії України (03 роки 04 місяці 00 днів); з 11 травня 1994 року по 14 травня 2002 року - час роботи народним депутатом України, на постійній основі в Верховній Раді України, членом, головою підкомісії по перспективному прогнозуванню і науковому обґрунтуванню правових засобів боротьби з правопорушеннями Комітету Верховної Ради України з питань законності і правопорядку другого скликання Верховної Ради України та членом, головою підкомітету з питань судово-правової реформи Комітету Верховної Ради України з питань правової реформи третього скликання Верховної Ради України (08 років 00 місяців 03 дні); з 01 березня 2004 року по 01 травня 2016 року - час роботи на посаді як члена Центральної виборчої комісії (12 років 02 місяці 00 днів до 01 травня 2016 року). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, яку призначити та розрахувати відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №2723-ХІІ та пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, починаючи з 08 квітня 2019 року.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, для переведення на пенсію державного службовця. Також, апелянт зазначив, що, відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , йому 01 березня 2004 року вперше призначено ранг державного службовця.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Верховної Ради України від 20 вересня 2018 року №2558-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади члена Центральної виборчої комісії, у зв`язку із закінченням строку повноважень.

08 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення/перерахунок пенсії, а саме, про переведення з пенсії за віком, призначеної, відповідно до Закону України №1058-IV, на пенсію за віком державним службовцям, відповідно до Закону України №889-VIII.

Листом від 25 червня 2019 року №137939/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило ОСОБА_1 у переході з пенсії за віком, відповідно до Закону України №1058-IV, на пенсію за віком державним службовцям, відповідно до Закону України №889-VIII. Відмова мотивована тим, що пенсії, відповідно до Закону України №889-VIII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців (стаття 37 Закону України №3723-XII) призначаються особам, які: досягли пенсійного віку; мають страховий стаж: чоловіки - 35 років, жінки - 30 років; не призначали пенсію відповідно до Закону України №3723-XII та на день набрання чинності Законом України №889-VIII мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01 травня 2016 року.

Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої саме цим Законом, на інший.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

До 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року, відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш, як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

При цьому, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ та мають, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, вік і страховий стаж.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією у рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у рішенні від 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18 та у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17, від 10 квітня 2019 року у справі №607/2474/17.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18 липня 2019 року №17457, ОСОБА_1 знаходиться на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію за віком (а.с. 19).

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 08 квітня 2019 року №2993/259, в якій просив перевести його на пенсію за віком державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с. 14-15).

Листом від 25 червня 2019 року №137939/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило ОСОБА_1 у переході з пенсії за віком, відповідно до Закону України №1058-IV, на пенсію за віком державним службовцям, відповідно до Закону України №889-VIII (а.с. 12-13).

У вищевказаному листі зазначено, що пенсії, відповідно, до Закону України Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців (стаття 37 Закону України №3723-XII від 1) призначаються особам, які: досягли пенсійного віку; мають страховий стаж: чоловіки - 35 років, жінки - 30 років; не призначали пенсію відповідно до Закону України №3723-XII та на день набрання чинності Законом України №889-VIII мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01 травня 2016 року. Згідно наданих документів, відсутні дані щодо першого присвоєння рангу державного службовця в період роботи в Секретаріаті Верховної Ради України, що не дає можливості визначити загальний стаж державної служби.

З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись до суду з адміністративними позовом, ОСОБА_1 просив зарахувати до стажу державної служби наступні періоди роботи (служби): з 13.11.1975 року по 09.11.1977 року - час служби в лавах Радянської Армії (01 рік 11 місяців 27 днів); з 01.08.1985 року по 01.06.1987 року - час служби в органах внутрішніх справ Української PCP (01 рік 10 місяців 00 днів); з 28.05.1987 року по 01.10.1990 року - час роботи на посадах інструктора відділу пропаганди та агітації, інструктора ідеологічного відділу Чугуївського міськкому Компартії України ( 03 роки 04 місяці 00 дні); з 11.05.1994 року по 14.05 2002 року - час роботи народним депутатом України, на постійній основі у Верховній Раді України - членом, головою підкомісії по перспективному прогнозуванню і науковому обґрунтуванню правових засобів боротьби з правопорушеннями Комітету Верховної Ради України з питань законності і правопорядку другого скликання Верховної Ради України та членом, головою підкомітету з питань судово- правової реформи Комітету Верховної Ради України з питань правової реформи третього скликання Верховної Ради України (08 років 00 місяців 03 дні); з 01.03.2004 року по 01.05.2016 року - час роботи на посаді члена Центральної виборчої комісії (12 років 02 місяці 00 днів, до 01.05.2016 р. державна служба).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах установлених на той час законодавством.

На виконання постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року «Про введення в дію Закону України «Про державну службу», Кабінет Міністрів України постановою від 03 травня 1994 року № 283 затвердив Порядок обчислення стажу державної служби.

Отже, в даному випадку, слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283, , чинним до 01 травня 2016 року, тобто, у період проходження позивачем служби (далі - Порядок №283).

Згідно пункту 4 Постанови №283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Із запису №5 у трудовій книжці ОСОБА_1 вбачається, що позивач у період з 13 листопада 1975 року по 09 листопада 1977 року проходив службу в лавах Радянської Армії (а.с. 33-68).

Відповідно до п. 3 Порядку №283, до стажу державної служби включається, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції правомірно зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до стажу державної служби позивача вищевказаний період.

За приписами частини 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Отже, період з 01 серпня 1985 року по 01 червня 1987 року служби ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ Української PCP зараховується до стажу державної служби.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 24 січня 2020 року у справі №808/3519/17.

Щодо зарахування до стажу державної служби періоду з 28 травня 1987 року по 01 жовтня 1990 року - час роботи на посадах інструктора відділу пропаганди та агітації, інструктора ідеологічного відділу Чугуївського міськкому Компартії України, слід зазначити наступне.

Абзацами 1-3 пункту 2 Порядку 283 встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

У Додатку до вказаного Порядку наведено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.

Цим Переліком, серед іншого, передбачено виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.

Порядком обчислення стажу державної служби передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи в організаціях, передбачених абзацом 4 пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 №1049 (далі - Положення №1049).

За приписами пункту 3 Положення №1049, до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується, стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статті 118 Кодексу законів про працю України, зокрема в партійних, профспілкових і комсомольських на виборних та відповідних посадах.

Згідно статті 118 КЗпП України, працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до роз`яснень Міністерства юстиції України від 03 червня 1994 року №4-5-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.

З огляду на зазначене, робота ОСОБА_1 на посадах інструктора відділу пропаганди та агітації, інструктора ідеологічного відділу Чугуївського міськкому Компартії України підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 13 травня 2020 року у справі №2240/2515/18.

Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року №2790-XII визначає статус (права, обов`язки і відповідальність) народного депутата України у Верховній Раді України та за її межами, встановлює правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень.

Положеннями частини 2 статті 20 Закону №2790-XII передбачено, що час роботи народного депутата у Верховній Раді України зараховується до стажу державної служби, а також зараховується до його загального і безперервного стажу роботи, стажу роботи (служби) за спеціальністю, стажу роботи, який дає право на встановлення процентних надбавок до заробітної плати та одержання одноразової винагороди за вислугу років (за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), процентної надбавки за вислугу років, виплату винагороди за підсумками роботи.

Враховуючи вищевказані положення законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно зобов`язано відповідача зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період з 11 травня 1994 року по 14 травня 2002 року - час роботи народним депутатом України, на постійній основі в Верховній Раді України, членом, головою підкомісії по перспективному прогнозуванню і науковому обґрунтуванню правових засобів боротьби з правопорушеннями Комітету Верховної Ради України з питань законності і правопорядку другого скликання Верховної Ради України та членом, головою підкомітету з питань судово-правової реформи Комітету Верховної Ради України з питань правової реформи третього скликання Верховної Ради України (08 років 00 місяців 03 дні); з 01 березня 2004 року по 01 травня 2016 року - час роботи на посаді як члена Центральної виборчої комісії.

Частиною 7 статі 6 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» від 30 червня 2004 року №1932-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що комісія працює на постійній основі. Член Комісії є державним службовцем.

Отже, час роботи на посаді члена Центральної виборчої комісії підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Таким чином, доводи апелянта про те, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, для переведення на пенсію державного службовця, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Також, колегія суддів вважає необгрунтованим посилання апелянта на те, що, відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , йому 01 березня 2004 року вперше призначено ранг державного службовця, оскільки, до цієї дати, згідно наявних документів, позивачем не приймалась присяга державного службовця та не встановлювався ранг, так як, Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 такої вимоги не містить.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі №2240/2515/18.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Глущенко Я.Б.

Черпіцька Л.Т.