РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 березня 2021 р. Справа № 120/31/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що 22.12.2020 відповідачем винесено постанову №227076 про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн. Разом із тим, дану постанову позивач вважає протиправною, адже законодавство не зобов`язує перевізника встановлювати тахограф та допускає можливість обліку робочого часу водія шляхом ведення індивідуальної контрольної книжки водія.

Таким чином, незгода позивача із прийнятою постановою зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 12.01.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 26.02.2021 витребувано у Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області документально підтверджену інформацію про те, чи обладнаний належний ОСОБА_1 транспортний засіб марки HYNDAI HD78, д.н.з НОМЕР_1 , тахографом.

Іншою ухвалою від 26.02.2021 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Копія ухвали від 26.02.2021 (про витребування доказів) отримана відповідачем 05.03.2021, однак станом на 22.03.2021 залишилась не виконаною. При цьому, жодних заяв чи/або пояснень щодо неможливості надання витребуваної інформації відповідачем подано не було.

Крім того, 19.03.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, однак, суд не вбачає підстав для його врахування, адже жодних доказів на підтвердження поважності причин неможливості його подання у визначений судом строк надано не було.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

З огляду на викладене, на думку суду, наявні підстави для вирішення даної справи за наявними у ній матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Так, 25.11.2020 посадовими особами відповідача на а/д Н-03 289 км проведено перевірку належного позивачу транспортного засобу марки HYNDAI HD78, д.н.з НОМЕР_1 .

За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом за №251564, яким зафіксовано, що водій здійснює перевезення вантажу на комерційній основі по маршруту "Лука-Мелешківська - Чернівці" без протоколу перевірки адаптації тахографа.

Крім того, за результатами розгляду справи відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №227076 від 22.12.2020, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 1700,00 грн. за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Разом із тим, не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон) визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо є обов`язковими для власників транспорту.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Однак, перелік документів, визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», не є вичерпним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 11.02.2020 по справі №820/4624/17, зазначив, що:

« 54. Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

63. З врахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.»

Тахограф - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 р. № 385 (далі - Інструкція № 385).

Пунктом 1.3 Інструкції № 385 зазначено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п. 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв).

Згідно п. 3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

В даному ж випадку, як слідує із матеріалів справи, зокрема із акту перевірки №251564 від 25.11.2020, за наслідками здійснення перевірки належного позивачу транспортного засобу, посадовими особами відповідача було встановлено, що водій здійснює перевезення вантажу на комерційній основі по маршруту "Лука-Мелешківська - Чернівці" без протоколу перевірки адаптації тахографа.

В той же час, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови, представник позивача зазначив, що чинне законодавство не зобов`язує встановлювати тахографи та передбачає можливість обліку робочого часу водія шляхом ведення індивідуальної книжки, яка в даному випадку була наявна у водія під час проведення перевірки та долучена до матеріалів даної справи.

Наведенні твердження представника позивача, на думку суду, є цілком обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1.5 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106 (далі - Положення № 340), тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортний засіб (далі - ТЗ) для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Відповідно до п. 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) (пункт 6.3 Положення).

Так, згідно з пунктом 6.2 зазначеного Положення облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Відповідно до пункту 6.4 Положення №340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігають у перевізника.

У відповідності до ст. 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Згідно з визначенням, тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно ч. 3 ст. 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Приписи п. «а» ч. 1 ст. 10 вказаної Конвенції є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

Ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі, вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн.

Із системного аналізу наведених положень нормативно-правового акту слідує, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а водій, який керує таким ТЗ, у разі відсутності тахографа повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 19 березня 2020 року у справі №823/1199/17, від 04 липня 2019 року у справі №823/328/17, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.

В даному ж випадку, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності саме за відсутність у водія протоколу перевірки адаптації тахографа.

Ухвалою від 26.02.2021 витребувано у Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області документально підтверджену інформацію про те, чи обладнаний належний ОСОБА_1 транспортний засіб марки HYNDAI HD78, д.н.з НОМЕР_1 , тахографом.

Копія зазначено ухвали від 26.02.2021 отримана відповідачем 05.03.2021, однак станом на 22.03.2021 залишилась не виконаною. При цьому, жодних заяв чи/або пояснень щодо неможливості надання витребуваної інформації відповідачем подано не було.

В той же час, 02.03.2021 представником позивача подано письмові пояснення, в яких вона зазначає, що належний позивачу транспортний засіб марки HYNDAI HD78, д.н.з НОМЕР_1 не обладнаний тахографом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вище викладеного, а також беручи до уваги той факт, що належний позивачу транспортний засіб марки HYNDAI HD78, д.н.з НОМЕР_1 не обладнаний тахографом, притягнення його до відповідальності саме за відсутність у водія протоколу перевірки адаптації тахографа, на думку суду, є необґрунтованим.

При цьому, суд також враховує, що до позовної заяви позивачем долучено копію індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_2 , у якій відображена уся необхідна інформація про перевезення вантажу, яке мало місце 25.11.2020.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем не було доведено належними доказами факту вчинення позивачем порушення за яке передбачена відповідальність абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", та відповідно не доведено правомірність накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області №227076 від 22.12.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 );

Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845).

Повний текст рішення складено 23.03.2021.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна