ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2021 року Чернігів Справа № 620/125/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування припису,

В С Т А Н О В И В:

Позивач (AT «ОТКЕ») звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати припис від 29.12.2020 №119, складений відповідачем за результатами позапланової перевірки позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем зроблено невірний висновок про порушення товариством п.13, п.28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, ч.2 ст.10, ст12, ст.21 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів».

З твердженнями відповідача позивач не погоджується, оскільки перерахунок оплати за опалення МЗК за опалювальний сезон 2019/20 року споживачу ОСОБА_1 було проведено відповідно до пункту 12 Правил, без застосування методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань ЖКГ (у приписі №119 зазначено, як порушення). Але правильність таких дій (перерахунку) підтверджується останньою судовою практикою (постанова Верховного суду України від 18.08.2020 по справі №825/394/17), оскільки саме вказана постанова розписує алгоритм розрахунку витрат на опалення МЗК в умовах, коли Методику застосувати не можливо (втратила чинність 25.01.2019), але при цьому не порушити (виконати) вимоги пунктів 12, 28 Правил. Не погодившись з наведеним перерахунком, відповідач фактично поставив під сумнів рішення Верховного суду України, при цьому не вказав, який розрахунок необхідно застосувати (тобто, є вірним) AT «ОТКЕ» при здійсненні перерахунку.

Крім того, відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 09.11.2017 №2189 «Про житлово-комунальні послуги» (Закон №2189) договори про надання комунальних послуг за правилами, визначеними цим Законом «мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України». Наразі ж зберігають чинність договори, укладені до введенню в дію цього Закону за нормами Закону України від 24.06.2004 №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №1875). Такі договори враховують положення Правил та Типового договору. Відповідно до пункту 7 Типового договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил. Зокрема, пунктом 12 Правил визначено, що «у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири».

Також, на думку позивача, категорично не вірний висновок відповідача, що використання AT «ОТКЕ» в опалювальному періоді 2020/2021 Методики №315, без укладання відповідних договорів передбачених Законом №2189, порушує пункти 13, 28 Правил. Пункт 13 Правил застосовується при розрахунках витрат тепла «лише у разі коли опалювальні пристрої в квартирі обладнано приладами-розподілювачами теплової енергії». Інформацією про наявність у квартирах споживачів будинку АДРЕСА_1 приладів-розподілювачів AT «ОТКЕ» не володіє, а отже у позивача взагалі відсутні підстави для його застосування. Звідси не зрозуміло, як можна порушити норму, яка не підлягає застосуванню до споживачів вказаного будинку і AT «ОТКЕ» не застосовується. Аналогічно не вірний висновок відповідача щодо порушення пункту 28 Правил та частини 2 статті 10 Закону №2189, які, якщо послуга надається, зобов`язують: споживача - оплачувати послуги з централізованого опалення МЗК в разі встановлення у квартирі багатоквартирного будинку квартирних засоби обліку теплової енергії, а AT «ОТКЕ» - розподіляти витрати за вказану послугу на всіх співвласників будинку в незалежності від укладання ними відповідного договору. Ця норма закріплена ст.9 Закону №2189, яка встановлює, що «споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих до укладання відповідного договору».

AT «ОТКЕ» вважає, що жодним чином не порушило і положення ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки надає споживачам, які мешкають у будинку АДРЕСА_1 послуги з теплопостачання належної якості, а також всю необхідну інформацію, яку виконавець зобов`язаний надавати споживачеві в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Не відповідає дійсності, на думку позивача, й висновок спеціаліста ТУ Держпродспоживслужби, що «при нарахуванні кількості теплової енергії за опалення МЗК секцій №№4,5,6 Будинку, суб`єктом господарювання було розподілено теплову енергію лише між споживачами квартир з лічильниками та без лічильників, без віднімання від загальної кількості отриманої теплової енергії витрат на опалення юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому Будинку». Вказане питання взагалі не досліджувалось в ході перевірки, оскільки кількість теплової енергії, яка розподілялась фізичним особам (наведена у наданому ТУ Держпродспоживслужби перерахунку), менша ніж спожита у відповідний період будинком та зафіксована вузлом комерційного обліку саме на величину, яку спожили юридичні особи та фізичні особи-підприємці в Будинку.

Таким чином, не приймаючи до уваги пояснення, запит щодо виконання припису №119 та надані AT «ОТКЕ» заперечення до акту від 28.12.2020 №185, ТУ Держпродспоживслужби на підставі результатів перевірки керуючись статтями 5, 26 Закону України «Про захист прав споживачів», з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів, які на думку позивача відсутні, AT «ОТКЕ» надано припис від 29.12.2020 №119, яким AT «ОТКЕ» зобов`язано «провести правильний перерахунок нарахувань за спожиту теплову енергію в опалювальний період 2019/2020 та 2020/2021 роки споживачу ОСОБА_1 у відповідності до чинного законодавства, виконати який неможливо, так як зазначені нарахування вже проведені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вказані дії ТУ Держпродспоживслужби свідчать про формальний та поверхневий підхід до проведення перевірки в результаті чого були зроблені висновки, які не відповідають чинним нормативним актам.

Ухвалою суду від 26.01.2021 у справі відкрито провадження та призначено слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У встановлений ухвалою суду строк, представник відповідача подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, зазначаючи, що оскільки Методика №315 має використовуватися після укладення відповідних договорів, передбачених Законом України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги». Такий договір зі споживачем ОСОБА_1 укладено не було. Також зазначає про безпідставність посилань позивача на практику Верховного Суду, зокрема, постанову від 18.08.2020 у справі №825/394/17, оскільки період, який був спірним у вказаному вище рішенні стосувався 2016-2017 рокі, в момент дії інших норм законодавства та дії методики №359. Застосування Методики №315 спричиняє пряме порушенням нормативно-правових актів та умов діючих договорів зі споживачами.

Також вказує, що теплову енергію розподіллено лише між споживачами квартир з лічильниками та без лічильників, без віднімання від загальної кількості отриманої теплової енергії витрат на опалення юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як передбачено пунктом 12 Правил «не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку». Крім того, лише на підставі пункту 12 зазначених Правил не може бути проведений розрахунок, оскільки формула розрахунків в ньому відсутня.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній наголошує на протиправності дій відповідача та вважає аргументи відповідача такими, що на увагу не заслуговують.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

За отриманим зверненням споживача ОСОБА_1 та за погодженням Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 30.11.2020 №15.3-10/2/18259, відповідно до наказу про доведення позапланової перевірки від 07.12.2020 № 2033-п та направлення на проведення позапланової перевірки від 07.12.2020 №2033-п/1288 Управлінням захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області було проведено позапланову перевірку Aкціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (AT «ОТКЕ»), що розташоване за адресою: вул.Реміснича, буд.55-Б, м.Чернігів.

Під час проведення перевірки було встановлено, що на виконання припису посадової особи Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 08.10.2020 №88, у грудні місяці 2020 року, за особовим рахунком № НОМЕР_1 споживачу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), було провело перерахунок плати за надання послуг з постачання теплової енергії витраченої на опалення місць загального користування протягом опалювального сезону 2019/2020.

Даний перерахунок проведено з урахуванням постанови Верховного суду України від 18.08.2020 (справа №825/394/17) без застосування методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Також встановлено, що витрати теплової енергії будинку АДРЕСА_1 (далі - Будинок) здійснюється двома засобами обліку. Окремо проводиться облік теплової енергії секцій 1,2,3 будинку та окремо обліковується теплова енергія секцій 4,5,6 вищевказаного будинку. При нарахуванні кількості теплої енергії за опалення місць загального користування (далі - МЗК) секцій 4, 5. 6 будинку, суб`єктом господарювання було розподіллено теплову енергію лише між споживачами квартир з лічильниками та без лічильників, без віднімання від загальної кількості отриманої теплової енергії витрат тепла на опалення юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що AT «ОТКЕ» здійснило перерахунок споживачу за спожиту послугу з постачання теплової енергії протягом опалювального сезону 2019/2020 з порушенням нормативних вимог, у зв`язку з чим не виконано Припис від 08.10.2020 №88.

Нарахування в опалювальному періоді 2020/2021, споживачу ОСОБА_1 проводиться у відповідності до «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих будівлі комунальних послуг», затвердженої наказом Міністерства регіонального роззвитку будівництва та житлово - комунального господарства України від 22.11.2018 №315 (далі - Методика №315). Вищевказана Методика має використовуватися після укладання відповідних договорів, передбачених Законом України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».

Такий договір зі споживачем ОСОБА_1 не укладено, чим, на думку відповідача, було порушено пункти 13, 28 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої юди і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі- Правила); частину 2 статті 10 Закону України від 22.06.2017 №2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»; статті 12, 21 Закону України від 09.11.2017 №2189-VII «Про житлово-комунальні послуги»; статтю 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», статтю 4 Закону України «Про захист прав споживачів».

На підставі вищевикладеного, з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів, керуючись вимогами статей 5, 26 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду контролю у сфері господарської діяльності» було винесено оскаржуваний припис, яким зобов`язано позивача провести правильний перерахунок нарахувань за спожиту теплову енергію в опалювальний період 2019/2020 та 2020/2021 роки споживачу ОСОБА_1 у відповідності до чинного законодавства.

Вважаючи вказаний припис протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 10 Закону України від 22.06.2017 №2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (далі - Закон №2119-VIII), у будівлях, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої-четвертої статті 10 цього Закону.

Так, споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово- комунального господарства.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про комерційний облік теплової енергії передбачено, що до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п`ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі.

Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, наказом від 22.11.2018 №315, затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика №315). Ця Методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів (пункт 1 Методики).

Відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №2189-VIII), на виконання яких розроблена та затверджена вказана Методика №315, комунальними послугами є, зокрема, послуги:

- з постачання теплової енергії;

- з постачання гарячої води;

- з централізованого водопостачання;

- з централізованого водовідведення.

Закон №2189-VIII введений в дію з 01.05.2019, з цієї дати визнано такими, що втратив чинність Закон України від 24.06.2004 №1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до Закону №1875-ІV мешканці багатоквартирних будинків-споживачі отримають комунальні послуги:

з централізованого опалення;

з централізованого постачання гарячої води;

з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

До 01.05.2019 підприємства тепло-, водопостачання та водовідведення надають комунальні послуги та нараховують плату за них відповідно до вимог Закону №1875-ІV та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та договорів, оформлених на підставі типових договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.

Від моменту введення в дію Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (01.05.2019) до моменту укладення типових договорів про надання комунальних послуг пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк на тих самих умовах.

Відповідно до статті 12 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та елективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.

Зазначеним Законом чітко визначено умови перехідного періоду.

При цьому пунктами 4 та 5 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що не пізніш як протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до істини сьомої статті 14 цього Закону.

Отже, до переходу на нові договори про надання комунальних послуг, що укладатимуться за правилами, визначеними Законом України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», та відповідно до типових договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України окремо для різних моделей організації договірних відносин, продовжують діяти старі договори про надання комунальних послуг, що укладалися за вимогами Закону України від 24.06.2004 №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (із змінами) та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, на тих самих умовах.

Тарифи на комунальні послуги є однією із істотних умов договорів про надання комунальних послуг.

Таким чином, з 01.05.2019 Законом України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» змінено не лише назви комунальних послуг, а й змінено підходи до їх надання, обліку, адміністрування, порядку формування та становлення тарифів.

Застосування тарифів на комунальні послуги, передбачених статтею 5 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами), встановлені уповноваженими органами (органами місцевого самоврядування та національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) після 01.05.2019, може здійснюватися виключно в умовах переходу на нові договори про надання комунальних послуг.

З моменту коли співвласники багатоквартирного будинку прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги, то між виконавцем та споживачем укладається відповідний договір про надання комунальної юс луги.

На виконання положень Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 затверджено Правила надання послуги в постачання гарячої води та типові договори про надання послуги з постачання гарячої води.

Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Споживач має право вносити свої пропозиції (доповнення, уточнення) до договору, виготовленого виконавцем послуг на основі Типового договору.

Пунктами 2, 10, 11 частини першої статті 7 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що споживач має право:

без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості;

без додаткової оплати отримувати від виконавця відповідної послуги чи іншої І уповноваженої на розподіл комунальної послуги особи детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами багатоквартирного будинку;

без додаткової оплати отримувати інформацію про проведені управителем, виконавцем комунальної послуги нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі.

В свою чергу, відповідно до пунктів 2, 3, 10 частини другої статті 8 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний:

готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором;

без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством;

у разі укладення індивідуальних договорів про надання комунальних послуг здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 22.06.2017 №2119 «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» сферою дії цього Закону є регулювання відносин щодо:

комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої оди, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги);

розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг;

встановлення, обслуговування, заміни вузлів обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії; формування та надання споживачам рахунків на оплату комунальних послуг; забезпечення споживачів обліковою інформацією.

Отже, до 01.05.2019 та після 01.05.2019 залишаються чинними та продовжують діяти договори про надання комунальних послуг, які були укладені до введення в дію Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги». I до вказаних договорів не передбачено можливості застосування виконавцями послуг Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315.

Натомість, договори про надання комунальних послуг, що були укладені раніше враховують положення Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.

Чинні договори зі споживачами, вищезгадані Правила та Типовий договір, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, не передбачають можливості застосування виконавцями послуг Методики №315.

Наразі підприємства тепло-, водопостачання та водовідведення надають комунальні послуги та нараховують плату за них відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.

Тому застосування Методики №315 спричиняє пряме порушенням вищенаведених нормативно-правових актів та умов діючих договорів зі споживачами.

При цьому, суд звертає увагу, що застосування Методики №315 позивачем не заперечується.

Методика №315 встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами рухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньо цинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загально будинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів- розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів.

Втім, зазначена Методика №315 має використовуватися тільки після укладання відповідних договорів, передбачених Законом України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».

Позивач також вказує, що висновок Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, що стосується нарахування кількості теплової енергії за опалення МЗК секцій 4,5,6 Будинку суб`єктом господарювання було розподіллено теплову енергію лише між споживачами квартир з лічильниками та без лічильників, без віднімання від загальної кількості отриманої теплової енергії витрат на опалення юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому Будинку.

Втім наведене не відповідає дійсності.

В ході позапланового заходу на запит Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області AT «ОТКЕ» було надіслано лист з перерахунком витрат теплової енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 відкритого на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_1 за послугу з постачання теплової енергії опалювальному сезоні 2019/20 років.

З розрахунків вбачається, що на весь Будинок, в тому числі і на юридичних осіб які розташовані в будинку, об`єм використання теплової енергії розраховується на опалення квартир без квартирних лічильників та на опалення місць загального користування квартир з лічильниками.

Твердження позивача, що кількість теплової енергії яка розподілялась фізичним особам менша ніж спожита у відповідний період будинком та зафіксована вузлом комерційного обліку саме на величину, яку спожили юридичні особи та фізичні особи-підприємці будинку нічим не підтверджується. Позивачем в розрахунках вказаний загальний показник по будинку.

Суд звертає увагу, що знаходження у Будинку суб`єктів господарювання позивачем не заперечується.

Враховуючі вищевикладене, суд вважає, що теплову енергію розподілено лише між споживачами квартир з лічильниками та без лічильників, без віднімання від загальної кількості отриманої теплової енергії витрат на опалення юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, як передбачено пунктом 12 Правил «не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку».

Що стосується питання перерахунки оплати за опалення МЗК за опалювальний період 2019/20 року споживачу ОСОБА_1 , яке було проведено відповідно до пункту 12 Правил, без застосування Методики що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань ЖКГ з урахуванням судової практики Постанови Верховного суду України від 18.08.2020 (справа №825/394/17), слід вказати, що вищевказаним твердженням позивач спростовує свою позицію відносно застосування Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 №359, так як період який розглядався Верховним Судом України є 2016-2017 роки, коли діяли інші норми права, в тому числі офіційно діяла Методика №359. Крім того, позивач зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України №630 вказує алгоритм розрахунку витрат на опалення МЗК в умовах коли Методику застосовувати не можливо».

Втім, алгоритм - це послідовність дій, який ніяк не може бути порядком визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування, який встановлений Методикою. Лише на підставі пункту 12 зазначених Правил не може бути проведений розрахунок, оскільки формула розрахунків в ньому відсутня.

Крім того, в постанові Верховного суду України у справі №825/394/17, яка вказується позивачем для розрахунку, суд не заперечує щодо застосування методики при розрахунку, а навпаки зазначає, що «зазначена методика визначення та розподілу витрат послуги з централізованого опалення дозволяє розподіляти оплату пропорційно калювальній площі квартир, як між споживачами, у яких відсутні прилади обліку, так і тим у кого наявні квартирні лічильники. При цьому, враховуються показання, як квартирних так і будинкових лічильників для всіх споживачів, а також витрати на палення МЗК та втрати розподільчими трубопроводами в повному обсязі».

Суд звертає увагу, що в даному випадку Верховним Судом України розглядались інші питання ніж які вказані у позові, а саме: порушення порядку здійснення споживачам розрахунку за використану теплову енергію.

Також слід вказати, що пунктом 8 Договору про надання послуг з центрального опалення та водонагрівання від 17.03.2008», що укладався між ОСОБА_1 та АТ «ОТКЕ» за вимогами Закону України від 24.06.2004 №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, який на даний момент є чинний, плата за надання послуг за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.

Відповідно до пункту 13 Договору за централізоване опалення квартири плата справляється за нормативами (нормами) споживання та додатково за перевищення проектної потужності приладів опалення згідно Методики, затвердженої в установленому законодавством порядку.

Пунктом 2 частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» зазначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Таким чином, твердження позивача суперечить як умовам Договору так і нормам Закону.

А отеж, висновок відповідача про порушення позивачем пунктів 13, 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, частини2 статті 10, статей 12, 21 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» знайшов своє підтвердження, а тому оскаржуваний припис від 29.12.2020 №119, складений відповідачем за результатами позапланової перевірки позивача, скасуванню не підлягає.

В силу положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи все вищевикладене, у позові Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування припису слід відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування припису - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу"Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (вул.Реміснича, 55-Б, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03357671 ).

Відповідач - Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області (вул.1 Травня,180, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 40310334).

Повний текст рішення суду складено 24.03.2021.

Суддя Л.О. Житняк