Справа № 420/9973/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (вул. Бабеля,2, м. Одеса, 65005), Державної судової адміністрації України (вул. Липська,18/5,м. Київ,01601), Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна,6, м. Київ,01601), третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (вул. Садова,1-А, м. Одеса, 65123) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому позивач просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням обмежень її розміру, встановленому ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди йому з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року у повному обсязі (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмежень встановлених ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» відповідно до розміру суддівського окладу, визначеного штатним розписом Київського районного суду міста Одеси з урахуванням надбавки за вислугу років, та виплатити недоотриману частину.

Також позивач просив допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць, зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області подати до суду звіт про виконання рішення суду.

Позивач зазначив, що Указом Президента України від 05.12.2000 року №1304/2000 його було призначено на посаду судді Суворовського районного суду м. Одеси строком на п`ять років, та 15.12.2015 року Постановою Верховної Ради України №3218-ІУ було обрано суддею місцевого Суворовського районного суду м.Одеси безстроково. Указом Президента України 09.11.2012 року №634/2012 його переведено на посаду судді Київського районного суду м. Одеси.

Наказом голови Київського районного суду №5-ос від 27.01.2016 року йому встановлено щомісячну доплату з 25.01.2016 року за вислугу років в розмірі 60 відсотків посадового окладу, а наказом від 18.05.2020 року №7-ос, його призначено на адміністративну посаду заступника голови Київського районного суду м.Одеси та встановлено щомісячну доплату у розмірі 5 відсотків від посадового окладу з 18.05.2020 року по 17.05.2023 року.

За період з 01 січня 2020 року до 18 квітня 2020 року йому нарахована суддівська винагорода, для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року, регіонального коефіцієнту 1,25 до базового розміру посадового окладу, у зв`язку із здійсненням правосуддя у суді, що розташований в населеному пункті з кількістю населення понад один мільйон осіб, та доплати за вислугу років в розмірі 60% від посадового окладу судді.

12.03.2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19», якою з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.

18.04.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-IX, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29, якою встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, нараховується, у тому числі суддівська винагорода, у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Позивач вказує, що відповідно з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року він отримував суддівську винагороду з урахуванням вказаних змін, тобто у меншому розмірі.

Разом з тим, статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно- правовими актами.

Відповідно до ч.9 ст.135 вказаного Закону обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі № 4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що: «Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року №Ю-рп/2013, від 8 червня 2016 року №4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року №11-р/2018, від 18 лютого 2020 року №2-р/2020.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Виходячи з наведених вимог процесуального права та враховуючи те, що ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» в частині суддівської винагороди не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, суд до спірних правовідносин застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2СОУГО-19, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», положень частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: - частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами; - абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-ІХ.

Так, вказаним рішенням також було зазначено, що Конституцією України встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, статус суддів (пункт 14 частини першої статті 92); незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (частини перша, друга статті 126); держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (перше речення частини першої, частина друга статті 130).

Відповідно до вказаного Рішення Конституційного Суду України, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №94-ІХ зі змінами, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-ІХ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно п.п.2,3,4,5 наказу Державної судової адміністрації України №82 від 05 квітня 2011 року «Про затвердження Положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України» територіальні управління є територіальними органами ДСА України та їй підпорядковуються. Територіальні управління у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, рішеннями з`їзду суддів України та Ради суддів України, Положенням про ДСА України, наказами ДСА України, рішеннями колегії ДСА України, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням. Основним завданням територіальних управлінь є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів, з метою створення належних умов для їх функціонування, суддів та забезпечення роботи суддівського самоврядування. Територіальні управління відповідно до покладеного на них завдання, зокрема, забезпечують належні умови діяльності місцевих судів.

Позивач вважає, що до належних умов діяльності відноситься також і належне фінансування роботи суддів.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 вважає, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України.

Таке обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв`язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.

Положенням абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення Закону №553 передбачено, що з дня набрання чинності

Законом №553 (18 квітня 2020 року) і до 1 січня 2021 року тимчасово не застосовується частина перша статті 25 Кодексу, згідно з якою „Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Верховний Суд вважає, що вказане положення Закону №553 суперечить частинам першій, другій статті 129-1 Конституції України.

Позивач вважає, що нараховуючи та виплачуючи йому суддівську винагороду із застосуванням ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв з порушенням вимог ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення його, як позивача прав та гарантій незалежності судді.

З огляду на наведене з метою ефективного захисту та відновлення його прав порушених прав позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 07.10.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 02.11.2020 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 14.12.2020 року залучені у якості співвідповідачів по справі Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України. Повідомлені учасники справи, що розгляд адміністративної справи починається спочатку. Вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 11.02.2021 року витребувані докази по справі, провадження по справі зупинено.

Ухвалою суду від 18.02.2021 року провадження по справі поновлено.

Представник відповідача ТУ ДСА надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що позовна заява обґрунтована тим, що Територіальним управлінням нараховано позивачу суддівську винагороду із застосуванням обмеження, встановленого Законом України "Про внесення змін до Закону України від 13.04.2020 №553-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік", що на думку позивача не відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача стверджує, що ТУ ДСА як розпорядник коштів нижчого рівня не мало правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону №553-ІХ). ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів.

Абзац перший ч.1 ст. 48 Бюджетного кодексу України визначає, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

Згідно з ч.4 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються

Положеннями ч.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.

Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 на всій території України з 12.03.2020 року встановлено карантин, а з 18.04.2020 року набрав чинності Закон України від 13.04.2020 року №553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", яким було встановлені обмеження, крім іншого, на суддівську винагороду, яка повинна нараховуватися у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, тобто нарахована судівська винагорода обмежена максимальним розміром 47 230 грн на місяць.

Конституційним Судом України 28.08.2020 ухвалено рішення №10-р/2020 та визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин 1.3 ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11. 2019 року №294-ІХ зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року №553-ІХ.

Проте ч.2 ст.152 Конституції України, ч.1 ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України", передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України у рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 не визначив будь-яких особливостей застосування чи виконання свого рішення.

За змістом ст. 152 Конституції України (а також рішень Конституційного Суду України від 24.12.1997 №8-зп, від 08.12.2004 №2222-ІV) рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

Таким чином, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України положення ч.1,3 ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону №553-ІХ) на майбутнє, проте фактично визнав їх чинність до ухвалення ним рішення.

Отже, дія ч.1,3 ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" втратила чинність 28.08.2020, а у період з 18.04.2020 до 28.08.2020 норми Закону були чинними і на підставі них Територіальним управлінням здійснювалось нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди.

За таких обставин, рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 на спірні правовідносини з 18.04.2020 до 28.08.2020 не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення.

Така позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 23.01.2019 у справі № 820/2462/17, в постановах від 25.07.2019 у справі №804/3790/17, від 23.12.2019 у справі № 814/1274/17.

З зв`язку з рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 починаючи з 28.08.2020 року виплата суддівської винагороди позивачу здійснюється Територіальним управлінням у повному обсязі, відповідно до статті 135 Закону.

Представник ТУ ДСА стверджує, що прийняття рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 не є підставою для нарахування та виплати позивачу недорахованої суддівської винагороди відповідно до ст. 135 Закону з 18.04.2020 до 28.08.2020, так як зазначене рішення не поширюється на правовідносини, що виникли до дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

ТУ ДСА не допустило протиправних дій, діяло на підставі та в межах, передбачених Конституцією України, Бюджетним кодексом України та законами України.

Представник вказує, що ТУ ДСА не наділено правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати нарахування та виплату суддівської винагороди з 18 квітня без обмежень, встановлених статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону №55З-IX).

Таким чином, Територіальне управління в період з 18.04.2020 року здійснювало нарахування та виплату суддівської винагороди відповідно до норм чинного законодавства, що діяло на момент спірних правовідносин.

Також представник ТУ ДСА зауважив, що порядок виконання рішень про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року №4901-УІ та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

Наказом Державної судової адміністрації України від 07.02.2020 року №58 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» затверджено паспорт бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», відповідальним виконавцем якої є Державна судова адміністрація України.

У постанові КАС ВС від 18.06.2019 року по справі №826/721/16 зазначено, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів здійснюється Державною судовою адміністрацією України.

Представник ДСАУ подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що відповідно до ч.1ст. 130 Конституції України, ч.1 ст. 146 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі Закон №1402-VІІІ) держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Положеннями частини другої статті 4 Бюджетного кодексу України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України. Пунктом 2 ч.1 ст. 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип збалансованості Державного бюджету України, відповідно до якого повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період. Положеннями статей 148, 149 Закону визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, в межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Представник вказує, що ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, встановлених ст. 152 зазначеного Закону (ч.1 ст. 151 Закону №1402-VІІІ).

Відповідно до статті 148 Закону №1402-VІІІ ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів.

У Рішенні від 27.11.2008 №26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету Конституційний Суд України зазначив, що положення частини третьої статті 95 Конституції України стосовно прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв`язку з положеннями частини другої цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19 на всій території України з 12.03.2020 року встановлено карантин.

