ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2021Справа № 910/17599/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-АВІА" просп. Повітрофлотський 79, м. Київ, 03036

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМ БАР" бул. Дружби народів, 14/16, м. Київ, 01103

про стягнення 214 637,89 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-АВІА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМ БАР" про стягнення 214 637,89 грн., а саме 187 343,66 грн. основного боргу, 20 490,11 грн. пені, 3 986,29 грн. процентів річних та 2 817,83 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди нерухомого майна № МА 284/19 від 19.07.2019, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду 01.12.2020 від позивача надійшла заява № 14-1.1-14-875 від 30.11.2020 про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17599/20 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/17599/20 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частин 6, 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення; днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позов, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 03.12.2020 про відкриття провадження у справі № 910/17599/20 надсилалась на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: вулиця Дружби народів, 14/16, місто Київ, 01103, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105476298845 була отримана останнім 07.12.2020.

Так, через канцелярію суду від відповідача 29.12.2020 року надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 21.12.2020 року, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог зазначивши, що об`єкт оренди так і не був переданий позивачем відповідачу. Крім того, наголошуючи, що об`єкт оренди перебуває у спеціальній митній зоні та для початку роботи і допуску до об`єкту оренди необхідний дозвіл від Державної Митної служби України, який Товариством з обмеженою відповідальністю "ПМ БАР" отримано не було, відповідач стверджує, що не мав фактичної можливості користуватися об`єктом оренди, в тому числі після підписання Акту приймання-передачі в орендне користування об`єкту оренди № 1 від 01.02.2020. Також відповідач зазначив, що сплатив разовий внесок на розвиток інфраструктури аеропорту в розмірі 216 917,08 грн. Відзив судом долучено до матеріалів справи.

Від позивача через канцелярію суду 11.01.2021 року надійшла відповідь на відзив № б/н від 04.01.2021 року, в якій ТОВ "МАСТЕР-АВІА" вважає викладені у відзиві заперечення відповідача необґрунтованими з огляду на наявність зобов`язань у ТОВ "ПМ БАР", що виникли на підставі спірного Договору, а також враховуючи те, що об`єкт оренди фактично переданий відповідачу в користування 01.02.2020, що підтверджується підписаним Актом № 1. На переконання позивача, посилання відповідача на відсутність дозволу не звільняють останнього від виконання зобов`язань з оплати за Договором. Крім того, вказана обставина не перебуває поза волею відповідача та прямо залежить від виконання ним конкретних законодавчих вимог. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.

Також, від позивача через канцелярію суду 28.12.2020 року надійшли письмові пояснення № М-.1.-14-922 від 23.12.2020 року щодо арифметичної помилки у зазначенні вартості послуг з прибирання за місяць, яка зазначена у Додатку 3 до Договору оренди нерухомого майна № МА 284/19 від 19.07.2019 року, в сумі 2000,00 грн., в той час як вірна вартість послуг прибирання з ПДВ вказана у акті № 1146 від 29.02.2020 року та становить 2000,16 грн. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань з процесуальних питань, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 19 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-АВІА" (позивач у справі, орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПМ БАР" (відповідач у справі, орендар за договором) укладено Договір оренди нерухомого майна № МА 284/19 (далі - Договір), в порядку і за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування об`єкт оренди на 2-му поверсі МПТ (Міжнародний пасажирський термінал "А"), загальною площею 40,00 м2, а саме: об`єкт № 234 інтерактивна зона відпочинку.

Розділами 2, 4 - 13 Договору сторони узгодили права та обов`язки сторін, умови передачі та повернення об`єкту оренди, орендну плату та інші платежі та порядок розрахунків, охорону і безпеку об`єкта оренди, пожежну безпеку, конфіденційність, умови зміни і дострокового розірвання Договору, забезпечення виконання зобов`язань, відповідальність сторін, штрафні санкції і відшкодування збитків, обставини, що виключають відповідальність, додаткові умови тощо.

За приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно п. 3.1. Договору даний договір вступає в дію з 19.07.2019 року і діє до 30.06.2020 року (включно). Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, які мали місце під час його дії.

Договір підписаний представниками орендодавця та орендаря, а також скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України).

План розміщення об`єкта оренди наведений у додатку № 1 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1) (п.1.2. Договору).

Згідно умов п.1.3. Договору об`єкт може використовуватися орендарем винятково для здійснення господарської діяльності, обумовленої сторонами у п. 1.1. до цього Договору. Цільове призначення об`єкту оренди протягом строку дії Договору може бути змінене тільки за письмовою згодою сторін.

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що орендар здійснює свою господарську діяльність на об`єкті оренди у відповідності з Правилами МПТ, що є Додатковим № 2 до цього Договору і його невід`ємною частиною.

Орендодавець передає об`єкт оренди орендарю шляхом підписання Акту(ів) приймання-передачі № 1, що є невід`ємною частиною цього Договору.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що об`єкт оренди передається орендодавцем та приймається орендарем з дати підписання Акту(ів) приймання передачі № 1 уповноваженими представниками сторін та скріплення його (їх) печатками сторін.

При цьому за умовами п.п. 4.1.1 Договору в актах приймання - передачі повинен бути зазначений технічний стан об`єкта оренди на момент підписання цього Акту, а також у разі необхідності інша інформація щодо об`єкту оренди, зокрема, перелік встановленого обладнання на об`єкті оренди, інших матеріальних цінностей (за наявності) тощо.

За умовами п. 4.7. Договору об`єкта оренди вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту(ів) приймання-передачі № 2 або Акту про звільнення договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) об`єкт оренди № 234, на 2-му поверсі будівлі МПТ, загальною площею 40,00 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Медова, 2, на підтвердження чого сторонами 01.02.2020 року без зауважень було підписано та скріплено печатками Акт № 1 прийому-передачі в орендне користування об`єкта оренди до Договору оренди № МА 284/19 від 19.07.2019, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно п.п. 2 - 4 вказаного Акту об`єкт оренди переданий орендарю після його огляду представниками сторін; на момент передачі та під час огляду об`єкта оренди орендарю сторони засвідчили перебування об`єкта та інженерних мереж у належному стані; після огляду об`єкта та підписання акту орендар підтвердив, що об`єкт перебуває у нормальному стані, придатному для використання за призначенням, обумовленим Договором. Орендар претензій до орендодавця щодо стану об`єкта оренди не має.

Факт підписання Акту № 1 прийому-передачі від 01.02.2020 року до Договору та характеристики об`єкту оренди сторонами не заперечувались.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем як орендодавцем було належним чином виконано свій обов`язок з передачі в оренду ТОВ «МАСТЕР-АВІА» об`єкта оренди № 234, на 2-му поверсі будівлі МПТ, загальною площею 40,00 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Медова, 2, на підставі Договору, а відповідачем прийнято вказане майно у строкове платне користування без будь - яких зауважень.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Так, згідно п. 5.1. Договору орендар зобов`язується своєчасно сплачувати орендодавцю Гарантійний платіж, орендну плату, експлуатаційні платежі, компенсовувати витрати на комунальні послуги та інші платежі, визначені цим Договором (у тому числі штрафні санкції і відшкодовувати збитки, у разі настання обставин, визначених Договором).

Відповідно до пп. 5.2.1, 5.2.2 п. 5.2. Договору орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування об`єктом оренди в розмірах, у порядку та в строк, обумовлені цим Договором. Нараховування орендної плати починається з дати підписання Акту (-ів) № 1; орендна плата за використання об`єкту оренди за 1 (один) календарний місяць складає 156 180,40 грн. без ПДВ.

Орендна плата за поточний місяць розраховується останнім днем місяця за офіційним курсом долара США. Розмір орендної плати, визначеної пунктом 5.2. Договору повинен бути відповідним чином змінений щомісяця за відповідною формулою: S1 = ((S0/A1) x A0) + ПДВ 20% (де, S1 - орендна плата за один місяць в гривнях, що підлягає сплаті, S0 - вартість 1 кв.м в гривнях без ПДВ (3904,51 грн.), A1 - курс за один долар США в гривнях на 19.07.2019, A0 - курс за один долар США в гривнях за офіційним курсом на останню добу місяця). Додатково до плати за оренду нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п.п. 5.2.3. п. 5.2 Договору).

Підпунктом 5.2.4. пункту 5.2. Договору передбачено, що орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату за користування об`єктом оренди у розмірі визначеному згідно пункту 5.2.

У відповідності до умов п.п. 5.2.5. п. 5.2. Договору орендна плата сплачується наперед наступним чином:

5.2.5.1. орендна плата сплачується орендарем щомісячно шляхом її безготівкового перерахування на поточних рахунок орендодавця. Підставою для сплати орендарем орендної плати і вартості експлуатаційних послу є рахунок, що виставляється орендодавцем в період з 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, що йде перед звітним по 1 (перше) число звітного місяця. Рахунки-фактури надсилаються орендодавцем на електронну адресу орендаря і вважається офіційними документами.

5.2.5.2. починаючи з першого повного календарного місяця оренди. Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату і вартість експлуатаційних послуг, у розмірі, визначеному у пункті 5.4. Договору не пізніше 5 (п`ятого) числа поточного місяця за поточний місяць та доплату не пізніше 5 (п`ятого) числа поточного місяця за звітний місяць, згідно рахунку-фактури орендодавця.

Згідно з підпунктом 5.2.7 п .5.2 Договору в орендну плату не входять та оплачуються орендарем окремо: вартість експлуатаційних послуг орендодавця з утримання та ремонту будівлі МПТ, її інженерного (вентиляційного, теплового, холодильного обладнання) і сантехнічного обладнання, місць загального користування, привокзальної площі, тощо; вартість прибирання на підставі Додатку № 3; вартість споживчої електроенергії, водовідведення та теплопостачання і вивозу твердих побутових відходів на підставі Додатку № 4 до Договору; вартість послуг телефонного зв`язку, послуг Інтернет та інших послуг, які надаються постачальниками таких послуг на підставі окремо укладених з орендарем договорі або відповідних додаткових угод до цього Договору.

Орендар зобов`язаний сплачувати вартість експлуатаційних послуг у порядку та в строки, обумовлені цим Договором (п.п. 5.4.1. п. 5.4. Договору).

Підпунктом 5.4.2. пункту 5.4. Договору визначено, що вартість експлуатаційних послуг розраховується, виходячи із загальної площі об`єкту оренди та сплачується орендарем разом з орендною платою і у такому ж порядку, що й орендна плата визначена у пункті 5.2.3. цього Договору.

Вартість експлуатаційних послуг за місяць у гривнях складає 7 288,40 грн. без ПДВ (п.п. 5.4.3. п. 5.2. Договору).

Вартість експлуатаційних послуг за поточний місяць розраховується останнім днем місяця за офіційним курсом долара США. Вартість експлуатаційних послуг, визначеної пунктом 5.4. Договору повинна бути відповідним чином змінена щомісяця за відповідною формулою: S1 = ((S0/A1) x A0) + ПДВ 20% (де, S1 - вартість експлуатаційних послуг за один місяць в гривнях, що підлягає сплаті, S0 - вартість експлуатаційних послуг в гривнях без ПДВ (7 288,40 грн.), A1 - курс за один долар США в гривнях на 19.07.2019, A0 - курс за один долар США в гривнях за офіційним курсом на останню добу місяця). Додатково до плати за експлуатаційні послуги нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з платою за експлуатаційні послуги (п.п. 5.4.4.2. п. 5.4. Договору).

Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю вартість експлуатаційних послуг у розмірі, визначеному згідно пункту 5.4.4.2 (п.п. 5.4.5. п. 5.4 Договору).

За умовами п. 5.6 Договору останнім днем кожного календарного місяця сторони підписують Акти здачі - прийняття виконаних робіт. В акті вказується: об`єкт оренди, період оренди, розмір орендної плати, вартість експлуатаційних послуг та вартість і обсяг інших послуг, що не входять в орендну плату.

Акт складається орендодавцем та передається на підпис орендарю особисто або надсилається поштою. Орендар зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту надання орендодавцем Акту привернути підписаний акт орендодавцеві, або надати письмові мотивовану відмову від його підписання у зазначений строк.

У випадку неотримання орендодавцем у встановлений цим пунктом строк підписаного орендарем акту або мотивованої відмови в його підписанні, зобов`язання орендодавця з надання послуг, зазначених у Акті, сторони вважають виконаними належним чином та прийнятими орендарем у повному обсязі, а акт - підписаним.

При цьому позивачем були складені та направлені на адресу відповідача односторонньо підписані з боку орендодавця акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 1297 від 29.02.2020 року - оренда нежитлового приміщення на суму 176 839,20 грн. з ПДВ, № 1359 від 29.02.2020 року - експлуатаційні послуги на суму 8252,30 грн. з ПДВ, № 1414 від 29.02.2020 року - компенсація вартості вивозу твердих побутових відходів на суму 252,00 грн. з ПДВ, № 1146 від 29.02.2020 року - прибирання приміщень на суму 2000,16 грн. з ПДВ.

Факт надсилання актів на адресу відповідача підтверджується копіями фіскального чеку від 11.03.2020 року та списку № 1374 згрупованих поштових відправлень (рекомендованих) від 11.03.2020 року, а також фіскального чеку від 16.10.2020 року, опису вкладення від 16.10.2020 року та накладної № 0303607006647 від 16.10.2020 року

Будь-яких пояснень щодо наявності причин не підписання та неповернення стороною зазначених актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) станом на час виникнення заборгованості відповідачем суду не надано.

Наразі, судом встановлено за матеріалами справи відсутність жодних доказів відмови відповідача від підписання наданих позивачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та будь - яких зауважень щодо наданих послуг на дату виставлення зазначених актів, що свідчить про фактичне прийняття вказаних послуг за Договором в обсягах та за ціною, визначеними в останніх, а саме в загальній сумі 187 343,66 грн.

Тобто, враховуючи вищевикладене та з огляду на умови пункту 5.6 Договору, суд вважає акти здачі-приймання послуг з оренди, експлуатаційних послуг, компенсації вивозу ТПВ та прибирання за лютий 2020 року, що підписані в односторонньому порядку орендодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» такими, що погоджені відповідачем та є доказом належного виконання позивачем своїх зобов`язань у спірний період, а отже розцінює вказані в цих актах послуги такими, що позивачем надані в повному обсязі та відповідно до умов Договору.

Окрім цього звертаючись до суду із даним позовом позивач на підтвердження своїх доводів щодо наявності у відповідача заборгованості за лютий 2020 року зі сплати орендної плати, експлуатаційних послуг, вивозу ТПВ та прибирання приміщень надав копії виставлених орендареві рахунків-фактур, а саме: № 678 від 31.01.2020 року за орендну нежитлового приміщення, № 677 від 31.01.2020 року за експлуатаційні послуги, № 1162 від 20.02.2020 за прибирання приміщення, № 1262 від 24.02.2020 року за компенсацію вартості вивозу твердих побутових відходів.

На підтвердження факту надсилання на адресу відповідача вказаних рахунків позивачем надані копії фіскального чеку від 16.10.2020 року, опису вкладення від 16.10.2020 року та накладної № 0303607006647 від 16.10.2020 року.

Згідно абз. 2 пункту 5.2.5.2 Договору у разі відсутності у орендаря рахунку-фактури на оплату орендної плати з будь-яких причин, орендар зобов`язується сплатити орендну плату на підставі цього Договору, у зазначений в цьому пункті термін, у визначеному Договором розмірі орендної плати.

В свою чергу оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-АВІА" як підприємства - орендодавця з питань неотримання рахунків на сплату орендної плати та інших послуг згідно вищевказаних приписів Договору, можливість посилання на відсутність (неодержання) таких рахунків як на підставу невиконання зобов`язань зі своєчасної та повної їх оплати у відповідача відсутня.

Враховуючи вищезазначені умови Договору щодо встановлення строку оплати та приписи чинного законодавства, за висновками суду обов`язок відповідача оплатити надані послуги пов`язаний саме із фактом надання таких послуг та перебування майна в оренді відповідача, а не з фактом отримання відповідних рахунків - фактур на їх оплату.

Наразі, докази опротестування відповідачем виставлених позивачем рахунків - фактур та актів здачі - приймання робіт (надання послуг) на момент реалізації сторонами орендних правовідносин в матеріалах справи відсутні.

При цьому, як стверджує позивач в позовній заяві та встановлено судом, в порушення умов Договору відповідач свої договірні зобов`язання щодо перерахування коштів за оренду нежитлового приміщення, експлуатаційні послуги, вивіз ТПВ та прибирання приміщень в обумовлені Договором строки не здійснив, у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за лютий 2020 року: з орендної плати в сумі 176 839,20 грн., з експлуатаційних послуг в сумі 8 252,30 грн., за вивіз ТПВ в сумі 252,00 грн. та за прибирання приміщень у сумі 2 000,16 грн., всього в загальній сумі 187 343,66 грн. з ПДВ.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом за матеріалами справи встановлено, що ТОВ "ПМ БАР" 01.04.2020 року було направлено позивачеві лист № 01-04/20 (отриманий позивачем 16.04.2020 року), відповідно до якого орендар посилаючись на несплату відповідно до п.п 5.3.1. Договору обов`язкового авансового платежу, який зараховується як гарантійних платіж, та той факт, що товариство фактично не використовувало передане за Договором приміщення, просив автоматично розірвати Договір оренди нерухомого майна № МА 284/19 від 19.07.2019 року з 09.08.2019 року на підставі підпункту 5.3.4. Договору та не нараховувати орендну плату та компенсацію за інші компенсаційні чи комунальні платежі з 09.09.2019 року. Копія листа наявна в матеріалах справи.

За результатами розгляду вказаного листа ТОВ "МАСТЕР-АВІА" 30.04.2020 року було направлено відповідачу відповідь № М-1.1-14-407, відповідно до якої зазначалось, що Договір не передбачає права односторонньої відмови від договору, а будь-яка зміна чи розірвання договору мають вчинятися у письмовій формі за згодою обох сторін. Орендодавець зазначав, що станом на 29.04.2020 у ТОВ "ПМ БАР" перед ТОВ "МАСТЕР-АВІА" як орендодавцем існує заборгованість за надані послуги за Договором оренди нерухомого майна № МА 284/19 від 19.07.2019 року в розмірі 187 343,66 грн. Також позивач повідомив, що ТОВ "МАСТЕР-АВІА" не проти розірвати Договір, але виключно за умови погашення орендарем заборгованості. Копія відповіді надана позивачем та міститься в матеріалах справи.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання щодо здійснення орендних платежів за оренду нерухомого майна та компенсацію за експлуатаційні послуги, за прибирання приміщення, вартість вивозу твердих побутових відходів у вказаних сумах у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась прострочена заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у розмірі 187343,66 грн., яку позивач просив суд стягнути в поданій позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна № МА 284/19 від 19.07.2019 року та/або його окремих положень суду не надано.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що розмір заборгованості з орендної плати за користування орендованим майном, компенсацію експлуатаційних послуг, прибирання приміщення та вартість вивозу твердих побутових відході відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 187 343,66 грн. заборгованості з орендної плати за лютий 2020 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог з посиланням на відсутність підстав для нарахування орендної плати, вартості експлуатаційних послуг, вивозу твердих побутових відходів та прибирання згідно умов Договору, оскільки, як стверджує орендар, він був позбавлений можливості доступу та використання орендованого приміщення зважаючи на неотримання дозволу від Державної митної служби України та Державної прикордонної служби України суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно через обставини, за які орендар не відповідає.

Крім того, обставини, зазначені у нормі ч. 6 ст. 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Відсутність у ч. 6 ст. 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16.

При цьому обставини неможливості отримання відповідачем дозволу від Державної митної служби України та Державної прикордонної служби України не можуть бути розцінені судом як такі, що перебувають цілком поза волею відповідача, оскільки зі змісту наданих відповідей Державної прикордонної служби України встановлено повернення пакету документів орендарю на доопрацювання та без відмови у наданні дозволу, тобто прямо залежать від виконання відповідачем законодавчих вимог, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати в порядку частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Окрім цього судом звертається увага, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто відповідач, здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов`язані із цим ризики, зокрема, наявність реальної можливості виконання умов спірного Договору, а саме щодо здійснення фактичної оплати передбачених умовами правочину платежів в строк, визначений умовами Договору.

Як зазначалось судом вище, статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до приписів ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За умовами пункту 4.3. Договору орендар передає орендодавцю об`єкт оренди в день закінчення строку дії цього Договору або дострокового розірвання Договору. Передача об`єкту оренди оформлюється актом (ами) приймання-передачі № 2, який (кожен з яких) складається у двох примірниках, підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

Судом встановлено, що станом на дату звернення до суду з даною позовною заявою та розгляду справи судом доказів звільнення відповідачем орендованого майна та повернення його позивачеві згідно відповідного акту приймання - передачі у відповідності до умов Договору матеріали справи не містять, тобто спірне приміщення перебувало в користуванні відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно частин 2, 3, 4 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Укладеним між сторонами Договором оренди, а саме п.9.2, сторони узгодили, що кожна зі сторін має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей Договір, шляхом направлення відповідного письмового повідомлення про це іншій стороні. Повідомлення від орендодавця чи орендаря про дострокове розірвання цього Договору повинно бути направлено іншій стороні не пізніше, ніж за 90 календарних днів до настання дати дострокового розірвання цього Договору, якщо інше не передбачено Договором.

В свою чергу матеріали справи не містять доказів досягнення сторонами згоди про розірвання договору за пропозиціями орендаря (відповідача) як з 09.08.2019 року, так і з іншої дати, та відсутні докази звернення сторін до суду з позовом про розірвання Договору оренди.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, за умови відсутності підстав для застосування приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та відсутності впливу факту звернення орендаря з пропозицією про розірвання на наявності заборгованості за Договором та обов`язок з її оплати, за висновками суду підстави для звільнення відповідача як орендаря від оплати передбачених умовами Договору платежів відсутні та, відповідно, викладені у відзиві на позовну заяву заперечення позовних вимог позивача не спростовують.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов`язань у зазначеній сфері визначено статями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

З урахуванням приписів ст.549, ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 ст.546 та ст.547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 11.2. Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі сплати орендної плати, експлуатаційних послуг та інших платежів, передбачених цим Договором та додатками до нього, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на момент прострочення, від суми прострочених платежів за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань щодо сплати орендної плати, експлуатаційних послуг та інших платежів у строки, визначені умовами Договору, позивачем нараховано згідно п.11.2. Договору та пред`явлено до стягнення пеню за період з 06.02.2020 року по 22.10.2020 року включно у розмірі 20 490,11 грн., яку останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

У відповідності до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Окрім того, за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частини 2 статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Аналогічну правову позицію викладено в п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» (далі - Постанова № 14).

Враховуючи вищевикладене, позивачем мало здійснюватись нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення, оскільки передбачене умовам п. 11.2. Договору нарахування пені за кожен день прострочення не відповідає приписам чинного законодавства.

Також суд зазначає, що згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, за висновками суду, положення пункту 11.2. Договору щодо нарахування пені від суми несплачених платежів за кожен день прострочення, без визначення чіткого строку нарахування не дає іншого (більшого) визначення тривалості періоду нарахування пені, ніж передбачений положеннями ст. 232 Господарського кодексу України, а тому нарахування пені за Договором повинно здійснюватись виключно у визначеному господарським законодавством загальному порядку.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розмір пені за порушення строків оплати орендних платежів та вартості експлуатаційних послуг та інших послуг за Договором, перерахований судом у відповідності до вимог цивільного законодавства та положень Договору, в межах визначеного судом періоду (не пізніше 5 числа поточного місяця), приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та враховуючи визначені ч. 6 ст. 232 ГК України обмеження строку нарахування шістьма місяцями, становить 15650,71 грн. пені, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, за порушення строків оплати орендних платежів підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 15650,71 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу ст. ст. 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

При цьому інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних, судом встановлено, що розмір процентів річних перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення, становить 3886,29 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів річних за порушення строків оплати платежів за Договором підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 3886,29 грн. процентів річних.

Також за результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення втрат від інфляції, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення, становить 2817,83 грн., відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору і є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 2817,83 грн. втрат від інфляції підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМ БАР" (бул. Дружби народів, 14/16, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 41046455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-АВІА" (просп. Повітрофлотський 79, м. Київ, 03036, код ЄДРПОУ 37053765) 187 343,66 грн. (сто вісімдесят сім тисяч триста сорок три грн. 66 коп.) основного боргу, 15650,71 грн. (п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят грн. 71 коп.) пені, 3 886,29 грн. (три тисячі вісімсот вісімдесят шість грн. 29 коп.) процентів річних, 2 817,83 грн. (дві тисячі вісімсот сімнадцять грн. 83 коп.) втрат від інфляції та судовий збір у розмірі 3 145,48 (три тисячі сто сорок п`ять грн. 48 коп.).

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 02 березня 2021 року.

Суддя А.М. Селівон