ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"16" лютого 2021 р.Справа № 916/1572/17
За заявою боржника: товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова Компанія-Гарант, м.Одеса
про визнання банкрутом
Суддя Лепеха Г.А.
Представники:
ТОВ "Агроком"- Авраменко О.А.
ліквідатор - арбітражний керуючий Дарієнко В. Д.
Суть спору: про визнання банкрутом.
Постановою господарського суду Одеської області від 01.08.2017 товариство з обмеженою відповідальністю „Лізингова Компанія-Гарант визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.
Ухвалою господарського суду від 23.10.2018 призначено ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова Компанія-Гарант арбітражного керуючого Дарієнка В. Д.
Ухвалою господарського суду від 22.10.2019 задоволено частково заяву ліквідатора про витребування майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова Компанія-Гарант з незаконного володіння та витребувано із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Агроком належне Товариству з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія-ГАРАНТ на праві власності рухоме майно - обладнання для масложиркомбіната.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 ухвалу господарського суду Одеської області від 22.10.2019 по справі 916/1572/17 залишено без змін та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" без задоволення.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.07.2020 задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком", ухвалу господарського суду Одеської області від 22.10.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі №916/1572/17 в частині розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова Компанія "Гарант" - арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" рухомого майна скасовано, в цій частині справу №916/1572/17 направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
29.09.2020 ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова Компанія-Гарант арбітражним керуючим Дарієнком В. Д. подано до суду уточнену заяву, в якій просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.11.2011, укладений між ТОВ „Лізингова Компанія-Гарант і ТОВ Агроком та договір купівлі-продажу від 18.01.2016, укладений між ТОВ Агроком і ТОВ ТД Бетонекс-Буд, а також витребувати майно (обладнання для масложирокомбіната) із чужого незаконного володіння.
В обґрунтування своєї заяви ліквідатор посилається, на те що майно боржника (обладнання для масложирокомбіната) є забезпеченим (заставний кредитор ПАТ „Мегабанк) та вибуло з володіння ТОВ „Лізингова Компанія-Гарант без погодження банку.
ТОВ Агроком заперечує щодо задоволення заяви ліквідатора ТОВ „Лізингова Компанія-Гарант в повному обсязі, а також просить суд застосувати строки позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, судом встановлено.
На підставі договору 1/01-08 від 05.02.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія-ГАРАНТ набуло право власності на обладнання для масложирокомбіната, з метою передачі його у користування третій стороні ТОВ У.Р.БСТРК а саме:
-прес остаточного віджиму маслових культур А9МПШ 20-2, 2008 р.в. 1 шт.;
-жаровня Ж-60/4, 2008 р.в., 1 шт.,
-котел Е1/9, 2008 р.в., 1 шт.;
-котел Е1/9, 2008 р.в., 1 шт.;
-фільтр ФР-50, 2008 р.в., 1 шт.;
-машина насіннявієчна МГС, 2008 р.в., 1 шт.;
-семенорушка А9-МИР-100, 2008 р.в., 1 шт.;
-вальцевий станок ВС-4, 2008 р.в., 1 шт.;
-прес остаточного віджиму маслових культур А9-МПШ 20-2, 2008 р.в., заводський номер 27, інвентарний номер 0002,1 шт.,
-вертикальний транспортер Норія (елеватор ковшовий) ТВ-15, 2008 р.в., заводський номер 4, інвентарний номер 0013,1 шт.;
-очисна машина АВС-100, 2008 р.в., заводський номер 3, інвентарний номер 0018,
1 шт.;
- прес остаточного віджиму маслових культур А9-МПШ 20-2, 2008 р.в., заводський номер ЗО, інвентарний номер 0003,1 шт.;
-прес остаточного віджиму маслових культур А9-МПШ 20-2, 2008 р.в., заводський номер 31, інвентарний номер 0004, 1 шт.;
-прес остаточного віджиму маслових культур А9-МПШ 20-2, 2008 р.в., заводський номер 32, інвентарний номер 0005,1 шт.;
-жаровня Ж- 60/4, 2008 р.в., заводський номер 4, інвентарний номер 0008,1 шт.;
-жаровня Ж- 60/4, 2008 р.в., заводський номер 5, інвентарний номер 0009,1 шт.;
-жаровня Ж- 60/4, 2008 р.в., заводський номер 6, інвентарний номер 0010,1 шт.;
-очисна машина АВС-100, 2008 р.в., заводський номер 4, інвентарний номер 0019,
1 шт.;
-транспортер шнековий Д-300, 2008 р.в., заводський номер 2, інвентарний номер 0020, 50 м.;
-вертикальний транспортер Норія (елеватор ковшовий) ТВ-15, 2008 р.в., заводський номер 2, інвентарний номер 0014,1 шт.;
-вертикальний транспортер Норія (елеватор ковшовий) ТВ-15, 2008 р.в., заводський номер 3, інвентарний номер 0015,1 шт.;
-вертикальний транспортер Норія (елеватор ковшовий) ТВ-15, 2008 р.в., заводський номер 5, інвентарний номер 0016,1 шт.;
-вертикальний транспортер Норія (елеватор ковшовий) ТВ-15, 2008 р.в., заводський номер 6, інвентарний номер 0017,1 шт.
-прес остаточного віджиму маслових культур А9-МПШ 20-2, 2008 р.в., інвентарний номер 0006, 1 шт.;
-фільтр ФР-50, 2008 р.в., інвентарний номер 0022, 1 шт.;
-ваги автомобільні ВА-60, 2008 р.в., інвентарний номер 0026,1 шт.;
- електрообладнання, 2008 р.в., інвентарний номер 0027,1 шт.
Перелічене обладнання для масложиркомбіната було відвантажене на територію майнового комплексу за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вулиця Гагаріна, будинок 68 та який складається з нежитлових будівель з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 619,0 кв.м. Нежитлові будівлі частини 1 майнового комплексу на той час належали на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю У.Р.БСТРК.
Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю „Лізингова Компанія-Гарант 08.02.2008р. уклало з Публічним акціонерним товариством „Мегабанк кредитний договір № 95-3-09/2, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Лізингова Компанія-Гарант є позичальником, а Публічне акціонерне товариство „Мегабанк кредитодавцем.
Відповідно до пункту 1.1. договору № 95-3-09/2 від 08.02.2008р. кредитодавець надає грошові кошти (відкриває не відновлювальну кредитну лінію) Позичальнику в розмірі 3 166 350,00 грн. в строк з 08.02.2008 року до 07.08.2011 року на придбання маслопереробного обладнання, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити 17% річних.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 95-3-09/2 від 08.02.2008р. між сторонами було укладено договори застави рухомого майна (маслопереробного обладнання) від 29.02.2008р., 09.04.2008р, 05.06.2008р., 26.11.2008р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2017р. визнано вимоги Публічного акціонерного товариства „Мегабанк до товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова Компанія-Гарант в сумі 18 950 030,26 грн.
Відповідно до заяви Публічного акціонерного товариства „Мегабанк про визнання кредитором у справі про банкрутство та включення до реєстру вимог кредиторів вимоги Банку, які забезпечені заставою майна боржника, становлять 17 492 266,18 грн.
Ліквідатором окремо внесено зазначені вимоги до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, а також відомості про майно боржника, яке є предметом застави.
Так, все рухоме майно (маслопереробне обладнання), яке належить ТОВ „Лізингова Компанія-Гарант та знаходиться в заставі АТ „Мегабанк, перебуває за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Гагаріна, буд. 68 .
Однак, рішенням загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю У.Р.БСТРК від 17.12.2010р. було затверджено питання щодо продажу нежитлової будівлі: частина 1 майнового комплексу, що розташований за адресою: м. Ананьїв, Ананьївського району, вул. Гагаріна, 68.
Так, на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.2010р., укладеного між ТОВ У.Р.БСТРК та ТОВ Агроком, вказане майно передано ТОВ Агроком.
Відповідно доказів, які містять матеріали справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 02.12.2014 р. у справі № 916/805/13 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю У.Р.БСТРК від 17.12.2010р., оформлене протоколом №11, на підставі якого саме й було укладено договір купівлі-продажу від 24.12.2010р. між ТОВ У.Р.БСТРК та ТОВ Агроком.
Таким чином, оскільки за рішенням суду визнано недійсним рішення загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю У.Р.БСТРК від 17.12.2010р., оформлене протоколом № 11, то договір купівлі-продажу від 24.12.2010р. між ТОВ У.Р.БСТРК та ТОВ Агроком є нікчемним.
На підставі викладених обставин, судом зроблено висновок щодо знаходження рухомого майна (обладнання для масложиркомбіната) за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Гагаріна, буд. 68 використання його ТОВ Агроком без законних на то підстав.
Однак, при касаційному розгляді даної заяви було встановлено, що за результатами проведення прилюдних торгів ліквідатором ТОВ „Лізингова Компанія-Гарант арбітражним керуючим Дворніченком О.О. (на підставі постанови господарського суду Одеської області від 03.11.2011 по справі № 7/17-4100-2011) укладено з ТОВ Агроком договір від 30.11.2011 купівлі-продажу вказаного обладнання боржника вартістю 420144 грн. Так, майно боржника ТОВ „Лізингова Компанія-Гарант на підставі вказаного договору від 30.11.2011 за результатами прилюдних торгів перейшло у власність ТОВ Агроком.
В подальшому, обладнання, що є предметом спору, перейшло у власність ТОВ ТД Бетонекс-Буд на підставі договору купівлі-продажу від 18.01.2016, укладеного між ТОВ Агроком та ТОВ ТД Бетонекс-Буд.
У своїй заяві ліквідатор посилається на укладення ТОВ „Лізингова Компанія-Гарант договору щодо продажу майна від 30.11.2011 без згоди заставодержателя.
Відповідно до ч.2 ст.586 Цивільного кодексу України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також, за змістом ст. 17 Закону України Про заставу заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.
Поряд з цим, стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає право арбітражного керуючого або кредитора звертатися у межах провадження у справі про банкрутство з заявою про визнання недійсними господарським судом правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам.
За змістом ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Так, справу про банкрутство ТОВ „Лізингова Компанія-Гарант відкрито ухвалою господарського суду від 18.07.2017.
Заява ліквідатора про витребування майна ТОВ „Лізингова Компанія-Гарант з чужого незаконного володіння та уточнення до неї надійшли до господарського суду 05.03.2019 та 29.09.2020 відповідно.
Оскаржуваний правочин вчинений боржником в особі ліквідатора ТОВ „Лізингова Компанія-Гарант арбітражного керуючого Дворніченка О.О. укладено 30.11.2011, тобто в строк значно більший ніж це передбачає ст. 42 Кодексу.
Таким чином, ліквідатор вправі був звернутись до суду з відповідною заявою за умови укладання боржником оскаржуваного правочину у строк з 18.07.2014.
Згідно ч. ч. 3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, договір купівлі-продажу від 30.11.2011 не відповідає вимогам закону, однак, позовні вимоги про визнання його недійсним та застосування наслідків його недійсності задоволенню не підлягають, так як заявлені з порушенням строку позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.11.2011, укладеного між ТОВ „Лізингова Компанія-Гарант і ТОВ Агроком та договору купівлі-продажу від 18.01.2016, укладеного між ТОВ Агроком і ТОВ ТД Бетонекс-Буд, а також про витребування майна (обладнання для масложирокомбіната) із чужого незаконного володіння.
Керуючись ст.ст. 7, 42, 61, Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 73, 86, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У Х В А Л И В:
1. В задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.11.2011, укладеного між ТОВ „Лізингова Компанія-Гарант і ТОВ Агроком та договору купівлі-продажу від 18.01.2016, укладеного між ТОВ Агроком і ТОВ ТД Бетонекс-Буд, а також про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовити.
Повний текст ухвали складено та підписано 16.02.2021.
Ухвала набирає законної сили в порядку ч.4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у відповідності до ст.ст. 254, 255 ГПК України .
Суддя Г.А. Лепеха
