ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року

м. Київ

справа №813/1314/16

адміністративне провадження №К/9901/41554/18, №К/9901/41558/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року (судді: Большакова О.О. (головуючий), Глушко І.В., Коваль Р.Й.) у справі № 813/1314/16.

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Спільне підприємство «Бориславська нафтова компанія» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (далі - позивач, СП «БНК») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган, СДПІ ОВП у м. Львові МГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.10.2015 № 0000422220/4215, № 0000412220/4216, № 0000432220/4218.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.10.2015 № 0000422220/4215, № 0000412220/4216, № 0000432220/4218 були прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 27.10.2015 № 0000422220/4215, № 0000412220/4216, № 0000432220/4218. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач належними та допустимими доказами, якими є документи первинного бухгалтерського обліку підприємства, підтвердив показники податкової звітності, тоді як контролюючим органом не було надано належних доказів порушення позивачем чинного податкового законодавства.

4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, СДПІ ОВП у м. Львові МГУ ДФС подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог СП «БНК» у повному обсязі.

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року апеляційну скаргу СДПІ ОВП у м. Львові МГУ ДФС задоволено частково. Скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги СП «БНК» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ ОВП у м. Львові МГУ ДФС: № 0000422220/4215 від 27.10.2015, в частині донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 2 778 940,50 грн (в тому числі: 1 852 627,00 грн - за основним платежем, 926 313,50 грн - штрафні (фінансові) санкції), № 0000412220/4216 від 27.10.2015, в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 3 010 845,30 грн (в тому числі 2 007 230,20 грн - за основним платежем та 1 003 615,10 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), № 0000432220/4218 від 27.10.2015. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що податкові повідомлення-рішення від 27.10.2015 № 0000422220/4215, № 0000412220/4216, № 0000432220/4218 (в частині задоволених позовних вимог) були прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції СП «БНК» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі № 813/1314/16.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції СДПІ ОВП у м. Львові МГУ ДФС подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року (в частині задоволених позовних вимог) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог СП «БНК» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що СДПІ ОВП у м. Львові МГУ ДФС проведено планову виїзну перевірку СП «БНК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014. За результатами проведення вказаної перевірки складено акт № 150/22-00/22402928 від 13.10.2015, згідно якого відповідачем встановлено порушення СП «БНК»: п. 140.3 статті 140 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період 01.01.2013 по 31.12.2014 в сумі 2 079 727,00 грн, в тому числі за 2013 рік 1 103 382,00 грн, за 2014 рік 976 345,00 грн; п. 185,1 ст. 185, п. 198,5 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті, на суму 2 246 283,00 грн; п. 315.1 ст. 315, п. 316.1, ст. 316, п. 317.1, п. 317.2, ст. 317 ПК України, в результаті чого занижено збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності на загальну суму 196 787,22 грн.

27 жовтня 2015 року контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000422220/4215, яким СП «БНК» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 3 119 590,50 грн; № 0000412220/4216, яким СП «БНК» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 3 369 424,50 грн; № 000043222/4218, яким СП «БНК» збільшено суму з платежу збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (роботах, послугах) на 164 628,33 грн.

Судами попередніх інстанцій з вказаного акта перевірки встановлено, що відповідач дійшов висновку, що виробничо-технологічні витрати при підготовці газу на Долинському газопереробному заводі ПАТ «Укранфта» є витратами, які відносяться до господарської діяльності Долинського газопереробного заводу. Тобто, виробничо-технічні витрати газу на 2013 рік є витратами операційної діяльності Долинського газопереробного заводу ПАТ «Укранфта», а, відтак, позивачем було безоплатно надано нафтовий газ Долинському газопереробному заводу для використання в господарській діяльності та безпідставно списано такий з обсягів видобутих корисних копалин в кількісному вирізі.

Судами встановлено, що СП «БНК» є власником спеціального дозволу на користування надрами № 1211 від 20.01.1998 (переоформлений) Стинавського родовища (в інтервалі глибин 2800-3600 м), яке розташоване на території Стрийського району Львівської області. Доступ до Єдиної газотранспортної системи України відбувається у відповідності до Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 19.04.2012 № 420 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 07.05.2012 за № 721/21034.

