ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/218/21 Справа № 205/1621/18 Суддя у 1-й інстанції - Шавула В. С. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого Куценко Т.Р.,
суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
за участю секретаря Синенка Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 ,
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Управління служба у справах дітей Новокадацької районної у місті Дніпрі ради про визначення місця проживання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Управління служба у справах дітей Новокадацької районної у місті Дніпрі ради про визначення місця проживання дітей,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 , третя особа Управління служба у справах дітей Новокадацької районної у місті Дніпрі ради, з позовом, у якому просив визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із ним - батьком дітей ОСОБА_2 за місцем його проживання та реєстраціївкімнатах АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що сторони є батьками малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач та ОСОБА_5 зареєстровані по АДРЕСА_3 .
З 29 січня 2018 року між сторонами припинено шлюбні відносини. Відповідач залишила місце проживання позивача, а діти залишились проживати з ним у кімнаті АДРЕСА_2 .
04 лютого 2018 року ОСОБА_1 повернулась та стала мешкати у кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку.
Позивач указував, що між сторонами існує спір щодо місця проживання їх дітей.
Актами обстеження умов проживання, складеними Управлінням службою у справах дітей Новокадацької районної у м. Дніпрі ради зафіксовано, що у кімнаті 226 створені сприятливі умови для проживання дітей, а кімната НОМЕР_1 , де мешкає ОСОБА_1 , таких умов не має.
Крім того, позивач працює, має стабільний дохід, діти відвідують дитячий садок, він забезпечує дітей продуктами харчування, займається домашнім господарством.
Водночас, відповідач ОСОБА_1 дітьми не цікавиться та має намір створити іншу сім`ю, у зв`язку з чим позивач вважає доцільним визначення проживання дітей разом із ним, що буде відповідати їх інтересам.
У квітні 2018 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов
до ОСОБА_2 , третя особа Управління служба у справах дітей Новокадацької районної у місті Дніпрі ради, в якому просила визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею - матір`ю дітей ОСОБА_1 за місцем її проживання та реєстрації кімнатах АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .
Зустрічна позовназаява мотивованатим,що ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_3 .
З 30 січня 2015 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з
ОСОБА_2 , від якого мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Між сторонами існує спір щодо місця проживання їх малолітніх дітей.
Позивач указувала, що ОСОБА_2 зловживав спиртними напоями, у зв`язку з чим йому призначалось лікування від алкогольної залежності.
Посилаючись на наведене, позивач за зустрічним позовом вважає, що діти мають проживати з нею, оскільки вона є їх матір`ю, у неї створені належні умови для проживання та виховання дітей, а позивачем не вказано у позовній заяві жодних виняткових обставин, які б давали підстави для розлучення дітей з нею /т.1 а.с. 53-57/.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визначено місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_2 за місцем його проживання по АДРЕСА_3 .
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 704,80 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено /т.1 а.с. 229-233/.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з урахуванням ставлення батька до дітей, який належним чином виконує свої батьківські обов`язки, наявність облаштованого житлового приміщення для дітей, позитивну характеристику батька, його участь у вихованні і навчанні дітей, наявність заробітку, що дозволяє забезпечувати дітей, а також звичний уклад життя дітей, який склався з дня їх народження та, виходячи із найкращих інтересів дітей, є обґрунтованим визначення місця проживання дітей разом із батьком.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення її зустрічних позовних вимог та відмови в задоволені позову ОСОБА_2 /т.1 а.с. 2380/
ПостановоюДніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня
2019 року без змін /т.2 а.с. 63-68/.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції врахував найкращі інтереси дітей та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_2 та відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 .
Постановою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_6 . Частково задоволено. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції /т.2 а.с. 121-126/.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що апеляційний суд не дав жодної оцінки доводам апеляційної скарги щодо висновку експертизи від 27 грудня 2018 року та не обговорив необхідність у виклику експерта для надання пояснень щодо його висновку для перевірки доводів апеляційної скарги та встановлення фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Під час нового апеляційного розгляду справи ОСОБА_2 надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з положенням частини 2 статті 374ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглядаючи позов суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 січня 2015 року, який розірвано рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 квітня 2018 року /т.1 а.с. 148-149/.
Від даного шлюбу сторони мають двох малолітній дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /т.1 а.с. 15,16/.
06 липня 2019 року ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_8 /т.2 а.с. 26/.
Сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , а також їхні малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_3 .
Діти сторін з народження проживають в кімнаті АДРЕСА_2 .
Згідно акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_4 , за вказаною адресою фактично проживають ОСОБА_2 та його малолітні діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Батьком створені всі належні умови для проживання дітей.
Мати дітей не проживає із сімєю починаючи з 29 січня 2018 року /т.1 а.с. 19-23/.
За інформацією Управління служби у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, протягом перебування дітей у дошкільному навчальному закладі питань щодо виховання та виконання батьками своїх обов`язків з боку адміністрації закладу до батьків не виникало.
Висновком органу опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради від 13 квітня 2018 року місце проживання дітей: ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено місце разом з батьком ОСОБА_2 В кімнаті
АДРЕСА_2 /т.1 а.с. 47-48/.
Згідно акту обстеження умов проживання від 25 липня 2018 року, ОСОБА_6 фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 . Дана квартира складається із трьох кімнат, розміщена на другому поверсі п`ятиповерхового будинку, має сучасний ремонт, обладнана необхідними меблями, для дітей у ній створені належні умови для проживання.
Власником вказаної квартири є чоловік ОСОБА_6
ОСОБА_7 /т.1 а.с. 134/.
Згідно з висновком судової психологічної експертизи від 27 грудня
2018 року, складеного за результатами проведеного психологічного обстеження, з урахуванням особливостей і рівня вікового психічного розвитку малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявляється несформованість їх здатності усвідомлювання реального змісту ситуації, що склалась навколо спору між батьками з приводу визначення їх місця проживання, встановити, як саме малолітні діти сприймають сім`ю, в якій вони проживають на даний час, не надається можливим.
Крім того, у наведеному висновку при описанні поведінки батька дітей, експертом зазначено високий рівень авторитарної гіперсоціалізації у батька, у ставленні до дітей чітко проглядається авторитаризм. Він намагається нав`язати дітям в усьому свою волю, за прояв свавілля дітей може покарати /т.1 а.с. 176-191/.
На дані обставини також посилалась ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі як доводи того, що проживання дітей разом з батьком є не в інтересах дітей, оскільки останній перешкоджає їм спілкуватись з матір`ю, що призведе до негативних наслідків при розвитку дітей.
Разом з цим, у висновку експерта зазначено, що високий рівень авторитарної гиперсоціалізації разом з високим рівнем симбіозу для дітей дошкільного віку не може вважатися перешкоджаючим для їх розвитку саме в цьому віковому періоді.
Доводи ОСОБА_6 відносно того, що батько свідомо принижує авторитет матері в очах дітей не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом.
Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги посилання ОСОБА_6 про те, що батько намагається відгородити дітей від неї, що в майбутньому спричинить негативний вплив на психологічний розвиток дітей, виходячи з висновку судової психологічної експертизи.
Так, у наведеному висновку при описанні поведінки матері дітей, експертом наголошується на наявність конфліктних відносин між батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , який впливає на малолітніх дітей, в тому що на момент психологічного вивчення ОСОБА_6 зазначала, що дуже мало особисто спілкується з дітьми. Експерт наголошує, що порушення позитивних взаємовідносин з матір`ю можуть мати негативний вплив на подальший особистісний та емоційний розвиток неповнолітніх, наслідки якого можуть проявитись на будь-якому етапі розвитку, включаючи період дорослості.
Також в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 від 13 січня 2020 року до КЗО Середня загальноосвітня школа №85 Дніпровської міської влади та КЗО Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №232 комбінованого типу Дніпровської міської ради, в якій ОСОБА_2 наполегливо просить не віддавати ОСОБА_6 малолітніх дітей без його згоди, що також підтверджує про відсутність згоди батька щодо спілкування дітей з матір`ю.
ОСОБА_2 при розгляді даної справи не було спростовано обставин щодо вчинення перешкод з його боку для спілкування матері з дітьми.
Під час апеляційного розгляду даної справи було викликано та допитано судового експерту ОСОБА_10 , яка відповіла на всі питання батьків та надала пояснення аналогічні тим, які викладені нею у висновку від 27 грудня 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Нормами статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з обставин справи та наведених норм закону колегія суддів приймаючи до уваги те, що і батьком і мамою створено належні умови для виховання та розвитку дітей, обоє приділяють увагу, підтримку та люблять малолітніх дітей, виходячи із найкращих інтересів дітей, колегія суддів приходить до висновку про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом з матір`ю за адресою її фактичного проживання, оскільки порушення позитивних взаємовідносин дітей з матір`ю можуть мати негативний вплив на подальших розвиток дітей. Судом встановлено, що при проживанні дітей разом з батьком їх особисто спілкування з матір`ю носить нерегулярний характер, тоді як ОСОБА_6 не чинить перешкоди у спілкуванні дітей з батьком.
При вирішенні спору колегією суддів враховується, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, враховано ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, стан їх здоров`я, турбота та піклування про них, а також наявність у них роботи, заробітку, забезпеченості житлом та інших соціальних факторів, які вказують про їхнє відношення до утримання і виховання сім`ї та дитини, наміри і можливості виховувати малолітніх дітей як повноцінних членів громадянського суспільства. При цьому суд виходив із першочергового значення та оцінки саме найкращих інтересів дитини.
Колегія суддів зазначає, що батько дітей, який безумовно відіграє важливу роль у їх житті, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дітей, стан їх розвитку, незалежно від того, з ким вони будуть проживати.
Доводи ОСОБА_2 про неможливість визначеня спільного проживання дітей з ОСОБА_6 за адресою її фактичного проживання, оскільки вона в даній квартирі не зареєстрована та не має права власності на неї, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дана квартира належить ОСОБА_7 та остання має право на її користування, як дружина, що передбачено нормами СК України.
Також не приймаються до уваги твердження ОСОБА_2 , що у ОСОБА_6 народилась третя дитина від ОСОБА_7 , яка потребує уваги матері, що перешкоджає спільному проживанню разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , оскільки дані обставини не можуть перешкоджати на спільне проживання малолітніх дітей разом з матір`ю.
У рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
За висновками Європейського суду з прав людини, між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (справа «Хант проти України», № 31111/04, пункт 54, рішення від 07 грудня 2006 року).
Враховуючи наведені норми закону та встановлені обставини по справі колегія суддів приходить до висновку, що задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 . Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 14 грудня 2012 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_6 за місцем її проживання АДРЕСА_5 . В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2020 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей задовольнити.
Визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за місцем її проживання АДРЕСА_5 .
У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров
