головуючого судді Будішевської Л.О.

суддів Таран С.В., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання Соколовій М.В.

за участю представників учасників справи:

від ФОП Мончинської І.В. - Висоцький С.О.

від КП «Готельно-житловий комплекс» - Литвинчук Е.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Готельно-житловий комплекс»

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2020, ухвалене суддею Петренко Н.Д., м. Одеса, повний текст складено 02.11.2020

у справі № 916/624/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Мончинської Ірини Віталіївни

до Комунального підприємства «Готельно-житловий комплекс»

про стягнення 508921,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року Фізична особа-підприємець Мончинська Ірина Віталіївна (далі ФОП Мончинська І.В.) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства «Готельно-житловий комплекс» (далі КП «Готельно-житловий комплекс»), в якому просила суд стягнути з останнього 508921,33 грн.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем умов договорів безвідсоткової позики від 19.04.2017, від 01.07.2016 та від 19.01.2017 в частині повного та своєчасного повернення наданих позивачем грошових коштів.

У відзиві на позов відповідач заперечував проти його задоволення, зокрема, зазначив, що 27.11.2019 Комінтернівською міською прокуратурою внесені відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019161330000041 за фактом привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України. Крім того, у відзиві відповідач посилається на положення ст. 78-1 ГК України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.10.2020 у справі № 916/624/20 позов ФОП Мончинської І.В. задоволено повністю, стягнуто з КП «Готельно-житловий комплекс» на її користь 508921,33 грн., з яких: 291183,09 грн. основного боргу, 16837,33 грн. 3% річних, 146712,34 грн. 100% річних, 54188,57 грн. інфляційних втрат, а також 7633,82 грн. витрат по сплаті судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем умов договорів безвідсоткової позики від 19.04.2017, від 01.07.2016 та від 19.01.2017 в частині повного та своєчасного повернення наданих позивачем грошових коштів.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Мончинська І.В. з 02.01.2014 по 30.09.2019 працювала на посаді економіста у КП «Готельно-житловий комплекс». 07.10.2019 було призначено нового директора КП «Готельно-житловий комплекс», а 10.10.2019 була створена комісія для проведення інвентаризації активів та зобов`язань КП «Готельно-житловий комплекс».

За фактом перевірки інвентаризації активів, документації фінансово-господарської діяльності та зобов`язань КП «Готельно-житловий комплекс» виявлено безліч порушень, в результаті чого 27.11.2019 Комінтернівською міською прокуратурою внесені відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019161330000041 за фактом привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України

Будучи економістом підприємства, Мончинська І.В. не могла не знати, що доходи, які отримує підприємство та які відображені у фіскальному звіті ДФС різняться.

Враховуючи приписи ч. 3 ст. 78-1 ГК України, директор КП «Готельно-житловий комплекс» не мав права самостійно, без наглядової ради, приймати рішення щодо укладення договору безвідсоткової позики на суму 259087,52 грн.

Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020 для розгляду вказаної апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді Будішевської Л.О., суддів Таран С.В., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 вказану апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст. 260 ГПК України, як таку, що не відповідає вимогам п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 258 (до апеляційної скарги не надано належних доказів, що підтверджують надсилання її копії іншому учаснику справи та не додано доказів сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції), встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

23.12.2020 від КП "Готельно-житловий комплекс" надійшла заява про усунення недоліків, в додатках до якої додано квитанцію № 0.0.1947906721.1 від 18.12.2020 на суму 11450,73 грн. та опис вкладення на ім`я ФОП Мончинської І.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020, за апеляційною скаргою КП "Готельно-житловий комплекс" на рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2020 у справі № 916/624/20 відкрито апеляційне провадження, встановлено ФОП Мончинській І.В. строк до 11.01.2021 для подання відзиву, роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань.

15.01.2021 від ФОП Мончинської І.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що відповідачем визнається факт укладення договорів безвідсоткової позики, отримання відповідних грошових коштів, часткового отримання коштів та наявності простроченої заборгованості. Посилання скаржника на порушення директором при укладенні договорів положень ст. 78-1 ГК України є безпідставними, оскільки Мончинська І.В., працюючи за трудовим договором на посаді економіста КП "Готельно-житловий комплекс", не входила до органів управління підприємства, не була посадовою особою органу, до сфери управління якого належить комунальне унітарне підприємство та взагалі не відповідала жодним критеріям особи, заінтересованої у вчиненні господарського зобов`язання, що визначені ч. 2 ст. 78-1 ГК України.

19.01.2021 від КП «Готельно-житловий комплекс» надійшло клопотання про залучення до матеріалів даної справи постанов Слідчого відділення Южненського ВП Лиманського ВП ГУНП в Одеській області про визнання особи потерпілою юридичну особу та про визнання особи представника потерпілою від 06.01.2021.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 справу №916/624/22 призначено до розгляду на 04.02.2021 о 10:00 год.

В судове засідання 04.02.2021 з`явились представники учасників справи.

В судовому засіданні 04.02.2021 колегія суддів, розглянувши клопотання КП «Готельно-житловий комплекс» про залучення до матеріалів даної справи постанов Слідчого відділення Южненського ВП Лиманського ВП ГУНП в Одеській області про визнання особи потерпілою юридичну особу та про визнання особи представника потерпілою від 06.01.2021, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судовою колегією враховується, що надані скаржником документи датовані 06.01.2021, тобто після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання КП «Готельно-житловий комплекс», оскільки це буде мати наслідком залучення до матеріалів даної справи доказів, які не існували на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 04.02.2021 представником КП «Готельно-житловий комплекс» заявлено усне клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі за результатом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019161330000041 за фактом привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Колегія суддів, порадившись, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання та зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинене.

За змістом вказаної норми обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати, як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме зумовлена неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Разом з тим, як зазначає сам представник КП «Готельно-житловий комплекс», наразі здійснюється лише досудове розслідування, судове провадження у кримінальній справі не порушено, натомість зазначена норма зобов`язує господарський суд зупинити провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства та лише за умови об`єктивної неможливості розгляду цієї справи.

Колегія суддів зазначає, що зібрані в рамках даної справи докази дають змогу встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

В судовому засіданні 04.02.2021 представник КП «Готельно-житловий комплекс» просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2020 у справі № 916/624/20, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ФОП Мончинської І.В. в повному обсязі.

Представник ФОП Мончинської І.В. заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 01.07.2016 між ФОП Мончинською І.В. (позикодавець) та КП «Готельно-житловий комплекс» (позичальник), укладено договір безвідсоткової позики (далі договір від 01.07.2016), за умовами пунктів 1, 5, 7 якого ФОП Мончинська І.В. у порядку та строки, визначені у цьому договорі, перераховує на розрахунковий рахунок КПТМ «Южтеплокомуненерго» кошти в погашення заборгованості КП «Готельно-житловий комплекс», а КП «Готельно-житловий комплекс» у порядку та строки, визначені у цьому договорі, зобов`язується повернути позикодавцю вищевказані кошти позики. Строк надання позики: з моменту набрання чинності цього договору і становить рік. Після закінчення строку, встановленого в п. 5 цього договору, позичальник зобов`язується протягом 120 банківських днів повернути позикодавцю всю суму позики (а.с.10-11).

На виконання умов договору від 01.07.2016, ФОП Мончинська І.В. перерахувала на поточний рахунок КП ТМ «Южтеплокомуненерго» грошові кошти у загальному розмірі 259087,52 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1 від 01.07.2016 на суму 120000 грн. (а.с.12), № 4 від 09.08.2016 на суму 51587,52 грн. (а.с.14) та № 5 від 09.08.2016 на суму 87500 грн. (а.с.13).

КП «Готельно-житловий комплекс» частково повернуто ФОП Мончинській І.В. суму позики, а саме у загальному розмірі 174829,43 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 528 від 21.07.2017 на суму 15000 грн. (а.с.15), № 773 від 30.11.2018 на суму 30000 грн. (а.с.16), № 808 від 26.02.2019 на суму 10200 грн. (а.с.16), № 706 від 29.03.2019 на суму 25550 грн. (а.с.17), № 834 від 26.04.2019 на суму 22000 грн. (а.с.17), № 840 від 10.05.2019 на суму 46529,43 грн. (а.с.18), № 916 від 28.08.2019 на суму 25500 грн. (а.с.18).

19.01.2017 між ФОП Мончинською І.В. (позикодавець) та КП «Готельно-житловий комплекс» (позичальник) укладено договір безвідсоткової позики (далі договір від 19.01.2017), за умовами пунктів 1, 5, 7 якого ФОП Мончинська І.В. у порядку та строки, визначені у цьому договорі, передає у власність КП «Готельно-житловий комплекс» грошові кошти, а КП «Готельно-житловий комплекс» у порядку та строки, визначені у цьому договорі, зобов`язується повернути позикодавцю одержану від нього суму позики. Строк надання позики: з моменту набрання чинності цього договору і становить рік. Після закінчення строку, встановленого в п. 5 цього договору, позичальник зобов`язується протягом 120 банківських днів повернути позикодавцю всю суму позики (а.с.21-22).

На виконання умов договору від 19.01.2017, ФОП Мончинська І.В. через касу підприємства передала КП «Готельно-житловий комплекс» грошові кошти у загальному розмірі 121875 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, а саме: № 1 369 від 23.02.2017 на суму 11000 грн. (а.с.24), № 1 376 від 28.02.2017 на суму 10000 грн. (а.с.23), № 1 474 від 19.04.2017 на суму 50000 грн. (а.с.23), № 1 476 від 20.04.2017 на суму 28875 грн. (а.с.23) та № 1 485 від 28.04.2017 на суму 22000 грн. (а.с.23).

19.04.2017 між ФОП Мончинською І.В. (позикодавець) та КП «Готельно-житловий комплекс» (позичальник) укладено договір безвідсоткової позики (далі договір від 19.04.2017), відповідно до умов пунктів 1, 5, 7 якого ФОП Мончинська І.В. у порядку та строки, визначені у цьому договорі, передає у власність КП «Готельно-житловий комплекс» грошові кошти у сумі 85000 грн., а КП «Готельно-житловий комплекс» у порядку та строки, визначені у цьому договорі, зобов`язується повернути позикодавцю одержану від нього суму позики. Строк надання позики: з дати її надання позикодавцем та до 19.04.2018. Після закінчення строку, встановленого в п. 5 цього договору, КП «Готельно-житловий комплекс» зобов`язується протягом 10 днів повернути позикодавцю всю суму позики. У випадку неповернення всієї суми позики у визначений строк, позичальник сплачує суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також КП «Готельно-житловий комплекс» сплачує ФОП Мончинській І.В. 100 відсотків річних від простроченої суми (а.с.6-7).

На виконання умов договору від 19.04.2017, ФОП Мончинська І.В. перерахувала на поточний рахунок КП «Готельно-житловий комплекс» грошові кошти у загальному розмірі 85000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 13 від 19.04.2017 на суму 40000 грн. та № 18 від 31.08.2017 на суму 45000 грн. (а.с.8).

Предметом спору у даній справі є вимога ФОП Мончинської І.В. стягнути з КП «Готельно-житловий комплекс» 508921,33 грн., (291183,09 грн. основний борг, 16837,33 грн. 3% річних, 146712,34 грн. 100% річних, 54188,57 грн. інфляційні втрати) з підстав неналежного виконання останнім умов договорів безвідсоткової позики в частині повного та своєчасного повернення наданих позивачем грошових коштів.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позивачем своїх вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Частиною першою ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Колегією суддів враховується, що договори від 01.07.2016 та від 19.01.2017, на відміну від договору від 19.04.2017, не містять обов`язкової істотної умови, а саме щодо конкретного розміру позики.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що якщо спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин ч. 8 ст. 181 ГК України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Колегія суддів зазначає, що дії позивача та відповідача свідчать про те, що договори фактично були укладені.

Як вже зазначалось раніше, ФОП Мончинська І.В. виконала прийняті на себе зобов`язання.

За договором від 01.07.2016 перерахувала КП ТМ «Южтеплокомуненерго» 259087,52 грн., а КП «Готельно-житловий комплекс» повернуло ФОП Мончинській І.В. лише 174829,43 грн., отже заборгованість КП «Готельно-житловий комплекс» перед ФОП Мончинській І.В. складає 84308,09 грн.

Крім того, за договором від 19.01.2017 ФОП Мончинська І.В. через касу підприємства передала КП «Готельно-житловий комплекс» 121875 грн., а за договором від 19.04.2017 перерахувала на рахунок підприємства 85000 грн.

Докази повернення КП «Готельно-житловий комплекс» суми позики ФОП Мончинській І.В. за договорами від 19.01.2017 та від 19.04.2017 в матеріалах даної справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з КП «Готельно-житловий комплекс» на користь ФОП Мончинської І.В. 291183,09 грн. основного боргу за договорами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за договорами від 01.07.2016 та від 19.01.2017, погоджується з ними. Також колегія суддів погоджується з наданими позивачем розрахунками інфляційних втрат та 100 % річних за договором від 19.04.2017.

Щодо доводів скаржника про те, що 27.11.2019 Комінтернівською місцевою прокуратурою внесені відомості до ЄРДР про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019161330000041 за фактом привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, колегія суддів зазначає, що досудове розслідування стосовно посадових осіб КП «Готельно-житловий комплекс» не спростовує факт укладання між позивачем та відповідачем договорів, отримання коштів за ними, здійснення часткового повернення цих коштів та наявності простроченої заборгованості.

Щодо доводів скаржника про порушення колишнім директором КП «Готельно-житловий комплекс» при укладенні спірних договорів положень ст. 78-1 ГК України, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст. 78-1 ГК України визначено, що господарське зобов`язання комунального унітарного підприємства, предмет якого підпадає під ознаки, визначені частиною третьою цієї статті, і яке укладається з особою, заінтересованою у його вчиненні, від імені або за рахунок або в інтересах такої особи, є господарським зобов`язанням, щодо вчинення якого є заінтересованість.

Особою, заінтересованою у вчиненні господарського зобов`язання, є: посадова особа органів управління комунального унітарного підприємства; посадова особа органу, до сфери управління якого належить комунальне унітарне підприємство, якщо така особа є особою, відповідальною за прийняття рішення щодо надання згоди на вчинення таким комунальним унітарним підприємством господарського договору; член сім`ї посадової особи, зазначеної в абзацах другому і третьому цієї частини, - чоловік (дружина), особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, батьки (усиновителі), опікун (піклувальник), брат, сестра, діти та їхні чоловіки (дружини); юридична особа, в якій будь-яка з осіб, зазначених в абзацах другому - четвертому цієї частини, є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) або членом органу управління. Особи (разом або окремо), зазначені в абзацах другому - п`ятому цієї частини, мають відповідати принаймні одній із таких ознак: бути сторонами такого господарського зобов`язання або членами виконавчого органу юридичної особи, яка є стороною правочину; отримувати винагороду за вчинення такого господарського зобов`язання від комунального унітарного підприємства (посадових осіб органів управління комунального унітарного підприємства) або від особи, яка є стороною господарського зобов`язання; внаслідок такого господарського зобов`язання набувати майно, будь-які майнові права, вигоди або блага; брати участь у господарському зобов`язанні як представники або посередники (крім представництва комунального унітарного підприємства посадовими особами).

Дія цієї статті поширюється на господарські зобов`язання комунальних унітарних підприємств, предметом яких є надання або отримання позики, іншого фінансування на поворотній основі на суму, що перевищує 50 мінімальних заробітних плат виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року, в якому вчиняється відповідне господарське зобов`язання (крім випадків отримання комунальним унітарним підприємством позики або іншого фінансування безоплатно або за одну гривню) (ч. 3 ст. 78-1 ГК України).

Разом з тим, відповідачем до матеріалів даної справи не надано жодних доказів, що Мончинська І.В., працюючи на посаді економіста КП «Готельно-житловий комплекс» входила до органів управління цього підприємства, або була посадовою особою органу, до сфери управління якого належить комунальне унітарне підприємство, або взагалі відповідала критеріям особи, заінтересованою у вчиненні господарського зобов`язання, що визначені ч. 2 ст. 78-1 ГК України.

Крім того, згідно з ч. 11 ст. 78-1 ГК України господарське зобов`язання, щодо вчинення якого є заінтересованість, вчинене з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє права та обов`язки його сторін лише у разі подальшого схвалення такого господарського зобов`язання у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. У разі неотримання подальшого схвалення господарського зобов`язання, щодо вчинення якого є заінтересованість, у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, таке зобов`язання визнається судом недійсним за позовом комунального унітарного підприємства або органу, до сфери управління якого належить підприємство комунальної власності.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У даній справі не заявлялись вимоги визнати спірні договори недійсними.

З огляду на предмет та підстави заявленого позову, колегія суддів зазначає, що до предмету доказування у даній справі не входить встановлення обставин щодо порушення колишнім директором КП «Готельно-житловий комплекс» положень ст. 78-1 ГК України.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2020 у справі № 916/624/20 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283

ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2020 у справі № 916/624/20 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Готельно-житловий комплекс» залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство «Готельно-житловий комплекс».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.02.2021.

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран

Суддя Л.В. Поліщук