Справа № 159/2835/20

Провадження № 1-кп/159/67/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року м. Ковель

Ковельський міськрайоний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

цивільного позивача ОСОБА_7

представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020030110000677 від 17.04.2020 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, одруженого, не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

обвинувачений ОСОБА_4 , керуючи приблизно о 10 годині 30 хвилин 17 квітня 2020 року технічно справним транспортним засобом «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул.Загородній в м.Ковелі, при виїзді на нерегульоване перехрестя із другорядної дороги на вулицю Міцкевича, яка є головною, проявивши безпечність та неуважність, не надав перевагу в русі автомобілю марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням потерпілого ОСОБА_6 , який рухався по вулиці Міцкевича, що призвело до зіткнення транспортних засобів.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , потерпілий ОСОБА_6 , отримав тілесні ушкодження у виді лінійного перелому латерної маси С1 хребця праворуч без зміщення, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода та її наслідки перебувають в прямому причинному зв`язку з порушенням водієм автомобіля «RenaultKangoo»,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,обвинуваченим ОСОБА_4 , вимог п.2.3 б), п.16.1 Правил дорожнього руху України.

Так, п.2.3б) зобов`язує водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, згідно п.16.1 на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 своїми необережними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції обвинуваченого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, визнав повністю, підтвердив обставини вчинення злочину відповідно до пред`явленого обвинувачення, додатково пояснив, що того дня на прохання сусідки підвозив її в лікарню, при виїзді на вулицю Міцкевича в м.Ковелі не зорієнтувався, що вона є головною та не пропустив транспортний засіб потерпілого, який рухався від вулиці Грушевського в напрямку вулиці Геологів. Щиро розкаюється у вчиненому, висловлює свій намір компенсувати потерпілим завдану матеріально та моральну шкоду в розмірі визначеному судом. Просить не обирати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки обробляє земельні ділянки, які знаходяться на значній відстані від його будинку.

Керуючись правилами, закріпленими у ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, які стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого.

При призначення покарання суд керується положеннями ст.50, ст.65 КК України в силу яких суд зобов`язаний призначаючи покарання врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання з тим, щоб особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, було призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, як цією особою, так суспільними спостерігачами, які оцінюють співмірність вчиненого діяння та покарання.

При цьому покарання має на меті не тільки кару, але й має реалізувати принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» індивідуалізація покарання у даній категорії справ досягається зокрема не лише з урахуванням наслідків, що настали, а й характеру та мотиву допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Обираючи покарання ОСОБА_4 суд враховує те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, є необережним і відноситься до категорії тяжких злочинів.

До обставин, що пом`якшують покарання суд відносить визнання своєї вини та щире каяття.

Приймаючи до уваги вік обвинуваченого, якому 73 роки, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, одружений, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, враховуючи відсутність обтяжуючих покарання обставин та поведінку обвинуваченого після дорожньо-транспортної пригоди та в суді, яка засвідчує його щирий жаль з приводу події, суд вважає необхідним призначити покарання в межах санкції закону у виді позбавлення волі на строк наближений до мінімального, із застосуванням звільнення від відбування основного покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням на один рік та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Одночасно, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення та вік обвинуваченого, його стан здоров`я, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_4 , який 07.07.2018 року отримав посвідчення водія, додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом. Потреба обвинуваченого у використання транспортного засобу не може за даних умов перевищувати суспільної потреби у забезпеченні безпечного дорожнього руху.

У даному кримінальному провадженні пасажиром автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, в якому просила стягнути з ПАТ СК «ПЗУ Україна», де була застрахована цивільно-правова відповідальність обвинуваченого 2000 грн відшкодування завданої шкоди здоров`ю, яка полягає у витратах понесених на медичне обстеження за призначенням лікаря після огляду на травмпункті, а також стягнути з обвинуваченого та страхової компанії в солідарному порядку 50000 гривень відшкодування завданої моральної шкоди за наслідками перенесеного стресу та отриманих тілесних ушкоджень у виді забоїв шийного, грудного, поперекового відділів хребта з гематомою, забою правої ключиці, забою лобної ділянки голови з гематомою, збою лівої гомілки стегна. Також просить стягнути з відповідачів витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_7 зазначає, що її заява про страховому виплату залишена ПАТ СК «ПЗУ Україна» без реагування, рішення про виплату чи відмову у її проведенні страховою компанією не прийнято, що зумовило звернення до суду з даним позовом в рамках кримінального провадження.

Потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, в якому він просив стягнути з відповідачів вартість знищеного внаслідок ДТП його транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , зокрема стягнути з ПАТ СК «ПЗУ Україна» відшкодування майнової шкоди в межах передбаченого страховим полісом ліміту - 127400 гривень, а решту майнової шкоди, яка перевищує страховий ліміт в розмірі 47620,80 гривень стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 . Також просить стягнути з ПАТ СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_4 в солідарному порядку 75000 гривень відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначений з урахуванням тривалості лікування від отриманих тяжких тілесних ушкоджень, пережитого стресу та хвилювань за стан здоров`я та з приводу знищеного майна. При ухваленні рішення позивач просить стягнути з відповідачів понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500 гривень, витрати на евакуацію транспортного засобу з місця пригоди в розмірі 703,52 гривень, витрати на експертне дослідження в розмірі 4500 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_4 при вирішенні цивільних позовів покладається на розсуд суду, висловив намір сплачувати визначену судом суму відшкодування поступово щомісяця.

Цивільний відповідач ПАТ СК «ПЗУ Україна» у письмовому відзиві на позов ОСОБА_7 (а.с. 126) позовні вимоги заперечила, покликаючись на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат на лікування та ненадання позивачем реквізитів для сплати страхового відшкодування.

У письмовому відзиві на позов ОСОБА_6 (а.с. 92) ПАТ СК «ПЗУ Україна» також заперечило проти його задоволення, покликаючись на ненадання позивачем передбачених ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) документів, необхідних для розрахунку та проведення страхової виплати. Окрім того заперечила розмір заявленої до стягнення майнової шкоди, яка визначена позивачем на підставі висновку судового експерта. Вважає обґрунтованим висновок експертного автотоварознавчого дослідження проведеного на замовлення страхової компанії. Звертає увагу суду на те, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача перевищує вартість транспортного засобу, тому відшкодуванню підлягає різниця між вартістю авто до та після ДТП, яка згідно Аварійного сертифікату становить 172640,70 62320,60 грн = 110320,10 гривень.

ПАТ СК «ПЗУ Україна» заперечила проти стягнення страхового відшкодування за завдану позивачу моральну шкоду у зв`язку із ненаданням позивачем документів відповідного медичного закладу, які би підтверджували необхідність здійснити виплату.

У додаткових поясненнях представник потерпілого ОСОБА_6 та цивільного позивача ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 просив суд врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, згідно яких недоліки заяви потерпілого про виплату страхового відшкодування не є підставою для відмови у виплаті. Крім того, законодавство не вимагає обов`язкового досудового врегулювання спору, позивачі вправі заявляти вимоги про стягнення страхових виплат та доводити їх розмір безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. При визначенні розміру відшкодування майнової шкоди просить не приймати до уваги розрахунки страхової компанії з огляду на те, що особи, які давали висновок та формували аварійний сертифікат всупереч вимог п.5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, зареєстрованій в Міністерством юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395 особисто не оглядали пошкоджений транспортний засіб.

Згідно з п. 3 ч. 1ст.91КПК Українивид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

При вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

В силу ч. 2ст. 127 КПК Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Так, згідно приписівст. 128 КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушеннямабо іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи,яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленимиКПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом,КПК Українине врегульовані, до них застосовуються нормиЦПК Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Шкода завдана третій особі ( пасажиру) відшкодовується відповідно до ст.1187 ЦК особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Щодо обох позивачів особою відповідальною за завдану шкоду є обвинувачений ОСОБА_4 .

З метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілого внаслідок ДТП в Україні діє інститут обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який врегульовано Законом України №1961-ІV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталося за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Настання страхового випадку слугує в силу статті 979 ЦК підставою для виплати страхувальникові чи іншій, визначеній у договорі страхування особі, страховиком страхової виплати.

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (ст.9 Закону).

Відповідно до ст.1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостачі страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17 квітня 2020 року з вини обвинуваченого ОСОБА_4 , транспортний засіб потерпілого ОСОБА_6 «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , фізично знищено, сам потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження та перебував на амбулаторному лікуванні, пасажир даного транспортного засобу ОСОБА_7 також отримала легкі тілесні ушкодження та проходила після ДТП медичне обстеження.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ПАТ СК «ПЗУ Україна», що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.114131785.

Згідно з Полісом забезпеченим транспортним засобом був автомобіль обвинуваченого «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхова суму (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров`ю становить 260000 гривень, за шкоду заподіяну майну - 130000 гривень, розмір франшизи 2600 гривень.

24.04.2020 року потерпілий ОСОБА_6 звернувся до ПАТ СК «ПЗУ Україна» з повідомленням про ДТП та 19.05.2020 року із заявою про виплату страхового відшкодування.

19.04.2020 року із заявою про виплату страхового відшкодування звернулась ОСОБА_7 .

01.06.2020 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали страховій компанії Консультативні висновки спеціаліста №62 та №63, яким Ковельським МТМО встановлені кожному діагнози за наслідками ДТП та рекомендовано лікування.

Листом від 31.07.2020 року ПАТ СК «ПЗУ Україна» повідомила позивачів про необхідність виконання вимог ст.35 Закону та надання ухвали суду щодо особи, яка винна в ДТП, виписки епікриза щодо призначення лікаря, оригіналів фіскальних чеків на придбання ліків.

На час розгляду справи судом майнова та моральна шкода позивачам не відшкодована.

При вирішенні позовним вимог потерпілого ОСОБА_6 про стягнення відшкодування завданої майнової шкоди у зв`язку із знищенням транспортного засобу, суд керується таким.

Відповідно дост.22Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст.28 Закону шкода,заподіяна врезультаті дорожньо-транспортноїпригоди майнупотерпілого,-це шкода,пов`язана: зпошкодженням чифізичним знищеннямтранспортного засобу; зпошкодженням чифізичним знищеннямдоріг,дорожніх споруд,технічних засобіврегулювання руху; зпошкодженням чифізичним знищенняммайна потерпілого; зпроведенням робіт,які необхіднідля врятуванняпотерпілих урезультаті дорожньо-транспортноїпригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу регламентовано ст.30 Закону.

Так, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Суду позивачем та відповідачем (страховою компанією) надані власні докази щодо розміру майнової шкоди. В обох випадках транспортний засіб потерпілого визнано фізично знищеним, проте значно відрізняється вартість залишків.

Згідно з наданим позивачем висновком судового експерта ОСОБА_9 від 18.05.2020 року за №19 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає - 373659,14 гривень, вартість авто до ДТП - 175020,08 гривень, після ДТП - 43200 гривень. Отже до виплати підлягає різниця - 131820,08 гривень.

Згідно наданого відповідачем ПАТ СК «ПЗУ Україна» висновку експертного автотоварознавчого дослідження №38-D/76/8 від 28.05.2020 року проведеного ФОП ОСОБА_10 та Аварійного сертифікату вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - 363884,71 гривень, ринкова вартість до ДТП 172640,70 гривень, після ДТП 62320,60 гривень. Отже різниця становить 110320,10 гривень.

З огляду на суперечливість доказів суд керуючись Законом України «Про судову експертизу», згідно якого незалежність судового експерта та правильність його висновків забезпечується зокрема кримінальною відповідальністю за дачу завідомо неправдивого висновку, а також враховуючи те, що судовий експерт особисто оглядав у присутні учасників ДТП та представника страхової компанії пошкоджений транспортний засіб потерпілого, суд при розрахунку майнової шкоди приймає до уваги наданий позивачем висновок судового експерта ОСОБА_9 від 18.05.2020 року за №19.

Таким чином розмір майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому становить 131820,08 гривень (реальний збиток) + 703,52 гривень (витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, а.с.77) =132523,60 гривень.

Судом не встановлено передбачених ст.37 Закону підстав для відмови потерпілому у здійсненні страхової виплати, тому з ПАТ СК «ПЗУ Україна» необхідно стягнути на користь позивача суму в межах ліміту відповідальності (130000 грн) з урахуванням франшизи (2600 грн), тобто 130 000 2600= 127400 гривень.

Різниця між фактичною шкодою та страховим відшкодуванням в розмірі 132523,60 127400=5123,60 гривень підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 .

При вирішенні позову потерпілого ОСОБА_6 та позову ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди та позову ОСОБА_7 про відшкодування шкоди здоров`ю, суд керується таким.

Межі відповідальності страховика за шкоду завдану здоров`ю визначаються згідно ст.23,24,26-1 Закону.

Так,відповідно дост.26-1Закону страховиком (у випадках, передбаченихпідпунктами "г"і"ґ"пункту 41.1 тапідпунктом "в"пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Отже розмір страхової виплати по відшкодуванню моральної шкоди залежить від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, а не від ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну здоров`ю. Відповідні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі 553/3281/14ц та від 13.11.2019 у справі 233/4711/16ц.

Згідно ст.23Закону шкодою,заподіяною життюта здоров`юпотерпілого внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди,є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода,пов`язана зтимчасовою втратоюпрацездатності потерпілим; шкода,пов`язана ізстійкою втратоюпрацездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до ст.24Закону узв`язку злікуванням потерпілоговідшкодовуються обґрунтованівитрати,пов`язані здоставкою,розміщенням,утриманням,діагностикою,лікуванням,протезуванням тареабілітацією потерпілогоу відповідномузакладі охорониздоров`я,медичним піклуванням,лікуванням удомашніх умовахта придбаннямлікарських засобів. Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.(п.24.1 ст.24 Закону)

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.( 24.2 ст.24 Закону)

Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті. ( п.24.3 ст.24 Закону).

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 в період з 23.04.2020 року по 18.06.2020 року перебував на лікуванні у зв`язку з отриманими під час ДТП травмами хребта, що підтверджено листами непрацездатності та консультативним висновком №62 (а.с.74-76).

Позивач не надав суду належних доказів на підтвердження розміру понесених витрат на лікування, долучені квитанції не читабельні, окрім квитанції на оплату КТ шийного відділу в розмірі 800 гривень (а.с.78).

За таких умов підлягає застосуванню п.24.3, 24.2 ст.24 Закону та визначається мінімальний розмір страхового відшкодування за шкоду здоров`ю, яка становить 57 днів лікування х 4723 (мінімальна заробітна плата на 17.04.2020 в розмірі) : 30 = 8971,80 гривень.

Страхове відшкодування моральної шкоди для ОСОБА_6 відповідно становить 5% від 8971,80 гривень, тобто 448,59 гривень.

Що стосується вимог ОСОБА_7 , то згідно виписки з медичної картки (а.с.35) їй рекомендовано лікарем після проведення огляду медичне обстеження хребта.

За КТ хребта ОСОБА_7 сплатила 2000 гривень, що підтверджено касовим прибутковим ордером №242 від 20.04.2020 року (оригінал квитанції долучено до справи в судовому засіданні 08 лютого 2020 року).

Таким чином, з ПАТ СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_7 підлягає стягненню відповідно до п. 24.1 ст.24 Закону 2000 гривень пов`язаних з діагностикою стану здоров`я, та відшкодування моральної шкоди в розмірі 5% від цієї суми, тобто 100 гривень.

Основні витрати по компенсації завданої моральної шкоди покладаються на обвинуваченого ОСОБА_4 .

Визначаючи розмір компенсації, суд керується тим, що статтями 23 і 1167 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав винними діями іншої особи. Моральна шкода може полягати, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізовувати, ступеня вини особи, яка завдала моральну шкоду, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 5 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31березня 1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладені критерії та конкретні обставини справи, зокрема ступінь пошкодження належного ОСОБА_6 транспортного засобу, характер отриманих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, тривалість лікування, глибину переживань, час і зусилля, які позивачі докладали для відновлення свого здоров`я та майна, вік обвинуваченого, його матеріальний стан, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає необхідним та достатнім визначити для ОСОБА_6 розмір компенсації завданої моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого в розмірі 15 000 гривень, щодо ОСОБА_7 2000 гривень.

Відповідно до ст.124 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати (а.с. 160-168) потерпілого ОСОБА_6 за проведення судової експертизи в розмірі 4500 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500 гривень, а також витрати цивільного позивача ОСОБА_7 на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 .

Інші процесуальні витрати у справі відсутні. Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 374,375 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання.

Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Цивільний позов ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна» та обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_6 127400 (сто двадцять сім тисяч чотириста) гривень страхового відшкодування майнової шкоди та 448 (чотириста сорок вісім) гривень 59 копійок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 5123 (п`ять тисяч сто двадцять три) гривні 60 копійок відшкодування майнової шкоди, 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди та 11000 (одинадцять тисяч) гривень процесуальних витрат.

Цивільний позов ОСОБА_7 до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна» та обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_7 2000 (дві тисячі) гривень відшкодування шкоди здоров`ю та 100 (сто) гривень відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 2000 (дві тисячі) гривень відшкодування моральної шкоди та 6000 (шість тисяч) гривень процесуальних витрат.

Речові докази: автомобіль марки «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - залишити обвинуваченому ОСОБА_4 , автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 залишити потерпілому ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного судучерез Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

ГоловуючийОСОБА_1