СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"28" січня 2021 р. Справа № 922/1286/16

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Геза Т.Д., суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Чумак Д.В.

за участю представників сторін:

від апелянта Безродний О.В., довіреність №08-21/197/2-21 від 11.01.2021;

від позивача не з`явилися;

від відповідача Лавошник О.М., довіреність б/н від 04.01.2021, положення від 04.01.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх.№974)

на рішення, ухвалене Господарським судом Харківської області 27.03.2017 у складі судді Суярко Т.Д. (повний текст рішення підписано 28.03.2017)

у справі № 922/1286/16

за позовом Приватного підприємства "Ліфт електро-виробництво", м. Харків,

до Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт", м. Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Ліфт електро-виробництво" (далі - ПП "Ліфт електро-виробництво"), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача - Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" (далі - КСП "Харківгорліфт") основний борг за договором підряду від 11.08.2014 № 472 в сумі 361496,10 грн та нараховані на нього 3% річних в сумі 13965,00 грн, інфляційні втрати в сумі 164352,89 грн та судові витрати по справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на положення п.п. 1.1, 2.1, 4.1, 4.5 договору від 11.08.2014 № 472 та вказує, що представниками сторін було підписано договірну ціну (додаток № 2) капітального ремонту ліфтів житлового будинку за адресою: проспект Косіора, 122а, підїзди №№ 1, 2, 3, за яким загальна сума договору складає 905106,43 грн. Підрядник умови договору виконав в повному обсязі, про що складено акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт та додаток до нього про вартість обладнання за листопад 2014 року (додаток № 3), відповідно до яких сума, що підлягає сплаті складає 361496,10 грн. Замовник до закінчення дії договору підряду оплату за виконану відповідно до акту прийому-передачі виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року роботу не здійснив, тому відповідач повинен нести відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань відповідно до ст. 625 ЦК України, а саме, сплатити інфляційні збитки у розмірі 164352,89 грн та 3% річних 13965,00 грн, починаючи з 01.01.2015.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі №922/1286/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КСП "Харківгорліфт" на користь ПП "Ліфт електро-виробництво" основний борг за виконані роботи в сумі 361496,10 грн; 3% річних в сумі 13875,51 грн, інфляційні втрати в сумі 52028,71 грн, судовий збір в сумі 6411,01 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Обґрунтовуючи прийняте у справі рішення, місцевий господарський суд з посиланням на положення ст.ст. 837, 854, 256, 530 ЦК України вказує, що позивач виконав, а відповідач прийняв виконання обумовлених договором підряду робіт на загальну суму 361496,10 грн (акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 213176,10 грн, акт вартості обладнання, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на загальну суму 361496,10 грн), строк сплати яких, з урахуванням ст.530 ЦК України настав до 09.12.2015. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність заперечень відповідача щодо задоволення позовних вимог з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази виявлення ним явних недоліків при прийманні виконаних позивачем робіт, в свою чергу наявність прихованих недоліків у виконаній роботі, а також необґрунтованість вартості виконаних робіт не підтверджується належними доказами у справі.

Крім того, місцевим господарським судом на підставі наявних матеріалів справи визначено період, з якого має місце порушення грошового зобов`язання з боку відповідача, та здійснено перерахунок заявлених до стягнення коштів в порядку ст. 625 ЦК України, за наслідками чого позовні вимоги в цій частині задоволено частково, а саме: 3% за період з 10.12.2015 по 20.03.2017 в розмірі 13875,51 грн, інфляційних втрат за період з 10.12.2015 по 28.02.2017 в розмірі 52028,71 грн.

Не погодившись з даним рішенням місцевого господарського суду, КСП "Харківгорліфт" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати повністю рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі № 922/1286/16 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі №922/1286/16 залишено без змін.

Після закінчення апеляційного розгляду справи, Харківська міська рада, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, але вважає, що суд вирішив питання про її права та обов`язки, подала до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу згідно пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України та статті 254 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2017 скасувати повністю та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга Харківської міської ради мотивована тим, що в супереч нормам ДСТУ Б Д.2.6-1:2012 роботи не виконані у повному обсязі, у зв`язку з чим, вбачається переплата бюджетних коштів за Договором підряду №472 від 11.08.2014 укладеному між КСП "Харківгорліфт" та ПП "Ліфт електро-виробництво".

Крім того, скаржник просив призначити у справі інженерно-технічну (будівельно-технічну) експертизу, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса, та зупинити провадження по справі на термін проведення експертизи. Перед експертом просить поставити наступні питання:

- чи відповідають виконані роботи (або окремі елементи об`єкти, конструкції, вироби, матеріали тощо) вимогам нормативно-правових актів (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

Харківська міська рада в апеляційній скарзі вказує, що вона є власником будинку за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський (Косіора), 122-А, а тому відповідно до ст. 382 Цивільного Кодексу України є співвласником приміщень загального користування, опорних конструкцій будинку, механічного, електричного, сантехнічного та іншого обладнання.

Отже, вважає, що прийняте судом рішення впливає на права, інтереси та обов`язки Харківської міської ради, як органу місцевого самоврядування, що здійснює відповідні повноваження у сфері житлово-комунального господарства.

Разом з апеляційною скаргою Харківською міською радою заявлено клопотання про поновлення строків для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі №922/1286/16, посилаючись на те, що він не брав участі у справі в суді першої інстанції та отримав повний текст рішення 26.03.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 клопотання Харківської міської ради про відновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, строк на подання апеляційної скарги відновлено, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2017 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі №922/1286/16.

18.04.2018 до Харківського апеляційного господарського суду від ПП "Ліфт електро-виробництво" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2924), в якому просить, апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі №922/1286/16 залишити без змін.

Крім того, на думку позивача, оскаржуване рішення не впливає на права та обов`язки Харківської міської ради.

Від представника відповідача 16.05.2018 надійшло клопотання про призначення судової інженерно-технічної експертизи (вх.№3652), проведення якої він просив доручити спеціалістам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. На вирішення експерта просить поставити наступні питання:

-чи відповідає розроблена проектно-кошторисна документація вимогам нормативно правових актів (ДБН, СНиП тощо)? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?;

-чи відповідають виконані роботи проектно-кошторисній документації та вимогам нормативно правових актів? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?;

-чи відповідають виконані роботи (або окремі елементи об`єкти, конструкції, вироби, матеріали тощо) проектно-кошторисній документації та вимогам нормативно-правових актів (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?;

-чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт та встановленого (заміненого) обладнання, матеріалів, обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною та іншою звітною документацією (в т.ч. актам прийомки виконаних робіт, актам вартості обладнання, довідкам, відомостям)?;

-чи відповідає звітна документація (форми КБ-2в, КБ-3 тощо) за порядком складання і наведеними розрахунками вимогам нормативно-правових актів? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

16.05.2018 до Харківського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії відомостей Департаменту житлового господарства.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 клопотання Харківської міської ради та Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" про призначення судової експертизи задоволені частково. Призначено по справі №922/1286/16 судову експертизу. Проведення експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України. Витрати по проведенню судової експертизи покладено на Харківську міську раду з подальшим їх розподілом в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. На розгляд та вирішення експерта (експертів) поставити наступні питання:

1) чи відповідає розроблена проектно-кошторисна документація вимогам нормативно-правових актів (ДБН, СНиП тощо)? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

2) чи відповідають виконані роботи (або окремі елементи об`єкти, конструкції, вироби, матеріали тощо) проектно-кошторисній документації та вимогам нормативно-правових актів (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

3) чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт та встановленого (заміненого) обладнання, матеріалів, обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною та іншою звітною документацією (в т.ч. актам прийомки виконаних робіт, актам вартості обладнання, довідкам, відомостям)?

4) чи відповідає звітна документація (форми КБ-2в, КБ-3 тощо) за порядком складання і наведеними розрахунками вимогам нормативно-правових актів? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

Апеляційним судом неодноразово розглядалися клопотання судового експерта в межах призначеної судової експертизи.

Поряд із цим, на підставі Указу Президента України Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах від 29.12.2017 №454/2017 ліквідовано Харківський апеляційний господарський суд та утворено Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно частини шостої статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно Указу Президента України Про переведення суддів від 28.09.2018 №295/2018 суддів Харківського апеляційного господарського суду переведено на роботу на посадах суддів Східного апеляційного господарського суду.

У відповідності до частини шостої статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів в газеті Голос України (№ 185 (6940) від 03.10.2018) розміщено повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

Частинами п`ятою та сьомою статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На виконання розпорядження керівника апарату Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2018 "Про передачу судових справ до Східного та Північного апеляційних господарських судів" відділом документального забезпечення та контролю здійснено передачу судової справи №922/1286/16, що перебувала у провадженні Харківського апеляційного господарського суду за відповідним актом до Східного апеляційного господарського суду.

08.12.2020 до Східного апеляційного господарського суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшов висновок експертизи №16881/18571 від 30.11.2020 разом з матеріалами справи №922/1286/16.

Розпорядженням керівника апарату суду від 09.12.2020 у зв`язку із перебуванням на лікарняному судді Плахова О.В., який входить до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у наступному складі: Шутенко І.А. головуючий суддя, суддя Геза Т.Д., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 поновлено провадження у справі №922/1286/16 за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2017; розгляд справи призначено на 19.01.2021 о 12:00 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у зв`язку із відпусткою головуючого судді Шутенко І.А. на дату розгляду справи, учасників справи повідомлено, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі №922/1286/16 відбудеться 28.01.2021 о 10:00 год.

16.01.2021 до апеляційного суду від Харківської міської ради надійшла заява про стягнення витрат пов`язаних із проведенням експертизи.

28.01.2021 до апеляційного суду від відповідача надійшло клопотання, в якому просить рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі №922/1286/16 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПП "Ліфт електро-виробництво".

28.01.2021 до апеляційного суду від позивача надійшло клопотання про проведення повторної експертизи, заява про ознайомлення з матеріалами справи та заява про відкладення розгляду справи.

28.01.2021 у судовому засіданні апеляційної інстанції був присутній представник апелянта, який наполягав на доводах апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі №922/1286/16 скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. На питання головуючого судді представник зазначив, що доводи апеляційної скарги Харківської міської ради тотожні доводам апеляційної скарги, з якою звертався відповідач.

Присутня у судовому засіданні апеляційної інстанції 28.01.2021 представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги Харківської міської ради.

Розглянувши клопотання позивача про проведення повторної експертизи колегія суддів зазначає про таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Згідно з ч. 2 ст. 107 ГПК України за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" від 01.06.2006, яке відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судом як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Зі змісту зазначеного випливає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Предметом судового розгляду у справі, що розглядається, визначено стягнення з КСП "Харківгорліфт" заборгованості за виконані підрядником (позивачем у справі) роботи за договором підряду від 11.08.2014 № 472.

Підставою для подання позову стала обставина того, що замовник (відповідач у справі) в порушення положень п. 1.1, 4.1, 4.2, 4.5 договору від 11.08.2014 не виконав в добровільному порядку обов`язку щодо оплати прийнятої ним роботи на підставі підписаного обома сторонами договору акту приймання виконаних робіт № 1 та додатку до нього про вартість обладнання за листопад 2014 року (форма 87 кб3) в розмірі 361496,10 грн.

Як вбачається із клопотання позивача про проведення повторної експертизи, воно обґрунтоване тим, що висновок експертизи №16881/18571 від 30.11.2020 є суперечливим відносно інших матеріалів справи, у зв`язку з чим у позивача існують сумніви у правильності зазначеного висновку.

На підставі викладеного, позивач просить призначити повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення експертизи просить доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України. На розгляд та вирішення експерта (експертів) поставити наступні (аналогічні) питання:

1) чи відповідає розроблена проектно-кошторисна документація вимогам нормативно-правових актів (ДБН, СНиП тощо)? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

2) чи відповідають виконані роботи (або окремі елементи об`єкти, конструкції, вироби, матеріали тощо) проектно-кошторисній документації та вимогам нормативно-правових актів (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

3) чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт та встановленого (заміненого) обладнання, матеріалів, обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною та іншою звітною документацією (в т.ч. актам прийомки виконаних робіт, актам вартості обладнання, довідкам, відомостям)?

4) чи відповідає звітна документація (форми КБ-2в, КБ-3 тощо) за порядком складання і наведеними розрахунками вимогам нормативно-правових актів? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

Поруч із цим, колегія суддів наголошує, що за приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В силу статті 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отже, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів.

Судова колегія зазначає, що заявлене позивачем клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи є недоцільним, оскільки при вирішенні справи відсутня необхідність призначення повторної експертизи, а матеріали справи дозволяють повно і всебічно з`ясувати фактичні обставини справи, необхідні для вирішення спору.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Колегія суддів зазначає, що справа №922/1286/16 розглядається досить тривалий час - з 2016 року. Тому безпідставне призначення повторної судової експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи та порушує "принцип оперативності" судового процесу, що призведе до необґрунтованого затягування розгляду справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не вбачається достатніх правових підстав для призначення повторної судової експертизи у даній справі.

Розглянувши заяву позивача про відкладення розгляду справи та заяву про ознайомлення з матеріалами справи, судом встановлено, що вони підписані адвокатом Коротковою А.О. На підтвердження наявності у адвоката повноважень на представництво інтересів ПП "Ліфт електро-виробництво" адвокатом надано до даних заяв договір про надання правової допомоги №27/01/2021 від 27.01.2021, укладений між адвокатом Коротковою А.О. та ПП "Ліфт електро-виробництво".

Жодних інших доказів на підтвердження наявності повноважень у адвоката Короткової А.О. на представництво інтересів позивача до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, частиною 4 ст. 60 ГПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Отже Коротковою А.О. не надано до суду належних доказів на підтвердження наявності неї повноважень на представництво інтересів позивача у суді.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи, що заяви про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи підписані неуповноваженою особою, колегія суддів приходить до висновку про повернення їх заявнику без розгляду.

Розглянувши апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі №922/1286/16, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Порядок реалізації конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення передбачений положеннями процесуального закону.

Так, відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч. 1,3 ст. 272 ГПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Враховуючи зазначене, розгляд апеляційної скарги, поданої в порядку ст. 272 ГПК України, здійснюється у відповідності до норм глави 1 розділу IV ГПК України, тобто за загальними правилами розгляду апеляційних скарг.

А положеннями частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Тобто, положеннями господарського процесуального законодавства визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

У разі, якщо апеляційним господарським судом буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки апелянта не вирішувалися, зазначене в силу положень статті 264 Господарського процесуального кодексу України є підставою для закриття апеляційного провадження.

Відтак, чинний господарський процесуальний кодекс передбачає необхідність з`ясування апеляційним господарським судом наявності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254, 272 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №5023/4734/12.

В обґрунтування порушення своїх прав та інтересів апелянт зазначає, що будинок за адресою пр. Олександрівський (Косіора), 122-А знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова, а тому відповідно до ст. 382 ЦК України Харківська міська рада є співвласником приміщень загального користування, опорних конструкцій будинку, механічного, електричного, сантехнічного та іншого обладнання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що будинок за адресою пр. Олександрівський (Косіора), 122-А є багатоповерховим багатоквартирним житловим будинком.

Цивільним кодексом України 2003 року врегульовано право власності Українського народу, право державної власності, право комунальної власності і право приватної власності.

Порядок визначення права щодо спільного майна багатоквартирного будинку врегульовано статтею 382 Цивільного кодексу та Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", який було прийнято у 2015 році.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку (в редакції до 14.05.2015).

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України (в редакції Закону № 417-VIII від 14.05.2015) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що у комунальній власності перебувають будь-які квартири чи нежитлові приміщення за адресою пр. Олександрівський (Косіора), 122-А.

У пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку міститься визначення поняття багатоквартирного будинку де зазначено, що багатоквартирним будинком визнається житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири.

У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку.

Приписами пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Стаття 4 зазначеного Закону визначає хто є суб`єктами права власності у багатоквартирному будинку та передбачає, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності (частина 3 статті 4 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку).

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (частина 1 статті 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку). В силу пунктів 1, 2 частини 1 статті 6 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, саме співвласникам багатоквартирного будинку належить право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників та брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника.

Власники квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку в силу державної реєстрації за ними прав власності на квартири та/або нежитлові приміщення в багатоквартирному будинку і положень Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку.

До спільного майна багатоквартирного будинку відносяться приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку тощо.

Таким чином, співвласниками багатоквартирного будинку (всіх конструктивних елементів, місць спільного користування, комунікацій тощо) є власники квартир та нежитлових приміщень в цьому будинку.

Як встановлено судом, на підтвердження доводів щодо перебування житлового будинку за адресою пр. Олександрівський (Косіора), 122-А у комунальній власності скаржником до матеріалів справи не додано жодних доказів.

Щодо доводів апелянта, що КСП "Харківгорліфт" створено Харківською міською радою та фінансується за рахунок бюджетних коштів територіальної громади м. Харків, а тому рішення у даній справі впливає на права та обов`язки скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено апеляційним господарським судом, на підставі рішення 7 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 22.11.2006 №190/06 "Про створення комунального підприємства" було створено комунальне спеціалізоване підприємство "Харківміськліфт".

Згідно з рішенням 10 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 27.12.2006 №259/06 внесено зміни до п. 1, 4 рішення 7 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 22.11.2006 №190/06, та змінено назву "Харківміськліфт" на "Харківгорліф".

Відповідно до Статуту КСП "Харківгорліф", Комунальне спеціалізоване підприємство "Харківгорліфт" є житлово-експлуатаційним підприємством, заснованим відповідно до Господарського кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законодавчих актів України(п.1.2).

Відповідно до п.1.3 Статуту засновником Підприємства є Харківська міська рада.

Підприємство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації (п. 2.1 Статуту).

Підприємство, як юридична особа має відокремлене майно, яке передено йому на праві господарського відання, самостійний баланс, поточний та може мати валютний та інші рахунки в банках, печатку та штамп зі своїм найменування (п. 2.3 Статуту).

Метою діяльності підприємства є прискорення формування ринку послуг, розширення виробництва та підвищення якості послуг на основі широкого використання та втілення науково-технічного попиту та нових форм господарювання (п.3.1 Статуту).

Згідно розділу 4 Статуту Підприємство має право: на правах господарського відання володіти, користуватися і розпоряджатися в установленому порядку майном, що знаходиться на балансі Підприємства відповідно до чинного законодавства; від свого імені укладати: договори, правочини, контракти, реалізувати, здобувати майнові права і особисті немайнові права, нести обов`язки, виступати позивачем та відповідачем в суді, Господарському суді і здійснювати інші дії, що не суперечать законодавству; користуватися всіма правами, наданими чинним законодавством суб`єктові господарювання, відповідно до цілей та предмету діяльності Підприємства.

Відповідно до ст. 63 Господарського кодексу України комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади є одним з видів підприємств.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 Господарського кодексу України).

Відповідно до інформації, що мітиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КСП "Харківгорліфт", код ЄДРПОУ 34754617, дата запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - 29.11.2006, види діяльності: 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи (основний); 43.21 Електромонтажні роботи; 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устатковання; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Тобто, КСП "Харківгорліфт", є самостійною юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку 29.11.2006 за кодом ЄДРПОУ 34754617, є самостійним учасником господарських відносин, самостійно розпоряджається коштами, що надаються у його розпорядження, самостійно обирає контрагентів та самостійно відповідає за своїми господарськими зобов`язаннями.

Як встановлено судом, договір підряду 11.08.2014 № 472 укладено між позивачем ПП "Ліфт-електро-виробництво" та відповідачем КСП "Харківгорліфт".

Разом з тим апелянтом не зазначено, та в матеріалах справи не міститься будь-яких фактичних підтверджень, що Харківська міська рада є учасником правовідносин між юридичною особою КСП "Харківгорліфт" та ПП "Ліфт-електро-виробництво".

Довід апелянта про те, що права останнього порушено, оскільки він є засновником підприємства відповідача, колегія суддів не приймає до уваги, так як чинним законодавством не передбачено право засновника юридичної особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї юридичної особи, в тому числі оскаржувати прийняті судом рішення, як поза відносинами представництва.

Нецільове, нераціональне, неекономне чи неефективне використання суб`єктом господарювання комунальної форми власності грошових коштів, які надходять у розпорядження комунальних підприємств може бути підставою для відповідальності посадових осіб такого суб`єкта господарювання, однак не уповноважує міську раду на оскарження судових рішень, якими стягнуто з такого комунального підприємства кошти за неналежне виконання останнім договірних зобов`язань.

Відповідно до частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що апеляційний господарський суд в силу вимог Господарського процесуального кодексу України не наділений повноваженнями щодо збору доказів, такий обов`язок покладається на відповідного учасника судового процесу.

Так, стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

З урахуванням вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак апелянтом не наведено вагомих обґрунтувань та не надано до суду належних та допустимих доказів, з яких би вбачалися порушення рішенням Господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі №922/1286/16 прав та інтересів Харківської міської ради.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 272 ГПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується. За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Тобто, перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку у відповідності до положень ст. 272 ГПК України може бути здійснено лише в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги Харківської міської ради, єдиним доводом апелянта є те, що роботи за Договором підряду №472 від 11.08.2014 укладеному між КСП "Харківгорліфт" та ПП "Ліфт електро-виробництво" не виконані у повному обсязі.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідач, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі №922/1286/16 крім іншого обґрунтовував свою позицію у справі тим, що за результатами проведеної відповідачем в січні 2016 року перевірки встановлено факт порушення з боку позивача зобов`язань за договором № 472 від 11.08.2014. Так, на об`єкті будівництва: "Капітальний ремонт ліфтів житлового будинку у місті Харкові по вул. Косіора, 122а, підїзди № 1, № 2, №3" підрядні роботи з ремонту ліфтів виконано неякісно (встановлено неякісне обладнання) та не в повному обсязі, акти виконаних робіт не відповідають фактично виконаній роботі, що мало бути встановлено судом першої інстанції за наслідками проведення у справі повторної судово-будівельної експертизи.

Тобто відповідач також наполягав, що підрядні роботи виконані позивачем не у повному обсязі.

Крім того, представник Харківської міської ради у судовому засіданні апеляційної інстанції 28.01.2021 зазначив, що доводи апеляційної скарги міської ради є такі ж, як і доводи апеляційної скарги відповідача.

Отже, доводи апеляційної скарги Харківської міської ради є аналогічні доводу апеляційної скарги КСП "Харківгорліфт", за результатами розгляду якої Харківським апеляційним господарським судом було ухвалено постанову від 01.02.2018 та розглянуто зазначені доводи відповідача та надано їм правову оцінку.

Апеляційний суд не наділений повноваженнями надавати оцінку висновкам та обґрунтуванням, зробленим апеляційним судом під час розгляду апеляційної скарги іншої особи, а також позбавлений можливості досліджувати питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції та обсягу дослідження ним обставин справи.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що скаржник не довів належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України факту порушення його прав та інтересів оскаржуваним рішенням Господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі №922/1286/16.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи той факт, що рішенням Господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі №922/1286/16 не вирішувалось питання про права, інтереси та (або) обов`язки Харківської міської ради, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 17, 234, 254, п.3 ч.1 ст. 264, 272 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі №922/1286/16.

Поновити дії рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2017 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі №922/1286/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. Порядок і строки оскарження ухвали передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.01.2021 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали складено та підписано 02.02.2021.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Т.Д. Геза

Суддя П.В. Тихий