Верховною Радою України 13.04.2020 прийнято Закон України №553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", який набрав чинності 18.04.2020, та яким встановлені обмеження щодо нарахування, зокрема, суддівської винагороди максимальним розміром 47 230 грн на місяць (нарахування у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року).

Отже, ТУ ДСА в Одеській області як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підставдля виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону №553-ІХ).

Конституційним Судом України 28.08.2020 ухвалено рішення №10-р/2020, яким визнано є неконституційними вищезазначене положення ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".

Представник ДСАУ, як і представник ТУ ДСА, з посиланням на положення ч.2 ст.152 Конституції України, ч.1 ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 №8-зп, від 30.09.2010 № 20-рп/20Ю Конституційний Суд України, вказує, що рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

Отже, у період з 18.04.2020 до 28.08.2020 положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ) були чинними і на підставі них здійснювалось нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди.

Представник відповідача ДКСУ відзив на позов не надав.

Представник третьої особи ГУ ДКС пояснень до суду не надав.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 Указом Президента України від 05.12.2000 року №1304/2000 призначений на посаду судді Суворовського районного суду м. Одеси строком на п`ять років, та 15.12.2015 року Постановою Верховної Ради України №3218-ІУ було обрано суддею місцевого Суворовського районного суду м.Одеси безстроково. Указом Президента України 09.11.2012 року №634/2012 його переведено на посаду судді Київського районного суду м. Одеси

Наказом голови Київського районного суду №5-ос від 27.01.2016 року йому встановлено щомісячну доплату з 25.01.2016 року за вислугу років в розмірі 60 відсотків посадового окладу, а наказом від 18.05.2020 року №7-ос, позивача призначено на адміністративну посаду заступника голови Київського районного суду м.Одеси та встановлено щомісячну доплату у розмірі 5 відсотків від посадового окладу з 18.05.2020 року по 17.05.2023 року.

За період з 01 січня 2020 року до 18 квітня 2020 року йому була нарахована та виплачена судівська винагорода у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За період з 01 січня 2020 року до 18 квітня 2020 року йому нарахована суддівська винагорода, для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад виходячи з 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року, регіонального коефіцієнту 1,25 до базового розміру посадового окладу, у зв`язку із здійсненням правосуддя у суді, що розташований в населеному пункті з кількістю населення понад один мільйон осіб, та доплати за адміністративну посаду та вислугу років в розмірі 60% від посадового окладу судді.

12.03.2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19», якою з 12.03.2020 року на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.

18.04.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-IX, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29, 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-IX, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29 наступного змісту: Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)».

У зв`язку з прийняттям вказаного Закону позивачу з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року нараховувалась суддівська винагорода з урахуванням вказаних змін у меншому розмірі, тобто у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», положень частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: - частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-ІХ зі змінами; - абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-ЇХ.

У рішенні Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 зазначено, що Конституцією України встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, статус суддів (пункт 14 частини першої статті 92); незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (частини перша, друга статті 126); держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (перше речення частини першої, частина друга статті 130).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року №294-ІХ зі змінами, Закону України №553-ІХ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

З прийняттям Конституційним Судом України рішення від 28.08.2020 року позивачу суддівська винагорода нараховується та виплачується без обмежень у відповідності до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Проте позивач вважаючи протиправними дії ТУ ДСА щодо нарахування йому суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року з обмеженнями встановленими Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11. 2019 року №294-ІХ зі змінами, Закону України №553-ІХ, звернувся до суду з даним позовом.

Встановлені обставини по справі визнаються учасниками справи та в силу ч.1 ст.78 КАС України не підлягають доказуванню.

У рішенні Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 зазначено, що відповідно до ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

У пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст.6, ч.2 ст.19, ст.130 Конституції України.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується статтями 8 та 55,124 Конституції України.

Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України (ст.126).

Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Отже, обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.

Конституційний Суд України вважає, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України.

Таке обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв`язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.

Таким чином, Конституційний Суд України у рішенні від 28.08.2020р №10-р/2020 дійшов правового висновку, що обмеження судівської винагоди можливо лише за умови воєнного чи надзвичайного стану, але при цьому втрачені, у зв`язку з цим кошти, підлягають компенсуванню відповідними виплатами.

Між тим, позивачу були встановлені обмеження суддівської винагороди на у зв`язку з вказаними обставинами (воєнний чи надзвичайний стан).

Отже, зазначений Закон України №553-ІХ від 13.04.2020 року про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» щодо зменшення розміру виплати суддівської винагороди не відповідає нормам Конституції України, а тому не може бути застосований до визначення розміру виплати суддівської винагороди.