З метою підготовки видобутого на Стинавському родовищі нафтового газу до вимог ТУ У 11.1-20077720-001:2010 «Газ природний горючий, що подається в магістральні газопроводи. Технічні умови» СП «БНК» укладено з ПАТ «Укрнафта» угоди на його підготовку. Позивачем було укладено з ПАТ «Укрнафта» договір на підготовку нафтового газу № 8/12/102-Р/10-Г від 20.12.2012 та договір на підготовку нафтового газу № 8/5-Г/42/14-Р від 23.01.2014. Передача нафтового газу на підготовку до ПАТ «Укрнафта» оформлялась відповідно до п.2.2 Договорів на переробку щомісячними актами приймання-передачі газу на Долинський ГПЗ. Згідно з п. 2.3 Договорів на підготовку фактичні виробничо-технологічні витрати і технологічні втрати, кількість підготовленого газу за звітний місяць визначаються виконавцем (ПАТ «Укрнафта»), згідно матеріального балансу 1-го числа наступного місяця і оформлюються актами приймання передачі та актами підготовки газу (підготовки продукції нафтогазовидобутку. Пунктом 2.4 Договорів на підготовку встановлено, що виробничо-технологічні витрати і технологічні втрати у виконавця (ПАТ «Укрнафта») в процесі підготовки газу списуються замовником (СП «БНК») з об`ємів газу, поданих на підготовку згідно актів підготовки газу (підготовки продукції нафто-газовидобутку).

Зазначені умови були включені виконавцем ПАТ «Укрнафта» до Договорів на підготовку, у відповідності до вимог СОУ 11.1 00135390-069:2008 «Порядку обліку та реалізації газу», п. 1.2 якого передбачено, що вимоги цього стандарту є обов`язковими для посадових осіб та всіх структурних одиниць, Апарату управління ПАТ «Укрнафта», спільної інвестиційної діяльності та спільних підприємств, які здійснюють процеси видобування, підготовки, переробки, транспортування, а також використання та реалізації газу. Виробничо-технологічні витрати та технологічні втрати газу відображені в щомісячних актах розподілу нафтового газу видобутого з Стинавського родовища по СП «БНК» та підтверджені щомісячними актами підготовки продукції нафто- газовидобутку СП «БНК» на ДГПВ Долинського ГПЗ ПАТ «Укрнафта».

У результаті підготовки СП «БНК» отримало газ підготовлений до вимог ТУ У 11.1 20077720-001:2010, обсяг якого підтверджується щомісячними актами приймання-передачі газу товарного природного горючого, щомісячними балансами руху газу замовника (СП «БНК») та щомісячними актами розподілу нафтового газу, видобутого з Стинавського родовища по СП «БНК».

Виконання робіт з підготовки нафтового газу за Договорами на підготовку оформлено щомісячними актами приймання-передачі виконаних робіт з підготовки нафтового газу. Ціна робіт сформована виконавцем - ПАТ «Укрнафта» відповідно до калькуляції і не включає вартість нафтового газу видобутку СП «БНК», витраченого як паливо для підготовки нафтового газу.

Під час проведення позапланової документальної виїзної перевірки СП «БНК» було отримано вимогу № 1 від 25.12.2015, згідно якої СДПІ ОВП у м. Львові МГУ ДФС, серед іншого, вимагала надати розшифровку виробничо-технологічних витрат газу в процесі підготовки на Долинському газопереробному заводі ПАТ «Укрнафта», їх структуру, перелік та норми, СОУ 11.1-00135390-069:2008 «Порядок обліку та реалізації газу». На виконання зазначеної вимоги, 30.12.2015 позивачем було надано лист Долинського газопереробного заводу ПАТ «Укрнафта» № 10-3237 від 29.12.2015, Додаток 1 «Розшифровка витрат на Долинському ГПЗ ПАТ «Укрнафта» з підготовки нафтового газу, переданого СП «БНК» за період 2012-2014 роки». Згідно вказаних документів Долинський ГПЗ ПАТ «Укрнафта» зазначив, що виробничо-технічні витрати (ВТВ) в процесі підготовки газу СП «БНК» складаються з витрат палива для компримування газу (ГМК) та витрат газу для роботи котельного обладнання, який передбачає використання газу на забезпечення роботи газомотокомпресорів та на виробництво теплової енергії в котельнях. Загальні нормативи виробничо-технологічних витрат та технологічних витрат нафти, газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування для ПАТ «Укрнафта», затверджені наказами Міністерства енергетики і вугільної промисловості № 87 від 10.02.2012 на 2012 рік, № 1036 від 19.12.2012 на 2013 рік та № 724 від 15.10.2014 на 2014 рік. В загальних об`ємах затверджених нормативів передбачено і планові показники витрат газу на підготовку СП «БНК». Планові норми витрат газу і його фактичне використання не перевищують затверджених нормативів. Крім того, у вищевказаному листі Долинський ГПЗ ПАТ «Укрнафта» зауважив, що газ, отриманий ним, використовується виключно на цілі, пов`язані з технологічним процесом підготовки газу до вимог ТУ У 11.1 20077720-001:2010 «Газ природний горючий, що надається в магістральні газопроводи. Технічні умови».

Також факт того, що виробничо-технологічні витрати при підготовці газу на Долинському газопереробному заводі ПАТ «Укранфта» не є витратами, які відносяться до господарської діяльності Долинського газопереробного заводу, підтверджується Договорами на підготовку нафтового газу №8/12/102-Р/10-Г від 26.12.2012 (ДГПЗ), №8/5-Г42/14-Р від 23.01.2014, за 2013-2014 роки - щомісячними актами розподілу нафтового газу видобутого з Стинавського родовища СП «БНК», щомісячними актами на списання технологічних втрат нафтового газу по СП «БНК», щомісячними актами підготовки продукції нафтогазовидобутку СП «БНК» на ДГПВ Долинського ГПЗ ПАТ «Укрнафта», щомісячними балансами руху газу Замовника СП «БНК»; щомісячними актами приймання-передачі газу на Долинський ГПЗ на підготовку, щомісячними актами приймання-передачі газу товарно-природного горючого, щомісячними балансами руху газу Замовника СП «БНК», щомісячними актами приймання-передачі газу на Долинський ГПЗ на підготовку, щомісячними актами приймання-передачі газу нафтового вакуумного відбензиненого, щомісячними актами приймання-передачі виконаних робіт з підготовки нафтового газу до Договору №8/12/102-Р/10-Г від 26.12.2012, щомісячними актами приймання-передачі виконаних робіт з підготовки нафтового газу до Договору №8/5-1742/14-Р від 23.01.2014, щомісячними паспортами фізико-хімічних показників газу природного горючого переданого Долинським ГПЗ та прийнятого Долинським ЛВУМГ по ВОГ «ГПЗ Вихід», щомісячними паспортами на газ природний горючий, що подається в магістральні газопроводи, ТУ У 11.1-20077720-001:2010 (Долинський ГПЗ); СОУ 11.1-00135390-069:2008 «Порядок обліку та реалізації газу» (зі змінами №№1-12).

Об`єктом оподаткування податком на додану вартість СП «БНК» визначало вартість реалізованих у звітному періоді вуглеводнів власного видобутку, а податковий кредит позивач визначав на підставі отриманих від контрагента податкових накладних.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи визначення об`єкту оподаткування податком на додану з вартість, що міститься в п. 185.1. ст. 185 ПК України, визначення поняття «постачання товару» згідно із п.п. 14.1.191. п. 14.1 ст. 14 ПК України, визначення бази оподаткування операцій з постачання товарів, визначеної п. 188.1. ст. 188 ПК України, приймаючи до уваги, що обсяги виробничо-технологічних витрат газу не були реалізовані СП «БНК» в адресу Долинського ГПЗ, зазначена операція не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Щодо збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів, то суд зазначає, що оскільки газ був переданий Долинському ГПЗ для його підготовки для руху по Єдиній газотранспортній системі України, такий газ не вважається поставленим (проданим) в розумінні п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а, отже на такий газ позивачем правомірно не було нараховано збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що позивачем було надано до перевірки та до судів попередніх інстанцій належні та допустимі докази того, що виробничо-технологічні витрати при підготовці газу на Долинському газопереробному заводі ПАТ «Укранфта» є витратами, які жодним чином не відносяться до господарської діяльності Долинського газопереробного заводу і не є витратами операційної діяльності Долинського газопереробного заводу ПАТ «Укранфта», що не було спростовано відповідачем. Отже, обсяг списаних на втрати вуглеводнів було правомірно включено до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підстав для формування податкових зобов`язань з ПДВ та сплати збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності немає.

Структура, перелік та норми технологічних втрат та виробничо-технологічних витрат нафти та газу визначена наказом Міністерства палива та енергетики України № 604 від 30.06.2014 «Про затвердження Переліку нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування та Порядку визначення їх розмірів» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.01.2005 року за № 14/10294).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач доручив спеціалізованій установі, яка вказана в Переліку спеціалізованих установ, що виконують розрахунки або експертизу розрахунків нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування науководослідному і проектному інституту ПАТ «Укрнафта» підготовку розрахунку нормативних втрат і витрат нафти і газу СП «БНК». Водночас, відсутні погоджені Мінпаливенерго України на 2013 рік нормативи втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування.

Таким чином, відповідно до п. 12 затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України № 604 від 30.06.2014 Порядку визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час видобування, підготовки до транспортування та транспортування, всі фактичні втрати та витрати нафти та природного газу СП «БНК» за 2013 рік відносяться до понаднормованих втрат і витрат, а, отже, здійснені для невиробничого використання. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача про те, що до Переліку спеціалізованих установ, які виконують розрахунки або експертизу розрахунків нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату, належать науково-дослідний і проектний інститут ПАТ «Укрнафта», ДП «Науково-технологічний центр паливно-енергетичних ресурсів Національної академії наук України», ДП «Державна нафтогазова інспекція» та Івано-Франківський національний технічний університет нафти та газу, і саме вказаними установами було здійснено розрахунок нормативних втрат і витрат нафти і газу СП «БНК» на 2013 рік, оскільки зі змісту Порядку визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час видобування, підготовки до транспортування та транспортування однозначно вбачається, що погодження Мінпаливенерго розрахованих суб`єктом господарювання нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування відбувається (або не відбувається) лише після того, як нормативні втрати і витрати розраховуються суб`єктами господарювання самостійно або за їхнім дорученням спеціалізованими установами. Таким чином, позивачу слід було погодити в Мінпаливенерго нормативні втрати та виробничо-технологічні витрати нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування на 2013 рік, чого зроблено не було.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про безпідставність доводів позивача про те, що відповідно до п. 3 наказу Міністерства палива та енергетики України № 604 від 30.06.2014 «Про затвердження Переліку нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування та Порядку визначення їх розмірів», його дія не поширюється на СП «БНК». Так, згідно п. 3 наказу Міністерства палива та енергетики України № 604 від 30.06.2014 «Про затвердження Переліку нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування та Порядку визначення їх розмірів», дія Переліку та Порядку поширюється на всіх суб`єктів господарювання, які здійснюють на території України видобування нафти, природного газу та газового конденсату та є платниками рентних платежів відповідно до статті 3 Закону України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат». Стверджуючи, що дія наказу Міністерства палива та енергетики України № 604 від 30.06.2014 «Про затвердження Переліку нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування та Порядку визначення їх розмірів» не поширюється на СП «БНК», оскільки таке не є платником рентних платежів, позивач, одночасно, виконує вимоги даного наказу Мінпаливенерго в частині здійснення розрахунку нормативних втрат і витрат за дорученням спеціалізованою установою. Крім того, позивач здійснює на території України видобування нафти та природного газу, а отже, повинен виконувати вимоги наказу Міністерства палива та енергетики України № 604 від 30.06.2014 «Про затвердження Переліку нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування та Порядку визначення їх розмірів».

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В доводах касаційної скарги СП «БНК» цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення, які на його думку допущено відповідачем та вказує, що оскільки нафтовий газ видобутку СП «БНК», використаний як паливо, є виробничо-технологічними витратами при підготовці газу СП «БНК», використовується у господарській діяльності позивача, а тому позивач обґрунтовано на підставі договорів на підготовку списав у періоді з 01.01.2013 по 31.12.2014 відповідний обсяг газу на валові витрати, всі розрахунки та обсяги списаних технологічних витрат підтверджується наданими документами, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

9. В доводах касаційної скарги СДПІ ОВП у м. Львові МГУ ДФС цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені позивачем в процесі здійснення ним господарської діяльності, а також вказує на неврахування судом апеляційної інстанції положень чинного податкового законодавства, а також того, що, зокрема, з наданих до перевірки позивачем первинних документів не встановлено виробничо-технологічних витрат Долинського газопереробного заводу ПАТ «Укрнафта», що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Підпункти 14.1.56, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14.

Доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами;

постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

11.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

11.3. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.

У цьому розділі об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

11.4. Пункти 135.1, 135.2 статті 135.

Доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

11.5. Пункт 137.1 статті 137.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

11.6. Пункт 140.3 статті 140.

До витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України або іншим органом, визначеним законодавством України.

Правила цього пункту не застосовуються до електричної та/або теплової енергії при визначенні витрат платників податків, пов`язаних із передачею та/або постачанням електричної та/або теплової енергії.

11.7. Підпункт «а» пункту 185.1 статті 185.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

11.8. Пункт 187.1 статті 187.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

11.9. Пункт 188.1 статті 188.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

11.10. Пункт 198.5 статті 198.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

12. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV:

12.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина п`ята статті 8.

Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов`язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

12.3. Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

12.4. Частина друга статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

13. Порядок визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час видобування, підготовки до транспортування та транспортування, затверджений наказом Міністерства палива та енергетики України № 604 від 30.06.2004 року «Про затвердження Переліку нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування та Порядку визначення їх розмірів»:

13.1. Пункт 1.

Величини нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування (далі - нормативні втрати і витрати) розраховуються суб`єктами господарювання з кожного родовища за видами нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат, наведеними в додатках 2 і 3 до Переліку нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування, затвердженого цим Наказом. Нормативні втрати і витрати розраховуються суб`єктами господарювання самостійно або за їхнім дорученням спеціалізованими установами, що наведені в Переліку спеціалізованих установ, які виконують розрахунки або експертизу розрахунків нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування (додаток 1).

13.2. Пункт 11.

Міністерство палива та енергетики України затверджує погоджені Державним комітетом України з нагляду за охороною праці величини нормативних втрат та витрат для кожного суб`єкта господарювання з кожного родовища своїм наказом та не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного року направляє затверджені нормативи втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування (додаток 2) суб`єктам господарювання та Державній податковій адміністрації України.

Нормативи втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування дійсні впродовж календарного року.

13.3. Пункт 12.

У разі непогодження розрахованих суб`єктом господарювання нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування Міністерство палива та енергетики України направляє йому вмотивовану відмову. У цьому випадку, а також у разі неподання суб`єктом господарювання Звіту в термін, визначений в пункті 4 цього Порядку, всі фактичні втрати і витрати нафти, природного газу та газового конденсату відносяться до понаднормованих втрат і витрат.

14. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88:

14.1. Пункт 2.1.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

14.2. Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

14.3. Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

14.4. Пункт 2.16.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

15. Порядок доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 19.04.2012 № 420:

15.1. Пункт 1.3.

Виробничо-технологічні витрати та нормативні втрати газу - нормативна кількість природного газу, яка витрачається на здійснення технологічних процесів при видобуванні, підготовці до передачі в ЄГТСУ, транспортуванні, розподілі та зберіганні (закачування, зберігання, відбір) природного газу в межах ЄГТСУ.

15.2. Пункт 1.5.

Доступ суб`єктів ринку природного газу до ЄГТСУ здійснюється на принципах: забезпечення надання однакових (рівних) прав доступу до ЄГТСУ всім суб`єктам ринку природного газу; забезпечення надання послуг доступу виключно на договірних засадах; забезпечення надання ГТП, ГП, ГДП та ГЗП послуг із закачування, зберігання, відбору, транспортування, розподілу природного газу належної якості; забезпечення суб`єктами ринку природного газу своєчасної та повної оплати наданих послуг; забезпечення Оператором обліку усіх суб`єктів ринку природного газу та об`єктів ЄГТСУ та надання їм відповідної інформації.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

17. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення (в частині задоволених позовних вимог) діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

18. У справі, що розглядається судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що СП «БНК» було доручено спеціалізованій установі науководослідному і проектному інституту ПАТ «Укрнафта» підготовку розрахунку нормативних втрат і витрат нафти і газу. Вказана установа вказана в Переліку спеціалізованих установ, що виконують розрахунки або експертизу розрахунків нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування. Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що у СП «БНК» відсутні погоджені Мінпаливенерго України на 2013 рік нормативи втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування, що не заперечується позивачем.

Позивач відсутність погодження Мінпаливенерго України на 2013 рік нормативи втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування обґрунтовує тим, що нормативні втрати і витрати розраховуються суб`єктами господарювання самостійно або за їхнім дорученням спеціалізованими установами, які зазначені у Переліку спеціалізованих установ, що виконують розрахунки або експертизу розрахунків нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування. Крім того, позивач зазначає, що положеннями Податкового кодексу України не встановлено обов`язку платника податку затверджувати в державних органах нормативи втрат і витрат вуглеводнів, а положеннями пункту 263.3 статті 263 Податкового кодексу України передбачено, що види видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) визначаються платником відповідно до затверджених законодавством переліків видів корисних копалин, а також кодифікації товарів та послуг з урахуванням затверджених платником схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції.

Колегія суддів зазначає, що вказані доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними виходячи з наступного.

Наказом Міністерства палива та енергетики України № 604 від 30.06.2004 «Про затвердження Переліку нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування та Порядку визначення їх розмірів» затверджено Порядок визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час видобування, підготовки до транспортування та транспортування. Так, пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що нормативні втрати і витрати розраховуються суб`єктами господарювання самостійно або за їхнім дорученням спеціалізованими установами, що наведені в Переліку спеціалізованих установ, які виконують розрахунки або експертизу розрахунків нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування (додаток 1). Однак пунктом 11 Порядку встановлено, що Міністерство палива та енергетики України затверджує погоджені Державним комітетом України з нагляду за охороною праці величини нормативних втрат та витрат для кожного суб`єкта господарювання з кожного родовища своїм наказом та не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного року направляє затверджені нормативи втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування (додаток 2) суб`єктам господарювання та Державній податковій адміністрації України. Нормативи втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування дійсні впродовж календарного року. Крім того, пунктом 12 вказаного Порядку встановлено, що у разі непогодження розрахованих суб`єктом господарювання нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування Міністерство палива та енергетики України направляє йому вмотивовану відмову. У цьому випадку, а також у разі неподання суб`єктом господарювання Звіту в термін, визначений в пункті 4 цього Порядку, всі фактичні втрати і витрати нафти, природного газу та газового конденсату відносяться до понаднормованих втрат і витрат.

Таким чином, вказаним Порядком визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час видобування, підготовки до транспортування та транспортування, затвердженим Наказом Міністерства палива та енергетики України № 604 від 30.06.2004 «Про затвердження Переліку нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування та Порядку визначення їх розмірів» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено обов`язок для кожного окремого суб`єкта господарювання з кожного родовища погоджувати у Мінпаливенерго України нормативи втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування, які є дійсними впродовж календарного року. Судом, апеляційної інстанції встановлено, що у позивача відсутні такі погоджені Мінпаливенерго України на 2013 рік нормативи втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування, тобто позивачем не було дотримано вимог Порядку визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час видобування, підготовки до транспортування та транспортування.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання позивача на положення пункту 263.3 статті 263 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки вказана норма не регулює спірні правовідносини, тоді як положеннями пункту 140.3 статті 140 Податкового кодексу України встановлено, що до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України або іншим органом, визначеним законодавством України. Також колегія суддів зазначає, що положення вказаного наказу Міністерства палива та енергетики України № 604 від 30.06.2004 «Про затвердження Переліку нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування та Порядку визначення їх розмірів» не суперечать вказаним положенням податкового законодавства щодо сплати суб`єктами видобування нафти та природного газу відповідних спеціальних платежів до бюджету.

Враховуючи вказані положення чинного законодавства, а також встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що нормативи втрат і виробничо-технічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобування, підготовки до транспортування та транспортування за 2013 рік для СП «БНК» у відповідності до вимог казаних нормативно-правових актів затверджені не були, а відтак є понаднормовими, здійснені позивачем для невиробничого використання, у зв`язку з чим СП «БНК» було безпідставно списано протягом 2013 року втрати нафти в обсязі 268,723 т. та технологічні втрати нафтового газу 151,242 тис. м.куб., що відносяться до понаднормових втрат та витрат та здійснені позивачем для невиробничого використання, у зв`язку з чим, завищено витрати, що включені до об`єкту оподаткування за 2013 рік на суму 1 195 264,04 грн.

19. Колегія суддів зазначає, що касаційна скарга контролюючого органу є ідентичною апеляційній скарзі та запереченням на адміністративний позов, контролюючим органом інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права відповідачем не наведено. Контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами першої та апеляційної інстанції, обставин справи.

20. Судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем та контролюючим органом, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно.

21. Крім того, колегія судів зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційні скарги Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року слід залишити без задоволення.

23. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

24. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року у справі № 813/1314/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова