ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2021 року Чернігів Справа № 620/5022/20

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючої судді Падій В.В.,

при секретарі Клименок А.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Миколаєнка Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в приміщенні суду, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Міської комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту протоколу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Міської комісії з питань техногенно - екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Чернігівської міської ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 3 Протоколу № 38 засідання Міської комісії з питань техногенно -екологічної безпеки Чернігівської міської ради, яким з 28.10.2020 вирішено тимчасово обмежити перевезення пільгових категорій громадян в робочі дні з 06:00 до 09:00 години та з 16:00 до 19:00 години (до закінчення розпочатих рейсів) та здійснювати перевезення згідно з тарифами, встановленими для надання послуг з перевезення пасажирів міським електричним та автомобільним транспортом.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що пункт 3 Протоколу № 38 засідання Міської комісії з питань техногенно - екологічної безпеки Чернігівської міської ради є абсолютно незаконним, суперечить частині 2 статті 19 та частині 3 статті 22 Конституції України, звужує змісту та обсягу прав осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом. Крім того позивач зазначає, що Міська комісії з питань техногенно - екологічної безпеки Чернігівської міської ради не наділена правом і повноваженнями обмежувати перевезення пільгових категорій пасажирів в міському пасажирському транспорті, які мають право на пільговий проїзд, згідно з нормами чинного законодавства України.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 02.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Одночасно з позовом, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просить забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення дії пункту 3 Протоколу №38 засідання Міської комісії з питань техногенно - екологічної безпеки Чернігівської міської ради, яким з 28.10.2020 вирішено тимчасово обмежити перевезення пільгових категорій громадян в робочі дні, з 06:00 до 09:00 години та з 16:00 до 19:00 години (до закінчення розпочатих рейсів) та здійснювати перевезення згідно з тарифами, встановленими для надання послуг з перевезення пасажирів міським електричним та автомобільним транспортом.

Ухвалою суду від 02.11.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №620/5022/20 відмовлено.

Представниками Виконавчого комітету Чернігівської міської ради та Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Чернігівської міської ради, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, вважають заявлений позов безпідставним та необґрунтованим та зазначають, що спірне рішення прийнято Міською комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Чернігівської міської ради у зв`язку з введенням карантину на території країни. Починаючи з 19.10.2020 на території м. Чернігова перевезення пасажирів міським транспортом здійснюється в кількості не більше ніж місць для сидіння, однак міські перевізники не змогли забезпечити дотримання зазначених обмежень. 27.10.2020 для забезпечення надання мешканцям м. Чернігова транспортних послуг з дотриманням протиепідемічних обмежень прийнятий пункт 3 протоколу №38 засідання Міської комісії з питань техногенно -екологічної безпеки Чернігівської міської ради, яким з 28.10.2020 вирішено тимчасово обмежити перевезення пільгових категорій громадян в робочі дні, з 06:00 до 09:00 години та з 16:00 до 19:00 години (до закінчення розпочатих рейсів) та здійснювати перевезення згідно з тарифами, встановленими для надання послуг з перевезення пасажирів міським електричним та автомобільним транспортом. Оскаржуваний пункт протоколу не позбавляє позивача пільг, встановлених законом, а виключно регулює організацію транспортного забезпечення мешканців міста в умовах карантину (а.с.39-44).

Позивачем подано відповідь на відзив на позов, в якій, серед іншого, зазначає, що доводи відповідачів щодо відсутності порушеного права оскаржуваним рішенням є безпідставними, оскільки зі змісту рішення чітко і конкретно вбачається, що ним звужується (обмежується) обсяг прав пільгових категорій пасажирів, зокрема, осіб з інвалідністю 1 групи, на безкоштовний проїзд в міському транспорті м. Чернігова (а.с.88-92).

Представниками Виконавчого комітету Чернігівської міської ради та Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Чернігівської міської ради подано заперечення на відповідь на позов, в яких, серед іншого зазначають, що твердження позивача про позбавлення його, як особи з інвалідністю, права на безкоштовний проїзд у міському пасажирському транспорті, є хибними; доданий позивачем телефонний запис жодним чином не вказує на наявність порушеного права, оскільки з нього не зрозуміло, коли він був зроблений і хто на ньому зафіксований (а.с.101-104).

01.12.2020 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить визнати протиправним і нечинним пункт 3 протоколу №38 засідання Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки Чернігівської міської ради від 27.10.2020, яким з 28.10.2020 вирішено тимчасово обмежити перевезення пільгових категорій громадян в робочі дні, з 06:00 до 09:00 години та, з 16:00 до 19:00 години (до закінчення розпочатих рейсів) та здійснювати перевезення згідно з тарифами, встановленими для надання послуг з перевезення пасажирів міським електричним та автомобільним транспортом; визнати протиправним і нечинним пункт 4 протоколу №41 засідання Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки Чернігівської міської ради від 13.11.2020, яким в пункт 3 протоколу №38 засідання Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки Чернігівської міської ради від 27.10.2020 були внесені зміни та викладено його в наступній редакції: «Тимчасово обмежити пільгове перевезення громадян, що мають на це право, в робочі дні, з 06:00 до 09:00 години та, з 16:00 до 18:00 години. Виключення зробити лише у відношенні дітей, що мають право на пільговий проїзд громадським транспортом. В зазначені години перевезення громадян здійснювати згідно з тарифами, встановленими для надання послуг з перевезення пасажирів міським електричним та автомобільним транспортом. Термін: з 16 листопада 2020 року» (а.с.111-112).

Ухвалою суду від 01.12.2020, без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, задоволено клопотання позивача та приєднано заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 08.12.2020, без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позов, та просив суд їх задовольнити повністю.

Представник Виконавчого комітету Чернігівської міської ради у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на позов.

Представник Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Чернігівської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338-р «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291, 15.04.2020 №340, 04.05.2020 №343, 20.05.2020 №392, 17.06.2020 №500, 22.07.2020 №641, 26.08.2020 №760, 13.10.2020 №956) з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 31.12.2020.

На засіданні Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Чернігівської міської ради, яке відбулося 27.10.2020, прийнято рішення, оформлене протоколом від 27.10.2020 №38, зокрема, пунктом 3 якого, вирішено з 28.10.2020 тимчасово обмежити перевезення пільгових категорій громадян в робочі дні, з 06:00 до 09:00 години та з 16:00 до 19:00 години (до закінчення розпочатих рейсів) та здійснювати перевезення згідно з тарифами, встановленими для надання послуг з перевезення пасажирів міським електричним та автомобільним транспортом (а.с.7-8).

Згодом на засіданні Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Чернігівської міської ради, яке відбулося 13.11.2020, прийнято рішення, оформлене протоколом від 13.11.2020 №41, зокрема, пунктом 4 якого, у зв`язку зі складнощами, які виникли в роботі міського громадського транспорту із-за значної кількості захворівших водіїв та кондукторів, неможливості в повній мірі забезпечити перевезення мешканців міста особливо в пікові години за нормами протиепідемічних заходів у зв`язку з поширенням коронавірусної інфекції, внесено зміни в пункт 3 №38 від 27.10.2020 та викладено його в наступній редакції: Тимчасово обмежити пільгове перевезення громадян, що мають на це право, в робочі дні, з 06:00 до 09:00 години та, з 16:00 до 18:00 години. Виключення зробити лише у відношенні дітей, що мають право на пільговий проїзд громадським транспортом. В зазначені години перевезення громадян здійснювати згідно з тарифами, встановленими для надання послуг з перевезення пасажирів міським електричним та автомобільним транспортом. Термін: з 16 листопада 2020 року (а.с.115-117).

Вважаючи рішення Комісії протиправними та такими, що порушують його права на пільговий проїзд транспортом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначені статтею 264 КАС України.

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 264 КАС України, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 2, 3 статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 1 «Б» групи загального захворювання, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 30.08.2018. (а.с.17).

Відповідно до статті 38-1 Закону України 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-XII) особи з інвалідністю I та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Відтак суд дійшов висновку, що на позивача, який має право на пільги, встановлені законодавством України для осіб з інвалідністю 1 групи, щодо безоплатного проїзду усіма видами міського пасажирського транспорту, поширюється дія оскаржуваних пунктів 3, 4 рішення Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Чернігівської міської ради, оформлених протоколами від 27.10.2020 №38 та від 13.11.2020 №41, якими на період дії карантинних заходів обмежено пільгове перевезення громадян, що мають на це право, громадським транспортом.

Тож в силу приписів частини 2 статті 264 КАС України позивач має право оскаржити вказаний нормативно - правовий акт до суду.

Перевіряючи законність оскаржуваного нормативного-правового акту, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 1 Закону України 10.11.1994 №232/94-ВР «Про транспорт» (далі - Закон №232/94-ВР) передбачено, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях.

Згідно зі статтею 3 Закону №232/94-ВР державне управління в галузі транспорту має забезпечувати, зокрема, своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях; захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування; безпечне функціонування транспорту.

Статтею 21 Закону № 232/94-ВР передбачено, що єдину транспортну систему України становлять: транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен); промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи сполучення загального користування.

Єдина транспортна система повинна відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв`язки України.

Відповідно до частини 9 статті 6 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III) органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду та встановлюють порядок її функціонування, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Згідно зі статтею 7 Закону №2344-III забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону №2344-III послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства є соціально значущими послугами автомобільного транспорту.

Частиною 1 статті 31 Закону №2344-III передбачено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Послуги пасажирського автомобільного транспорту регламентовані статтею 35 Закону № 2344-III, відповідно до якої послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні.

Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Автобусні маршрути за видами сполучень поділяються на: міські, приміські, міжміські, міжнародні.

Автобусні маршрути за видами перевезень поділяються на: загального користування, спеціальних перевезень, нерегулярних перевезень.

Перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування може здійснюватися у режимах: звичайному, експресному, маршрутного таксі.

Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджує Кабінет Міністрів України.

Правила користування міським пасажирським автомобільним транспортом затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування. Вони визначають порядок проїзду і його оплати, права та обов`язки пасажирів, а також взаємовідносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Відповідно до статті 37 Закону №2344-III «Пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 затверджено Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (далі - Правила №176), які визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг, автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.

Розділом VI цих Правил №176 передбачені права і обов`язки учасників транспортного процесу.

Так відповідно до пунктів 145, 148, 158, 160 Правил №176 перевізник зобов`язаний, зокрема, здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд.

Водій автобуса має право не допускати до поїздки пасажирів, які не мають квитків або не пред`являють посвідчення встановленого зразка, що підтверджує право на пільги щодо оплати проїзду, перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, порушують громадський порядок, мають при собі небезпечні вантажі, зокрема легкозаймисті, вибухонебезпечні і такі, що можуть забруднити транспортний засіб чи одяг пасажирів.

Пасажир автобуса зобов`язаний мати при собі квиток на проїзд, квиток (квитанцію) на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєструвати електронний квиток.

Пасажирам автобуса забороняється здійснювати поїздку без оплати її вартості або без пред`явлення посвідчення особи встановленого зразка (у разі наявності права на пільги щодо проїзду).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України від 29.06.2004

№1914-IV «Про міський електричний транспорт» (далі - Закон №1914-IV), міський електричний транспорт - складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів.

Порядок надання транспортних послуг регламентований статтею 4 Закону № 1914-IV, відповідно до якої транспортні послуги надаються з додержанням таких вимог: постійності (надійності) перевезень на маршрутах (лініях), що передбачає запобігання незапланованим перервам руху та відновлення перевезень у разі їх виникнення; врахування пасажиропотоків під час визначення кількості рухомого складу, що працює на маршрутах (лініях), та складання розкладу руху на відповідний час доби; встановлення швидкості руху на маршрутах (лініях) з урахуванням технічних та експлуатаційних характеристик рухомого складу, а також вимог безпеки руху; відповідності технічного стану рухомого складу, що працює на маршрутах (лініях), визначеним законодавством нормативам; безпечності перевезень.

Транспортні послуги надаються на договірних засадах між перевізником та замовником з урахуванням: норм забезпечення обслуговування міським електричним транспортом; показників якості транспортних послуг.

Оплата транспортних послуг проводиться безпосередньо пасажирами та замовником. Право на користування транспортними послугами надає придбаний разовий квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування, картка, посвідчення або довідка, що дає право на пільговий проїзд згідно із законодавством, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєстрований електронний квиток.

Фінансування перевезення пільгової категорії громадян здійснюється згідно із законодавством.

Перевізник не вправі відмовлятися від пільгових перевезень, крім випадків, передбачених законами.

Право громадян на пільговий проїзд громадським транспортом передбачено чинним законодавством України, зокрема, Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»; «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»; «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»; «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; «Про охорону дитинства», а також постановами Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування»; від 05.04.1994 №226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 1 «Б», групи загального захворювання, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 30.08.2018. (а.с.17).

Частиною 1 статті 38-1 Закону від 21.03.1993 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-XII) встановлено, що особи з інвалідністю I та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

При цьому частинами 5 та 6 статті 38-1 Закону №875-XII пільгове перевезення осіб з інвалідністю здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України «Про транспорт». Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі транспорту регламентовані статтею 30 Закону України від 21.05.1997

№ 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР).

Відповідно до пункту «а» статті 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: 1) управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; 10) затвердження маршрутів і графіків руху, правил користування міським пасажирським транспортом незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; 10-1) прийняття рішення про впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності та визначення особи, уповноваженої здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду; 10-2) встановлення порядку функціонування та вимог до автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності, а також видів, форм носіїв, порядку обігу та реєстрації проїзних документів; 12) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв`язку.

Відповідно до статті 25 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Судом встановлено, що право позивача на пільговий проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту в місті Чернігові, гарантоване статтею 38-1 Закону Закон № 875-XII, було обмежене на підставі пункту 3 рішення Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Чернігівської міської ради, оформленого протоколом від 27.10.2020 №38, яким з 28.10.2020 тимчасово обмежено перевезення пільгових категорій громадян в робочі дні з 06:00 до 09:00 години та з 16:00 до 19:00 години (до закінчення розпочатих рейсів) та вирішено здійснювати перевезення згідно з тарифами, встановленими для надання послуг з перевезення пасажирів міським електричним та автомобільним транспортом.

Згодом пунктом 4 рішення вказаної комісії, оформленого протоколом від 13.11.2020 №41, внесено зміни в пункт 3 протоколу №38 від 27.10.2020 та викладено його в наступній редакції: Тимчасово обмежити пільгове перевезення громадян, що мають на це право, в робочі дні, з 06:00 до 09:00 години та, з 16:00 до 18:00 години. Виключення зробити лише у відношенні дітей, що мають право на пільговий проїзд громадським транспортом. В зазначені години перевезення громадян здійснювати згідно з тарифами, встановленими для надання послуг з перевезення пасажирів міським електричним та автомобільним транспортом. Термін: з 16 листопада 2020 року.

Цими рішеннями фактично встановлено часові рамки, протягом яких відповідні категорії громадян можуть скористатися правом на пільговий (безкоштовний) проїзд міським громадським транспортом, зокрема на тролейбусних та на автобусних маршрутах, які здійснюють перевезення пасажирів у звичайному режимі, у місті Чернігові.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Конституційний Суд України у рішеннях від 20.03.2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01.12.2004 року №20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) вказав, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 та пункту 19 статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України).

Закон України від 06.04.2000 №1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі - Закон №1645-III) визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Згідно зі статтею 1 Закону №1645-III у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

- карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб;

- обмежувальні протиепідемічні заходи - медико-санітарні та адміністративні заходи, що здійснюються в межах осередку інфекційної хвороби з метою запобігання її поширенню;

- протиепідемічні заходи - комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Відповідно до статті 5 Закону № 1645-III органи місцевого самоврядування у сфері захисту населення від інфекційних хвороб:

- забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічних заходів на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, а також робіт по ліквідації епідемій та спалахів інфекційних хвороб і вирішують питання фінансового та матеріально-технічного забезпечення цих заходів і робіт;

- здійснюють комплексні заходи, спрямовані на ліквідацію епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків;

- забезпечують участь у боротьбі з інфекційними хворобами закладів та установ охорони здоров`я усіх форм власності, а також вдосконалення мережі спеціалізованих закладів та установ охорони здоров`я, діяльність яких пов`язана із захистом населення від інфекційних хвороб;

- забезпечують доступність і безоплатність надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби у державних і комунальних закладах охорони здоров`я;

- забезпечують відповідно до законодавства громадян пільгових категорій лікарськими засобами та виробами медичного призначення для лікування і профілактики інфекційних хвороб;

- вирішують інші питання у межах повноважень, визначених законом.

Згідно з частинами 1, 3, 4, 6 статті 29 Закону №1645-III карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону № 1645-III визначені повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах карантину.

Так на територіях, де встановлено карантин, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надається право:

- залучати підприємства, установи, організації незалежно від форм власності до виконання заходів з локалізації та ліквідації епідемії чи спалаху інфекційної хвороби;

- залучати для тимчасового використання транспортні засоби, будівлі, споруди, обладнання, інше майно підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, необхідне для здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів, із наступним повним відшкодуванням у встановленому законом порядку його вартості або витрат, пов`язаних з його використанням;

- установлювати особливий режим в`їзду, виїзду на території карантину та окремих адміністративно-територіальних одиниць громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів;

- запроваджувати більш жорсткі, ніж встановлені нормативно-правовими актами, вимоги щодо якості, умов виробництва, виготовлення та реалізації продуктів харчування, режиму обробки та якості питної води;

- установлювати особливий порядок проведення профілактичних і протиепідемічних, у тому числі дезінфекційних, та інших заходів;

- створювати на в`їздах, виїздах на території карантину та окремих адміністративно-територіальних одиниць, що знаходяться на території карантину, контрольно-пропускні пункти, залучати в установленому порядку для роботи в цих пунктах військовослужбовців, працівників, матеріально-технічні та транспортні засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, частин та підрозділів центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку.

Відповідно до статті 32 Закону №1645-III обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб.

Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.

Частинами 1, 7 статті 30 Закону України 24.02.1994 №4004-XII «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон №4004-XII) передбачено, що Кабінет Міністрів України відповідно до закону встановлює карантинно-обмежувальні заходи на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей.

У разі виникнення чи загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень населення органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за поданням відповідних головних державних санітарних лікарів у межах своїх повноважень можуть запроваджувати у встановленому законом порядку на відповідних територіях чи об`єктах особливі умови та режими праці, навчання, пересування і перевезення, спрямовані на запобігання та ліквідацію цих захворювань та уражень.

Пунктом 24 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України визначено, що надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Відповідно до статті 14 Кодексу цивільного захисту України у разі виникнення надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міських державних адміністрацій для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється режим надзвичайної ситуації.

У разі виникнення надзвичайної ситуації з тяжкими наслідками за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в Україні або у межах конкретної її території тимчасово вводиться режим надзвичайної ситуації (частина 2 статті 78 Кодексу цивільного захисту України).

Частиною 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить, зокрема: 4) розроблення та забезпечення реалізації програм та планів заходів у сфері цивільного захисту, зокрема спрямованих на захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, забезпечення техногенної та пожежної безпеки; 8) організація робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на відповідній території міст, селищ та сіл, а також радіаційного, хімічного, біологічного, медичного захисту населення та інженерного захисту територій від наслідків таких ситуацій; 21) створення у містах комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, а в разі виникнення надзвичайних ситуацій - спеціальних комісій з їх ліквідації (за потреби), забезпечення їх функціонування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №409 затверджено Типове положення про регіональну та місцеву комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій (далі - Типове положення №409).

Згідно з пунктом 1, 2 Типового положення №409 комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (далі - комісія) є постійно діючим органом, який утворюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією (далі - регіональна комісія), райдержадміністрацією, виконавчим органом міської ради, районною у місті та селищною радою (далі - місцева комісія) для координації діяльності райдержадміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов`язаної із забезпеченням техногенно-екологічної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і реагування на них.

Комісія у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, рішеннями Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, цим Положенням, а місцева комісія також рішеннями регіональної комісії.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Типового положення №409 комісія відповідно до покладених на неї завдань у режимі надзвичайної ситуації:

- забезпечує координацію, організацію робіт та взаємодію органів управління, сил та засобів територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту, а також громадських організацій щодо надання допомоги населенню, що постраждало внаслідок виникнення надзвичайної ситуації;

- організовує роботу з локалізації або ліквідації надзвичайної ситуації регіонального та місцевого рівня;

- залучає до виконання робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації необхідні рятувальні, транспортні, будівельні, медичні та інші формування з використанням наявних матеріально-технічних, продовольчих та інших ресурсів і запасів;

- вживає заходів, необхідних для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у небезпечних районах;

- забезпечує здійснення заходів щодо соціального захисту населення, що постраждало внаслідок виникнення надзвичайної ситуації;

- встановлює межі зони, на якій виникла надзвичайна ситуація, та організовує визначення розміру шкоди, заподіяної суб`єктам господарювання і населенню внаслідок виникнення надзвичайної ситуації регіонального та місцевого рівня;

- організовує здійснення постійного контролю за станом навколишнього природного середовища на території, що зазнала впливу надзвичайної ситуації, обстановкою на аварійних об`єктах і прилеглих до них територіях;

- приймає рішення щодо попередньої класифікації надзвичайної ситуації за видом, класифікаційними ознаками та рівнем, забезпечує своєчасне подання до ДСНС зазначених матеріалів;

- вивчає обставини, що склалися, та подає органові, який її утворив, інформацію про вжиті заходи, причини виникнення та результати ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а також пропозиції щодо подальших дій із запобігання її розвитку.

Згідно з пунктом 5 Типового положення №409 комісія має право:

- залучати у разі потреби в установленому законодавством порядку до ліквідації наслідків надзвичайної ситуації регіонального та місцевого рівня сили і засоби територіальної підсистеми єдиної системи цивільного захисту (регіональна комісія) або відповідної ланки такої підсистеми (місцева комісія);

- заслуховувати інформацію керівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, розташованих на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, з питань, що належать до їх компетенції, і давати їм відповідні доручення;

- одержувати від територіальних органів центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, розташованих на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, матеріали і документи, необхідні для вирішення питань, що належать до її компетенції;

- залучати до участі у своїй роботі представників територіальних органів центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, розташованих на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за погодженням з їх керівниками);

- розглядати матеріали розслідувань про причини і наслідки виникнення надзвичайної ситуації та вносити пропозиції щодо притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності посадових осіб, винних у її виникненні.

Пунктом 9 Типового положення №409 передбачено, що комісія проводить засідання в разі потреби, але не менше одного разу на три місяці згідно з планом роботи комісії, який затверджується її головою. У разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації, яка потребує вжиття невідкладних заходів, засідання комісії проводиться невідкладно.

Рішення комісії приймаються колегіально більш як двома третинами складу комісії. Член комісії, який не підтримує пропозиції та рекомендації, прийняті комісією, може викласти у письмовій формі свою окрему думку, що додається до протоколу засідання.

Рішення комісії оформляється протоколом, який підписується головою та відповідальним секретарем комісії.

Згідно з пунктом 10 Типового положення №409 рішення комісії, прийняті у межах її повноважень, є обов`язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, розташованими на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

На підставі цього Типового положення №409 рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 19.01.2017 №2 затверджено Положення про Міську комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (далі - Положення) (а.с.49-73).

Цим Положенням передбачено, що Міська комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (далі комісія) є постійно діючим органом, який утворюється виконавчим органом міської ради для координації органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов`язаної із забезпеченням техногенно-екологічної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і реагування на них.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення комісія відповідно до покладених на неї завдань у режимі надзвичайної ситуації, зокрема, забезпечує координацію, організацію робіт та взаємодію органів управління, сил та засобів територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту, а також громадських організацій щодо надання допомоги населенню, що постраждало внаслідок виникнення надзвичайної ситуації.

Згідно з пунктами 8, 9, 10 цього Положення робочим органом комісії (секретаріатом), що забезпечує підготовку, скликання та проведення засідань, а також контроль за виконанням її рішень, є відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міської ради.

Комісія проводить засідання на постійній основі. Рішення комісії приймаються колегіально більш як двома третинами складу комісії. Рішення комісії оформляється протоколом, який підписується головою та відповідальним секретарем комісії.

Рішення комісії, прийняті у межах її повноважень, є обов`язковими для виконання територіальними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, розташованими на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

З системного аналізу положень вищевказаних законодавчих актів вбачається, що відповідно до статті 30 Закону № 4004-XII , статей 30, 32 Закону № 1645-III, у разі виникнення чи загрози виникнення або поширення особливо небезпечних інфекційних хвороб та встановлення карантину органи місцевого самоврядування, за поданням відповідних головних державних санітарних лікарів, у межах своїх повноважень, можуть запроваджувати, у встановленому законом порядку ,на відповідних територіях чи об`єктах особливі умови та режими пересування і перевезення, спрямовані на запобігання та ліквідацію цих захворювань, а також вправі обмежувати певні види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб.

Натомість жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що органи місцевого самоврядування, їхні виконавчі органи, а також створені ними постійно діючі органи (у тому числі місцева комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій) можуть обмежувати (зупиняти, скасовувати) права та пільги громадян, встановлені законами України та актами Кабінету Міністрів України як гарантії їхнього соціального захисту, у тому числі в умовах карантину або надзвичайної ситуації.

Також зі змісту Положення слідує, що Міська комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Чернігівської міської ради не наділена повноваженнями щодо прийняття нормативно-правових актів щодо позбавлення/звуження змісту встановлених чинним законодавством пільг, зокрема, наданих Законом №875-XII.

В Основному Законі України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина 2 статті 3).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина 1, 2 статті 8 Конституції України).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 28.08.2020 у справі №1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», положень частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II; «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зазначив, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Конституційний Суд України наголосив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Суд зазначає, що метою створення Місцевої комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій є забезпечення координації діяльності органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов`язаної із забезпеченням захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і реагування на них. Комісія відповідно до покладених на неї завдань, у режимі надзвичайної ситуації, забезпечує здійснення заходів щодо соціального захисту населення.

Натомість комісія не має права, під видом обмежувальних протиепідемічних заходів, приймати нормативно-правові акти, якими зупиняти або обмежувати пільги громадян, встановлені законами України, оскільки це є порушенням гарантованого Конституцією України права на їх соціальний захист.

Суд вважає, що оскільки спірними пунктами 3, 4 рішення Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Чернігівської міської ради, оформлених протоколами від 27.10.2020 №38 та від 13.11.2020 №41, фактично обмежено, гарантований Законом №875-ХІІ, право позивача на пільговий проїзд громадським транспортом (звужено їх обсяг шляхом встановлення на невизначений строк часових рамок дії пільг протягом доби), як особи, що має право на пільги, встановлені Законом №875-ХІІ, тому ці рішення є протиправними, як такі, що суперечать Конституції України, гарантіям, змісту і спрямованості діяльності держави, визначеним у Конституції України та не узгоджуються із завданнями та повноваженнями, наданими цьому органу в умовах надзвичайної ситуації.

Неналежне виконання органами місцевого самоврядування та їх органами своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Перевіряючи доводи позивача про порушення при прийнятті оскаржуваних рішень принципів державної регуляторної політики, суд виходить з того, що правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначає Закон України 11.09.2003 №1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1160-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1160-IV:

- регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

- регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти.

- регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 2 статті 8 Закону № 1160-IV передбачено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань (частина 1 статті 9 Закону №1160-IV)

Згідно зі статтею 36 Закону №1160-IV регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений. У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

У ході судового розгляду справи судом з`ясовано, що при прийнятті пунктів 3, 4 рішень Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Чернігівської міської ради, оформлених протоколами від 27.10.2020 №38 та від 13.11.2020 №41, положення яких спрямовані на правове регулювання адміністративних відносин у сфері обслуговування населення міським пасажирським транспортом загального користування, не було дотримано процедуру прийняття регуляторного акту, визначену Законом №1160-IV.

Відповідно до частини 1, 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним рішенням за критерієм обґрунтованості суд зазначає, що відповідними пільгами користуються і ті громадяни, які продовжують працювати в умовах карантину та добираються до роботи на громадському транспорті, а тому мета спірних рішень не відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, на яку покликалися на обґрунтування своїх заперечень відповідачі.

Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що відповідно до приписів статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

При цьому суд зазначає, що принцип пропорційності є складовою принципу верховенства права. Сам же принцип пропорційності має також три підпринципи: адекватність (міра адекватна для досягнення завчасно встановленої цілі, якщо бажаний результат може бути досягнуто тільки за умови звертання до цієї міри); необхідність (міра є законною з найменш можливими обмеженнями при умові досягнення легітимної цілі); пропорційність як сувора вимога (серйозність втручання та серйозність причин, які виправдовують це втручання, повинні бути пропорційними одна до іншої).

Європейський суд з прав людини в рішенні Handyside v. the United Kingdom від 07.12.1976, зазначив про те, що кожна "спеціальна процедура", "умова", "обмеження" чи "покарання", які покладені, повинні бути пропорційні легітимній меті, що переслідується.

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що приймаючи рішення щодо обмеження пільгового проїзду, відповідачами не дотримано принципу пропорційності, тобто балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.

Частиною 9 статті 264 КАС України передбачено, що суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що оскаржувані позивачем пункти 3, 4 рішень Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Чернігівської міської ради, оформлених протоколами від 27.10.2020 №38 та від 13.11.2020 №41, слід визнати протиправними та нечинними.

У зв`язку з тим, що позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі положень Закону України «Про судовий збір» підстави для стягнення судового збору відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Міської комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту протоколу - задовольнити повністю.

Визнати протиправним і нечинним пункт 3 протоколу №38 засідання Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки Чернігівської міської ради від 27.10.2020, яким з 28.10.2020 вирішено тимчасово обмежити перевезення пільгових категорій громадян в робочі дні, з 06:00 до 09:00 години та, з 16:00 до 19:00 години (до закінчення розпочатих рейсів) та здійснювати перевезення згідно з тарифами, встановленими для надання послуг з перевезення пасажирів міським електричним та автомобільним транспортом.

Визнати протиправним і нечинним пункт 4 протоколу №41 засідання Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки Чернігівської міської ради від 13.11.2020, яким пункт 3 протоколу №38 засідання Міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки Чернігівської міської ради від 27.10.2020 викладено в наступній редакції: «Тимчасово обмежити пільгове перевезення громадян, що мають на це право, в робочі дні, з 06:00 до 09:00 години та, з 16:00 до 18:00 години. Виключення зробити лише у відношенні дітей, що мають право на пільговий проїзд громадським транспортом. В зазначені години перевезення громадян здійснювати згідно з тарифами, встановленими для надання послуг з перевезення пасажирів міським електричним та автомобільним транспортом. Термін: з 16 листопада 2020 року».

Зобов`язати Виконавчий комітет Чернігівської міської ради опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому був або мав бути офіційно оприлюднений нормативно-правовий акт, невідкладно, після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 14.01.2021.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Виконавчий комітет Чернігівської міської ради (вул. Магістратська, буд. 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 04062015).

Відповідач: Міська комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Чернігівської міської ради (вул. Гетьмана Полуботка, 70, к. 303, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ - 04062015).

Суддя В.В. Падій