Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 306/2412/15-ц

провадження № 61-12083 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини»;

представник позивача - Олійник Роман Богданович;

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області;

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 січня 2018 року у складі судді Жиганської Н. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Кожух О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини» (далі - ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області про визнання рішення сільської ради, державних актів на право приватної власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що 09 серпня 1999 року товариством було отримано спеціальний дозвіл на користування надрами ліцензію № 1970, а саме дозвіл на видобування (експлуатацію) підземних мінеральних питних вод, об`єкт ліцензування - ділянка Голубинського родовища, де розташована свердловина № 4-р (4-е). В межах охоронної зони свердловини № 4 Голубинського родовища мінеральних вод та в межах залягання корисних копалин загальнодержавного значення Голубинського родовища на праві власності володіє земельною ділянкою ОСОБА_2 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, площею 0,37 га, від 08 вересня 2006 року серії ЗК № 006442. Підставою для видачі спірного державного акту ОСОБА_2 є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03 серпня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки попереднім власником спірної земельної ділянки був ОСОБА_1 згідно з державним актом про право власності на земельну ділянку від 03 серпня 2006 року серії ЗК № 059634, виданим на підставі рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 25 січня 2006 року «Про затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки».

Посилалося на те, що спірна земельна ділянка не могла бути об`єктом купівлі-продажу, оскільки діяв мораторій на відчуження земельних ділянок з цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва, державні акти на право власності вказаної земельної ділянки порушують права дочірнього підприємства «Санаторій «Квітка Полонини» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - ДП «Санаторій «Квітка Полонини»), правонаступником якого є ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини», оскільки позивач експлуатує родовища вуглекислих мінеральних вод Голубинського родовища, а неконтрольована забудова площ залягання корисних копалин псує Голубинське родовище та робить його непридатним для експлуатації.

Ураховуючи викладене, ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» просило суд визнати недійсними: рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 25 липня 2006 року «Про затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки»; державний акт від 03 серпня 2006 року серії ЗК № 059634 про право власності на земельну ділянку площею 0,37 га, виданий на ім`я ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03 серпня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ; державний акт від 08 вересня 2006 року серії ЗК № 006442 про право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,37 га, виданий на ім`я ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Свалявського районного суду від 09 лютого 2016 року у задоволенні позову ДП «Санаторій «Квітка Полонини» відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 28 квітня 2016 року апеляційну скаргу ДП «Санаторій «Квітка Полонини» задоволено. Заочне рішення Свалявського районного суду від 09 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ДП «Санаторій «Квітка Полонини» задоволено. Визнано недійсними: рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 25 липня 2006 року «Про затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки», яким затверджено проект зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,37 га розташованою у с. Солочин, урочище «Біласовиця» Свалявського району Закарпатської області; державний акт серії ЗК № 059634 від 03 серпня 2006 року на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,37 га, виданий ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на землю за № 0106070700049; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03 серпня 2006 року, укладениу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Свалявського нотаріального округу Гуледза А. Г.; державний акт серії ЗК № 006442 від 08 вересня 2006 року на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,37 га, виданий на ім`я ОСОБА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на землю № 0106070700059.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - задоволено частково. Заочне рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 09 лютого 2016 року, рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28 квітня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 січня 2018 року позов ДП «Санаторій «Квітка Полонини» задоволено. Визнано недійсним рішення Солочинської сільської ради Свалявського районного суду Закарпатської області від 25 січня 2006 року «Про затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки», яким було затверджено проект зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0,37 га, розташованої за адресою: с. Солочин, урочище «Біласовиця» Свалявського району Закарпатської області.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,37 га, серії ЗК № 059634 від 03 серпня 2006 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на землю за № 0106070700049. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03 серпня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Свалявського нотаріального округу Закарпатської області Гуледза С. М.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,37 га, серії ЗК № 006442 від 08 вересня 2006 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на землю за № 0106070700059.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення сільської ради про затвердження проекту зміни цільового призначення спірної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення до земель житлової та громадської забудови прийнято без погодження з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду і суперечить вимогам частин першої та другої статті 58 Кодексу України «Про надра». Проект зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_1 затверджено із зауваженнями. Крім того, вказаний проект не містив погоджень з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду, про що зазначено у висновку державної експертизи від 30 травня 2006 року № 2043.

Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на землю за № 0106070700049 також є незаконним, оскільки виданий на підставі незаконного рішення сільської ради.

