ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/19512/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Магнат" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Магнат" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 30.09.2019 № 000288509, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення посилаючись на порушення позивачем статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР, оскільки ТОВ «Фінансова компанія Магнат» не належить до уповноважених банків або їх агентів, тому не підпадає під сферу дії цієї правової норми та відповідно не міг допустити її порушення. З огляду на зазначене позивач стверджує, що до нього не може бути застосована відповідальність передбачена статтею 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на приписи Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547 та наводить правову позицію щодо необхідності використання фінансовою установою РРО.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Позивачем, було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а викладені у апеляційній скарзі доводи - такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Разом з цим, позивач стверджує, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору було правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

З огляду на викладені у відзиві обставини, позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п`ятнадцяти днів.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.04.2019 Національним банком України надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Магнат» генеральну ліцензію № 11 на здійснення валютних операцій, відповідно до якої позивач має право здійснювати, як не банківська фінансова установа, оператор поштового зв`язку торгівлю валютними цінностями в готівковій формі.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 11.09.2019 № 127 проведено фактичну перевірку ТОВ «ФК «Магнат», за місцем фактичного провадження, з 11.09.2019 року тривалістю 10 (десять) діб.

За наслідком здійснення фактичної перевірки складено акт (довідка) перевірки за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимоги з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 13.09.2019 року №12/23/23/05/39307260 (від 24.09.2019 року №0163/26/15/05) (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено не відповідність готівкових коштів в іноземній валюті на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту у розмірі 26 грн.

За наведених обставин, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем положень пункту 7 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР.

На підставі наведеного ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.2019 року №0288509, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Магнат» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені у розмірі 130 грн.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що санкції встановлені пунктом 4 частини 1 статті 18 Закону №265/95-ВР не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки позивач не є уповноваженим банком чи суб`єктом господарювання, який здійснює свою діяльність на підставі агентської угоди з уповноваженим банкам.

З огляду на зазначене, Окружний адміністративний суд міста Києва визнав обґрунтованими доводи позивача, про те що оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача є протиправним, а отже підлягає скасуванню.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п. 7 частини 1 статті 4 Закону №265/95-ВР уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов`язані, зокрема, забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту.

З аналізу приписів вказаної статті вбачається, що дана стаття визначає обов`язки уповноважених банків, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єктів господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

Виходячи із визначень, зазначених у статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», уповноважений банк - банк, зареєстрований на території України, який має ліцензію Національного банку України на проведення валютних операцій і здійснює валютний контроль за операціями суб`єктів господарювання, що проводять операції з купівлі-продажу іноземної валюти на підставі агентських угод з цим банком.

Фіскальний звіт - це документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що застосовується для реєстрації операцій з купівлі - продажу іноземної валюти, який містить дані про виконані операції з початку робочої зміни касира.

Частиною 2 статті 8 Закону №265/95-ВР встановлено, що форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, встановлюються Національним банком України за погодженням з органом доходів і зборів.

Так, згідно статей 5, 6, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а також статей 7, 44 Закону України "Про Національний банк України", з метою приведення у відповідність до чинного законодавства, уникнення множинності та вдосконалення нормативно-правових актів Національного банку України з питань забезпечення ефективної роботи уповноважених банків та уповноважених фінансових установ під час здійснення валютно-обмінних операцій на готівковому сегменті міжбанківського валютного ринку України Правління Національного банку України Постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 року №502, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.01.2003 року за №21/7342 постановлено затвердити Інструкцію про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, яка встановлює порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України для уповноважених банків (далі - банк), а також для уповноважених фінансових установ та національного оператора поштового зв`язку (далі - фінансова установа), їх кас, пунктів обміну іноземної валюти та пунктів обміну іноземної валюти, що відкриваються банком, фінансовою установою на підставі укладених агентських договорів з юридичною особою - резидентом (далі - Інструкція №502).

Положеннями пункту 2 розділу II Інструкції №502 визначено, що банк, фінансова установа під час здійснення валютно-обмінних операцій мають забезпечувати: документальне оформлення проведених валютно-обмінних операцій; своєчасне відображення валютно-обмінних операцій у бухгалтерському обліку; належний внутрішній контроль за валютно-обмінними операціями; створення безпечних умов для роботи з готівкою та її зберігання.

Банк, фінансова установа зобов`язані забезпечити наявність програмних комплексів, функціональні можливості яких забезпечують здійснення контролю за обсягами проведення валютно-обмінних операцій у межах банку - юридичної особи, фінансової установи (п. 3 розділу II Інструкції №502).

В силу пункту 10 розділу II Інструкції №502 банк, фінансова установа зобов`язані встановити максимальну суму залишків іноземної валюти та гривень у касах відокремленого підрозділу фінансової установи, пункту обміну валюти банку, фінансової установи в неробочий час в обсязі, що має забезпечити їх роботу протягом робочого дня. Залишки валютних цінностей можуть перевищувати встановлену максимальну суму у вихідні й святкові дні.

У касі відокремленого підрозділу фінансової установи, пункті обміну валюти банку, фінансової установи в наявності має бути копія наказу (витягу з наказу), іншого документа фінансової установи, банку, згідно з яким для цього відокремленого підрозділу, пункту обміну валюти була встановлена максимальна сума залишків готівкової іноземної валюти.

Залишки валютних цінностей, що перевищують установлену максимальну суму в робочий день, підлягають інкасації в цей день, а у вихідні й святкові дні - не пізніше наступного робочого дня банку, фінансової установи.

Якщо пункти обміну валюти працюють цілодобово, то закінченням робочого дня вважається початок операційного (робочого) дня банку, фінансової установи.

З вищенаведених положень законодавства слідує, що уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов`язані, серед іншого, забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту.

Разом з цим, пункт 4 частини 1 статті 18 Закону №265/95-ВР визначає, що у разі порушення встановленого цим Законом порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, до уповноважених банків та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах - п`ятикратного розміру суми, на яку виявлено незбіг, - у разі перевищення суми готівкових коштів або іноземної валюти на місці проведення операцій над сумою коштів, яка зазначена у фіскальному звіті.

Отже, зазначені фінансові санкції застосовуються виключно до уповноважених банків та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13 червня 2018 року у справі № 826/15581/16, в постанові від 16 липня 2020 року у справі № 826/9164/17.

Як було встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Магнат» здійснює валютні операції, на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 04.04.2019 року №11, виданої Національним банком України.

Згідно приписів статті 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» небанківська фінансова установа це фінансова установа, крім банку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не є уповноваженим банком, що здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також не є суб`єктом господарювання, який здійснює ці операції на підставі агентської угоди з уповноваженим банком, а діє на підставі Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, підстави для притягнення його до відповідальності за порушення пункту 7 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відсутні.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність прийнятого Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві податкового повідомлення-рішення № 000288509 (форма "С") від 30.09.2019 року.

Посилання апелянта на приписи Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року №547, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки контролюючим органом встановлені порушення, відповідальність за які несуть уповноважені банків та їх агенти.

При цьому, інші доводи апелянта не стосуються спірних правовідносин, а тому колегія суддів не бере до уваги наведену контролюючим органом судову практику.

Враховуючи викладене та доводи, зазначені апелянтом в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи податкового органу не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді : О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович