Справа № 409/238/20

Провадження № 22-ц/810/515/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.

суддів Назарової М.В., Стахової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області

на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 03 квітня 2020 року ухваленого судом у складі судді Третяка О. Г.

у справі про встановлення факту перебування на утриманні

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області,

встановив:

У січні2020року заявниця ОСОБА_1 звернуласьдо судуз вказаноювище заявою,в якійпросила суд встановити факт її перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги заяви мотивовані тим, що заявниця перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

З 31 жовтня 2017 року заявниця є пенсіонером за віком, і з цього часу як непрацездатний член сім`ї перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 .

У 2014 році у зв`язку з проведенням антитерористичної операції заявниця ОСОБА_1 разом з її чоловіком переоформили свої пенсії на підконтрольній владі Україні території: заявниця стала на облік в Білокуракінському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області, а її чоловік в Головному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області, де отримували пенсійні виплати.

Розмір пенсії чоловіка значно перевищував розмір пенсії заявниці, тому остання фактично знаходилася на утриманні свого чоловіка.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.

Встановлення факту перебування заявниці на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , заявниці необхідно для реалізації пенсійних прав.

Рішенням Білокуракинськогорайонного судуЛуганської областівід 03квітня 2020року вимоги заяви ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В апеляційній скарзі заінтересована особа Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

За доводами апеляційної скарги, заявницею не доведено обставин щодо перебування її на утриманні чоловіка ОСОБА_2 померлого у квітні 2019 року, тому підстави для задоволення заяви відсутні.

В судове засідання учасники справи не з`явились, що відповідно до частини 2статті 372 Цивільного процесуального кодексу Українине перешкоджає апеляційному розгляду справи з огляду на те, що вони належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч.4,ч.5ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 1статті 13ЦПК Українипередбачено,що судрозглядає не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263ЦПКУкраїни рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що заявниця ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 разом проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

З жовтня2017року заявниця ОСОБА_1 є внутрішньопереміщеною особою,перебуває наобліку Білокуракинського об`єднаного УПФУ та отримує пенсію за віком, яку призначено з 31.10.2017 року довічно.

Чоловік заявниці ОСОБА_2 з 14 лютого 2016 року був взятий на облік внутрішньо переміщеної особи,перебував на обліку в Управлінні ПФУ м. Сєвєродонецька Луганської області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.

Своє звернення до суду заявниця обґрунтовує необхідністю встановлення юридичного факту знаходження на утриманні померлого чоловіка, оскільки від цього залежить реалізація її пенсійних прав.

Відповідно дост. 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина 3статті 294ЦПК України).

Пунктом 2 частини 1, частиною 2статті 315 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснено в пункті 1постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1.Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення. 2. Встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. 3. Заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо). 4. Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Згідностатті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV(далі - Закон № 1058- IV) непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленогост. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Статтею 5 Закону № 1058-IVвизначено, що цейЗаконрегулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цимЗаконом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цимЗакономвизначаються, зокрема: коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до частини третьоїстатті 4 Закону № 1058-IVвиди пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

У частині першійстатті 9 Закону № 1058-IVнаведено види пенсійних виплат: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 1058-IVпередбачено право вибору пенсійних виплат - особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 цього Законувстановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другійстатті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно з частиною другою вказаної норми непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченогостаттею 26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина третястатті 36 Закону № 1058-IV).

Статтею 26 Закону № 1058-IVвизначено умови призначення пенсії за віком і встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Аналіз норм статтей4,5,10,26,36 Закону № 1058-IVдає підстави для висновку про те, щочоловік (дружина) став непрацездатними, а саме, досягнув пенсійного віку, передбаченогостаттею 26 цього закону, мають право на отримання пенсії (за їх вибором) за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника, за умов, що вони були на повному утриманні померлого годувальника, та за умов наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.

Отже, заявниця ОСОБА_1 як така, що досягнула пенсійного віку відповідно до положеньстатті 26Закону№1058-IV таотримала пенсіюза віком,має правоперейти напенсію узв`язку ізвтратою годувальниказа умовизнаходження наповному утриманнісвого чоловіка ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 2.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогоПостановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1(у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок), до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, крім іншого, надається документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

За документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогамистатті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку (пункт 2.11. Порядку).

Як роз`яснено в пункті8постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання призначення пенсії, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , проживала з ним спільно, та пенсія її чоловіка була постійним та основним джерелом для її існування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до довідки про доходи № 9555505384201538 розмір пенсії заявниці ОСОБА_1 у квітні 2019 року складав 1497,00 грн.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року з метою з`ясування обставин справи, витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області відомості щодо перебування ОСОБА_2 ,померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на обліку та розміру його пенсії отриманої за період з жовтня 2018 по 02 квітня 2019 року.

Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №61281 від 10 листопада 2020 року виданої на виконання ухвали суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 перебував на обліку і отримував пенсію за віком, розмір якої за період з жовтня 2018 року по березень 2019 року складав 7274,11 грн. щомісяця, з березня по квітень 2019 року 8510,72 грн. щомісяця, а всього за вказаний період отримано 53391,99 грн.

Отже, дохід заявниці у квітні 2019 року становив 1497 грн, а її чоловіка ОСОБА_2 8510,72 грн, тому висновок суду про доведеність знаходження заявниці на утриманні у померлого чоловіка є правильним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду про задоволення заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін є ухвалення судом рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області залишити без задоволення.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 03 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Дата складення повної постанови 28 грудня 2020 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: М.В. Назарова

Н.В. Стахова