справа №619/4698/20
провадження №2/619/197/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2021 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Овсяннікова В.С.,
за участю секретаря судового засідання - Матлахової Т.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області про встановлення способу участі батька у житті малолітньої дитини, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, про встановлення способу участі батька у житті дитини під час інфекційного або вірусного захворювання громадян, які мешкають з дитиною.
В обґрунтування позову зазначає, що він та ОСОБА_2 з січня 2014 року проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 та мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З березня 2017 року відповідачка самовільно змінила місце мешкання дитини та відвезла сина до своїх родичів за адресою: АДРЕСА_2 , та почала перешкоджати дитині спілкуватися з батьком. Для вирішення цього питання він звернувся до Дергачівської служби у справах дітей, де було прийнято Розпорядження №224 Дергачівської РДА від 04.05.2017 року, яким визначено місце проживання та порядок виховання дитини.
Коли відповідачка почала порушувати вказане розпорядження він звернувся до суду з позовом. Далі постановою Апеляційного суду Харківської області від 18.07.2018 - встановлено спілкування дитини з батьком без присутності матері.
Наприкінці 2019 року в світі з`явилася небезпечна пандемія на COVID-19. Вже у березні 2020 року в Україні було запроваджено суворі карантинні обмеження.
30.07.2020 він дізнався від відповідачки, що в її родині можливо є інфікована особа на COVID-19. На наступний день він звернувся до відповідачки письмово, де запропонував в найліпших інтересах дитини та задля безпеки його здоров`я тимчасово змінити місце мешкання сина та передати його за адресою: АДРЕСА_1 , де всі необхідні побутові умови для постійного проживання дитини наявні, до повного одужання можливо хворого на COVID-19 родича відповідачки, який мешкає разом з дитиною. Відповідачка не надала жодної відповіді.
09.08.2020 року від сімейного лікаря ОСОБА_4 він дізнався, що його син інфікований на COVID-19.
Позивач зазначає, що умисна бездіяльність та недбале ставлення до здоров`я дитини з боку відповідачки призвели до інфікування дитини COVID-19, яке можна було уникнути, якщо дитина була б своєчасно передана до нього.
09.10.2020 для вирішення цього питання він звернувся з заявою до в. о. начальника Малоданилівської служби у справах дітей - Немилостивої Л. Б. та отримав відповідь від 19.10.2020, де зазначено: передача дитини, за умови перебування її на самоізоляції, не є можливою. Контакт з іншими особами має здійснюватися відповідно до норм чинного законодавства.
У зв`язку з тим, що порушене питання не вирішено Малоданилівською службою у справах дітей, він змушений звернутися до суду із цим позовом.
Позивач просить суд встановити спосіб участі батька у житті малолітньої дитини, а саме: зобов`язати мати дитини - ОСОБА_2 у разі інфекційного або вірусного захворювання (у тому числі на COVID-19 або інше нове інфекційне захворювання або вірусну інфекцію), яку встановлено сімейним лікарем у громадян, які мешкають з дитиною, ОСОБА_3 , ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 ) та інших громадян: негайно передати дитину ОСОБА_3 батькові - ОСОБА_1 ; прийняте рішення діє на час захворювання громадян, які мешкають з дитиною; на час дії цього рішення, дії інших рішень судів та розпоряджень відносно дитини зупиняються.
Також позивач просить стягнути на його користь з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 10 000 гривень та судовий збір розмірі 840 гривень 80 копійок.
Відповідачкою подано відзив на позов, у якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 18.07.2018 ОСОБА_1 визначено спосіб участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , а саме: кожного вівторка та четверга кожного тижня з 17 годин 00 хвилин по 19 годин 00 хвилин без присутності матері; кожної суботи та неділі кожного другого та четвертого тижня місяця з 10 годин 00 хвилин по 18 годину 00 хвилин без присутності матері.
Відповідач зазначає, що виконує зазначене рішення повністю, надає ОСОБА_1 можливість спілкуватися з дитиною в зазначений час та вказаний спосіб, про що є відповідні рішення Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах.
Натомість ОСОБА_1 повне виконання судових рішень розглядає як перешкоджання йому брати участь у вихованні дитини.
Відповідачка зазначає, що після затвердження розпорядження №224 Дергачівської РДА ОСОБА_1 мав змогу безперешкодно спілкуватися з дитиною у її присутності, але ОСОБА_1 вимагав спілкування з дитиною без присутності матері. ОСОБА_1 влаштовував сварки, чинив психологічний тиск на неї, безпідставно викликав поліцію, звертався до Служби у справах дітей, лікарні, де перебувала на обліку дитина та до інших інстанцій різних рівнів з безліччю скарг та звернень. Своєю поведінкою позивач перешкоджає нормальному розвитку дитини, завдає їй психологічної шкоди, перешкоджає оздоровленню.
Стосовно твердження ОСОБА_1 про начебто умисну бездіяльність та недбале ставлення до здоров`я дитини, що призвело до його захворювання на Covid-19, слід зазначити, що у визначені судом дні спілкування батько з сином спілкується здебільшого в супермаркетах або інших торгівельно-розважальних центрах. Крім того, з березня 2019 року є суттєві епідеміологічні обмеження через хворобу Covid-19, на які ОСОБА_1 не зважає і сам продовжує водити дитину в багатолюдні місця.
Враховуючи виявлення медично підтвердженого випадку захворювання на COVID-19 у її сім`ї, в якій проживає і син, відповідно до рекомендацій сімейного лікаря, усім контактним особам (в тому числі і дитині) слід було дотримуватися умов самоізоляції та виконувати протиепідемічні заходи. Як тільки вона дізналася про випадок захворювання в неї вдома, разом з дитиною самоізолювалася в іншому повністю пристосованому для проживання будинку, що знаходиться на одній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_3 , про що ОСОБА_1 був попереджений електронним листом 30.07.2020 о 12 годині 22 хвилини за допомогою додатку Viber. Також лист було відправлено у Службу в справах дітей Малоданилівської селищної ради.
Незважаючи на повідомлення та рекомендації лікаря ОСОБА_1 вимагав виконання постанови Апеляційного суду Харківської області від 18.07.2018. Під загрозою виклику поліції з його боку та аби не травмувати дитину вона відпустила сина з ним.
03.08.2020 в дитини підвищилася температура до 38.5С, він жалівся на головний біль, слабкість та погане самопочуття, про що був повідомлений сімейний лікар, який надав рекомендації щодо самоізоляції та призначив лікування.
04.08.2020, 06.08.2020, 08.08.2020, 09.08.2020 ОСОБА_1 , незважаючи на рекомендації лікаря дотримуватися режиму самоізоляції, забирав дитину з дому, мотивуючи свої дії виконанням Постанови суду, попри те, що вона його попереджала про рекомендації лікаря витримувати режим самоізоляції, здійснювати ретельний догляд за дитиною та забезпечувати лікування.
05.08.2020 у дитини було взято аналіз на наявність в організмі збудника SARS-CoV-2, про позитивний результат якого сімейний лікар повідомив телефоном 10.08.2020.
Нею були здійснені всі протиепідемічні заходи у зв`язку із вірусним захворюванням, а тому вважає заяву позивача про її бездіяльність та недбале ставлення до здоров`я дитини неправомірними.
Стосовно зобов`язання передавати дитину ОСОБА_1 під час захворювання членів її сім`ї, зазначає, що неможливо заздалегідь передбачити сценарій захворювання будь-кого з її родини, в тому числі і дитини, враховуючи той факт, що інфекційні хвороби мають різну природу, перебіг, вірулентність, а також інші фактори. Крім того, питання будь-яких захворювань відповідачки, членів її родини та самої дитини контролює сімейний лікар, діяльність якого регламентується законодавством в сфері охорони здоров`я та галузевими стандартами, медичними протоколами лікування. Тому в кожній такій ситуації вважає необхідним діяти відносно рекомендацій лікаря, а не фіксувати загальним для усіх випадків захворювань у її сім`ї судовим рішенням, яке не може спрогнозувати перебіг будь-якої хвороби.
Враховуючи вищезазначене відповідачка просить відмовити у задоволенні позову.
Представником третьої особи надано суду відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи зазначає, що самоізоляція є обов`язковою процедурою у випадку виявлення у особи Covid-19, а також підозри у останньої такого інфікування. Під час такої самоізоляції особа повинна звести до мінімуму та навіть виключити контакт з іншими особами, крім тих з якими разом проживає. За таких обставин передача дитини ОСОБА_3 батькові - ОСОБА_1 у випадку інфікування когось з членів сім`ї може ставити під загрозу здоров`я як самого ОСОБА_1 так і інших людей.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, зазначених у позові.
Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову.
Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Як пояснила відповідач в судовому засіданні, 09.08.2020 було встановлено інфікування дитини. Вказала, що 28.08.2020 було отримано негативний результат тесту на інфікування дитини на COVID-19.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьки: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Розпорядженням № 224 від 04 травня 2017 року «Про визначення місця проживання та порядку виховання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_2 , яка мешкає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Як пояснив в судовому засіданні позивач, та не заперечувала відповідач, в будинку проживають відповідач ОСОБА_2 , дитина ОСОБА_3 , власник будинку ОСОБА_7 та батьки відповідача - ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .
Відповідачка пояснила, що всі зазначені вище особи хворіли на COVID-19, а дитина ОСОБА_3 - хворів останнім. Перший випадок захворювання мав місце 30.07.2020. Під час хвороби дитини всі мешканці будинку перебували у відпустці. Вона весь час знаходилась з сином.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 23 лютого 2018 року встановлено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином, яке постановою Апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2018 року змінено та визначено ОСОБА_1 наступний спосіб участі у вихованні сина, місце та час їх спілкування, а саме:
-кожного вівторка та четверга кожного тижня з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. без присутності матері;
-
-кожної суботи та неділі кожного другого та четвертого тижня місяця з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. без присутності матері (а.с.10).
Постановою Верховного Суду від 28 січня 2019 року постанова апеляційного суду залишена без змін. (а.с. 11-12)
На даний час ОСОБА_1 просить встановити йому такий спосіб участі у житті сина, а саме: зобов`язати мати дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у разі інфекційного або вірусного захворювання (у тому числі на COVID-19 або інше нове інфекційне захворювання або вірусну інфекцію), яку встановлено сімейним лікарем у громадян, які мешкають з дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 ) та інших громадян: негайно передати дитину ОСОБА_3 батькові - ОСОБА_1 ; прийняте рішення діє на час захворювання громадян, які мешкають з дитиною; на час дії цього рішення, дії інших рішень судів та розпоряджень відносно дитини зупиняються, посилаючись на те, що 30 липня 2020 року він дізнався, що в родині відповідачки можливо є інфікована особа на COVID-19; на його пропозицію у зв`язку з цим тимчасово змінити місце проживання дитини та передати дитину йому відповідачка не відреагувала, а 09.08.2020 він дізнався, що дитина захворіла на COVID-19.
Відповідно до п.п.18, 20, 22, 27, 28 Постанови КМ України № 641 від 22.07.2020 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, самоізоляція здійснюється з метою запобігання поширенню COVID-19 та зменшення кількості хворих з тяжким перебігом COVID-19. Самоізоляції підлягають:
1) особи, які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов`язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування;
2) особи з підозрою на інфікування або з підтвердженим діагнозом COVID-19 в легкій формі за умови, що особа не потребує госпіталізації;
Лікуючий лікар визначає на підставі галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я строк самоізоляції хворого на COVID-19 або особи з підозрою на інфікування COVID-19.
Особи, які потребують самоізоляції, зобов`язані постійно перебувати у визначеному ними місці самоізоляції, утримуватися від контакту з іншими особами, крім тих, з якими разом проживають.
Поточний контроль за перебуванням особи в місці самоізоляції (далі - поточний контроль) здійснюється за вибором особи в один із таких способів:
працівниками Національної поліції, Національної гвардії відповідно до внутрішнього порядку заходів з контролю за самоізоляцією, державних установ Міністерства охорони здоров`я епідеміологічного профілю, посадовими особами, уповноваженими органами місцевого самоврядування;
з використанням системи через мобільний додаток.
Особа вважається такою, що обрала здійснення поточного контролю з використанням системи через мобільний додаток, з моменту авторизації в ній. До моменту авторизації поточний контроль здійснюється працівниками Національної поліції, Національної гвардії, державних установ Міністерства охорони здоров`я епідеміологічного профілю, посадовими особами, уповноваженими органами місцевого самоврядування.
Аналогічні положення містяться у п.п. 7, 8, 9, 12, 14 Постанови КМ України № 1236 від 09 грудня 2020 року, яка діє на час ухвалення рішення у справі.
За таких обставин підстав для передачі дитини батькові у випадку інфекційного або вірусного захворювання (у тому числі COVID-19) осіб, які мешкають з дитиною, не вбачається.
Позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. 161 СК України, п.п. 7, 8, 9, 12, 14 Постанови КМ України № 1236 від 09.12.2020, п.п.18, 20, 22, 27, 28 Постанови КМ України № 641 від 22.07.2020, ст.ст. 7, 8, 10, 12, 13, 81, 83, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області про встановлення способу участі батька у житті малолітньої дитини - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом 30 днів з дня отримання ними копії рішення.
Рішення набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, або протягом 30 днів з дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Сторони:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, місцезнаходження: вул. Ювілейна, буд. 5, смт Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська область.
Повний текст рішення виготовлено 01.02.2021.
Суддя В. С. Овсянніков
