КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 року № 810/2613/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС про скасування податкових повідомлень - рішень №0001211701, №0001251701 та №0001291701 від 21.12.2012.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що порушено процедура проведення перевірки, перевірка була проведена за її відсутності, висновки перевірки зроблені без дослідження первинних документів, а встановлені у ході перевірки факти і дані щодо порушення нею податкового законодавства не відповідають дійсності. Зазначає, що, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими на підставі висновків такої перевірки, подала до контролюючого органу вищого рівня скаргу. Проте контролюючий орган з порушенням граничного терміну надіслав рішення про розгляд скарги, тому відповідач, з посиланням на положення пункту 56.9 Податкового кодексу України (далі - ПК України), вважає, що скарга про скасування податкових повідомлень-рішень вважається повністю задоволеною.

У зв`язку з чим, вважає дії відповідача необґрунтованими, а висновки акту безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень вказав, що під час документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, встановлено, що позивач з 01.10.2009 по 31.12.2009 та з 01.01.2011 по 31.03.2011 перебував на загальній системі оподаткування, та з 01.01.2010 по 31.12.2010, з 01.04.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 23.07.2012 - перебував на спрощеній системі оподаткування. Зокрема, протягом 2010 позивач застосовував спрощену систему оподаткування. Перевіркою документів (довідка про стан взаєморозрахунків ФОП ОСОБА_1 № 852 від 26.10.2012 з ТОВ «Комплекс Агромарс») щодо правильності визначення обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) встановлено порушення вимог п. 4 Указу Президента від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб`єктів малого підприємництва» - перевищення дозволеного обсягу виручки в сумі 500 000,00 грн. Фактично в 2010 році обсяг виручки склав 562 161,91 грн. Крім того, перевіркою встановлено, що позивач, в період з 01.10.2009 по 05.12.2012 занижено суму чистого оподатковуваного доходу в 2009 році на загальну суму 31 823,92 грн., в 2010 році на загальну суму 46 621,43 грн., в 2011 році на загальну суму 459 137,31 грн., в 2012 році на загальну суму 181 718,86 грн., чим порушено вимоги ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» із змінами і доповненнями та вимоги п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені правомірно, про що свідчить акт перевірки, яким встановлено ряд порушень податкового законодавства з боку позивача, також вважає, що відповідачем було дотримано усі вимоги закону при винесені даних податкових повідомлень - рішень.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 02.08.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014, позов ФОП ОСОБА_1 задовольнив частково: скасував податкове повідомлення - рішення ДПІ від 21.12.2012 № 0001211701 в частині збільшення суми основного платежу в розмірі 301,79 та штрафних санкцій 75,45 грн; в іншій частині позовних вимог відмовив.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2019 року були скасовані постанова КОАС та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду, прийняті в межах цієї справи, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Протокольною ухвалою суд від 11.01.2021 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем на підставі наказу від 29.11.2012 № 437 та відповідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України, працівником ДПІ у Вишгородському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2009 по 05.12.2012, за результатами якої складено акт від 12.12.2012 № 2180/17-2/ НОМЕР_1 .

Під час перевірки було виявлено такі порушення:

п.1 Указу Президента від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб`єктів малого підприємства» (надалі - Указ Президента № 727/98), а саме позивачем перевищено граничний обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в 2010 році (500 000,00 грн.);

п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), п. 177.5, п. 177.10 ст. 177ПК України, п. 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (надалі - Декрет КМУ № 13-92), а саме позивачем облік доходів і витрат вівся неналежним чином, зокрема, не подано до ДПІ у Вишгородському районі декларацію про доходи 2009, 2010, 2011 роки;

п. 2 Указу Президента № 727/98, а саме позивачем використовувалась праця найманого працівника - ОСОБА_2 , з яким не було укладено трудову угоду;

ст. 13 Декрету КМУ № 13-92, п. 177.2 ст. 177 ПК України, а саме у період з 01.10.2009 по 05.12.2012 занижено суму оподаткованого доходу в 2009 році на загальну суму 31 823,92 грн., в 2010 році на загальну суму 46 621,43 грн., в 2011 році на загальну суму 459 137,31 грн., в 2012 році на загальну суму 181 718,86 грн.;

п. 187.1 ст. 187 ПК України, а саме позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 170 894,98 грн., в тому числі за 2011 року - 122 436,62 грн., за 2012 рік - 48 458,36 грн.;

п. 201.15 ст. 201 ПК України, а саме позивачем за 2011, 2012 роки не подано декларації з податку на додану вартість.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право податкового органу проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

В ході перевірки встановлено, що позивач у періоді, що перевірявся здійснював роздрібну торгівлю м`ясом та м`ясними продуктами.

Як вбачається з матеріалів перевірки, позивач з 01.10.2009 по 31.12.2009 та з 01.01.2011 по 31.03.2011 перебував на загальній системі оподаткування, з 01.01.2010 по 31.12.2010, з 01.04.2011 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 23.07.2012 - перебував на спрощеній системі оподаткування.

Протягом 2010 року ФОП ОСОБА_1 застосовував спрощену систему оподаткування. Перевіркою первинної документації (довідка про стан взаєморозрахунків ФОП ОСОБА_1 № 852 від 26.10.2012 з ТОВ «Комплекс Агромарс») щодо правильності визначення обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) встановлено порушення вимог Указу Президента № 727/98 - перевищення дозволеного обсягу виручки в сумі 500 000,00 грн. Фактично в 2010 році обсяг виручки склав 562 161,91 грн., зокрема, позивачем використовувалась праця найманого працівника з яким не було укладено трудову угоду.

Відповідно до Указу Президента № 727/98 фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000,00 грн.

Середньооблікова чисельність працюючих для суб`єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших відособлених підрозділів.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб`єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Судом було направлено відповідний судовий запит до ТОВ «Комплекс Агромарс» щодо надання інформації про кількість та суми відвантаженої продукції ФОП ОСОБА_1 за 2010 рік та з проханням надати усі підтверджуючі належним чином засвідченні первинні документи, що підтверджують відвантаження продукції.

З наданої відповіді вбачається розбіжність у інформації, яка була надана Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС та суду, а саме відповідно до довідки про стан взаєморозрахунків ФОП ОСОБА_1 № 852 від 26.10.2012 з ТОВ «Комплекс Агромарс» обсяг виручки склав 562 161,91 грн., а відповіді, яка надана суду на запит обсяг виручки 560 149,98 грн., однак в першому та в другому випадку встановлено перевищення суми обсягу виручки понад 500 000,00 грн.

На підставі встановлених розбіжностей відповідачем було надано розрахунок різниці нарахування податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій за 2010 рік, в сторону зменшення.

Крім того, перевіркою визнання валового доходу (обсягу виручки) та витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу (документально підтверджених) та оподатковуваного доходу (чистого доходу), встановлено заниження суми валового доходу в 2009 році на 42 431,90 грн., в 2010 році на суму 62 161,91 грн., в 2011 році на суму 612 183,08 грн., в 2012 році на суму 242 191,81 грн.

Згідно ст. 13 Декрету КМУ № 13-92 (чинного на час виникнення даних правовідносин) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об`єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов`язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При здійсненні операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та визначених законом цінних паперів, крім набутих у випадках, визначених пунктом «з» статті 5 цього Декрету, оподатковуваним доходом громадянина, у тому числі зареєстрованого як суб`єкт підприємницької діяльності, вважається прибуток, тобто різниця між доходом, отриманим від продажу таких корпоративних прав та цінних паперів протягом звітного року, та документально підтвердженими витратами на їх придбання, понесеними громадянином протягом звітного року або попередніх звітному років. Облік фінансових результатів операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів ведеться у порядку, встановленому п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Прибуток, отриманий громадянином від операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів, обчислений за результатами звітного року, включається до складу його сукупного річного оподатковуваного доходу.

Щодо правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено, що на порушення вимог п. 6 ст. 128 ГК України та вимог п. 177.5 ст. 177 ПК України, а саме позивачем не подано в період з 01.10.2009 по 05.12.2012 декларацію про доходи.

Відповідно до п. 177.5 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Також даною перевіркою за період роботи з 01.10.2009 по 05.12.2012 було встановлено порушення з боку позивача п. 177.10 ст. 177 ПК України, а саме облік доходів і витрат за період року не вівся.

Нормою п. 177.10 ст. 177 ПК України визначено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Доказів, що підтверджують факт подання декларацій за вказаний період та ведення обліку доходів і витрат за даний період позивач не надав до суду.

Зокрема, за перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 0,0 грн. та сплачено 0,0 грн., однак під час перевірки перевіряючими були встановлені розбіжності, а саме за 2011 рік - 122 436,62 грн. та за 2012 рік - 48 458,36 грн.

Пунктом 181.1 ст. 181 ПК України встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В порушення вищевказаних вимоги позивачем занижено задекларовані показники у рядку 1-8.4 Декларації з податку на додану вартість на загальну суму 170 894,98, в тому числі за 2011 рік 122 436,62 грн. та за 2012 рік 48 458,36 грн.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 201.15 ст. 201 ПК України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом розглянуто та досліджено кожне із встановлених порушень позивачем податкового законодавства, однак докази або фактичні дані, що обґрунтовують вимоги позивача не підтвердженні ніякими засобами доказування.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень надав суду докази правомірність прийнятих оскаржуваних податкових - повідомлень - рішень, що відображені у акті перевірки від 12.12.2012 № 2180/17-2/ НОМЕР_1 .

Пунктом 86.1 ст. 86 ПК України визначено, що результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

На думку суду акт перевірки - це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб`єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання.

З системного аналізу вищезазначених приписів податкового законодавства, суд вбачає відсутність порушення норм чинного податкового законодавства в рішеннях Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС № 0001211701, 0001251701 та № 0001291701 від 21.12.2012.

За наведених обставин та виходячи з наданого відповідачем розрахунку різниці нарахування податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій за 2010 рік, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині скасування податкового повідомлення - рішення № 0001211701 від 21.12.2012 про нарахування щодо збільшення суми основного платежу в розмірі 301, 79 грн. та штрафних санкцій в розмірі 75, 45 грн.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 05 березня 2019 року зазначив, що у цій справі суди надали оцінку обставинам, встановленим у ході податкової перевірки щодо допущених порушень платником податків.

Водночас доводи позивача, наведені у позовній заяві та апеляційній скарзі, щодо оскарження ним податкових повідомлень - рішень в апеляційному порядку та порушення ДПІ під час розгляду скарги позивача положень статті 56 ПК України, зокрема щодо термінів розгляду скарги, суди залишили без правової оцінки. Також, питання щодо повідомлення позивача про рішення щодо продовження строку розгляду скарги суди залишили без належної правової оцінки.

Дослідивши вказані обставини справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.2 статті 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (пункт 56.3 статті 56 ПК України).

Відповідно до пункту 56.8 статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно з пунктом 56.9 статті 56 ПК України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Так, судом встановлено, що Позивачем було подано до ДПС у Київській області скаргу від 03.01.2019 року (вхідний №10/0/14-13 від 04.01.2013 року) на податкові повідомлення рішення від 21.12.2012 року №0001211701, №0001251701, №0001291701, винесені ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС.

Тобто, враховуючи п. 56.8 ст. 56 ПК України, в редакції, яка діяла на момент направлення скарги Позивачем строк розгляду скарги починається з наступного дня за днем отримання скарги. Тобто, відповідно до вхідного реєстраційного номера №10/0/14-13 від 04.01.2013 року про отримання вищевказаної скарги Позивача, строк розгляду даної скарги починається з 05.01.2013 (копія першої сторінки скарги з вхідним реєстраційний номер канцелярії про отримання).

Під час розгляду скарги ДПС у Київській області рішенням від 21.01.2013 року №34/к/10-206/7 продовжила, термін розгляду скарги по 05.03.2013 року (включно) та витребувала від ДПІ у Вишгородському районі документи, що засвідчують обставини справи.

Тобто, рішення про продовження розгляду скарги Позивача від 21.01.2013 року №34/к/10-206/7 було винесено в межах 20-денного строку визначеного у пункті 56.8 статті 56, що не заперечував позивачем у позовній заяві.

Крім того рішення про результати розгляду скарги №130/К/10-206/007, 05.03.2013 року направлено рекомендованим листом (вручено платнику 07.03.2013 року згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №0735000173452). Таким чином, ДПС у Київській області строку продовженого за рішенням керівника контролюючого органу направлено скаргу Позивача, а саме 05.03.2013 року та в межах строку встановленого п.58 ст.58 ПК України, в редакції яка діяла на момент подання скарги.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС № 0001211701 від 21.12.2012 в частині нарахування збільшення суми основного платежу в розмірі 301 (триста одна) грн. 79 коп. та штрафних санкцій в розмірі 75 (сімдесят п`ять) грн. 45 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.