ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року

м. Київ

справа № 160/10875/19

адміністративне провадження № К/9901/13369/20

Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Білак М.В., Губської О.А., Данилевич Н.А., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В., Кашпур О.В., Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І., Соколова В.М., Шевцової Н.В., Уханенка С.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №160/10875/19

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Іванова С.М., суддів Сафронової С.В., Чередниченка В.Є.,

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог і відзиву (заперечень)

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач, ДПП НП України) з вимогами:

1.1. визнати протиправною бездіяльність ДПП НП України щодо невиплати грошової компенсації за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 15 діб;

1.2. зобов`язати ДПП НП України виплатити грошову компенсацію за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 15 діб у розмірі 6406 грн 90 коп (шість тисяч чотириста шість гривень дев`яносто копійок).

2. На обґрунтування вимог позивач зазначив, що у період з 29.11.2017 по 31.05.2019 він працював на посаді поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області ДПП НП України. На день звільнення (станом на 31.05.2019) він мав частину невикористаної щорічної основної відпустки за 2018 рік у кількості 15 діб і за 2019 рік - 13 діб.

3. Позивач указує, що відповідно до частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і частини першої статті 24 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

4. Водночас відповідачем при звільненні позивача безпідставно не виплачено компенсацію за невикористані ним 15 діб щорічної основної відпустки за 2018 рік.

5. Відповідач проти позову заперечував і вказав, що питання виплати грошового забезпечення та відповідних грошових компенсацій поліцейським при звільненні, у тому числі розрахунок суми такого забезпечення та компенсацій, види компенсацій, що підлягають нарахуванню, урегульовані Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом МВС України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

6. Виходячи з положень наведених норм, при звільненні поліцейському виплачується компенсація за невикористану лише в році звільнення щорічну чергову відпустку.

Установлені судами фактичні обставини справи

7. Згідно з відомостями з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 останній у період з 29 листопада 2017 року по 31 травня 2019 року працював на службі в поліції.

8. Так, відповідно до наказу ДПП НП України від 28.11.2017 №508о/с ОСОБА_1 прийнято з 29.11.2017 поліцейським роти №8 батальйону №4 Управління патрульної поліції у місті Дніпрі, установлено йому посадовий оклад у розмірі 2470 грн, присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції» та закріплено спеціальний жетон з індивідуальним номером 0177503.

9. Згідно з наказом ДПП НП України від 19.06.2018 №583о/с рядового поліції ОСОБА_1 (0177503) призначено з 23.06.2018 поліцейським взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, установлено йому посадовий оклад у розмірі 2470 грн, звільнено з посади поліцейського роти №8 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області.

10. Наказом ДПП НП України від 24.07.2018 №728о/с капралу поліції ОСОБА_1 (0177503), поліцейському взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області надано щорічну чергову основну оплачувану відпустку за 2017 рік (у році вступу на службу в поліції) та частину щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2018 рік, тривалістю 18 діб (за 2017 рік - 3 дні, за 2018 рік - 15 днів), з 02 по 19 серпня 2018 року.

11. Наказом ДПП НП України від 25.10.2018 №4691 капрала поліції ОСОБА_1 (0177503), поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №4 направлено для проходження стажування до Управління патрульної поліції в Донецькій області ДПП НП України на період з 30 жовтня 2018 року по 27 січня 2019 року зі спеціальними засобами (аерозольний балончик споряджений речовинами сльозогінної та дратівливої дії, металеві кайданки), вогнепальною зброєю «Форт-17» № НОМЕР_2 та двома магазинами до неї, спорядженими 28 набоями.

12. Наказом ДПП НП України від 11.03.2019 №167о/с капралу поліції ОСОБА_1 (0177503), поліцейському взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області надано частину щорічної чергової, основної, оплачуваної відпустки за 2018 рік, тривалістю 15 діб (використана частина - 15 днів), з 25 березня по 08 квітня 2019 року з виїздом до Республіки Польща.

13. Водночас наказом ДПП НП України від 29.03.2019 №230о/с скасовано пункти наказів Департаменту патрульної поліції у частинах про надання основної та додаткової за стаж служби в поліції щорічних чергових оплачуваних відпусток, зокрема від 11.03.2019 №167о/с.

14. Згідно з наказом ДПП НП України від 17.05.2019 №343о/с сержанту поліції ОСОБА_1 (0177503), поліцейському взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області надано додаткову оплачувану відпустку у зв`язку з навчанням як працівнику, який успішно навчається без відриву від виробництва у закладі вищої освіти із заочною формою навчання на період складання державних іспитів (атестації) за 2019 рік, тривалістю 12 діб (використано в календарному році - 0 днів), з 20 по 31 травня 2019 року.

15. Наказом ДПП НП України від 21.05.2019 №344о/с сержанта поліції ОСОБА_1 (0177503), поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області було звільнено зі служби в поліції з 31 травня 2019 року.

16. Судами попередніх інстанцій установлено, що на день звільнення позивач мав такі види невикористаних відпусток: частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2018 рік у кількості 15 діб; частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік у кількості 13 діб. У день звільнення позивачу була виплачена грошова компенсація за частину невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік у кількості 13 діб.

17. 02 серпня 2019 року позивач звернувся до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області ДПП НП України з вимогою здійснити йому виплату грошової компенсації за невикористану ним частину щорічної основної відпустку за 2018 рік у кількості 15 діб.

18. Листом Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області ДПП НП України від 08.08.2019 №Ю-16/41/19/02-2019 позивача було повідомлено про те, що здійснення будь-яких фінансових операцій, у тому числі здійснення нарахування та виплати грошової компенсації поліцейським Управління, належить до функціональних обов`язків Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ДПП НП України, а тому з метою забезпечення надання повної та достовірної інформації його звернення було перенаправлено для подальшого розгляду до відповідача.

19. Листом від 23.10.2019 №1446зі/41/5/05-2019 ДПП НП України повідомило позивача про те, що підстави для виплати йому грошової компенсації за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік у кількості 15 діб відсутні.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

20. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 адміністративний позов задоволено частково:

20.1. визнано протиправною бездіяльність ДПП НП України щодо невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 15 діб;

20.2. зобов`язано ДПП НП України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану ним щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 15 діб у розмірі 6241,20 грн;

20.3. у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

21. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що законодавством України визначено гарантоване право працюючих громадян на грошову компенсацію за невикористані дні відпусток у випадку звільнення працівника.

22. Так, статтею 83 КЗпП України та статтею 24 Закону №504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

23. З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати йому грошової компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 15 діб.

24. Щодо позовних вимог про зобов`язання ДПП НП України виплатити грошову компенсацію за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 15 діб у розмірі 6406,90 грн, суд першої інстанції указав, що відповідачем було надано копію довідки про доходи ОСОБА_1 від 06.12.2019, згідно з якою останньому була нарахована заробітна плата за березень 2019 року в розмірі 12182,74 грн, де 31 день - це кількість робочих днів відповідно до графіка роботи і 31 день - це фактична кількість відпрацьованих робочих днів; за квітень 2019 року в розмірі 13197,97 грн, де 30 днів - це кількість робочих днів відповідно до графіка роботи і 30 днів - це фактична кількість відпрацьованих робочих днів. Усього: 25380,71 грн. Середньоденна заробітна плата складає 416,08 грн, а середньомісячна заробітна плата - 12690,36 грн.

25. Отже, сума компенсації за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 15 діб становить 6241,20 грн (15х416,08 грн).

26. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.

27. Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався тим, що питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, урегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

28. Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції.

29. Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для виплати позивачу компенсації за частину невикористаної відпустки за 2018 рік, у межах спірних правовідносин, відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

30. У касаційній скарзі позивач, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, просить його скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ухвалити нове, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.

31. Касаційну скаргу скаржник мотивує тим, що Законом №580-VIII не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарному році. Отже, у наступному календарному році, у тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має право на чергову відпустку за поточний календарний рік і на відпустки, що не були використані в попередніх роках.

32. За таких обставин, на думку скаржника, вимоги частини десятої статті 93 Закону №580-VIII та пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, якими передбачається виплата компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, необхідно розуміти як право на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення.

33. Від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких він наполягає на безпідставності останньої, просить у її задоволенні відмовити і залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.

34. Відповідач наголошує, що при вирішенні цієї справи судом апеляційної інстанції було повно і об`єктивно досліджено всі обставини справи, надано оцінку всім доказам у справі, правильно застосовано норми спеціального законодавства, якими врегульовано правовідносини у вказаній сфері, а висновки суду апеляційної інстанції повністю відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом в аналогічних справах, зокрема №818/1276/17 у постанові від 06.02.2020 і №820/5122/17 у постанові від 07.08.2019.

Рух справи у суді касаційної інстанції

35. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2020 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

36. Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2020 відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 в справі №160/10875/19.

37. Верховний Суд ухвалою від 13.10.2020 передав справу №160/10875/19 на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу (далі - палата) відповідно до частини першої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

38. Протоколом автоматизованого розподілу від 18.01.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду справи №160/10875/19: головуючого суддю (суддю-доповідача) Радишевську О.Р., суддів Білак М.В., Губську О.А., Данилевич Н.А., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Калашнікову О.В., Кашпур О.В., Мартинюк Н.М., Мацедонську В.Е., Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І., Соколова В.М., Шевцову Н.В., Уханенка С.А.

ІІ. Джерела права та акти їхнього застосування (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

39. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

40. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

41. Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

42. Закон №504/96-ВР установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

43. Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

44. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).

45. Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

46. Закон №580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

47. Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

48. Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII).

49. Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

50. Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

51. Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

52. Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

53. Положення Порядку №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

54. Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

55. Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

56. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вже розглядав справи з подібними правовідносинами, зокрема №826/8185/18 за позовом ОСОБА_2 до Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії; №818/1276/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про стягнення грошової компенсації, середнього заробітку, матеріальної допомоги та моральної шкоди.

57. Предметом спору у цих справах були дії відповідачів щодо невиплати позивачам (поліцейським) грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, що передують року звільнення. Проте під час їхнього розгляду суди дійшли різних правових висновків.

57.1 Так, у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18 (провадження №К/9901/19707/19) Верховний Суд виходив з того, що питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки не врегульоване положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260, а тому при вирішенні цього питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України та Закону №504/96-ВР.

57.2 Проте у постанові від 06.02.2020 в справі №818/1276/17 (провадження №К/9901/48853/18) Верховний Суд зазначив, що питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, урегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. На підставі пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції. Позиція аналогічного змісту також наведена Верховний Судом у постановах від 07.08.2019 в справі №820/5122/17 (провадження №К/9901/16897/19), від 31.03.2020 в справі №808/2122/18 (провадження №К/9901/68185/18, №К/9901/68414/18), від 02.07.2020 в справі №825/1038/16 (провадження №К/9901/9235/18, №К/9901/9238/18).

58. Суд убачає за необхідне відступити від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16 і вважає правильним правовий висновок, який було викладено у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18 з таких підстав.

59. Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

60. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

57. Аналізуючи наведені норми законодавства, Суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

58. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

59. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

60. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

61. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

62. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

63. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним частину щорічних чергових відпусток за 2018 рік у кількості 15 діб і за 2019 рік - 13 діб. Однак відповідачем протиправно не виплачено ОСОБА_1 таку відпустку за 2018 рік.

64. Здійснений судом першої інстанції розрахунок суми, що підлягає виплаті як компенсації за вказаний період, не є предметом касаційного оскарження.

65. Ураховуючи викладене, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції є законним і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

66. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

67. Статтею 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

68. Таким чином, Суд уважає за необхідне скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року.

69. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

70. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

71. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

72. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року скасувати.

73. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року залишити в силі.

74. Судові витрати не розподіляються.

75. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: М.В. Білак

О.Є. Губська

Н.А. Данилевич

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

О.В. Калашнікова

О.В. Кашпур

Н.М. Мартинюк

В.Е. Мацедонська

Ж.М. Мельник-Томенко

М.І. Смокович

В.М. Соколов

Н.В. Шевцова

С.А. Уханенко