Крім того, суд зазначив, що товариству про порушене право стало відомо у червні 2014 року при розгляді іншої справи. Під час дослідження письмових доказів у судовому засіданні встановлено, що за захистом своїх прав ДП «Санаторій «Квітка Полонини» звернулося до суду 13 жовтня 2015 року, тобто в межах строку позовної давності, про застосування якої заявлено ОСОБА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що законодавством передбачено обов`язковість погодження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки із земель для ведення особистого селянського господарства до земель житлової та громадської забудови, що розміщена в межах залягання Голубинського родовища мінеральних вод (тобто, в межах залягання корисних копалин загальнодержавного значення), з територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду. Перш, ніж затвердити проект зміни цільового призначення спірної земельної ділянки Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області зобов`язана була перевірити чи мало місце погодження такого проекту з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду. Проте, ОСОБА_1 не отримував такого погодження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 306/2412/15-ц з Свалявського районного суду Закарпатської області.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року зазначену справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у липні 2010 року, поки ще тривав розгляд адміністративної справи № 2- а/710/3414/11 про визнання незаконним рішення Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області від 25 липня 2006 року, прокурор Свалявського району Закарпатської області звернувся до суду також з цивільним позовом про визнання недійсними державних актів та договору купівлі-продажу від 03 серпня 2006 року (справа № 710/360/2012), де третьою особою залучено ДП «Санаторій «Квітка Полонини».

Проект зон санітарної охорони по свердловинах № 7-ГП, № 9-Р, № 4-Р (4-Е) Голубинського родовища мінеральних вод в межах с. Солонин Свалявського району Закарпатської області, яким зокрема встановлено радіус першої та другої зон санітарної охорони свердловини 4-Р (4-Е), було погоджено тільки 10 квітня 2014 року рішенням 46-ї сесії 4-го скликання Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, тобто, майже через вісім років після прийняття оскаржуваного рішення Солочинською сільською радою та укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_2 набуто право власності на земельну ділянку.

Отже, на час прийняття оспорюваного рішення Солочинської сільської ради були відсутні схематично та законно затверджені зони санітарної охорони Голубинського родовища мінеральних вод, які поділяються на пояси особливого режиму.

Зазначав, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки в силу вимог статей 330, 388 ЦК України.

Вважав, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки товариство дізналося про порушення своїх прав при розгляді інших судових прав.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Відтак, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради від 22 січня 1972 року № 27 встановлені межі округу і зон гірничо-санітарної охорони ДП «Санаторій «Квітка Полонини» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Відповідно до додатку 1 до зазначеного рішення встановлено межі першої зони гірничо-санітарної охорони, зокрема, санаторій «Квітка Полонини» для охорони свердловини мінеральних вод № 4-р прямокутник обмежений з північного сходу р. Піня, площею 1,02 га.

Крім того, додатком 1 встановлено межі другої та третьої зон гірничо-санітарної охорони. Дане рішення було затверджено Постановою Ради Міністрів Української РСР від 20 червня 1973 року № 282, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин та не скасовано.

Неконтрольована забудова площ залягання корисних копалин у межах зон гірничо-санітарної охорони та в межах гірничого відводу Голубинського родовища завдає непоправної шкоди унікальному родовищу мінеральних вод загальнодержавного значення, що підтверджується висновком Українського державного геологорозвідувального інституту від 09 квітня 2008 року № 436.

25 липня 2006 року 5 сесією III скликання Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської областіприйнято рішення «Про затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки», згідно з яким затверджено проект зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0,37 га, яка розташована у с. Солочин, урочище «Біласовиця», Свалявського району Закарпатської області із земель сільськогосподарського призначення до земель житлової та громадської забудови. Дана земельна ділянка знаходиться у другій санітарній зоні свердловин Голубинського родовища мінеральних вод.

Висновком державної експертизи від 30 травня 2006 року № 2043, наданим суду архівним відділом Свалявської районної державної адміністрації встановлено, що здійснено екпертне дослідження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення) ОСОБА_1 за адресою: с. Солочин, урочище «Біласовиця» Свалявського району, Закарпатської області.

Для проведення експертизи надано проект зміни цільового призначення земельної ділянки, який пройшов погодження: висновок Свалявського районного відділу земельних ресурсів Закарпатської області від 01 листопада 2005 року № 69, висновок відділу містобудування та архітектури від 01 листопада 2005 року № 502, висновок Свалявської районної екологічної інспекції Закарпатської області від 05 липня 2005 року № 168/05, висновок Свалявської районної санепідемстанції Закарпатської області, висновок управління культури, рішення 36 сесії 2 скликання Солочинської сільської ради Закарпатської області від 03 червня 2005 року.

До проекту зазначені наступні зауваження: дооформити договір, план земельної ділянки, договір сервітуту, зареєструвати проект в санепідемстанції та управлінні культури, здійснити процедуру реєстрації.

Таким чином, судом встановлено, що проект зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_1 затверджено із зауваженнями. Крім того, вказаний проект не містив погоджень з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду, про що зазначено у висновку державної експертизи від 30 травня 2006 року № 2043.

Відповідно до повідомлення архівного відділу Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області від 13 грудня 2017 року № 869/07-04 в документах Солочинської сільської ради Закарпатської області у рішенні 5 сесії 3 скликання «Про затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки від 25 липня 2006 року» та документах до нього сам проект зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0,37 га, розташованої за адресою: с. Солочин, урочище «Біласовиця», відсутній.

03 серпня 2006 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Підстави для закриття провадження у справі визначені статтею 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до

статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Встановлено, що ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» звернулося до суду з вимогами про визнання недійсними: рішення Солочинської сільської ради Свалявського районного суду Закарпатської області від 25 січня 2006 року, державного акту на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,37 га, від 03 серпня 2006 року серії ЗК № 059634, виданого на ім`я ОСОБА_1 ; договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03 серпня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; державного акту на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,37 га, від 08 вересня 2006 року серії ЗК № 006442, виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 10 травня 2018 року, ухваленою за результатами перегляду рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 16 вересня 2015 року, у справі № 710/360/2012 за позовом прокурора Мукачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління Держпраці у Закарпатській області та Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області, ДП «Санаторій «Квітка Полонини» про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки позов прокурора Мукачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління Держпраці у Закарпатській області та Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області задоволено. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,37 га, серії ЗК №059634 від 03 серпня 2006 року, виданий на ім?я ОСОБА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на землю за № 0106070700049. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03 серпня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Свалявського нотаріального округу Гуледза А. Г. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,37 га, від 08 вересня 2006 року серії ЗК № 006442, виданий на ім`я ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на землю № 0106070700059.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 710/360/2012 (провадження № 61-38830св18) вказану вище постанову апеляційного суду залишено без змін.

Положеннями законодавства не передбачено можливості повторного визнання недійсними оспорюваних позивачем державних актів та договору купівлі-продажу. Вищезазначене судове рішення є обов`язковим до виконання (стаття 18 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія судів дійшла висновку про закриття провадження у справі в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» про визнання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсними у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині.

В частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним рішення сільської ради Верховний Суд погоджується з висновками судів по суті спору з огляду на наступне.

Відповідно до положень норм статей 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України, зокрема: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

Статтею 93 Водного кодексу України встановлено, що з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму (частина перша). Межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з державними органами санітарного нагляду, охорони навколишнього середовища, водного господарства та геології (частина друга). Режим зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частинами першою та другою статті 58 Кодексу законів про надра (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забороняється проектування та будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об`єктів без попередньо геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові. Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, допускаються тільки у виняткових випадках, лише за погодженням з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду. При цьому повинні здійснюватися заходи, які б забезпечували можливість видобування з надр корисних копалин.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 і 6 Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення встановлено єдиний порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення і є обов`язковим для всіх підприємств, установ, організацій та громадян, які здійснюють проектування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об`єктів на території України. Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, допускається тільки у виняткових випадках лише за погодженнями з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничогонагляду на основі спеціальних дозволів, що видаються відповідними радами народних депутатів, на території яких знаходяться ці корисні копалини. Погоджені матеріали та заяву про надання спеціального дозволу на забудову розглядаються у місячний термін відповідні ради народних депутатів та повідомляють заявника, інші зацікавлені підприємства, установи та організації про своє рішення. Наявність спеціального дозволу посвідчується на копії топографічного плану відміткою у вигляді дозвільного напису за формою згідно з додатком. Дозвіл на забудову реєструється відповідно до чинного законодавства.

Частиною третьою статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Механізм щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності громадянина або юридичної особи на час існування спірних правовідносин, був врегульований Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 502 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 3 Порядку сільська, селищна, міська рада або районна держадміністрація розглядає заяву (клопотання) і в разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки дає дозвіл на підготовку проекту її відведення, складання проекту відведення земельної ділянки, якщо зміні підлягає її частина і перепогодження проекту відведення земельної ділянки з відповідними органами виконавчої влади, якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що проект відведення земельної ділянки погоджується або перепогоджується з органами земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічними органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або до районної держадміністрації для прийняття рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677 затверджено Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, яким передбачено, що у разі відведення земельної ділянки для розроблення корисних копалин або забудови територій на площах їх залягання проект погоджується також з органом державного геологічного контролю та органом державного гірничого нагляду.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що законодавством передбачено обов`язковість погодження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки із земель для ведення особистого селянського господарства до земель житлової та громадської забудови, що розміщена у межах залягання Голубинського родовища мінеральних вод.

До затвердження проекту зміни цільового призначення спірної земельної ділянки Солочинська сільська рада Свалявського району Закарпатської області зобов`язана була перевірити, чи мало місце погодження такого проекту з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду. Проте, ОСОБА_1 не отримував такого погодження.

За таких обставин, судові рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання рішення сільської ради є законними та обґрунтованими.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Для цілей застосування частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. У спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи теж заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Зазначена правова позиція висловлена Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження 14-208цс18).

Отже, доводи касаційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності безпідставні, оскільки сільська рада не подавала заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, а вимоги про визнання рішення сільської ради недійсним пред`явлені до сільської ради, а не до інших відповідачів.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу в частині вирішення позовних вимог про визнання рішення сільської ради недійсним без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання рішення сільської ради недійсним - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 255, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 січня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 травня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Санаторій «Квітка Полонини» про визнання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсними скасувати.

Провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Квітка Полонини» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Солочинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області про визнання рішення сільської ради незаконним, визнання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсними закрити в частині позовних вимог про визнання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсними.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович