ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 813/3848/15

адміністративне провадження № К/9901/27223/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Хоми О.П. від 18 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Большакової О.О., суддів Макарика В.Я., Судової-Хомюк Н.М. від 13 жовтня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Трускавецькурорт» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Трускавецькурорт» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 березня 2015 року №0000422201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 216267,95 грн., у тому числі за основним платежем - 173014,36 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43253,59 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що Інспекція протиправно прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання із земельного податку, оскільки позивач сплачував останній за земельні ділянки по вул. Біласа, 9 площею 1424 кв.м та на майдані Кобзаря, 1 площею 7499 кв.м у місті Трускавці, на яких знаходяться об'єкти, що передані в оренду ТОВ «Хотел Менеджмент Груп», у відповідності до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а застосування контролюючим органом положень пункту 276.2 статті 276 цього Кодексу при обчисленні суми податку, що підлягає сплаті (у п'ятикратному розмірі), є безпідставним, адже такі ділянки використовуються у зв'язку з функціональним призначенням територій та об'єктів оздоровчого призначення для надання готельних та оздоровчих послуг, розміщення і тимчасового проживання на час лікування, профілактики захворювань, оздоровлення і відпочинку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що збільшення відповідачем податкового зобов'язання зі сплати земельного податку за період 2013 року є протиправним, адже встановлені у ході розгляду справи обставини свідчать, що використання земельних ділянок по вул. Біласа, 9 площею 1424 кв.м та на майдані Кобзаря, 1 площею 7499 кв.м у місті Трускавці, на яких розташовані будівлі спального корпусу №1 санаторію «Каштан» (сучасна назва готелю «Mirotel Resort & SPA») та готелю «Христина», які надані позивачем в оренду ТОВ «Хотел Менеджмент Груп», безпосередньо пов'язане з наданням послуг з лікування, медичної реабілітації та профілактикою захворювань, як наслідок, такі території використовуються у відповідності з їх функціональним призначенням - оздоровчим, тому підстав для застосування п'ятикратного розміру податку у відповідності до пункту 276.2 статті 276 ПК України немає.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначив про помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, й таку свою позицію мотивує тим, що податок за земельні ділянки по вул. Біласа, 9 площею 1424 кв.м та на майдані Кобзаря, 1 площею 7499 кв.м у місті Трускавці повинен справлятися Товариством у п'ятикратному розмірі у силу вимог пункту 276.2 статті 276 ПК України, адже розташовані на них об'єкти, які передані позивачем в оренду ТОВ «Хотел Менеджмент Груп», використовувались останнім для здійснення господарської діяльності у сфері готельних послуг, що не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів (для профілактики захворювань і лікування людей).

Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Товариство має право на користування земельними ділянками на території міста Трускавця, в тому числі і за адресами по майдану Кобзаря, 1 загальною площею 7499 кв.м та вул. Біласа, 9 загальною площею 1424 кв.м., що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею (І-ЛВ №000665).

Згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ- 4601334992014 від 23 червня 2014 року та НВ - 4601222302014 від 07 травня 2014 року дві земельні ділянки на майдані Кобзаря, 1 та земельна ділянки по вул. Біласа, 9 за цільовим призначенням є землями оздоровчого призначення для обслуговування споруд і корпусів.

Позивачем передано в строкове платне користування ТОВ «Хотел Менеджмент Груп» на підставі договорів оренди за №064-04 від 10 квітня 2012 року та №016-12 від 01 жовтня 2012 року будівлю спального корпусу №1 санаторію «Каштан», загальною площею 16551,9 кв.м, що розташована за адресою м. Трускавець, майдан Кобзаря, 1, а також будівлю готелю «Христина», загальною площею 1196,1 кв.м, що розташована за адресою м. Трускавець, вул. Біласа, 9.

Окрім будівель спального корпусу №1 санаторію «Каштан» та готелю «Христина» Товариством також передано в строкове платне користування ТОВ «Хотел Менеджмент Груп» й низку інших об'єктів, таких як будівля водно-оздоровчого комплексу санаторію «Каштан» по вул. Шевченка, 24 в м. Трускавці, майновий комплекс будівлі медичного центру по бульварі Юрія Дрогобича, 3 в м. Трускавці, майновий комплекс будівлі водолікарні на бульварі Юрія Дрогобича, 3 «б» в м. Трускавці, на підтвердження чого залучено до матеріалів справи відповідні докази.

У 2013 році позивач сплачував земельний податок за земельні ділянки по вул. Біласа, 9 площею 1424 кв.м та на майдані Кобзаря, 1 площею 7499 кв.м у місті Трускавці, на яких знаходяться об'єкти, що передані в оренду ТОВ «Хотел Менеджмент Груп», у відповідності до пункту 274.1 статті 274 ПК України у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування земельного податку на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, за період 01 січня по 31 грудня 2013 року, результати якої оформлено актом від 20 лютого 2015 року №42/22-01/30322940, у якому податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 276.2 статті 276 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з плати за землю в сумі 173014,36 грн.

За висновком контролюючого органу порушення полягає у тому, що відповідно до статті 274 та пункту 276.2 статті 276 ПК України податок за вказані земельні ділянки, на яких знаходяться об'єкти, що передані в оренду ТОВ «Хотел Менеджмент Груп» та використовувались для здійснення господарської діяльності у сфері готельних послуг, повинен справлятися у п'ятикратному розмірі, адже використання останніх не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів.

05 березня 2015 року відповідачем прийнято повідомлення-рішення №0000422201, яке є предметом розгляду у цій справі.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Базою оподаткування земельним податком є, зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України).

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) у відповідності до пункту 274.1 статті 274 ПК України встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272 (земельні ділянки сільськогосподарських угідь), 273 (землі лісогосподарського призначення), 276 (земельні ділянки в межах населених пунктів) цього Кодексу.

Разом з тим за правилом, яке міститься у пункті 276.2 статті 276 ПК України, податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що у разі використання земельних ділянок (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення не за функціональним призначенням останніх, то податок за такі земельні ділянки справляється, обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі.

За змістом статті 1 Закону України «Про туризм» від 15 вересня 1995 року №324/95-ВР під туризмом розуміється тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає. Одним із різновидів туризму згідно зі статтею 4 цього ж Закону є лікувально-оздоровчий.

У відповідності до положень статті 15 Закону України «Про курорти» від 05 жовтня 2000 року №2026-III з метою організації діяльності курортів юридичні та фізичні особи використовують спеціально визначені природні території, які мають мінеральні та термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів та озер, акваторію моря, кліматичні, ландшафтні та інші умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

У справі, яка розглядається, судами встановлено та не спростовано відповідачем, що основними видами діяльності ТОВ «Хотел Менеджмент Груп» є, зокрема, діяльність лікарняних закладів; інша діяльність у сфері охорони здоров'я; діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування. Міністерством охорони здоров'я України ТОВ «Хотел Менеджмент Груп» 19 грудня 2012 року видано ліцензію серії АД №063789 на здійснення медичної практики.

З метою забезпечення себе необхідною матеріально-технічною базою для надання послуг з лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань ТОВ «Хотел Менеджмент Груп» орендує у позивача будівлі спального корпусу №1 санаторію «Каштан», готелю «Христина», а також водно-оздоровчого комплексу санаторію «Каштан», майновий комплекс будівлі медичного центру, майновий комплекс будівлі водолікарні. При цьому зі всіх об'єктів, які передані Товариством в строкове платне користування ТОВ «Хотел Менеджмент Груп», придатними для проживання є лише будівлі спального корпусу №1 санаторію «Каштан» (сучасна назва готель «Mirotel Resort & SPA») та готелю «Христина», які розташовані на земельних ділянках у м. Трускавці на майдані Кобзаря, 1 та по вул. Біласа, 9.

Згідно листа за №645 від 14 серпня 2015 року ТОВ «Хотел Менеджмент Груп» підтвердило види та обсяг фактично наданих у 2013 році послуг, серед яких є медичні та СПА послуги.

Суди зазначили, що встановлені у ході розгляду справи обставини свідчать, що використання земельних ділянок по вул. Біласа, 9 та на майдані Кобзаря, 1 у місті Трускавці, на яких розташовані будівлі спального корпусу №1 санаторію «Каштан» та готелю «Христина», які надані позивачем в оренду ТОВ «Хотел Менеджмент Груп», безпосередньо пов'язане з наданням послуг з лікування, медичної реабілітації та профілактикою захворювань, як наслідок, такі території використовуються у відповідності з їх функціональним призначенням - оздоровчим, тому підстав для застосування Товариством п'ятикратного розміру податку у відповідності до пункту 276.2 статті 276 ПК України немає.

В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, Верховний Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права й доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень.

У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. По суті доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки установлених обставин.

Враховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги відповідача відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 360 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко