БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
10.02.2021
Справа № 497/670/2020
Провадження № 2/497/17/2021
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМУКРАЇНИ
заочне
10.02.2021 року Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Кравцової А.В.,
секретар судового засідання Бекметова Х.В.,
розглянувши завідсутністю сторінзаочно увідкритомусудовомузасіданні взалісудув м.Болградцивільнусправуза позовомОСОБА_1 до СВК "Криничне" про стягнення заробітної плати і розірвання договору оренди,
ВСТАНОВИВ:
07.12.2020 року позивач звернувся до суду з вищевказаним уточненим позовом, яким просить:
- розірвати договори оренди землі укладені між ним та СВК "Криничне" 16 квітня 2015 року стосовно земельних ділянок: з кадастровим номером 5121484700:01:005:0735, розміром 1,08га, та з кадастровим номером 5121484700:01:003:1470 розміром 1,23 га,
- стягнути неотриману орендну плату за 2018 рік в розмірі 1800грн. і за 2019 рік в розмірі 1800грн., а всього, разом, в сумі - 3600грн.;
- стягнути з відповідача на його користь невиплачену йому заробітну плату в розмірі 41836грн. за 2018-2019 рік,
- та стягнути понесені ним судові витрати, а також витрати, що пов`язані з отриманням ним правової допомоги в розмірі 1000грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він з 1993 року працював в СВК «Криничне» (на той момент КСП «Криничне») на посаді бригадира тракторної бригади №2 СВК «Криничне», 16.12.2019 року його було звільнено за власним бажанням, але при звільненні йому не було надано розрахунку по його заробітній платі, яка не виплачена йому до теперішнього часу. За його підрахунками, заборгованість відповідача перед ним за заробітною платою складає 30000грн.
Крім того, стверджує позивач, 16 квітня 2015 року між ним та СВК «Криничне» були укладені договори оренди землі, згідно яких він передав в оренду СВК «Криничне» дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 5121484700:01:005:0735 розміром 1,08га, та 5121484700:01:003:1470 розміром 1,23га; за умовами цього договору, за користування землею відповідач мав сплачувати орендну плату у сумі не менш 3 % від нормативно-грошової оцінки, проте за 2019 рік відповідач не доплатив ще 300кг кукурудзи в якості натуроплати за оренду - лише обіцяв. Отже, відповідач не виконав умови договору з виплати орендної плати за землю, за взаємною згодою розірвати договір не погоджується, тому він, позивач, змушений звернутись до суду з вимогою про розірвання договору оренди. Проте, зазначає позивач, він не може надати суду копію договору, який він укладав з СВК «Криничне», оскільки не може його отримати у відповідача точно лише знає, що його дія має вже сплинути. Також, стверджує позивач, він має у власності майновий пай - частку у майні СВК "Криничне" - в розмірі 5009грн. - що підтверджується майновим сертифікатом.
Сторони у судове засідання не з`явилися, позивач надав суду заяву про розгляд позову за його відсутністю, не заперечуючи проти заочного розгляду справи, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач - представник відповідача, був повідомленийналежним чином про час та місце судового засідання, будь-яких пояснень, заперечень та жодних доказів на спростування позову суду не надав, тому суд обґрунтовано ухвалив справу розглянути заочно.
Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що справа підлягає заочному розгляду, а позовні вимоги - задоволенню за наступних підстав.
Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, щокожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона має довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, що надані учасниками справи або витребувані судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи справу по суті, суд виходить з того, щоКонституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у ст.43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Щодо стягнення заборгованості по заробітній платні.
Будь-який трудовий договір між працівником та роботодавцем передбачає, що працівник виконує певну роботу, яка визначена цим договором, а роботодавець забезпечує йому умови праці, необхідні для виконання роботи, та виплачує заробітну плату, розмір якої визначається угодою сторін (ст. 21 КЗпП України). Однак така угода обмежується державою в частині нижньої межі оплати праці - адже чинне законодавство не допускає (навіть за взаємною згодою працівника та роботодавця) можливості встановлення оплати праці нижче мінімального розміру заробітної плати. Законодавчо встановлення розміру мінімальної заробітної плати є важливим дійовим методом державного регулювання заробітної плати, що забезпечує її мінімально прийнятну величину та служить базою для оплати праці найменш кваліфікованого працівника. Розмір встановленого державою МЗП залежить від рівня добробуту суспільства та здійснюваної соціальної політики.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.40 Бюджетного кодексу України, розмір МЗП визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Офіційне визначення терміну «мінімальна заробітна плата» в Україні законодавчо закріплене у ст.95 КЗпП та ст.3 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. №108/95-ВР.
Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про оплату праці», мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах, та є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
Стаття 3-1 Закону України «Про оплату праці» передбачає, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров`я, за роботу в нічний та надурочний час, роз`їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. Проте, в разі, якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.
Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами. Місячна МЗП прив`язана до фіксованої кількості робочих годин і розраховується за роботу в нормальних умовах при виконанні встановленої норми праці. Відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
При відрядній оплаті праці згідно зі ст.90 КЗпП розцінки визначаються виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу). Відрядна розцінка визначається шляхом ділення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на погодинну (денну) норму виробітку. Відрядна розцінка може бути визначена також шляхом множення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на встановлену норму часу в годинах або днях.
На підприємствах для працівників, які працюють з місячними окладами, має дотримуватися як мінімальна державна гарантія мінімальна місячна заробітна плата, а для працівників з погодинною оплатою (годинними тарифними ставками) мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі.
В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема за час простою.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки колгоспника УКР №2473788/2737, ОСОБА_1 у 1981 році був прийнятий у члени колгоспу «Правда» Болградського району, періодично звільнявся через реорганізацію колгоспу, в останнє - у 2019р. через реорганізацію: КСП «Криничне» було реорганізоване у СВК «Криничне» (протокол №46 від 16.12.2019 року, а.с.7-9).
Як вбачається з довідки, виданої головою правління СВК «Криничне» Самунжи А.Г., яка була надана суду безпосередньо, заборгованість за заробітною платою ОСОБА_1 становить 31942,50грн., ця заборгованість склалася через важкий фінансовий стан господарства у 2018-2019 роках через неврожаї (а.с.47), тобто відповідач фактично визнає вимоги ОСОБА_1 в частині наявності заборгованості з заробітної платі, тому суд дійшов висновку, що ця заборгованість у зазначеному відповідачем розмірі підлягає стягненню з відповідача - тобто, сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, яку зазначив позивач у своїй заяві про уточнення позовних вимог, а саме, - 31942,50грн., оскільки саме ця сума підтверджується належним доказом; розмір заборгованості в сумі 41836грн., що зазначений позивачем в уточнених позовних вимогах - не підтверджується доказами і на твердження самого позивача - отримана ним була усно.
Щодо розірвання договорів оренди землі та стягнення орендної плати.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок загальною площею 2,31га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номери яких: №5121484700:01:005:0735 та 5121484700:01:003:1470, і які розташовані на території Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області, - що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку (ЯА №364086), який був виданий на підставі розпорядження Болградської районної державної адміністрації №378 від 08.06.2005 року (а.с. 11).
16 квітня 2015 року, на твердження позивача ОСОБА_1 , між ним, як орендодавцем та відповідачем Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Криничне» в особі голови ОСОБА_2 , як орендарем, було укладено договори оренди землі, оригінали, яких він у відповідача не отримав.
Представником відповідача надана суду довідка, що ОСОБА_1 була отримана орендна плата за оренду земельних ділянок в грошовому вираженні і становить 1136,50 грн., але не зазначено за який рік та на підставі якого з договорів оренди, тому суд не може чизнати цей доказ як належний і брати до уваги (а.с.46).
Відповідно до п.70.1ст.70 Податкового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків. Згідно з п. 4 розділу ІV Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 року №822, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2017 за №1306/31174, - Державний реєстр формується з інформації, що надходить від територіальних органів ДФС та від інших державних органів відповідно до законодавства.
Згідно довідки заступника начальника ГУДПС в Одеській області, Державний реєстр фізичних осіб - платників податків містить відомості про суми виплачених доходів та утримання податків стосовно гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), - який отримав від СВК "Криничне" наступні доходи: 2018 рік - дохід у виді надання майна земельної частки(паю) в лізинг, оренду або суборенду (ознака доходу 106) - 2652,44грн., дохід у виді заробітної плати (ознаки доходу 101 ) - 63143,26грн.; 2019 рік - дохід у виді надання майна земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду (ознака доходу 106) - 1136,50грн., дохід у виді заробітної плати (ознаки доходу 101 ) - 55127,6 грн.
Тому твердження позивача про наявність в нього договірних відносин з відповідачем суд вважає доведеними, а вимога позову щодо розірвання цього договору - обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки вбачається, що він отримав орендної плати у 2019 році менше, ніж у 2018р. - на 1515,94грн., і в ході розгляду даної судової справи ця заборгованість не усунута відповідачем і перейшла у невиплату за 2020рік.
Відповідно до ч.1ст.16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, передбачених ч.2ст.16 ЦК України, - є припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Ст.ст.319 і 321 ЦК України регламентовано, щовласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти будь-які дії щодо свого майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно дост.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно дост.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положеньст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.2ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.783 ЦК Українинаймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.
Згідно з ч.1ст.24 Закону України «Про оренду землі»,орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
Нормамист.25 Закону України «Про оренду землі»визначено, що орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем. Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
Відповідно до ч. 3ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом, а згідно з ч.1ст.32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24 і 25 цьогоЗакону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом України та іншими законами України.
Дослідивши надані позивачем докази та оцінивши їх, враховуючи вищезазначені норми законодавства, суд приходить до висновку про те, що між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, умови виконання якого відповідач порушив, оскільки за 2018 та 2019 року не сплатив орендну плату позивачу у розмірі по 6600,00 грн. з урахуванням грошової оцінки земельної ділянки, а також вчасно не надав позивачу орендну плату у натуральній формі, шляхом надання пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшника, цукру, тюків соломи, проведення оранки, одноразового надання транспортних послуг.
Відповідач не довів суду факту сплати орендної плати позивачу за 2018 та 2019 роки за договорами оренди землі від 16.04.2015 у строк, визначений договором оренди землі.
У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що, оскільки від відповідача до суду не надійшло заперечень щодо предмету та підстав позову, це свідчить про визнання ним позовних вимог, та, оскільки вони підтверджені позивачем належними доказами, а також доказами, отриманими судом за клопотанням позивача, вбачаються обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог по суті.
Щодо стягнення судових витрат.
Судові витрати, відповіднодо ст.141 ЦПК України, покладаються в разі задоволення позову на відповідача, тому суд стягує з відповідача на користь позивача сплачену ним суму судового збору в сумі 840,80 грн. Проте, стосовно вимог про стягнення 1000грн. за отримання позивачем правової допомоги адвокатом при оформленні позовної заяви, - позивачем не надано жодного доказу на підтвердження цих витрат та платіжного документу про сплату цієї суми, ця сума стягненню не підлягає як не доведена.
На підставі викладеного, керуючись ст.21 КЗпП України, ст.651 ЦК України, ст.ст.12, 13, 49, 81,141,259,263-265,268,280, 354 ЦПК України та ст.24 Закону України «Про оренду землі», суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до СВК "Криничне" про стягнення заробітної плати і розірвання договору оренди задовольнити.
Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Криничне» (ЄДРПОУ 03768954, юридична адреса: Одеська область, Болградський район, с.Криничне, вул.Інзовська,146), - на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), - суму заборгованості за заробітною платою в розмірі 31942 (тридцять одну тисячу дев`ятсот сорок дві) гривні 50коп.
Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Криничне» (ЄДРПОУ 03768954, юридична адреса: Одеська область, Болградський район, с.Криничне, вул.Інзовська,146), - на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), - в якості заборгованості за орендною платою за 2018-2019роки - 3600 (три тисячі шістсот) гривень.
Розірвати договори оренди землі від 16 квітня 2015року стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами №1 №5121484700:01:005:0735, №2 5121484700:01:003:1470, - що були укладені між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Криничне» в особі голови Самунжи Панаса Георгійовича.
Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Криничне» (ЄДРПОУ 03768954, юридична адреса: Одеська область, Болградський район, с.Криничне, вул.Інзовська,146), - на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати в розмірі сплаченого ним судового збору - 840 (вісімсот сорок) гривен 80 копійок.
Заочне рішення суду може бути переглянутеБолградським районним судом Одеської області за заявою відповідача, яка може бути ним подана до канцелярії суду протягом двадцяти днів з часу отримання копії судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; а відповідачем - після отримання ухвали суду про результати розгляду заяви про скасування заочного рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку його оскарження.
Повний текст рішення складений 10.02.2021 року.
Суддя А.В. Кравцова
