П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20)

Провадження № 11-349заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Центр) та заяву Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області (далі - Управління) про приєднання до апеляційної скарги Центру на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року (судді Тацій Л. В., Шарапа В. М., Єзеров А. А., Стеценко С. Г., Чиркін С. М.) у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20) за позовом ОСОБА_1 до Центру та Управління про визнання бездіяльності протиправною й зобов`язання вчинити певні дії та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Центру та Управління, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити йому вказану допомогу з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

2. На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що він перебуває на обліку в Управлінні як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, а тому відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Проте на порушення вимог цього Закону 07 квітня 2020 року відповідачі виплатили вказану допомогу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова № 112), на підставі пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (далі - БК України). Водночас у 2020 році після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 позивач набув право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому статтею 13 Закону № 3551-XII. Однак Центр та Управління на звернення ОСОБА_1 протиправно відмовили в нарахуванні та виплаті недоплаченої суми допомоги.

Рух позовної заяви та короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

3. Суддя Полтавського окружного адміністративного суду ухвалою від 03 червня 2020 року відкрив провадження в цій справі.

4. 15 червня 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в порядку статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшло подання судді Полтавського окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом цієї типової справи як зразкової.

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17 червня 2020 року відкрив провадження у зразковій адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центру та Управління про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

6. Рішенням від 29 вересня 2020 року, ухваленим за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду позов ОСОБА_1 задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Центру щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; зобов`язав Центр нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.

7. Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції з огляду на принцип верховенства права, визначений статтею 6 КАС України, висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, діяла та мала застосовуватися частина п`ята статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 367-XIV), а саме: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».

8. Суд першої інстанції зазначив, що з 27 лютого 2020 року розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році підлягає нарахуванню та виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату такої допомоги (управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат), у розмірі, визначеному статтею 13 Закону № 3551-XII у вказаній вище редакції.

9. Суд також указав на те, що в цій справі безпосередню виплату допомоги ОСОБА_1 як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в сумі 3640 грн здійснив 07 квітня 2020 року Центр, що підтверджується відповідною довідкою про отримання допомоги, а відтак саме цей відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо виплати позивачу разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-XII.

10. При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової грошової допомоги до 5 травня (управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат), щодо нарахування та виплати такої допомоги у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону № 3551-XII.

11. Суд першої інстанції у своєму рішенні вказав такі обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:

1) позивач має статус особи з інвалідністю внаслідок війни та має право на пільги, встановлені статтею 13 Закону № 3551-XII;

2) відповідачем є орган, уповноважений здійснювати виплату разової грошової допомоги до 5 травня (управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат);

3) предметом спору є розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році.

12. Суд також зазначив, що обставинами, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, є подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

13. Не погодившись із таким судовим рішенням, Центр подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суд першої інстанції: неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права; зробив висновки, що не відповідають матеріалам справи; неправильно встановив обставини, що мають значення для справи.

14. На думку відповідача, суд першої інстанції на порушення норм процесуального права не залучив до участі у справі Кабінет Міністрів України та Міністерство соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) як належних відповідачів, Міністерство фінансів України як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Міністерство у справах ветеранів України як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, хоча оскаржуване рішення безпосередньо впливає на їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Центр вважає, що він є неналежним відповідачем та не має відповідати за пред`явленим до нього позовом, тому суд за результатами розгляду справи мав відмовити в задоволенні позову до неналежного відповідача та прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог до належного відповідача.

15. Відповідач указує на те, що суд першої інстанції при задоволенні вимог позивача щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком не врахував норми, передбачені бюджетним законодавством та Постановою № 112, що є чинною на теперішній час, чим неправильно застосував норми матеріального права. Крім цього, згідно зі статтею 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) мінімальний розмір пенсії за віком установлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, лише за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу. Водночас частиною четвертою статті 28 Закону № 1058-ІV передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом, а відтак не може застосовуватися при визначенні розмірів соціальних виплат, зокрема щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. Отже, враховуючи те, що Кабінету Міністрів України делеговані повноваження встановлювати розміри, зокрема, вказаної допомоги, у Центру немає правових підстав та фінансової спроможності для виплати грошової компенсації в розмірах, які не визначені Постановою № 112.

16. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги

17. До Великої Палати Верховного Суду надійшла заява Управління про приєднання до апеляційної скарги Центру, у якій заявник підтримує вимоги апеляційної скарги відповідача.

18. На час розгляду справи позивач відзиву на апеляційну скаргу не надіслав.

Рух апеляційної скарги

19. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 листопада 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центру на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, а ухвалою від 24 листопада 2020 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників згідно з пунктом 3 частини першої статті 311 КАС України.

20. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09 грудня 2020 року прийняла до провадження заяву Управління про приєднання до апеляційної скарги Центру на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

21. ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії І, інвалідом ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а. с. 9, т. 1).

22. Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 17 травня 2011 року № 880 позивач отримав захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а. с. 7, т. 1).

23. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні як отримувач щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

24. 07 квітня 2020 року Центр виплатив позивачу вказану допомогу в розмірі 3640 грн (а. с. 153, т. 1).

25. 16 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про нарахування і виплату недоплаченої суми разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році, встановленої статтею 13 Закону № 3551-XII в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (а. с. 13, т. 1).

26. Управління листом від 21 квітня 2020 року № 03-63/2040 повідомило позивачу, що йому як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи виплачена разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році у розмірі, встановленому Постановою № 112. Крім цього, Управління зазначило, що воно не є головним розпорядником коштів і не має реєстраційного рахунку, з якого проводиться перерахунок коштів на рахунки одержувачів компенсаційних виплат, а списки на виплату разової грошової допомоги отримує від Центру (а. с. 12, т. 1).

27. Центр листом від 18 травня 2020 року на звернення ОСОБА_1 повідомив, що відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога урозмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. У 2020 році розмір допомоги визначений Постановою № 112 і для осіб з інвалідністю ІІ групи становить 3640 грн. Відтак Центр зазначив, що виплату щорічної разової грошової допомоги у 2020 році проведено згідно з чинним законодавством (а. с. 6, т. 1).

28. Вважаючи протиправноюбездіяльність Центру та Управління щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

29. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Згідно із частиною другою статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

31. Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

32. Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

33. Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон № 3551-XII.

34. 01 січня 1999 року набрав чинності Закон № 367-ХІV, яким статтю 13 Закону № 3551-XII доповнено частиною в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».

35. Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 13 Закону № 3551-XIIвикладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

36. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними.

37. Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

38. Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 3551-XII фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

39. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються БК України.

40. Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

41. Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

42. При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

43. Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини п`ятої статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

44. Водночас Кабінет Міністрів України у Постанові № 112 установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомогидо 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи здійснюється у розмірі 3640 грн (підпункт 1 пункту 1), тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

45. Отже, на час виплати ОСОБА_1 у квітні 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і Постанова № 112.

46. Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2020 році слід застосовувати не Постанову № 112, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.

47. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV.

48. Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

49. Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

50. Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.

51. Згідно із частиною четвертою статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

52. Закон № 1058-ІV є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.

53. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

54. Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме частина перша статті 28 Закону № 1058-ІV, а відтак доводи скаржника про неможливість застосування вказаної норми є безпідставними.

55. Відповідно до частини першої статті 17-1 Закону № 3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

56. Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім`ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.

57. Підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII.

58. Відповідно до пункту 1, підпунктів 3.1 та 3.2 пункту 3 Положення про Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, затвердженого розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 17 жовтня 2016 року № 460 (http://www.adm-pl.gov.ua/sites/default/files/460-2016.pdf), Центр є державною установою і підпорядковується Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації. До головних завдань Центру належать, зокрема: забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави; підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги, житлових субсидій у готівковій формі на придбання твердого та рідкого пічного палива та скрапленого газу, компенсаційних виплат інвалідам, виплат громадянам, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи, інших грошових виплат.

59. Згідно з підпунктом 4.9 пункту 4 вказаного Положення Центр відповідно до покладених на нього завдань проводить перерахунки розмірів грошової допомоги (в тому числі у зв`язку з індексацією), забезпечує своєчасну підготовку бухгалтерської та статистичної звітності з використанням уніфікованих програмних засобів.

60. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги.

61. При цьому суд першої інстанції, урахувавши, що Центр визначений відповідальним органом, який зобов`язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати допомоги, правильно відхилив доводи Центру, викладені у відзиві на позов, про те, що виплата щорічної разової грошової допомоги ним проводилась у 2020 році відповідно до Паспорта бюджетної програми, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 17 березня 2020 року № 216, яким визначені чіткі розміри щорічної разової грошової допомоги відповідно до Постанови № 112, тому Центр не є розпорядником бюджетних коштів, а належним органом, який може нести відповідальність у цьому випадку, є Мінсоцполітики. Оскільки у квітні 2020 року разова грошова допомога до 5 травня була виплачена позивачу Центром та соціальні виплати особам з інвалідністю внаслідок війни на рівні Полтавської області централізовано проводяться Центром, то саме останній є належним відповідачем у справі.

62. Згідно із частинами першою та другою статті 6 КАСУкраїни суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

63. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику ЄСПЛ як джерело права.

64. За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

65. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду визнає необґрунтованими посилання Центру на те, що виплата допомоги до 5 травня на виконання рішень суду потребуватиме значного додаткового фінансування з державного бюджету (лише в Полтавській області - 294 млн грн для виплати 39,2 тис. ветеранів війни) як на підставу відмови в задоволенні позову, оскільки гарантовані закономвиплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.

66. Відмова Центру в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-XII, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»).

67. Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

68. Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).

69. Решта доводів і міркувань Центру та Управління, викладених в апеляційній скарзі та заяві про приєднання до апеляційної скарги, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

70. Згідно із частиною третьою статті 291 КАС України правові висновки Великої Палати Верховного Суду в цій зразковій справі мають враховуватися судами при ухваленні рішення в типовій справі, яка відповідає ознакам та обставинам, викладеним у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

71. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

72. На підставі статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

73. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено внаслідок повного з`ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення, з дотриманням норм процесуального права та ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу Центру та заяву Управління про приєднання до апеляційної скарги Центру без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року - без змін.

Керуючись статтями 290, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації та заяву Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про приєднання до апеляційної скарги Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Т. О. Анцупова К. М. Пільков

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

І. В. Григор`єва Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко

Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач

В. С. Князєв С. П. Штелик

Л. М. Лобойко