ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" січня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2464/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

секретар судового засідання Овчар А.С.

при розгляді справи за позовом: Одеської міської ради (пл. Думська, 1, м. Одеса, 65026)

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ" (вул. Грецька, 24, кв.5, м. Одеса, 65026); 2) Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (вул. Набережна, 87А, с. Красносілка, Лиманський район, Одеська обл., 67560)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: 1) Товариства з додатковою відповідальністю "Одеська швейна фабрика" (вул. Приморська, 27, м. Одеса, 65026) та 2) державного реєстратора Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області Попика Владислава Миколайовича (вул. Набережна, 87А, с. Красносілка, Лиманський район, Одеська обл., 67560)

про скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання привести земельну ділянку до попереднього стану,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Варбаногло Г.А.;

від відповідача-1: Бут І.О.;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2019 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій XXI" та Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області, в якій просить суд:

- скасувати рішення державного реєстратора Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області Попика Владислава Миколайовича від 10.11.2016 (індексний номер 32322553) про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Обрій ХХІ" (з відкриттям розділу) на 1/25 об`єкта нерухомого майна за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, загальною площею 2205,1 кв.м.;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій XXI" привести до попереднього стану земельну ділянку за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, шляхом знесення складових частин нежитлових будівель: літ. "Д", літ. "Е", літ. "Ж", площею 915,9 кв. м., за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на незаконність оскаржуваного рішення державного реєстратора, оскільки, як зазначив позивач, воно прийнято без наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та дозвільних документів, які надають право проводити будівельні роботи і підтверджують готовність об`єкту до експлуатації. Як зазначає позивач у позовній заяві, прийняте державним реєстратором оскаржуване рішення на підставі свідоцтва про право власності від 25.11.2005 серії НОМЕР_1 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 20.10.2016 ОД № 142162941306 підлягає скасуванню у судовому порядку, оскільки декларація про готовність об`єкта до експлуатації не реєструвалась Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області. Крім цього, позивач посилається на те, що збільшення відповідачем площі об`єкта нерухомого майна за вищевказаною адресою за рахунок будівництва складових частин нежитлових будівель: літ. "Д", літ. "Е", літ. "Ж", площею 915,9 кв. м., є самочинним будівництвом та підлягає знесенню. За твердженням позивача, самочинним будівництвом та оскаржуваним рішенням державного реєстратора порушується право територіальної громади м. Одеси, як власника відповідної земельної ділянки, що стало підставою для подання відповідного позову.

18.09.2019 відповідачем-1 було подано до суду відзив на позов (а.с.71-89, т.1), в якому останній повністю заперечив щодо заявлених позивачем вимог, зазначивши, що: нормативно-правові акти, на які посилається позивач у позові, не підлягають застосуванню до спірних відносин, зважаючи, що спірний об`єкт нерухомого майна було споруджено ще у 2008 році, про що свідчить долучений до відзиву технічний висновок про можливість збереження і введення в експлуатацію складських будівель за адресою: вул. Краснова, 11/1; позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірний об`єкт є самочинним будівництвом, при цьому відповідач вважає, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного в силу його узаконення; позивачем не доведено обставини порушення державним реєстратором норм закону при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки для здійснення реєстрації відповідачем-1 було надано всі необхідні документи, в тому числі і декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 20.10.2016 ОД №142162941306. Крім цього, відповідач-1 наголосив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатись на саму державу, а тому помилка, яка могла мати місце при видачі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, не може виправлятись за рахунок ТОВ «Обрій XXI».

23.09.2019 від Товариства з додатковою відповідальністю "Одеська швейна фабрика" до суду надійшли письмові пояснення третьої особи (а.с.111-131, т.1), в яких третя особа просила суд розглянути справу за відсутності її представника. В поясненнях третя особа повідомила суду, що ТДВ «Одеська швейна фабрика» функціонує самостійно від ТОВ «Обрій», а тому не володіє інформацією щодо законності/незаконності дій відповідача, щодо яких зазначено в позовній заяві.

У відповіді на відзив (а.с.132-139, т.1) позивач наголосив на тому, що нормативно-правові акти позивачем застосовані виходячи з дат видачі декларації про готовність об`єкта до експлуатації та прийняття державним реєстратором спірного рішення, при цьому позивач наголосив, що доказів на підтвердження введення в експлуатацію у 2008 році об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, загальною площею 2205,1 кв.м., матеріали справи не містять. Також позивач зазначив, що твердження відповідача щодо допущення помилки державного органу при здійснення реєстрації декларації не підтверджені жодним належним доказом. Крім цього позивач наголосив, що у разі задоволення позовних вимог про скасування оскаржуваного ним рішення державного реєстратора відповідач не буде позбавлений права власності на об`єкт нерухомого майна, який належить йому на підставі свідоцтва про право власності від 25.11.2005 серії НОМЕР_1 , оскільки запис про державну реєстрацію права власності ТОВ «Обрій ХХІ» на 1/25 частин об`єкта нерухомого майна від 30.11.2005 буде поновлений.

16.10.2019 позивачем було подано суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (а.с.164-182, т.1), в якому останній виклав свої зауваження щодо декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 20.10.2016 ОД №142162941306, зокрема, що: наявні в декларації відомості щодо номеру кваліфікаційного свідоцтва інженеру технічного нагляду Горичева Д.І. не відповідають відомостям, що містяться на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку громад і територій України за відповідним посиланням; в п.11 декларації зазначено, що 27.05.2016 за №ОД 082161521205 була зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт Інспекція ДАБК в Одеській області, разом з цим, інспекція була ліквідована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014; в п.13 декларації зазначено, що документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою не потребує згідно п.4 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, натомість, п.4 порядку не містить таких умов. При цьому позивач зауважив, що зазначені у п.п.14-16 декларації відомості підтверджують обставину, що декларація стосується саме складових частин нежитлових будівель: літ. "Д", літ. "Е", літ. "Ж", площею 915,9 кв. м., за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса та щодо яких Одеською міською радою заявлено позовну вимогу про знесення.

Під час нового розгляду справи відповідачем-1 було подано суду 19.10.2020 відзив на позов (а.с.134-150, т.3), в якому останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі та додатково, до раніше викладених заперечень, відповідач-1 вказав про відсутність у позивача прав на земельну ділянку, на якій розташовані спірні об`єкти, а знесення об`єкту самочинного будівництва є крайньою мірою.

Також, 19.10.2020 відповідачем-1 було подано до суду заяву (а.с.151-152, т.3), згідно з якою відповідач просив суд зупинити провадження у справі №916/2464/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/2882/20, яка розглядається Господарським судом Одеської області. У задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено, про що суд оголосив протокольну ухвалу у судовому засіданні 30.11.2020 з проголошенням в порядку ч.10 ст.240 ГПК України висновку суду та мотивів, з яких суд дійшов такого висновку.

29.10.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.158-176, т.3), в якій позивач повністю заперечив щодо викладених відповідачем-1 доводів, зазначивши зокрема, що в силу вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та Земельного кодексу України земельна ділянка, на якій розташовані спірні об`єкти, є землею комунальної власності.

11.11.2020 від відповідача-1 надійшли письмові заперечення (а.с.1-18, т.4), в яких останній наголосив на безпідставності тверджень позивача щодо порушення державним реєстратором п.41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки вказаним пунктом врегульовано питання державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна, натомість спірний об`єкт є реконструйованим.

18.01.2021 відповідачем-1 було подано до суду заяву (а.с.146-149, т.4), згідно з якою останній просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача у цій справі , зазначивши, що спірний об`єкт нерухомості було збудовано ще в 2008 році та, в подальшому, з метою приведення існуючих об`єктів до вимог містобудівного законодавства ТОВ «Обрій ХХІ» було проведено реконструкцію відповідно до декларації про початок будівельних робіт ОД № 082161521205. Як зазначив відповідач-1, у технічному паспорті, який виготовлений станом на 30.10.2008 КП «Одеське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», відображені будівлі Д, Е, Ж. Водночас, положення Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2011 №127 (в редакції станом на 2006 року), зобов`язують бюро технічної інвентаризації при виявленні самочинного будівництва повідомити про це місцевий орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, а тому за позицією відповідача-1 вказані обставини свідчать про неможливість спростування позивачем факту обізнаності щодо існування спірних об`єктів ще з 2008 року.

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги до відповідача в редакції позовної заяви від 15.08.2019 вих. № 155-е, просив суд їх задовольнити. При цьому щодо заяви відповідача про застосування позовної давності позивач заперечив та повідомив суду, що Одеській міській раді про існування спірних об`єктів стало відомо з листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 28.05.2019 №01-8/301вх.

Представник відповідача-1 під час розгляду справи по суті проти позову Одеської міської ради повністю заперечив, просив суд відмовити у його задоволенні та застосувати до вимог позивача позовну давність.

Процесуальні дії у справі

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2019 при первісному розгляді справи у задоволенні позовних вимог Одеській міській раді було відмовлено повністю. Вказане рішення мотивоване тим, що при розгляді справи судом не було встановлено факту порушення державним реєстратором вимог чинного законодавства, оскільки обов`язковим документом для проведення державної реєстрації права власності є документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а саме декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яка і була надана реєстратору. Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради про скасування рішення державного реєстратора, суд також дійшов висновку про відмову у задоволенні похідних вимог про зобов`язання відповідача привести до попереднього стану земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, оскільки для цього відсутні визначені законодавством правові підстави.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2019 було змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції. Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що оскільки Одеська міська рада звернулася до суду з позовною вимогою саме про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації за відповідачем права власності на 1/25 об`єкта спірного нерухомого майна, а не самого запису про реєстрацію відповідного права, то міською радою невірно обрано спосіб захисту порушеного права у зазначеній частині, враховуючи, що оскаржуване рішення вже вичерпало свою дію фактом внесення до реєстру відповідного запису. Крім цього господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що на час ухвалення постанови відсутні підстави для віднесення реконструйованого об`єкту нерухомості до об`єкту самочинного будівництва в межах цієї справи, а відтак і для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки оскаржуване рішення державного реєстратора та відповідний запис, внесений до реєстру на підставі такого рішення, залишаються чинними, враховуючи неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.08.2020 рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 у справі №916/2464/19 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області. Скасовуючи вищевказані рішення судів першої та другої інстанції Верховний Суд виходив з того, що з 16.01.2020 і на час ухвалення постанови суду апеляційної інстанції матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, а тому Верховний Суд зазначив про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, запропонований в оскаржуваній постанові, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно. Крім цього Верховний Суд зауважив, що місцевий господарський суд самоусунувся від дослідження обставин справи щодо дотримання реєстратором вимог законодавства при здійсненні державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно, у зв`язку з чим висновки господарських судів про відсутність підстав для задоволення позову є передчасними.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2020 справу №916/2464/19 передано на розгляд судді Бездолі Д.О.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.09.2020 суддею Бездолею Д.О. справу №916/2464/19 було прийнято до свого провадження; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "29" жовтня 2020 р. о 14:00.

29.10.2020 судом було проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на « 12» листопада 2020 о 16год.30хв. 12.11.2020 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на « 30» листопада 2020 о 15год.00хв. 30.11.2020 у судовому засіданні судом було протокольно продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті на « 23» грудня 2020 о 15год.00хв.

У судовому засіданні 23.12.2020 судом було протокольно оголошено перерву до « 13» січня 2021 о 14год.00хв. 13.01.2021 у судовому засіданні судом проголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до « 20» січня 2021 о 15:00, а також попередньо визначено наступну дату судового засідання для розгляду справи по суті - « 21» січня 2021 о 12год.00хв.

20.01.2021 суд протокольно ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до « 21» січня 2021 о 12год.00хв. 21.01.2021 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву у судовому засіданні до « 22» січня 2021 о 16год.00хв.

У судовому засіданні 22.01.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

Згідно з договором купівлі-продажу майна від 10.12.2004, укладеним між ЗАТ "Одеська швейна фабрика" (покупець) та Управлінням обласної ради з питань використання майна та приватизації (продавець) (а.с.33-35, т.1), третьою особою було придбано у власність 24/25 частин об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, що складається з: будівлі літ. «А», загальною площею 1231,5 кв.м.; 24/25 огорожі №2; 24/25 мостіння - «І».

Між цим, згідно з свідоцтвом про право власності від 25.11.2005 серії НОМЕР_1, виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради (а.с.32, т.1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій ХХІ» стало власником 1/25 частини об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, що складається з будівель літ «Б», літ «В», загальною площею 57,7 кв.м., літ. «Г». Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.10.2006 (а.с. 29, т. 2) площа будівлі літ. «Б» дорівнює 48,7 кв.м., літ. «В» - 9,0 кв.м.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с.25-31, т.1), державна реєстрація права власності ЗАТ «Одеська швейна фабрика» на 24/25 частки нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1 була здійснена 13.01.2005, а реєстрація права власності ТОВ «Обрій ХХІ» на 1/25 цього майна - 30.11.2005, при цьому загальна площа об`єкту становила - 1289,2 кв.м.

Також, в матеріалах справи наявна копія технічного паспорту (а.с.117-119, т.1), виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» за замовленням ЗАТ «Одеська швейна фабрика», станом на 30.10.2008, на нежитлові будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, які, згідно технічного паспорту, складаються з літер: «А», «Б», «В» - основне; «Г» - сарай; «І» - мостіння; за №1-3 позначена огорожа. Даний технічний паспорт містить відомості щодо складів під літерами «Д», «Е», «Ж» із відміткою, що ці об`єкти є самочинними, а в примітці зазначено «Обрій ХХІ». Щодо земельної ділянки в технічному паспорті вказано такі відомості: під будівлям - 822 кв.м.; під насадженнями (сад, город) - 1571 кв.м.; під двором - 1019 кв.м.; загальна площа (фактична) - 3412 кв.м.

Під час розгляду справи позивач пояснив, що право власності ТОВ «Обрій ХХІ», посвідчене вищеозначеним свідоцтвом про право власності, на об`єкт нерухомого майна - будівлі літ «Б», літ «В», загальною площею 57,7 кв.м., літ. «Г», які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, та підстави його набуття позивачем у цій справі не оспорюється.

Водночас, в матеріалах справи наявна роздрукована та завірена Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради скан-копія реєстраційної справи №1081976351101 на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса (а.с.2-49, т.2), з якої вбачається, зокрема, таке.

Керівником ТОВ «Обрій ХХІ» Ткаченко В.М. було подано до Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області заяву про державну реєстрацію права власності щодо об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, яка зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.11.2016 за №19317083 (а.с.4-7, т.2).

08.11.2016 державним реєстратором прав на нерухоме майно Дубровіною О.В. було прийнято рішення №32260898 про зупинення розгляду вищевказаної заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв`язку з тим, що документи були подані не в повному обсязі (а.с.8, т.2).

10.11.2016 державним реєстратором Попиком В.М. було прийнято рішення №32322188 про відновлення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 01.11.2016 від Ткаченко В.М., оскільки заявником у строк, встановлений законодавством, було подано витребувані документи (а.с.9, т.2).

Далі, 10.11.2016 державним реєстратором Попиком В.М. було прийнято оскаржуване в цій справі рішення №3232253 (а.с.14, т.2), згідно з яким державний реєстратор вирішив: провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, розмір частки 1/25, на нежитлові будівлі за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, за суб`єктом: ТОВ «Обрій ХХІ» (код 33890635); відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

Згідно внесених в реєстр відомостей (а.с.15-16, т.2), підставою виникнення права власності ТОВ «Обрій ХХІ» зазначено: свідоцтво про право власності, серія НОМЕР_1, видане 25.11.2005 Виконавчим комітетом Одеської міської ради; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер ОД №142162941306, видана 20.10.2016 Департаментом архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області. При цьому загальна площа об`єкту становить вже - 2205,1 кв.м.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 26, т.1) в графі опис змін зазначено: додано об`єкт в цілому складається з: нежитлове - літ. «А», нежитлове - літ. «Б», нежитлове - літ. «В», склад - літ. «Д», склад - літ. «Е», склад - літ. «Ж», І-мостіння.

Копія декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, з відміткою щодо її реєстрації Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 20.10.2016 за №ОД142162941306, також наявна в матеріалах реєстраційної справи №1081976351101 (а.с.32-36, т.2). В цій декларації, зокрема, відображені такі відомості: об`єкт - реконструкція складів за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1; замовник - ТОВ «Обрій»; інженер - Горичев Дмитро Ігоревич, кваліфікаційний сертифікат ІТ №000505 від 07.04.2011; генеральний проектувальник - ФОП Позднякова Ольга Іванівна; інформація про дозвільні документи - декларація про початок виконання будівельних робіт, видана інспекцією ДАБК в Одеській області 27.05.2016 за №ОД082161521205; інформація про документ, що посвічує право власності чи користування земельною ділянкою, - не потребує згідно з п.4 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466; загальна площа будівлі - 915,9 кв.м.

Так, згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.10.2006 №12320065 (а.с.29, т.2), об`єкт, який розташований за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, та належить на праві приватної спільної часткової власності відповідачу (1/25) та третій особі (24/25), мав загальну площу 1289,2 кв.м. та складався з: нежитлових будівель під літерами «А» - 1231,5 кв.м., «Б» - 48,7 кв.м., «В» - 9,0 кв.м.; сарай - літера «Г»; огорожа під №1-3; мостіння - І; резервуар - ІІ.

Між цим, в матеріалах реєстраційної справи №1081976351101 наявна копія технічного паспорту, виготовленого 03.10.2016 за замовленням ТОВ «Обрій ХХІ» на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса (а.с.37-45, т.2), з якого вбачається, що загальна площа об`єкта нерухомого майна за цією адресою була збільшена до 2205,1 кв.м. та згідно експлікації об`єкт складається з: літера «А» - 1231,5 кв.м., літера «Б» - 48,7 кв.м., літера «В» - 9,0 кв.м., літера «Д» - 336,9 кв.м., літера «Е» - 133,0 кв.м., літера «Ж» - 446,0 кв.м. Щодо земельної ділянки в технічному паспорті вказані такі відомості: під будинком - 1637 кв.м.; під насадженнями - 750 кв.м.; під дорожнім (твердим) покриттям - 1025 кв.м.; у фактичному користуванні - 3412 кв.м.

Під час розгляду справи відповідач пояснив суду, що будівлі під літерами «Д», «Е», «Ж» були побудовані ще у 2008 році, посилаючись на копію технічного висновку про можливість збереження та введення в експлуатацію складських будівель за адресою: вул. Краснова, 11/1, який був складений ТОВ «Ніка-Сан» (а.с.81-85, т.1).

Також, відповідач пояснює, що ТОВ «Обрій ХХІ» було здійснено реконструкцію об`єктів, що знаходяться за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, таким чином: відображений у витязі від 30.10.2006 сарай під літ. «Г» наразі відображений в технічному паспорті під літ. «Е» з площею 133,0 кв.м.; мостіння І наразі відображені під літ. «Д» з площею 336,9 кв.м.; резервуар ІІ наразі відображено під літ. «Ж» з площею 446,0 кв.м.

Водночас, обставина щодо відсутності у ТОВ «Обрій ХХІ» речового права на земельну ділянку, на якій розташовані спірні об`єкти, відповідачем не заперечена та підтверджується позивачем.

Відповідач наполягає, що після проведення реконструкції ним було отримано видану Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області декларацію про готовність до експлуатації об`єкта від 20.10.2016 за №ОД142162941306, яку разом з іншими документами було подано державному реєстратору для проведення в державному реєстрі відповідних змін щодо об`єкту нерухомого майна.

Водночас, посилаючись на незаконність оскаржуваного в цій справі рішення державного реєстратора, позивач зазначає, що це рішення було прийнято за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та дозвільних документів, які надають право проводити будівельні роботи і підтверджують готовність об`єкту до експлуатації. За твердженням позивача, декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 20.10.2016 ОД № 142162941306 не реєструвалась Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, а рішень щодо надання відповідачу у власність чи користування земельної ділянки Одеською міською радою не приймалось.

Так, листом від 14.05.2019 № 02-04/853 (а.с.41, т.1) Управління капітального будівництва Одеської міської ради у відповідь на запит Департаменту комунальної власності Одеської міської ради повідомило, що між Управлінням та ТОВ "Обрій ХХІ" не укладався договір на пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси при проведенні будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1.

27.05.2019 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеські області листом № 1015-05/1-3871 у відповідь на запит Департаменту комунальної власності Одеської міської ради повідомив, що відповідно до єдиного реєстру документів, які надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, ведення якого розпочато з 2011 року, відсутня інформація щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД142162941306 від 20.10.2016 (а.с.36, т.1).

28.05.2019 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради у відповідь на запити Департаменту комунальної власності Одеської міської ради листом № 01-8/301вх повідомило, що в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо декларації про початок будівельних робіт №142162941306 та одержання права на виконання будівельних робіт або прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів реконструкції чи будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1.

19.07.2019 Департаментом комунальної власності Одеської міської ради листом №01-11/020 було повідомлено юридичний департамент Одеської міської ради про самовільне збільшення ТОВ «Обрій ХХІ» площі об`єкта нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, з 57,7 кв. м до 2205,1 кв. м.

14.08.2019 Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було видано наказ про проведення позапланової перевірки на об`єкті виконання будівельних робіт за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, замовником якого виступає ТОВ "Обрій ХХІ" (а.с.149, т.1).

За результатами проведення позапланової перевірки на об`єкті виконання будівельних робіт за вищевказаною адресою Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було видано ТОВ «Обрій ХХІ» припис від 28.08.2019 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (а.с.150-154, т.1). Під час проведення перевірки управлінням було встановлено, що самочинно збудовані склади літ. «Д», «Е», «Ж», які знаходяться у користуванні відповідача, не введено в експлуатацію та земельна ділянка, на якій фактично розташовані ці будівлі, у власність або користування ТОВ «Обрій ХХІ» не передавались. З метою усунення виявлених порушень відповідача було зобов`язано усунути порушення вимог містобудівного законодавства, шляхом оформлення документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту в термін до 28.09.2019.

11.09.2019 Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було винесено постанову № 057719/427-вих про накладення на ТОВ "Обрій ХХІ" штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник відповідача повідомив суду, що вищевказані припис та постанова були оскаржені відповідачем до суду, разом з цим, станом на цей час вони є чинними та не скасованими.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 11 Закону передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст.18 Закону (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав. У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону (станом на день подання позову) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону (в редакції, станом на день розгляду справи) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (набрання чинності - 16.01.2020) судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Згідно з п. 1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127), цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з п. 45 Порядку №1127 (в редакції, станом на час прийняття спірного рішення) для державної реєстрації права власності у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються: 1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 3) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності). У разі зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни такі відомості вносяться до Державного реєстру прав відповідно до законодавства поза процедурою державної реєстрації прав. Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

За змістом п. 58 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна у разі, коли в документах, що подаються для такої реєстрації, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об`єкта, також подається технічний паспорт на такий об`єкт. За бажанням заявника у разі зміни технічних характеристик об`єкта нерухомого майна для державної реєстрації права власності на такий об`єкт може бути подано технічний паспорт, що містить актуальні відомості про технічні характеристики об`єкта, незалежно від наявності таких відомостей в документах, що подаються для відповідної реєстрації. У разі коли зміни технічних характеристик об`єкта нерухомого майна відбулися у зв`язку з проведенням будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення, також подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. У випадках, передбачених абзацами першим та другим цього пункту, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вносить відомості про об`єкт нерухомого майна відповідно до технічного паспорта на такий об`єкт та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Відповідно до п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 (далі - Порядок №461) (в редакції на час прийняття спірного рішення) прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до I - III категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація). Прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Згідно з ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації; надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів).

Згідно з ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно з ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261, 267 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч.3 ст.46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до ч.4 ст.46 ГПК України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Частиною 2 статті 182 ГПК України передбачено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.

Відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Позиція суду

Предметом позову Одеської міської ради у цій справі є вимоги позивача: 1) про скасування рішення державного реєстратора Попика Владислава Миколайовича від 10.11.2016 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Обрій ХХІ" (з відкриттям розділу) на 1/25 об`єкта нерухомого майна за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, загальною площею 2205,1 кв.м. та 2) про зобов`язання ТОВ "Обрій XXI" привести до попереднього стану земельну ділянку за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, шляхом знесення складових частин нежитлових будівель: літ. "Д", літ. "Е", літ. "Ж", площею 915,9 кв. м., за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що загальна площа об`єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, та належить на праві спільної часткової власності відповідачу-1 (1/25) та третій особі (24/25), була збільшена за рахунок проведеної ТОВ «Обрій ХХІ» реконструкції з 1289,2 кв.м. до 2205,1 кв.м., а на підставі спірного рішення державного реєстратора цей факт зміни речового права відповідача-1 на нерухоме майно було офіційно визнано і підтверджено державою шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також судом було встановлено, що згідно даних Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області в єдиному реєстрі документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відсутні відомості про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання, а також реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 20.10.2016 ОД № 142162941306, яка була подана відповідачем-1 для здійснення реєстраційних дій у спірних правовідносинах. Крім цього, в матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності у відповідача-1 речового права на земельну ділянку по вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, на якій розташовані спірні об`єкти нерухомого майна.

Водночас, суд, при вирішенні даного спору та позовної вимоги позивача про скасування рішення державного реєстратора, наголошує про таке.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є обставини, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Така позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2020 у справі № 917/750/19.

Також, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18.

Отже, під ефективним засобом (способом) захисту прав слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам справи.

В цій справі позивачем було заявлено вимогу до відповідачів про скасування рішення державного реєстратора Попика В.М. від 10.11.2016 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Обрій ХХІ" на 1/25 об`єкта нерухомого майна за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, загальною площею 2205,1 кв.м. Отже, захист в судовому порядку порушеного права позивача в частині цієї вимоги безпосередньо пов`язаний з відносинами у сфері державної реєстрації, а тому ефективність обраного позивачем способу захисту визначається з урахуванням можливості, у разі задоволення позову, поновити такі права у спосіб, що передбачений відповідним законом.

Так, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке розташоване на території України, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

16.01.2020 з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» порядок внесення відомостей до державного реєстру прав суттєво змінився, про що також наголосив Верховний Суд, направивши справу на новий розгляд. Частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції з 16.01.2020 та чинній станом на день розгляду справи, передбачена можливість ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства, у разі наявності таких прав. При цьому законом визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Як зазначалось судом, на підставі спірного рішення до державного реєстру був внесений запис про реєстрацію за ТОВ "Обрій ХХІ" права власності на 1/25 об`єкта нерухомого майна, загальна площа якого становить 2205,1 кв.м., а згідно даних технічного паспорту від 03.10.2016 цей об`єкт складається з: літера «А» - 1231,5 кв.м., літера «Б» - 48,7 кв.м., літера «В» - 9,0 кв.м., літера «Д» - 336,9 кв.м., літера «Е» - 133,0 кв.м., літера «Ж» - 446,0 кв.м.

Водночас, під час розгляду справи судом було встановлено, що право власності ТОВ «Обрій ХХІ», яке посвідчено свідоцтвом про право власності від 25.11.2005, на об`єкт нерухомого майна - будівлі літ «Б», літ «В», загальною площею 57,7 кв.м., літ. «Г», які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, та підстави його набуття позивачем у цій справі не оспорюються. Крім цього, позивачем в межах цієї справи не оскаржується право власності третьої особи на 24/25 частин цього об`єкта нерухомого майна, що складається з будівлі літ. «А», площею 1231,5 кв.м.

Отже, за вищевказаних обставин та враховуючи визначений станом на цей час законом порядок внесення відомостей до державного реєстру прав, суд, при вирішенні питання про скасування оскаржуваного позивачем рішення державного реєстратора, має обов`язково одночасно вирішити питання щодо визнання, зміни чи припинення права власності на спірний об`єкт для юридичної визначеності правового стану нерухомого майна. Даний припис та обов`язковіть його застосування при вирішенні питання про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав міститься у ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству».

Між цим, в силу закону судом розгляд справи здійснюється в межах заявлених позовних вимог, які позивач самостійно визначив у позові та під час нового розгляду справи у підготовчому засіданні не уточнив (ч. 2 ст. 182 ГПК).

За цих обставин, суд дійшов висновку, що позивачем невірно обраний спосіб захисту в частині скасування рішення державного реєстратора, оскільки він не грунтується на приписах Закону та не призведе до ефективного захисту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

З врахування викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги Одеської міської ради до відповідачів про скасування рішення державного реєстратора Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області Попика Владислава Миколайовича від 10.11.2016 (індексний номер 32322553) про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Обрій ХХІ" (з відкриттям розділу) на 1/25 об`єкта нерухомого майна за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, загальною площею 2205,1 кв.м., слід відмовити, з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту.

Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні вимог позивача про скасування рішення державного реєстратора, суд дійшов висновку, що вимоги Одеської міської ради про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій XXI" привести до попереднього стану земельну ділянку за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, шляхом знесення саме складових частин нежитлових будівель: літ. "Д", літ. "Е", літ. "Ж", площею 915,9 кв. м., за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, також не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що у відповідача відсутнє зареєстроване у встановленому законом порядку речове право на земельну ділянку, на якій розташовані вищевказані об`єкти, що також не було заперечено самим відповідачем.

Водночас, згідно положень Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд відзначає, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес, на захист якого заявлено позовні вимоги.

Між цим, задоволення вимоги про приведення до попереднього стану земельної ділянки шляхом знесення складових частин об`єктів нерухомого майна при наявній реєстрації права власності на ці об`єкти не тільки не вирішить остаточно спір по суті, а й фактично призведе до юридичної невизначеності правового статусу цього майна, оскільки при наявності обставини визнання державою шляхом існування спірного рішення державного реєстратора факту набуття відповідачем-1 права власності на об`єкт нерухомості та не зміни судовим рішення відповідного речового права відповідача-1 згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», судом іменем держави Україна ці об`єкти у разі прийняття рішення про задоволення позову в цій частині ці ж об`єкти зносяться.

Наведені обставини фактично можуть привести до стану коли формально речове право особи на нерухоме майно існує та підтверджено державою в Реєтрі речових прав на нерухоме майно, а відомості з якого згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» про речові права, обтяження речових прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Крім цього, важливо, що позивач при зверненні до суду з позовом мав сформулювати заявлені вимоги таким чином, щоб вони відповідали ефективному способу захисту права, а також були чіткими та зрозумілими. Водночас, у п. 2 прохальної частини позову позивач заявив вимогу щодо приведення земельної ділянки до попереднього стану, шляхом знесення саме складових частин нежитлових будівель: літ. "Д", літ. "Е", літ. "Ж", площею 915,9 кв. м., не вказавши при цьому, які саме складові частини окремих нежитлових будівель підлягають знесенню (дах, стіни, інші складові частини), а тому суд за вищенаведлених підстав вважає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту, що є підставою для відиови у позові.

Водночас, враховуючи, що у задоволенні позову Одеській міській раді було відмовлено з мотивів, щодо яких зазначено судом, питання щодо застосування строку позовної давності за заявою відповідача-1 судом не вирішується.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, судовий збір, сплачений при поданні позову, в розмірі 3842,00 грн покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судовий збір за подання позову в розмірі 3842,00 грн покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено 01 лютого 2021 р.

Суддя Д.О. Бездоля