Господарський суд

Житомирської області

_______________________________________

___________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1195/20

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Веркалець У. Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Кузнєцова Г.В., юрисконсульт, довіреність №3 від 25.01.21р.

від відповідача: не прибув

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Житомирського міського центру зайнятості

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області

про стягнення 64 332 грн. 09 коп.

Процесуальні дії по справі.

Відповідно до ухвали суду від 16.10.2020 року провадження у справі за позовом Житомирського міського центру зайнятості (м. Житомир) до відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (м. Житомир) про стягнення 64 332, 09 грн безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ухвали суду від 17.11.2020 року призначено розгляд справи по суті на 18.12.2020 року о 10:00.

Ухвалою від 18.12.2020 року суд відклав розгляд справи по суті на 26.01.2021 року о 10:00.

В засіданні розгляду справи по суті 26.01.2021 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду про часткове задоволення позову.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач Житомирський міський центр зайнятості звернувся з позовом до відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про стягнення 64332,09грн безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 .

В обґрунтування підстав поданого позову позивач посилається на неправомірні дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, які полягали у недодержанні строків звільнення найманого працівника ОСОБА_1 , оскільки постановою Житомирського апеляційного суду від 10.02.2020 року у справі №296/815/18 змінено дату звільнення ОСОБА_1 з 29.12.2017 року на 21.02.2018 року, у зв`язку із чим Центр зайнятості зазнав збитків у вигляді незаконного надання статусу безробітного з 24.01.2018 року по 08.11.2018 року та незаконного призначення виплати допомоги по безробіттю в сумі 64 332, 09 грн.

В якості правових підстав позову Центр зайнятості визначив ст. 1166 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позов заперечує позовні вимоги в повному обсязі, вважає його необґрунтованим з підстав того, що норми ст. 1166 ЦК України визначають сукупністю всіх чотирьох складових правопорушення необхідною вимогою для притягнення до відповідальності. Доводить, що він не вчинив протиправного діяння, оскільки наслідком було б поновлення на роботі, а не зміна дати звільнення адже відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Тому рішенням суду апеляційної інстанції у справі №296/867/18 скасовано рішення Корольовського районного суду м. Житомира та фактично встановлено відсутність вини Управління, судом не виявлено порушення трудового законодавства щодо звільнення, з цих підстав ОСОБА_1 не поновлено на роботі, а змінено дату звільнення з 29.12.2017 року на 21.02.2018. Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю. Відповідач доводить, що зазначений перелік є вичерпним, тому спеціальним законодавством не передбачена можливість утримання із роботодавця коштів у інших випадках. Доводить, що документи, які додані до позову, не дають можливості встановити з якої дати розпочалася та на яку дату закінчилася виплата по безробіттю.

Позивач у відповідь на відзив на позовну заяву на спростування доводів відповідача стосовно доданих до позовної заяви документів, які долучено до позовної заяви та які, на думку відповідача, не дають можливості встановити дату з якої розпочалася та закінчилася виплата допомоги по безробіттю зазначає, що статус безробітного ОСОБА_1 надано 24.01.2018 року, рішення про призначення допомоги по безробіттю було прийнято наказом по центру зайнятості від 31.01.2018 року №НТ180131 терміном 360 календарних днів, відповідно до пп. 1,3,4 ст. 22 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття", цим же наказом розпочато виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 31.01.2018 року, припинено виплату допомоги по безробіттю з 08.11.2018 року (наказ від 09.11.2018 року №НТ 181109.

Відповідач правом подати заперечення на відповідь на відзив, з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, не скористався.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

29.12.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста відділу організаційної роботи та документообігу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області у зв`язку із скороченням чисельності згідно ст. 40 КЗпП України.

23.01.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирського міського центру зайнятості, а з 24.01.2018 року ОСОБА_1 подала заяву про надання їй статусу безробітного (а.с. 9).

31.01.2018 року ОСОБА_1 подала Житомирському міському центру зайнятості заяву про призначення їй виплати допомоги по безробіттю (а.с. 11).

У період з 31 січня 2018 року по 08 листопада 2018 року Житомирський міський центр зайнятості виплатив ОСОБА_1 64 332, 09 грн коштів соціальної допомоги по безробіттю.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 08.11.2018 року у справі №296/815/18 скасовано наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області №456-К від 21 грудня 2017 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу організаційної роботи та документообігу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з 29 грудня 2017 року (а.с. 23-27).

13.11.2018 року позивач прийняв наказ №229 "Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю".

14.11.2018 року позивач за №3061/08 надіслав відповідачу претензію з вимогою про повернення коштів в сумі 64332,09грн виплаченої соціальної допомоги по безробіттю ОСОБА_1 .

Відповідач у відповіді на претензію від 21.11.2018 року за №07-2312 повідомив позивача про те, що рішення суду у справі №296/815/18 Корольовського районного суду м. Житомира від 08.11.2018 року не набрало законної сили.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 10.02.2020 року у справі №296/815/18 скасовано рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08.11.2018 року та ухвалено нове рішення, яким змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу організації роботи та документообігу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з 29 грудня 2017 року на 21 лютого 2018 року.

10.02.2020 року наказом Управління виконавчої дирекції Фонду у Житомирській області за №01-8-К "Про зміну дати звільнення ОСОБА_1 " на виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 10.02.2020 року у справі №296/815/18 змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу організаційної роботи та документообігу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (наказ управління виконавчої дирекції Фонду від 21.12.2017 456-К "Про звільнення ОСОБА_1 ") з 29.12.2017 року на 21.02.2018 року, вказано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7202грн (сім тисяч двісті дві грн) 10коп за винятком коштів, виплачених в порядку негайного виконання рішення суду (17285, 04-10082, 94) (а.с. 16).

Наказом Житомирського міського центру зайнятості від 16.06.2020 року за №121 "Про внесення змін до наказу від 13.11.2018 року №229 "Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю", вжито заходи по поверненню коштів в сумі 64 332, 09 грн, виплачених у вигляді допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, у зв`язку з перенесенням дати звільнення з посади з 29.12.2017 на 21.02.2018 року за рішення суду.

19.06.2020 року позивач надіслав відповідачу претензію за №1652/08/20 з вимогою про сплату коштів в сумі 64 332,09грн соціальної допомоги по безробіттю виплачених ОСОБА_1 .

У відповіді на претензію відповідач відмовився в добровільному порядку повертати кошти соціальної допомоги по безробіттю, виплачених ОСОБА_1 в сумі 64332,09грн, посилаючись на відсутність підстав для задоволення претензії з огляду на норми ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

У зв`язку з відмовою відповідача повернути кошти, виплачені ОСОБА_1 у вигляді допомоги по безробіттю в сумі 64 332,09грн, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області зазначених коштів в примусовому порядку.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III (далі по тексту - Закон №1533-III) страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу. Застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону №1533-III право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (абзац другий частини першої статті 7 Закону № 1533-III).

Процедура реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, центром зайнятості державної служби зайнятості визначено постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин (далі по тексту - Порядок №198).

Відповідно до п. 6 Порядку №198 рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше ніж протягом семи календарних днів з дня подання особою заяви про надання статусу безробітного.

Як встановлено судом, 24.01.2018 року ОСОБА_1 отримано статус безробітної згідно поданої нею заяви про надання статусу безробітного.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 1533-III допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Як свідчать матеріали справи, статус безробітної ОСОБА_1 отримала 24.01.2018 року та якій призначено допомогу в період з 31 січня 2018 року по 18 листопада 2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону № 1533-III виплата допомоги по безробіттю відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надається вихідна допомога або інші виплати при звільненні з підприємств, установ і організацій або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку.

Згідно частини 1 статті 44 КЗпП України передбачено, зокрема, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 31 Закону № 1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 08.11.2018 року у справі №296/815/18 скасовано наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області №456-К від 21 грудня 2017 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу організаційної роботи та документообігу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з 29 грудня 2017 року.

Однак постановою Житомирського апеляційного суду від 10 лютого 2020 року у справі №296/815/18 рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 листопада 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволдення позову, змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу організації роботи та документообігу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з 29 грудня 2017 року на 21 лютого 2018 року, стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17285,04 грн.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства (стаття 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ).

Водночас згідно із статтею 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку ( постанова ВП ВС від 8 листопада 2019 року у справі № 711/8138/18).

Таким чином, питання, пов`язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений згідно наказу, визнаного судом незаконним.

Водночас допущене роботодавцем порушення процедури звільнення найманого працівника згідно з приписами ст. 49-2 КЗпП України в частині недотримання двомісячного строку персонального попередження ОСОБА_1 про наступне її звільнення за п.1 ст. 40 цього Кодексу не потягло за собою поновлення працівника на роботі за правилом ч.1 ст. 235 КЗпП України , коли звільнення відбулося без законної на те підстави.

З врахуванням встановлених обставин до спірних відносин дійсно не можуть бути застосовані норми абз. 7 ч. 1 ст. 34 та абз. 2 ч.4 ст. 35 Закону № 1533-III про право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, оскільки обов`язковою умовою для їх застосування є вимога набрання таким рішенням суду законної сили , тоді як механізм його негайного виконання роботодавцем не є тотожним цьому поняттю.

У п. 31 Порядку № 198 передбачено, що у разі припинення реєстрації безробітного така особа може бути взята на облік або поновлена на обліку в центрі зайнятості, до якого вона звернулася відповідно до умов цього Порядку.

Таким чином, найманий працівник має право бути поновленим на обліку в центрі зайнятості у разі скасування судового рішення про його поновлення на роботі.

У ч. 4 ст. 22 Закону № 1533-III передбачено, що загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Згідно з ч. 5 цієї статті Закону у разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно. При цьому Закон не обмежує таке визнання лише певними підставами.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» спори, що виникають із правовідносин за цим законом, вирішуються в судовому порядку.

Суд враховує, що Центр зайнятості визнає відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин норм абз. 7 ч. 1 ст. 34 та абз. 2 ч.4 ст. 35 Закону № 1533-III, тому в якості таких визначив статтю 1166 ЦК України . Суд також враховує, що Управління не визнає позов за будь-якою правовою підставою з наведених Центром зайнятості.

При вирішенні цього спору суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 виклала правову позицію про те, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Так, за змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Окрім того, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

Окрім того, у п. 1 ч.1 статті 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

З огляду на викладене суд зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) відсутні.

Управління виконавчої дирекції Фонду у Житомирській області своїм наказом №01-8-К від 10.02.2020 року на виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 10.02.2020 у справі №296/815/18 змінив дату звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу організаційної роботи та документообігу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (наказ управління виконавчої дирекції Фонду від 21.12.2017 456-К "Про звільнення ОСОБА_1 ") з 29.12.2017 року на 21.02.2018 року та виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7 202,10грн, виплачених у порядку негайного виконання рішення суду.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 31.01.2018 року по 18.11.2018 року безробітній ОСОБА_1 Житомирським міським центром зайнятості виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 64332,09грн, що підтверджується довідкою №949 від 12.11.2018 року.

У п. 31 Порядку № 198 передбачено, що у разі припинення реєстрації безробітного така особа може бути взята на облік або поновлена на обліку в центрі зайнятості, до якого вона звернулася відповідно до умов цього Порядку.

Таким чином, найманий працівник має право бути поновленим на обліку в центрі зайнятості у разі скасування судового рішення про його поновлення на роботі.

У ч. 4 ст. 22 Закону № 1533-III передбачено, що загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Згідно з ч. 5 цієї статті Закону у разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно. При цьому Закон не обмежує таке визнання лише певними підставами.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» спори, що виникають із правовідносин за цим законом, вирішуються в судовому порядку.

Так, внаслідок зміни дати звільнення з 29.12.2017 року на 21.02.2018 року, в період з 29.12.2017 року по 21.02.2018 включно безробітна вважалася такою, що перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, тому безпідставно набута допомога по безробіттю становить за січень 2018 в сумі 227, 35 грн та за лютий 2018 з 01.02.2018 по 21.02.2018 року включно на суму 5286, 00 грн ( 7 048, 00 грн : 28 х 21). Окрім того, в період з 22.02.2018 року по 21.03.2018 року діє правило ч.1 ст. 44 КЗпП України, тому за вказаний період безпідставно набута допомога по безробіттю становить 6536, 45 грн (1762, 00 грн за 7 днів лютого 2018 та 4774, 45 грн за 21 день березня 2018). Загалом безпідставно набута допомога по виплаті безробітній ОСОБА_1 у вказані періоди ставить 12049, 80грн (227, 35 грн + 5286, 00 грн + 6536, 45 грн), яка є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Натомість за період з 22.03.2018 року по 08.11.2018 року отримана безробітною ОСОБА_1 допомога по безробіттю в сумі 52 282, 29 грн є такою, що набута нею на підставі Закону №1533-ІІІ та не підлягає задоволенню.

До вищевикладеного суд доповнює, що судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях ймовірності настання чи ненастання певних обставин , зумовлених діями чи бездіяльністю сторін спору. В даних спірних правовідносинах суд враховує, що право звільненого працівника отримати допомогу по безробіттю за рахунок страхових коштів гарантується Законом № 1533-III та його реалізація не залежить від дотримання роботодавцем вимог трудового законодавства в частині визначення дати його звільнення чи причини звільнення. Виплата страхових коштів безробітному покладена Законом № 1533-III на страховика. Право на компенсацію виплачених страхових коштів у повному обсязі з роботодавця страховик має лише у випадку поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за судовим рішенням, що набрало законної сили. За відсутності такого юридичного факту у роботодавця не виникає обов`язку відшкодовувати страховику понесені ним витрати по виплаті допомоги по безробіттю звільненому працівнику на законних підставах у повному обсязі. Стаття 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Межі виконання роботодавцем цивільного обов`язку перед страховиком визначено судом саме за правилами ст. 1212 ЦК України.

Щодо розподілу судового збору

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 2 197, 00 грн, виходячи із ціни позову в розмірі 64332,09грн згідно платіжного доручення №2969 від 21.09.2020 року.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача в сумі 411, 51грн (12049,80грн х 2197,00грн : 64332,09грн =411, 51грн).

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (10014, м. Житомир, майдан Корольова, 2, ідентифікаційний код 41313540) на користь Житомирського міського центру зайнятості (10009, м. Житомир, пл. Польова,6-А,ідентифікаційний код 13561251)

- 12049,80 грн безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю;

- 411, 51 грн судового збору.

Видати наказ.

3. У стягненні 52 282,29 грн виплаченої допомоги по безробіттю відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.01.21

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - в справу , 2- позивачу на ел адресу : zhmcz@zhmcz.zt.dcz.gov.ua на юр. адресу (рек. з повідомл)

3- відповідачу на ел. адресу: zh@fssu.gov.ua на юр. адресу (рек. з повідомл)