open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року Справа № 160/15784/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком 2017-2019 роки, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19.08.2020 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку з досягненням пенсійного віку, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням № 046050007503 від 21.08.2020 року відповідач призначив йому пенсію за віком, застосувавши при її розрахунку показник середньої заробітної плати за 2014, 2015, 2016 роки. Не погодившись з цим, позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку його пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2017, 2018, 2019 роки, оскільки, вперше за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся саме у серпні 2020 року.

Листом № 17305-18108/П-02/8-0400/20 від 07.09.2020 року позивачу було повідомлено про те, що оскільки у даному випадку відбулося не призначення пенсії, а переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому, при розрахунку пенсії було застосовано приписи ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач зазначає, що відповідачем протиправно було застосовано приписи ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки вона регламентує, зокрема, порядок переведення з одного виду пенсії та інший, які призначені саме за цим Законом. При цьому, позивачу первинно у 2001 році була призначена пенсія за вислугу років відповідно до іншого закону, а саме, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», приписами якого передбачено інші підстави та порядок призначення пенсії.

Разом з тим, після досягнення пенсійного віку - 60 років ОСОБА_1 набув право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розмір якої має бути обчислений відповідно до приписів ч. 2 ст. 40 цього Закону, а саме, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2017, 2018, 2019 роки, оскільки із заявою позивач звернувся у 2020 році. Всупереч означеному, відповідач застосував середній заробіток за 2014, 2015, 2016 роки.

З огляду на викладене, позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 01.12.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

У встановлений судом строк, відповідач заперечуючи проти позову, надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими.

Відповідач зазначає, що з 2001 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». У зв`язку з досягненням 60-річного віку ОСОБА_1 набув право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та реалізував його шляхом подання відповідної заяви від 19.09.2020 року, на підставі якої пенсійним органом було переведено позивача з одного виду пенсії на інший, а саме, з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

З огляду на те, що переведення з одного виду пенсії на інший є зміною виду пенсії, а пенсійне законодавство не містить застереження щодо переведення з одного на інший вид пенсії лише в межах одного закону (в межах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), то відповідно до поданої заяви розмір пенсії позивача перерахований відповідно до приписів ч. 3 ст. 45 та п.п. 4-3 ч. 4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (збільшений на 1,17 та на 1,11) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Отже, враховуючи той факт, що позивач, починаючи з 2001 року став учасником правовідносин у сфері пенсійного страхування шляхом отримання пенсії за вислугу років, підстави для здійснення первинного призначення пенсії у 2020 році за нормами ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутні.

Зважаючи на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 2001 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

У зв`язку з досягненням пенсійного віку, 19.08.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсійного забезпечення пенсію за віком.

На підставі рішення Криворізького північного об`єднаного УПФУ № 046050007503 від 21.08.2020 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (збільшений на 1,17 та на 1,11) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, оскільки попереднє призначення пенсії позивачеві відбулося у 2001 році.

За результатами розгляду звернення позивача від 02.09.2020 року щодо пенсійного забезпечення, пенсійний орган своїм листом №17305-18108/П-02/8-0400/20 від 07.09.2020 року повідомив ОСОБА_1 про те, що оскільки відбулося не призначення пенсії, а переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, тому при розрахунку пенсії застосовано приписи ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, в означеному листі відповідач зазначив, що страховий стаж роботи склав 42 роки 4 місяці 24 дні, врахований по 31.07.2020 року, коефіцієнт стажу дорівнює 0,42333 (42 роки х 12 місяців + 4 місяці = 508 місяців : 12 : 100 х 1).

Заробітна плата, обчислена за період з 01.07.2000 року по 31.07.2020 року на підставі даних персоніфікованого обліку, склала 8417,83 грн. (1,72185 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати х 3764,40 грн. - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014 - 2016 роки збільшена на коефіцієнт 1,17 та на 1,11).

Таким чином, розрахунок проведено згідно п. 3 ст. 45 Закону № 1058, а саме, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, збільшений на коефіцієнт 1,17 та на 1,11.

Тому, розмір пенсійної виплати позивача складає 3683,36 грн., у тому числі розмір пенсії за віком 3563,52 грн. (8417,83 грн. х 0,42333) та доплата за понаднормовий стаж 7 років (1712,00 грн. х 7%). Також зазначено, що позивача було переведено з пенсії за вислугою років на пенсію за віком, відповідно до ст. 40 та п. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника за 2014-2016 роки - 3764,40 грн., перерахованого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 року №124 та постанови Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2020 році» від 01.04.2020 року №251.

Не погодившись з діями відповідача, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 1-1 Закону України від 09.04.1992р. № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII) законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно з положеннями статті 7 Закону №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.

Таким чином, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України №2262-XII та Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), такій особі призначається одна пенсія за її вибором.

Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Пенсійні виплати - це грошові виплати в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.

Пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону України №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду; при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що Законом №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший і саме у такому випадку показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу.

Суд також зазначає, що 11.10.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 р. № 2148-VIII, яким внесені зміни до Закону №1058-IV.

Так, відповідно до положень п.4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Із зазначених норм слідує, що ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV визначено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, при якому, також враховуються наведені приписи п. п. 4-3 ч. 4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, при зверненні ОСОБА_1 , якому було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 2262-ХІІ, до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV.

Вказана правова позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.10.2018 року у справі № 876/5312/17.

Таким чином, суд доходить до висновку, що у випадку звернення осіб, які отримують пенсію за вислугу років, що призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за призначенням пенсії за віком на загальних підставах, право на призначення пенсії даного виду виникає вперше, а не відбувається перехід з одного виду пенсії на інший в межах одного закону.

В даному випадку, органи Пенсійного фонду зобов`язані призначати пенсію за віком на загальних підставах, згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а не застосовувати показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях, який враховувався при призначенні пенсії за вислугу років, згідно із вимогами спеціального Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки, має місце призначення пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного закону.

За вказаних обставин, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 840,80 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № 0.0.1920254414.1 від 25.11.2020 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком 2017-2019 роки, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19.08.2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 08 лютого 2021 року.

Суддя І.О. Лозицька

Джерело: ЄДРСР 94697394
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку