open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 710/502/16-ц
Моніторити
Постанова /20.07.2022/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /30.06.2021/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /03.06.2021/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /13.05.2021/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /22.04.2021/ Касаційний цивільний суд Постанова /23.03.2021/ Черкаський апеляційний суд Постанова /23.03.2021/ Черкаський апеляційний суд Ухвала суду /16.03.2021/ Черкаський апеляційний суд Ухвала суду /10.02.2021/ Черкаський апеляційний суд Ухвала суду /13.01.2021/ Черкаський апеляційний суд Ухвала суду /22.12.2020/ Черкаський апеляційний суд Рішення /02.11.2020/ Шполянський районний суд Черкаської області Рішення /02.11.2020/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /16.12.2019/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /23.07.2019/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /21.02.2019/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /21.02.2019/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /11.01.2019/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /11.01.2019/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /17.12.2018/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /13.11.2018/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /13.11.2018/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /02.10.2018/ Шполянський районний суд Черкаської області Постанова /26.07.2018/ Апеляційний суд Черкаської області Постанова /26.07.2018/ Апеляційний суд Черкаської області Ухвала суду /21.06.2018/ Апеляційний суд Черкаської області Ухвала суду /20.06.2018/ Апеляційний суд Черкаської області Ухвала суду /18.05.2018/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /18.05.2018/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /20.02.2018/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /06.11.2017/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /19.05.2017/ Шполянський районний суд Черкаської області
emblem
Справа № 710/502/16-ц
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /20.07.2022/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /30.06.2021/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /03.06.2021/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /13.05.2021/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /22.04.2021/ Касаційний цивільний суд Постанова /23.03.2021/ Черкаський апеляційний суд Постанова /23.03.2021/ Черкаський апеляційний суд Ухвала суду /16.03.2021/ Черкаський апеляційний суд Ухвала суду /10.02.2021/ Черкаський апеляційний суд Ухвала суду /13.01.2021/ Черкаський апеляційний суд Ухвала суду /22.12.2020/ Черкаський апеляційний суд Рішення /02.11.2020/ Шполянський районний суд Черкаської області Рішення /02.11.2020/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /16.12.2019/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /23.07.2019/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /21.02.2019/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /21.02.2019/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /11.01.2019/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /11.01.2019/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /17.12.2018/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /13.11.2018/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /13.11.2018/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /02.10.2018/ Шполянський районний суд Черкаської області Постанова /26.07.2018/ Апеляційний суд Черкаської області Постанова /26.07.2018/ Апеляційний суд Черкаської області Ухвала суду /21.06.2018/ Апеляційний суд Черкаської області Ухвала суду /20.06.2018/ Апеляційний суд Черкаської області Ухвала суду /18.05.2018/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /18.05.2018/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /20.02.2018/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /06.11.2017/ Шполянський районний суд Черкаської області Ухвала суду /19.05.2017/ Шполянський районний суд Черкаської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року

м. Черкаси

справа № 710/502/16-ц провадження № 22-ц/821/170/21 категорія 310000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів:Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретар Анкудінов О.І.

учасники справи:

позивач (відповідачза зустрічнимпозовом): ОСОБА_1

представник позивача адвокат Міщенко Сергій Валентинович

відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ПП «Мрія-1»

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 02 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ПП «Мрія-1» про поділ спільного майна подружжя та за зустрічнимпозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, у складі: головуючого судді Побережної Н.П., дата складання повного тексту 12 листопада 2020 року.

в с т а н о в и в :

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги мотивовані тим, що починаючи з 08 березня 2004 року сторони проживали разом, без реєстрації шлюбних відносин. Вели спільне господарство, був спільний бюджет, ОСОБА_1 навчалася в університеті, а ОСОБА_2 займався підприємницькою діяльністю.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка, ОСОБА_4 .

07 липня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який було зареєстровано виконавчим комітетом Балакліївської сільської ради Смілянського району Черкаської області, а рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2015 року даний шлюб був розірваний.

Вказує, що за час проживання у фактичних шлюбних відносинах сторонами було придбано: 14 жовтня 2005 року причіп ПФ 01 «Фермер» д.з. НОМЕР_1 ; 16 січня 2007 року автомобіль FORD TRANSIT д.з. НОМЕР_2 .

Перебуваючи у шлюбі за спільні кошти сторони придбали: 29 жовтня 2008 року причіп д.н.з. НОМЕР_3 ; автомобіль «Ніссан Тіана» р.в. д.н.з. НОМЕР_4 , який було зареєстровано на ПП «Мрія»; 26 серпня 2015 року вантажний автомобіль FORD TRANSIT д.з. НОМЕР_5 .

Крім транспортних засобів, які зареєстровані на ОСОБА_2 , сторонами було збудовано: нежитлову будівлю в АДРЕСА_1 , яка використовується під магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », право власності зареєстроване 24 січня 2014 року; житловий будинок із земельною ділянкою, розташовані в АДРЕСА_2 , право зареєстроване 27 січня 2014 року;житлова квартира за адресою АДРЕСА_2 , право власності зареєстроване 27 січня 2014 року; 07 травня 2014 року два житлові будинки з вбудованими магазинами та господарськими будівлями, розташовані в АДРЕСА_3 .

Позивач ОСОБА_1 вважає, що вищевказане майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому і звернулася до суду з даним позовом.

У грудні 2017 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 90-92, Т.1) та остаточно просила суд:

визнати факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з вересня 2004 року по 07 липня 2007 року; визнати спільно сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 майно: причіп ПФ 01 «Фермер`д.з. НОМЕР_6 16.01.2007 року автомобіль FORD TRANSIT д.з. НОМЕР_2 , які були набути сторонами за час спільного проживання; розділити спільне майно будинковолодіння з вбудованими магазинами та господарськими будівлями, розташоване в АДРЕСА_3 , набуте сторонами під час шлюбу, в рівних частинах, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину зазначеного будинковолодіння;

стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача компенсацію за 1/2 частину вартості спільного майна, набутого за час спільного проживання, а саме причіп ПФ 01 «Фермер» 2005 року випуску д.з. НОМЕР_6 (вартістю 5000 грн.), автомобіль FORD TRANSIT д.з. НОМЕР_2 (вартістю 178100,00 грн.), а також компенсацію за 1/2 частину вартості майна, придбаного за час шлюбу, а саме - причіп ПР ПВА2 2008 року випуску д.н.з. НОМЕР_7 (вартістю 20600,00 грн.), автомобіль Ніссан Тіана, 2008 року випуску д.н.з. НОМЕР_8 (вартістю 319000,00 грн.), а всього компенсацію в розмір 261350,00 грн.;

стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача компенсацію за 1/2 частку доходів ПП «Мрія» за 2015 рік;

стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якій просив суд визнати об`єктом спільного майна подружжя дохід фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 2007 по 2015 роки в сумі 4907718,69 грн. та стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1/2 частку від доходів ФОП ОСОБА_1 в сумі 2453859,34 грн.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що за період з 06 квітня 2006 року по 30 грудня 2015 року ОСОБА_1 , будучи фізичною особою-підприємцем, отримала дохід від підприємницької діяльності в сумі 5078133, 58 грн., а в період з 2007 року по 2015 рік отримала дохід в розмірі 4907718,69 грн.

ОСОБА_2 вважає, що має право на 1/2 частину отриманого доходу від підприємницької діяльності його колишньої дружини ОСОБА_1 , що становить 2453859,34 грн., оскільки вказаний дохід вона отримала протягом зареєстрованого шлюбу, і вказаний дохід є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Також просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які будуть підтверджені письмовими доказами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 02 листопада 2020 року в задоволенні позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ПП «Мрія-1» про поділ спільного майна подружжя відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт спільного проживання ОСОБА_6 ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 однією сім`єю з вересня 2004 року по 07 липня 2007 року не доведено в судовому засіданні.

Враховуючи той факт, що транспорті засоби: автомобіль FORD Transit, 2006 року випуску, причіп ПФ «Фермер», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , були набуті у власність ОСОБА_2 у 2006 році, тобто в період до укладення шлюбу, а факт спільного проживання однією сім`єю в даний період не доведено, а також враховуючи той факт, що позивачем за первісним позовом не надано жодних доказів, що це м майно було придбано виключно за спільні кошти з відповідачем, тому суд прийшов до висновку про недоведеність факту, що дане майно є спільним сумісним майном.

Автомобіля Nissan Teana, 2008 року випуску, набутий 15.08.2008 року та Причіп ПР ПВА2, 2008 року випуску, набутий 29.10.2008 року є спільним сумісним майном, оскільки набуто під час шлюбу. Сторонами не надано до суду доказів, що це майно було придбано однією зі сторін до укладення шлюбу, а також того, що це майно придбано однією зі сторін під час шлюбу, але за кошти, що належали їй особисто або, що це майно було отримано в дар за договором дарування або успадковано однією зі сторін. Доказів про доходи відповідача за вказаний період матеріали справи не містять.

Суд визнав дані транспортні засоби неподільними речами, оскільки при розподілі автомобілів та причепів на частини, їх не можливо буде використовувати за прямим цільовим призначенням.

Позовна вимога стосовно компенсації 1/2 за транспортні засоби, які спільною сумісною власністю не підлягає задоволенню, оскілки сторонами не було дотримано процедури передбаченої ст. 71 СК України, не внесено на депозитний рахунок грошової компенсації на рахунок суду та відсутня згода відповідача на таку компенсацію.

Позивач не надав доказів того, що вона входила до складу учасників приватного підприємства «Мрія-1», а також не надав доказів внесення до статутного фонду підприємства, майна, яке вважається спільним сумісним майном подружжя, а тому суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимоги, яка стосується компенсації 1/2 частки доходів ПП «Мрія-1» за 2015 рік.

Житловий будинок з вбудованими магазинами та господарськими будівлями, розташований в АДРЕСА_3 , не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки право власності у відповідача за первісним позовом виникло до укладення шлюбу, хоча було зареєстровано за ним під час перебування у шлюбі.

Що стосується зустрічних позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження доходу відповідача в розмір 4907718,69 грн., а тому відсутні підстави для їх задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги представника ОСОБА_2 ОСОБА_3

У грудні 2020 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 подала до Черкаського апеляційного суду скаргу, в якій просить рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 02 листопада 2020 року скасувати та постановити нове, яким зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі, а в частині первісного позову рішення суду залишити без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні зустрічних позовних про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частку одержаних нею доходів від підприємницької діяльності, оскільки в судовому засідання даний факт був доведений письмовими доказами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала до Черкаського апеляційного суду скаргу, в якій просить рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 02 листопада 2020 року в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити в повному обсязі, а в частині відмовити в задоволенні зустрічного позову рішення залишити без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалене з порушенням процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Обґрунтовуючи підстави відмови у задоволенні позову в частині вимог щодо встановлення факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу з вересня 2004 року по 07.07.2007 року, суд виходив з мотивів не доведення даного факту, неправильно оцінивши докази на підтвердження цієї позовної вимоги. Зокрема, суд протиправно не взяв до уваги покази свідків, не зважаючи на те, що ці свідки під присягою підтвердили суду факт спільного проживання сторін, про наявність між ними подружніх взаємних прав та обов`язків притаманних подружжю.

Водночас, суд правильно встановив дійсні обставини, але дійшов до помилкового висновку про неможливість такого поділу у спосіб, що був запропонований ОСОБА_1 в позовній заяві.

Суд дослідивши матеріали справи та правильно встановивши обставини, протиправно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні первісного позову про розподіл майна подружжя.

Відзив, який надійшов від ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що надійшов від ОСОБА_2 , зазначено, що всім письмовим доказам надана юридична оцінка судом, але за нормами ЦПК на позивача покладений обов`язок доказування своїх вимог належними, допустимими, достатніми доказами, яких у ОСОБА_1 не має.

Твердження позивачки проте, що вона разом з відповідачем за спільні кошти приймала участь у будівництві спірного житлового будинку є надуманими та необґрунтованими, оскільки набуття права власності на незавершене будівництво та введення його в експлуатацію відбулося до реєстрації шлюбу.

Крім того, спірний житловий будинок із вбудованими магазинами, що розташований в АДРЕСА_3 передано до статутного фонду ПП «Мрія».

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, тому підстав для скасування рішення в цій частині немає.

Просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її апеляційної скарги.

Відзив, який надійшов від представника ОСОБА_1 адвоката Міщенка С.В. на апеляційну скаргу ОСОБА_2 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , що надійшов від представника ОСОБА_1 адвоката Міщенка С.В., зазначено, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 та викладені в ній обґрунтування є безпідставними, не спростовують висновків суду та підлягають відхиленню.

Вказує, що суд прийшов до вірного висновку, що звертаючись із зустрічним позовом ОСОБА_2 не надав жодного належного і допустимого доказу на підтвердження вимог його зустрічного позову, і зокрема не тільки в частині наявності спірних коштів у ОСОБА_1 , а й у частині визначення розміру доходу ФОП ОСОБА_1 , що підлягає, на його думку, поділу.

Крім того, подаючи у 2016 році декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, яка охоплювала попередній 2015 рік, - ОСОБА_2 не зазначив, що його колишня дружина ОСОБА_1 станом на 31.12.2015 року мала у розпорядженні кошти в сумі 4907718,69 грн.

А отже, таким чином даною Декларацією ОСОБА_2 підтвердив, що станом на дату припинення його шлюбу з ОСОБА_1 у останньої були відсутні в наявності ці кошти, про що було достеменно відомо апелянту і публічно визнано самим ОСОБА_2 .

Тому, за таких обставин, висновки суду про недоведеність вимог зустрічної позовної заяви є правильними. А ОСОБА_2 в апеляційній скарзі цих висновків не спростував, тому і підстав для її задоволення не має.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Відповідно до рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 21.12.2015, рішення вступило в законну силу 05.01.2016, справа №710/2307/15-ц, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , зареєстрований 07.07.2007 у виконавчому комітеті Балаклеївської сільської ради Смілянського району, Черкаської області, актовий запис №13 було розірвано (а.с.9, 10 том.1).

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 23.12.2005 справа №2-1232 було визнано таким, що відбувся, договір купівлі-продажу незакінченого будівництва жилого будинку площею забудови 235,2 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 1197 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 , вартістю 21700,00 грн., укладений між продавцями ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_2 13.12.2005 в м. Шпола, Черкаської області. За ОСОБА_2 визнано право власності на незакінчений будівництвом жилий будинок будинку площею забудови 235,2 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 1197 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 , вартістю 21700,00 грн. (а.с.47 том.1).

Згідно з актом державної приймальної комісії по прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта серії АП №000933 від 12.04.2007, було прийнято в експлуатацію об`єкт за адресою АДРЕСА_3 житловий будинок з вбудованим магазином (а.с.48-52 том.1).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_9 від 29.10.2007 власником житлового будинку з вбудованим магазином, розташованим по АДРЕСА_3 , є ОСОБА_2 (а.с.163 том.1).

Також в судове засідання були надані плани будинку за адресою АДРЕСА_3 , а саме першого поверху (а.с. 164 том.1), другого поверху (а.с. 165), та підвалу (а.с. 166), плани будинку за адресою АДРЕСА_3 , а саме 1 поверх (а.с.158 том.1), експлікація внутрішніх площ до плану житлового будинку А (а.с.159 том.1) план схема будинку по АДРЕСА_4 , а саме першого поверху (а.с. 160, том.1) та другого поверху (а.с.161 том.1), журнал підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями (а.с.162 том.1).

Згідно з обліковою карткою №87296739 від 15.03.2016 власником вантажного фургона малотоннажного- В марки FORD моделі TRANSIT, номерний знак НОМЕР_5 , є ОСОБА_2 , дата первинної реєстрації 26.08.2015 (а.с.11, 12 том.1).

Відповідно до журналу карток від 18.03.2016 власником ПФ 01 «Фермер» (2005), синього кольору, номер кузова НОМЕР_10 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , свідоцтво серії НОМЕР_11 від 14.10.2005, FORD TRANSIT (2006), білого кольору, номер кузова НОМЕР_12 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво серії НОМЕР_13 від 16.01.2007, ПР ПВА 2 (2008), сірого кольору, номер шасі НОМЕР_14 , реєстраційний номер НОМЕР_15 , свідоцтво серії НОМЕР_16 від 29.10.2008, є ОСОБА_2 (а.с.13, 14 том.1).

Легковий автомобіль Nissan Teana, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , зареєстрований за власником ПП «Мрія-1» 15.08.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_17 (а.с.53 том.1).

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_16 , 29.10.2008 причіп легковий-В, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_15 , зареєстрований за власником ОСОБА_2 (а.с.53 том.1).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_18 , 15.03.2016 (дата першої реєстрації 26.08.2015) вантажний малотоннажний фургон Ford Transit, 2014 року випуску, колір Білий, реєстраційний номер НОМЕР_5 , зареєстрований за власником ОСОБА_2 (а.с.53 том.1).

Згідно з повідомленням судового експерта-автотоварознавця ОСОБА_11 від 21.12.2017 середня довідникова вартість автомобіля NISSAN Теаna, 2008 року виготовлення, становить 319000,00 грн, середня довідникова вартість автомобіля FORD Transit, 2006 року виготовлення, становить 178100,00 грн., середня довідникова вартість причепа ПФ 01 Фермер, 2005 року виготовлення, становить 5000,00 грн., середня довідникова вартість причепа ПР ПВА 2, 2008 року виготовлення, становить 20600,00 грн. (а.с.93 том.1).

Відповідно до договору дарування нежитлової будівлі від 24.01.2014, посвідченим приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В.П., дарувальник ОСОБА_12 безоплатно передав у власність обдаровуваному, а обдаровуваний ОСОБА_2 , прийняв у власність нежитлову будівлю, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » АДРЕСА_1 (а.с.54 том.1), що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №16664340 від 24.01.2014 (а.с.55 том.1).

Згідно з договором дарування житлового будинку з вбудованим магазином від 27.01.2014, посвідченим приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В.П., дарувальник ОСОБА_12 безоплатно передав у власність обдаровуваному, а обдаровуваний ОСОБА_2 , прийняв у власність житловий будинок з вбудованим магазином АДРЕСА_2 (а.с.56 том.1), що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №16852316 від 27.01.2014 (а.с. 59 том.1).

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 27.01.2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В.П., дарувальник ОСОБА_12 безоплатно передав у власність обдаровуваному, а обдаровуваний ОСОБА_2 , прийняв у власність земельну ділянку загальною площею 0,0213 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 7125710100:01:003:0616 (а.с.58 том.1), що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №16850954 від 27.01.2014 (а.с.57 том.1).

Згідно з будинковою книгою для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 за вказаною адресою зареєстрований з 24.12.2013, ОСОБА_1 за вказаною адресою зареєстрована з 24.12.2013 (а.с.60-61 том.1).

В довідці № 3752 від 01.09.2008 року, виданою виконавчим комітетом Шполянської міської ради Черкаської області, зазначено, що ОСОБА_1 1975 року народження зареєстрована по АДРЕСА_5 , та проживає за даною адресою з 13.09.2007 і по час видачі довідки. ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_6 , з 1987 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.108 том.1).

Відповідно до свідоцтва по державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №709624 ОСОБА_5 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 06.04.2006 (а.с.107 том.1).

За даними свідоцтва платника єдиного податку серії А №198826 від 28.05.2012 ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем, яка здійснювала господарську діяльність по Україні спочатку за адресою АДРЕСА_1 , а з 01.10.2013 за адресою АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 сплачує єдиний податок в розмірі 20% від мінімального розміру заробітної плати, займається роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, з 01.10.2013 додано такі види діяльності: роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, інші вили роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах (а.с.75 том.1).

Як вбачається із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №266590 від 04.01.2011 ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 06.04.2006, відомості про перебування фізичної особи-підприємця в процесі припинення підприємницької діяльності а також відомості про порушення провадження у справі про банкрутство щодо фізичної особи-підприємця відсутні (а.с.76 том.1).

Відповідно до статуту приватного підприємства «Мрія-1» у новій редакції від 27.10.2006 місцезнаходження підприємства: Україна, 20600, Черкаська область, м. Шпола, вул. Некрасова, 96. Засновником підприємства є громадянин України ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Підприємство засноване на власності фізичної особи і по організаційно-правовій формі є приватним підприємством. Статутний фонд підприємства складає 35 000,00 грн. Підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, печатки зі своїм найменуванням, штампи для документів та бланки зі своєю назвою, рахунки в банках, в тому числі валютні та інші реквізити. Підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями всім закріпленим за ним майном, на яке може бути накладене стягнення згідно з діючими законодавчими актами. Засновник не відповідає за зобов`язаннями підприємства, як і підприємство не відповідає за зобов`язаннями засновника, крім випадків, передбачених законодавством (а.с.96-103 том.1).

Рішенням виконавчого комітету Шполянської міської ради № П/6 від 29.06.1993 було вирішено зареєструвати приватне підприємство «Мрія», засновник підприємства ОСОБА_2 , юридична адреса підприємства АДРЕСА_5 (а.с.104 том.1).

Відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ПП «Мрія-1» станом на 31.12.2015 чистий дохід від реалізації продукції склав 1180,50 тис.грн. (а.с.105 том.1).

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.06.2017 № 89722751 два житлові будинки з вбудованими магазинами та господарськими спорудами, за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві приватної власності Приватному Підприємству «МРІЯ-1», на підставі акту прийому передачі, б/н виданий 14.04.2017, видавник Кисленко С.С. та ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «МРІЯ -1», номер запису про право власності 20936126 від 09.06.2017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 356610671257, державний реєстратор Чепур Тетяна Олексіївна, виконавчий комітет Лип`янської сільської ради Шполянського району, Черкаської області. (а.с.29 том.3).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником приватного підприємства «МРІЯ-1» є ОСОБА_2 , (а.с.31-33 том.3).

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 від 14.10.2006, виданим Шполянським РП ДАІ ГУ МВС України, причіп ПФ «Фермер», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , належить ОСОБА_2 (а.с.106 том.1).

За даними повідомленням судового експерта-автотоварознавця ОСОБА_11 від 21.12.2017 середня довідникова вартість автомобіля NISSAN Теаna, 2008 року виготовлення, становить 319000,00 грн, середня довідникова вартість автомобіля FORD Transit, 2006 року виготовлення, становить 178100,00 грн., середня довідникова вартість причепа ПФ 01 Фермер, 2005 року виготовлення, становить 5000,00 грн., середня довідникова вартість причепа ПР ПВА 2, 2008 року виготовлення, становить 20600,00 грн. (а.с.93 том.1).

Відповідно до договору про спільне будівництво від 25 грудня 2005 року укладеного між замовником ОСОБА_2 та інвестором - ОСОБА_12 , предметом якого є діяльність сторін на засадах часткової участі щодо будівництва об`єкту на земельній ділянці з подальшим розподілом приміщень об`єкту між сторонами згідно умов договору в АДРЕСА_3 , замовник надає для будівництва об`єкту земельну ділянку (без зміни землекористувача) та виступає в якості замовника будівництва об`єкту, а Інвестор здійснює фінансування будівництва об`єкту. Згідно п.3.1. даного договору сторони розподіляють між собою приміщення об`єкту в наступних частках. Замовник отримує 50% від корисної площі об`єкту, а інвестор 50%. Відповідно до п.4.1 даного договору протягом тридцяти календарних днів з моменту закінчення спорудження об`єкту та введення його в експлуатацію сторони здійснюють фактичний розподіл приміщень об`єкта в натурі на підставі Акту розподілу приміщень (а.с.187-188 том.1).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно технічної експертизи від 19.02.2018 №17-18 підготовленого судовим експертом ОСОБА_13 , ринкова вартість житлового будинку з вбудованим магазином і підвалом та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_3 , визначеного за поєднанням порівняльного та доходного підходів станом на час проведення експертизи складає 4679660,00 грн. Поділ в натурі житлового будинку з вбудованим магазином, підвалом та господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_3 відповідно до часток кожного зі співвласників (по Ѕ частині) можливий. В дослідницькій частині до другого питання експертом розроблено два варіанти поділу даного будинковолодіння в частках Ѕ до Ѕ та наведені пропозиції щодо переобладнання об`єкта експертизи, а також визначена грошова компенсація співвласнику, частка якого після поділу стала меншою. Графічне зображення даного поділу наведено в додатках №1,1а, 2,2а. (а.с.94-146 том.3).

2.Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаській апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає в повній мірі.

ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з вересня 2004 року по 07 липня 2007 року.

У абзаці 1 частини другоїстатті 3 СК Українивстановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У частинах першій, другійстатті 74 СК України(у редакції, чинній станом на 01 січня 2004 року) якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положенняглави 8 цього Кодексу.

У частині четвертійстатті 368 ЦК Українипередбачено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15 зроблено висновок, що «за правиламистатті 74 СК Україниякщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положенняглави 8 цього Кодексу. Отже,проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків. Особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти».

Аналогічні по суті висновки зроблені й по застосуваннюстатті 74 СК Україниредакції, чинній з 16 січня 2007 року) у постановах Верховного Суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року у справі № 544/1274/16-ц (провадження № 61-22277св18), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц (провадження №61-28343св18),постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 751/3021/17 (провадження № 61-10778св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті3,74 СК України)».

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_14 зазначає, що факт спільного проживання сторін підтверджується показами свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які були допитані в судді першої інстанції.

Суд першої інстанції зазначив, що покази вказаних свідків не можуть бути об`єктивними, оскільки вони є родичами позивача за первісним позовом, а саме: ОСОБА_15 син позивачки, який станом на 2004 -2007 рік був малолітнім, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , батько та мати позивачки.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народилася дочка, яка була записана у свідоцтві про народження, як ОСОБА_4 . Батьками при цьому були записані ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . (а.с.5-6 том.1)

Разом з тим, в матеріалах справи наявна довідка № 3752 від 01.09.2008 року, видана виконавчим комітетом Шполянської міської ради Черкаської області, відповідно до якої ОСОБА_1 , 1975 року народження, зареєстрована по АДРЕСА_5 , та проживає за даною адресою з 13.09.2007 і по час видачі довідки. ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_6 , з 1987 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.108 том.1).

Колегія суддів зазначає, що лише на підставі показів свідків, за відсутності інших доказів, не може бути встановлений факт спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Крім того, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на запитання колегії суддів ОСОБА_1 не змогла пояснити походження спірного майна, а саме де, ким та за які кошти воно було придбане.

Доказів спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю в період з 2004 року по 07.07.2007 року ОСОБА_1 не надала.

Встановивши, що ОСОБА_1 не довела наявність між нею і ОСОБА_2 відносин, притаманних подружжю та не надала доказів спільного проживання, ведення спільного господарства, спільного бюджету, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовної вимоги про встановлення факту проживання її та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що періодичне спільне проживання сторін у спірному будинку не є підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 74 СК України.

Факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц (провадження № 61-28377св18).

Відповідно до статей69,70 СК Українидружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Згідно із частиною першоюстатті 71 СК Українимайно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СК України, частина третястатті 368 ЦК України), відповідно до частин другої і третьоїстатті 325 ЦК Україниможуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно іззакономне можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четвертастатті 65 СК України).

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятоїстатті 71 СК Українинеподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченихЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Під час поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, застосуванню підлягають положення частин четвертої та п`ятоїстатті 71 СК Українищодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

У грудні 2017 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 90-92, Т.1) та остаточно просила суд:

визнати спільно сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 майно: причіп ПФ 01 «Фермер`д.з. НОМЕР_6 16.01.2007 року автомобіль FORD TRANSIT д.з. НОМЕР_2 , які були набуті сторонами за час спільного проживання;

розділити спільне майно будинковолодіння з вбудованими магазинами та господарськими будівлями, розташоване в АДРЕСА_3 , набуте сторонами під час шлюбу, в рівних частинах, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину зазначеного будинковолодіння;

стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача компенсацію за 1/2 частину вартості спільного майна, набутого за час спільного проживання, а саме причіп ПФ 01 «Фермер» 2005 року випуску д.з. НОМЕР_6 (вартістю 5000 грн.), автомобіль FORD TRANSIT д.з. НОМЕР_2 (вартістю 178100,00 грн.), а також компенсацію за 1/2 частину вартості майна, придбаного за час шлюбу, а саме - причіп ПР ПВА2 2008 року випуску д.н.з. НОМЕР_7 (вартістю 20600,00 грн.), автомобіль Ніссан Тіана, 2008 року випуску д.н.з. НОМЕР_8 (вартістю 319000,00 грн.), а всього компенсацію в розмір 261350,00 грн.;

стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача компенсацію за 1/2 частку доходів ПП «Мрія» за 2015 рік;

Суд першої інстанції розглядаючи вимогу ОСОБА_1 про поділ спільного будинковолодіння з вбудованими магазинами та господасрькими будівлями, який розташований в АДРЕСА_7 прийшов до висновку, що вказане майно не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 23.12.2005 року було визнано за ОСОБА_2 право власності на незакінчений будівництвом жилий будинок будинку площею забудови 235,2 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 1197 кв.м., за адресою АДРЕСА_3 , вартістю 21700,00 грн. (а.с.47 том.1).

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2005 року між замовником ОСОБА_2 та інвестором ОСОБА_12 укладено договорів про спільне будівництво. Предметом договору є діяльність сторін на засадах часткової участі щодо будівництва об`єкту на земельній ділянці з подальшим розподілом приміщень об`єкту між сторонами згідно з умовами договору в АДРЕСА_3 , замовник надає для будівництва об`єкту земельну ділянку (без зміни землекористувача) та виступає в якості замовника будівництва об`єкту, а Інвестор здійснює фінансування будівництва об`єкту.

П 3.1. даного договору встановлено, що сторони розподіляють між собою приміщення об`єкту в наступних частках. Замовник отримує 50% від корисної площі об`єкту, а інвестор 50%.

Відповідно до п 4.1 даного договору протягом тридцяти календарних днів з моменту закінчення спорудження об`єкту та введення його в експлуатацію сторони здійснюють фактичний розподіл приміщень об`єкта в натурі на підставі Акту розподілу приміщень (а.с.187-188 том.1).

12.04.2007 року було прийнято в експлуатацію об`єкт за адресою АДРЕСА_3 житловий будинок з вбудованим магазином, що підтверджується Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта серії АП №000933 від 12.04.2007 року (а.с.48-52 том.1).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_9 від 29.10.2007 власником житлового будинку з вбудованим магазином, розташованим по АДРЕСА_3 , є ОСОБА_2 (а.с.163 том.1).

Колегія суддів звертає увагу на те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Аналогічний висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/3594/17 від 12.03.2019 року.

Отже, об`єкт нерухомості, розташований по АДРЕСА_3 , перебував у власності ОСОБА_2 з 2005 року (тобто до укладення шлюбу з ОСОБА_1 ) і лише в жовтні 2007 року було зареєстроване державою право власності за ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів того, що вона своїм коштами або своєю працею брала участь у будівництві будинку АДРЕСА_3 .

А тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що житловий будинок з вбудованими магазинами та господарськими будівлями, розташований в АДРЕСА_7 , не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки право власності на нього у ОСОБА_2 виникло ще до укладення шлюбу, хоча і було зареєстровано за відповідачем під час перебування у шлюбі.

В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів зазначає, що підстав для задоволення позову в частині поділу житлового будинковолодіння з вбудованими магазинами та господарськими спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Щодо вимог ОСОБА_14 про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , набутою за час спільного проживання, причіпа ПФ 01 «Фермер», державний номерний знак НОМЕР_6 , та автомобіля FORD TRANSIT, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до журналу карток від 18.03.2016 року власником ПФ 01 «Фермер» (2005), синього кольору, номер кузова НОМЕР_10 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , свідоцтво серії НОМЕР_11 від 14.10.2005, є ОСОБА_2 (а.с. 13, т. 1)

Власником FORD TRANSIT (2006), білого кольору, номер кузова НОМЕР_12 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво серії НОМЕР_13 від 16.01.2007, ПР ПВА 2 (2008), сірого кольору, номер шасі НОМЕР_14 , реєстраційний номер НОМЕР_15 , свідоцтво серії НОМЕР_16 від 29.10.2008, є ОСОБА_2 (а.с.13 том.1).

Встановивши той факт, що транспортні засоби: автомобіль FORD Transit, 2006 року випуску, причіп ПФ «Фермер», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , були набуті у власність ОСОБА_2 у 2006 році, тобто в період до укладення шлюбу з ОСОБА_14 , а факт спільного проживання однією сім`єю в даний період не доведений, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про недоведеність факту, що дане майно є спільним сумісним майном.

Що стосується автомобіля Ніссан Тіана, 2008 року д.н.з. НОМЕР_8 , колегія суддів приходить до наступного.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що автомобіль Nissan Teana, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_19 , є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки право власності на нього було набуте 15.08.2008 року, тобто в період перебування, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в шлюбі.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_17 , 15.08.2008 легковий автомобіль Nissan Teana, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , зареєстрований за ПП «Мрія-1» (а.с.53 том.1).

Одним із видів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Відносини стосовно майна фізичної особи-підприємця регулюються нормамиЦК України,Господарського кодексу України(далі -ГК України) таЗакону України «Про підприємництво».

Факт набуття ПП «Мрія-1», власником якого ОСОБА_2 , права власності на легковий автомобіль Nissan Teana, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , який був придбаний 2008 році під час шлюбу відповідача з ОСОБА_1 , та вирішуючи питання про його передачу до статутного фонду, ОСОБА_2 діяв виключно як власник цього майна й суб`єкт господарювання в процесі здійснення ним господарської діяльності.

Отже, майно фізичної особи - підприємця, яке придбане та використовується в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність, відповідно дост. 57 СК України, а не як об`єктспільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст. ст.60,61 СК України.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про належність спірного майна до спільної сумісної власності подружжя, а саме автомобіля Nissan Teana, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , який був придбаний 2008 році, не ґрунтується на вимогахст. 60 СК України, оскільки дане рухоме майно належить ПП «Мрія-1».

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача компенсації 1/2 частки доходу Приватного Підприємства «Мрія-1» за 2015 рік, колегія суддів приходить до наступного.

Одним із видів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Відносини стосовно майна фізичної особи-підприємця регулюються нормами ЦК України, Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України «Про підприємництво».

У ч. 1 ст. 1 Закону України «Про підприємництво» розкривається поняття «підприємництва» як безпосередньої, самостійної, систематичної, на власний ризик діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Зазначена в ч. 1 ст. 3 цього Закону свобода підприємницької діяльності, згідно з якою підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству, розкривається через принципи підприємницької діяльності, зазначені в ст. 5 Закону.

Зокрема, принципами підприємництва є вільний вибір діяльності, залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян, вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством, тощо.

Відповідно до ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання є юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, та фізичні особи - громадяни, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці. Однією з організаційних форм господарювання є підприємство (ст. 62 ГК України).

Підприємство, засноване на приватній власності засновника, є приватним підприємством (ст. 63 ГК України).

Підприємство є юридичною особою, йому належить право власності на майно, у тому числі і яке передане засновником до статутного фонду як внесок (ст. ст. 62, 66 ГК України).

Відповідно до статуту приватного підприємства «Мрія-1» у новій редакції від 27.10.2006 місцезнаходження підприємства: Україна, 20600, Черкаська область, м. Шпола, вул. Некрасова, 96. Засновником підприємства є громадянин України ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Підприємство засноване на власності фізичної особи і по організаційно-правовій формі є приватним підприємством (а.с.96-103 том.1).

Відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ПП «Мрія-1» станом на 31.12.2015 чистий дохід від реалізації продукції склав 1180,50 тис. грн. (а.с.105 том.1).

Отже, майно фізичної особи - підприємця, яке придбане та використовується в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність, відповідно до ст. 57 СК України, а не як об`єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст.ст. 60, 61 СК України.

Для того щоб визнати майно приватного підприємства об`єктом спільної сумісної власності подружжя, необхідно довести факт, що статутний капітал та майно приватного підприємства сформовані за рахунок спільної власності подружжя.

Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду № 404/1081/17 від 04.09.2019 року.

Якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства. Такий висновок міститься у Постанові Верховного Суду у справі № 161/19023/17 від 11.03.2020 року.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що позивач ОСОБА_1 не надала доказів того, що вона входила до складу учасників приватного підприємства «Мрія-1», а також не надала доказів внесення до статутного фонду підприємства, майна, яке вважається спільним сумісним майном подружжя, а тому позовні вимоги в цій частині, які стосуються компенсації 1/2 частки доходів ПП «Мрія -1» за 2015 рік підлягають до відхилення.

Що стосується причіпа ПР ПВА2, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_15 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 29.10.2008 року, колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_20 виданим Шполянським ВРЕВ ДАІ УДАІ УМВС у Черкаській області причіп ПР ПВА2, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_15 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 29.10.2008 року (а.с. 53, Т. 1).

Водночас, сторонами не надано ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції доказів того, що це майно було придбано однією зі сторін до укладення шлюбу, а також того, що це майно було придбано однією зі сторін під час шлюбу, але за кошти, що належали їй особисто або, що це майно було отримано в дар за договором дарування або успадковане однією зі сторін.

Оскільки відповідач набув права власності на даний транспортний засіб під час шлюбу, а доказів те, що набуття даного транспортного засобу відбулося виключно за особисті кошти ОСОБА_2 , надано не було, тому він є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду також просила стягнути з відповідача компенсацію за 1/2 частину вартості спільного майна, набутого за час шлюбу, а саме: причіп ПР ПВА2, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_15 , вартістю 20600,00 грн.,

Заперечень від ОСОБА_2 щодо визначеної вартості вказаного рухомого майна не надходило.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч.ч.4 і 5 ст.71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК України, за умови звернення подружжя до суду з таким позовом (ст.11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ним відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 362/6124/15-ц від 15.01.2020 року.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що даний транспортний засіб є неподільною річчю, оскільки при розподілі причепа на частини, його не можливо буде використовувати за прямим цільовим призначенням.

Проте, суд першої інстанції помилково не визнав ідеальні частки подружжя в даному майні без його реального поділу.

А тому, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визнати право власності за ОСОБА_1 1/2 частину причіпа ПР ПВА2, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_15 та визнати за ОСОБА_2 1/2 частину причіпа ПР ПВА2, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_15 .

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 прийшов до висновку про їх необґрунтованість.

Так, звертаючись до суду ОСОБА_2 просив визнати об`єктом права спільного майна подружжя дохід фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за період з 2007 по 2015 року в сумі 4 907 718,69 грн. та стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 1/2 частку доходу в розмірі 2 453859,34 грн.

Згідно зі ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Системний аналіз вищезазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя. Такий висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 734/2887/17.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 06.04.2006 року була зареєстрована як фізична особа - підприємець (а.с.76 том.1).

З 01.10.2012 року ОСОБА_1 зареєстрована як платник єдиного податку за ставкою 20 % (2 група) (а.с.75 том.1).

Згідно з ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.46.1. ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.49.18.5 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Отже, належним доказом отриманих прибутків відповідачем за зустрічним позовом є податкова декларація за відповідний звітний період.

Матеріалах справи відсутні докази на підтвердження доходу відповідача ОСОБА_1 в розмірі 4907718,69 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Наведені в апеляційних скаргах доводи, не дають підстав для встановлення неправильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п. 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно із частинами першою, четвертою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку, проте помилково не визнав ідеальні частки подружжя в спільному мані без його реального поділу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення.

Рішення суду першої інстанції до скасування в частині визнання спільним майном подружжя автомобіля ОСОБА_18 , 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_19 , в частині визнання спільним майном подружжя причіпа ПР ПВА2, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_15 до зміни. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 02 листопада 2020 року в частині визнання спільним майном подружжя автомобіля ОСОБА_18 , 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_19 скасувати та відмовити в цій частині позовних вимог повністю.

Рішення суду в частині визнання спільним майном подружжя причіпа ПР ПВА2, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_15 змінити

виділивши ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна колишнього подружжя та визнати за нею право власності на:

1/2 частину причіпа ПР ПВА2, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_15 ;

виділивши ОСОБА_2 в порядку поділу спільного сумісного майна колишнього подружжя та визнати за ним право власності на:

1/2 частину причіпа ПР ПВА2, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_15 .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повногосудового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 26 березня 2021 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко

Джерело: ЄДРСР 95820978
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку