ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/11742/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

суддя - доповідач Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року в адміністративній справі № 160/11742/19 (суддя І інстанції Врона О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "СІ ЕС ІНВЕСТМЕНТС"

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування припису та постанови,

В С Т А Н О В И В:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі ГУ Держпраці, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати припис ГУ Держпраці від 24 жовтня 2019 року № ДН2743/1859/АВ/П;

- визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці від 12 листопада 2019 року № ДН2743/1859/АВ/ТД-ФС/568

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року адміністративний позов задоволений.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем фактично допущено до роботи одну фізичну особу ОСОБА_1 без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску. Вказує, що предметом укладених договорів з ОСОБА_1 є процес праці, роботи носять системний характер, здійснювалась регулярна оплата, що свідчить про трудовий характер відносин та порушення з боку позивача ч. 1 ст. 21 КЗпП України відсутність офіційного працевлаштування найманого працівника. Відтак, оскаржувані постанова та припис винесені обґрунтовано та законно.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

ТОВ «СІ ЕС Інвестментс» (код ЄДРПОУ 24424029) зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 30.08.1996, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.17).

27.09.2019 ГУ Держпраці на підставі інформації, наданої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.06.2019 № 13409/05-05/26 про порушення законодавства про працю, прийнято наказ № 641-І про призначення інспекційного відвідування ТОВ «СІ ЕС Інвестментс» у період з 02.10.2019 по 16.10.2019 (а.с. 120).

З 04.10.2019 по 16.10.2019 працівниками ГУ Держпраці на підставі направлення від 27.09.2019 № 305-Н (а.с. 121) та наказу від 27.09.2019 № 641-І проведено інспекційне відвідування ТОВ «СІ ЕС Інвестментс» зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

За результатами інспекційного відвідування складено акт від 16.10.2019 № ДН2743/1859/АВ (далі Акт інспекційного відвідування) (а.с. 21-25), в якому зазначено, що між ТОВ «СІ ЕС Інвестментс» (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір про надання послуг консультанта від 01.08.2009.

Згідно з п. 1.1 договору виконавець зобов`язується протягом визначеного у договорі строку надавати послуги консультанта з інформаційних технологій, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги.

Пунктом 1.2 договору визначено, що обсяг та види послуг у межах предмету договору визначаються посадовими замовника та з урахуванням об`єктивних обставин можуть уточнюватися керівництвом замовника в усній або письмовій формі.

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець у межах предмету договору надає замовнику послуги з наступних питань: забезпечення безперервної роботи комп`ютерної та оргтехніки, роботи локальної шкал, усунення пошкоджень що з`являються під час праці.

Згідно з п. 3.1 за надані послуги замовник за перший місяць надання послуг виплачує виконавцю 1204,82 грн.

На підставі пункту 3.1.2 договору сума винагороди за наступні місяці надання послуг буде встановлюватися письмово за взаємною згодою сторін, що оформлюється шляхом підписання додаткової угоди до договору.

На виконання умов договору сторонами договору складені акти виконаних робіт (послуг).

За висновками Акту інспекційного відвідування зазначені обставини свідчать про порушення позивачем законодавства про працю, а саме:

директором ТОВ «СІ ЕС Інвестментс» фактично допущено ОСОБА_2 до роботи без укладання трудових договорів в порушення ч.1 ст.21, ч.ч.1,3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

З боку позивача Акт інспекційного відвідування підписано зі запереченнями (а.с. 26-27).

23.10.2019 посадовою особою ГУ Держпраці надана відповідь на заперечення № 37/4.1-5 (а.с. 28-29).

24.10.2019 відповідачем на підставі Акту інспекційного відвідування складено припис про усунення виявлених порушень № ДН2743/1859/АВ/П, яким зобов`язано ТОВ «СІ ЕС Інвестментс» у строк до 01.11.2019 усунути виявлене порушення (а.с. 30-31).

12.11.2019 ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено оскаржувану постанову № ДН2743/1859/АВ/ТД-ФС/568, якою накладено на позивача штраф у розмірі 125190 грн за допущення ОСОБА_1 до роботи без офіційного працевлаштування (а.с. 36-38).

Вважаючи прийняті припис та постанову протиправними, позивач звернувся до суду з позовом. Зазначив, що між сторонами ТОВ «СІ ЕС Інвестментс» та ОСОБА_1 за укладеним договором відсутня фіксація конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці та обліком робочого часу, необхідність дотримання виконавцем певного трудового розпорядку; виконавець сам організовує роботу на абонентській основі та виконує її на власний ризик та розсуд, не підпорядковується відповідним посадовим особам, що не відповідає особливостям трудових правовідносин.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, врахувавши предмет укладених договорів та поняття трудового договору, аргументи відповідача про трудовий характер відносин, дійшов висновку, що укладений договір між ТОВ «СІ ЕС Інвестментс» та ОСОБА_1 не носить характер трудових правовідносин, а висновки ГУ Держпраці про порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України є помилковими, у зв`язку з чим припис від 24.10.2019 № ДН2743/1859/АВ/П та постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 12.11. 2019 № ДН2743/1859/АВ/ТД-ФС/568 є необґрунтованими і такими, що прийняті без врахування всіх істотних обставин.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп. 6 п. 4 Положення № 96).

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Відповідно до пп. 5 п. 4 та пп. 50 п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 340 (далі Положення № 340) Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 № 84 (у редакції чинній на момент інспекційного відвідування (далі Положення), Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується (п. 1).

Процедуру проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V(далі Закон № 877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (далі Порядок № 823).

Відповідно до частин 4, 5 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст. 3 Закону № 877-V).

Згідно з п. 2 Порядку № 823 передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до абз. 11 підпункту 6 пункту 5 Порядку № 823 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами за інформацією: Пенсійного фонду України та його територіальних органів, у тому числі, про фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року.

Підставою для проведення інспекційного відвідування став лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.06.2019 № 13409/05-05/26 про порушення законодавства про працю.

Отже, інспекційне відвідування проведено за наявності правових підстав.

Пунктом 16 Порядку № 823 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Пунктом 24 Порядку № 823 передбачено, що разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Приписами частини першої статті 265 КЗпП встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Порушення законодавства про працю, за які до юридичних і фізичних осіб підприємців, що використовують найману працю, застосовуються штрафи, визначені у частині 2 статті 265 КЗпП.

Так, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 4 ст. 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі Порядок № 509) штрафи накладаються, у тому числі, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників (абз. 5).

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з наведених приписів законодавства, у контексті спірних правовідносин підставою для застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій є встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Як встановлено під час судового розгляду, підставою прийняття оскаржуваних припису та постанови є Акт інспекційного відвідування, в якому зазначено, що позивачем допущено до виконання робіт одного працівника без укладання трудового договору та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття на роботу, чим порушено вимоги ч. 1, 3 статті 24 КЗпП.

Загальне визначення цивільно-правового договору подається у статті 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України): договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення, послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між суб`єктом господарювання і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.

Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.

Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначаються після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, повинен укладатися трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Позивачем в ході провадження своєї підприємницької діяльності укладено договір цивільно-правового характеру від 01.08.2009 з ОСОБА_1 про надання послуг консультанта (а.с. 49).

Дослідивши умови договору від 01.08.2009, акти виконаних робіт, колегія суддів дійшла висновку, що зазначений договір перебуває в межах правового регулювання цивільного законодавства, з огляду на таке.

Так, за змістом договору обсяг та вид послуг, які виконавець зобов`язаний надавати замовнику, визначаються замовником в залежності від об`єктивних обставин. Виконавець за умовами договору, повинен забезпечити безперервну роботу комп`ютерної техніки та оргтехніки, роботу локальної мережі, усувати пошкодження, що з`являються під час праці. Виконавець надає інформаційні послуги у вигляді консультацій та усунення поломок комп`ютерної техніки.

Тобто характер роботи обумовлений необхідністю виконувати лише конкретні обсяги замовлень не систематично, а при певних обставинах. Також між сторонами договору відсутня фіксація конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці та обліком робочого часу, необхідність дотримання виконавцем певного трудового розпорядку; виконавець сам організовує роботу і виконує її на власний ризик та розсуд, не підпорядковується відповідним посадовим особам, що не відповідає особливостям трудових правовідносин.

Факт виконання робіт оформлюється сторонами актами приймання-передачі, на підставі яких здійснюється оплата наданих послуг. Оплата наданих послуг проводилась саме по факту наданих конкретних послуг за актами виконаних робіт, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом трудового дня.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 902-903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто, у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, з моменту укладання договору від 01.08.2009 ОСОБА_2 за відомостями трудової книжки (а.с. 39-48) перебував у трудових відносинах з іншими суб`єктами господарювання, зокрема з 2008 по 2016 рік перебував у трудових відносинах з футбольним клубом «Дніпро», у 2016-2017 роках з ПАТ «КБ «ПриватБанк», а з 03.10.2018 зареєстрований як фізична особа-підприємець з видом діяльності консультування з питань інформатизації (код КВЕД 62.02), що підтверджується витягом з трудової книжки та Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця. Отже, ОСОБА_1 надає позивачу саме ті послуги, які є основним видом його діяльності як фізичної особи-підприємця.

Наведені обставини у сукупності підтверджують цивільно-правовий характер відносин.

Отже, з огляду на предмет укладеного договору, обов`язки працівника, поняття договору, фактичне виконання договору , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відносини, які виникли між позивачем та ОСОБА_1 підпадають саме під ознаки договору надання послуг.

Зважаючи на те, що при розгляді справи не знайшли свого підтвердження висновки, викладені в Акті інспектування щодо допуску одного працівника до роботи без оформлення трудового договору та протилежне відповідачем не доведено, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для винесення припису та для застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій, передбачених абз. 2 ч. 2 ст.265 КЗпП України.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що припис від 24.10.2019 № ДН2743/1859/АВ/П та постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 12.11.2019 № ДН2743/1859/АВ/ТД-ФС/568 прийняті Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області протиправно та підлягають скасуванню, як правильного висновку дійшов і суд першої інстанції.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та об`єктивно досліджено обставини справи і надано оцінку всім доводам сторін, рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Оскільки справа відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України відноситься до категорії незначних, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року в адміністративній справі № 160/11742/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачС.Ю. Чумак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко