УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 686/4586/20

Провадження № 22-ц/4820/1776/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,

секретарі судового засідання Шевчук Ю.Г.,

Журбіцький В.О.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Кочмарського С.О.,

Чухась М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління молоді та спорту Хмельницької обласної державної адміністрації про скасування наказу про звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 8 вересня 2020 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом до Управління молоді та спорту Хмельницької обласної державної адміністрації (далі Управління молоді та спорту) про скасування наказу про звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 зазначив, що Управління молоді та спорту є засновником Хмельницької обласної дитячо-юнацької спортивної школи (далі ХОДЮСШ), яка відноситься до державних закладів позашкільної освіти.

З 4 лютого 2016 року він працював на посаді директора ХОДЮСШ за безстроковим трудовим договором.

Наказом начальника Управління молоді та спорту від 31 жовтня 2019 року №951 позивача попереджено про зміну істотних умов праці та запровадження контрактної форми трудового договору, йому запропоновано до 20 січня 2020 року укласти контракт, а в разі відмови повідомлено про наступне звільнення.

Наказом начальника Управління молоді та спорту від 10 лютого 2020 року №3-к, до якого наказом від 11 лютого 2020 року №4-к внесено зміни, позивача звільнено з роботи відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці з першого робочого дня після закінчення тимчасової непрацездатності.

Це звільнення є незаконним, оскільки чинне законодавство не передбачає контрактної форми трудового договору для керівника дитячого закладу позашкільної освіти, зміни в організації виробництва і праці не відбулось, а позивач не заперечував проти укладення контракту та був звільнений з роботи у період тимчасової непрацездатності.

Оскільки позивача було звільнено без законних підстав, то Управління молоді та спорту зобов`язане виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 березня 2020 року (перший робочий день після припинення тимчасової непрацездатності) до постановлення судом рішення про поновлення на роботі.

Внаслідок незаконного звільнення позивач зазнав душевних страждань, відчув приниження та безпорадність, переніс моральні переживання через правову незахищеність, вживав додаткових зусиль для захисту порушеного права, також були порушені його нормальний ритм життя та стосунки з оточуючими, погіршився стан його здоров`я. Неправомірними діями Управління молоді та спорту позивачеві завдано моральної шкоди у розмірі 25000 грн.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним і скасувати наказ начальника Управління молоді та спорту від 10 лютого 2020 року №3-к про його звільнення з 12 лютого 2020 року з посади директора ХОДЮСШ;

- визнати незаконним і скасувати наказ начальника Управління молоді та спорту від 11 лютого 2020 року №4-к про його звільнення у перший день наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності з посади директора ХОДЮСШ;

- стягнути з Управління молоді та спорту на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 березня 2020 року по день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі.

- стягнути з Управління молоді та спорту на свою користь 25000 грн моральної шкоди;

- стягнути з Управління молоді та спорту на свою користь 2580 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 8вересня 2020 року в позові відмовлено.

Суд виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 проведено відповідачем з дотриманням вимог закону, внаслідок чого підстави для поновлення його на роботі, стягнення з Управління молоді та спорту на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що контрактна форма трудового договору для керівника дитячого закладу позашкільної освіти не передбачена законом, у зв`язку з чим у відповідача не мали місце зміни в організації виробництва та праці, а умови праці позивача не змінилися. ОСОБА_1 не заперечував проти укладення контракту, водночас, він не зміг зробити це за станом здоров`я, тому його звільнення є незаконним. Крім того, позивача неправомірно звільнено з роботи у період його тимчасової непрацездатності. Суд не врахував усіх обставин справи, не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Управління молодіта спортуподало відзивна апеляційнускаргу,в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Розпорядженням голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 3січня 2018 року №22/2018-р затверджено Положення про управління молоді та спорту Хмельницької обласної державної адміністрації (далі Положення про Управління молоді та спорту), згідно якого управління є структурним підрозділом Хмельницької обласної державної адміністрації, підпорядкованим голові обласної державної адміністрації, підзвітним та підконтрольним Міністерству молоді та спорту України (п. 2).

Пунктом 9 Положення про Управління молоді та спорту визначено, що управління очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади головою облдержадміністрації за погодженням з Міністерством молоді та спорту України.

За змістом п. 10 Положення про Управління молоді та спорту начальник управління, серед іншого: здійснює керівництво діяльністю управління, несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління завдань, визначає ступінь відповідальності заступників начальника управління, керівників структурних підрозділів, інших працівників управління; затверджує та вносить зміни до положень (статутів) структурних підрозділів управління та функціональні обов`язки їх працівників, засновником яких є управління; призначає на посаду та звільняє з посади працівників управління, керівників закладів (установ) засновником яких є управління.

Управління молоді та спорту є засновником ХОДЮСШ, яка відноситься до закладів позашкільної освіти.

Наказом начальника Управління молоді та спорту від 12 серпня 2019 року №710 затверджено Статут Хмельницької обласної дитячо-юнацької спортивної школи (нова редакція) (далі Статут ХОДЮСШ), відповідно до якого ХОДЮСШ є позашкільним навчальним закладом спортивного профілю державної форми власності обласного значення (п.п. 1.1, 1.7).

Із п. 2.1 Статуту ХОДЮСШ слідує, що ХОДЮСШ є юридичною особою і діє на підставі статуту, який розробляється та затверджується засновником.

Згідно п. 5.1 Статуту ХОДЮСШ безпосереднє керівництво ХОДЮСШ здійснює директор, який призначається та звільняється з посади наказом засновника на підставі укладеного контракту.

З 4 лютого 2016 року ОСОБА_1 працював на посаді директора ХОДЮСШ за безстроковим трудовим договором.

Наказом від 31 жовтня 2019 року №951 ОСОБА_1 повідомлено про зміну істотних умов праці, йому запропоновано продовжити роботу на умовах трудового договору (контракту) та укласти такий контракт до 20 січня 2020 року. У разі незгоди зі змінами умов праці ОСОБА_1 попереджено про звільнення.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1липня 2020 року в позові ОСОБА_1 до Управління молоді та спорту про визнання незаконним і скасування п. 5.1 Статуту ХОДЮСШ у частині введення для директора контрактної форми трудового договору, визнання незаконним і скасування наказу начальника Управління молоді та спорту від 31 жовтня 2019 року №951 про зміну істотних умов праці директора ХОДЮСШ та відшкодування 5000 грн моральної шкоди відмовлено. При цьому суд керувався тим, що при внесенні змін до статуту та прийнятті наказу про істотні зміни умов праці директора ХОДЮСШ відповідач діяв у межах визначених чинним законодавством України повноважень, а позивач не довів завдання йому моральної шкоди.

Листом від 18 листопада 2019 року №1058-03/2019 Управління молоді та спорту повідомило ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці, направило йому як директору оригінал Статуту ХОДЮСШ та копію наказу про затвердження статуту. Цим же листом Управління молоді та спорту запропонувало ОСОБА_1 не пізніше 18 січня 2020 року надати згоду на продовження роботи в нових умовах і підписати запропонований контракт. ОСОБА_1 отримав лист 19 листопада 2019року.

17 січня 2020 року ОСОБА_1 повідомив Управління молоді та спорту про свою згоду на запровадження контракту, якщо це не суперечить законам України.

Листом від 24 січня 2020 року №84-03/2020 Управління молоді та спорту запропонувало ОСОБА_1 з`явитися до управління 28 січня 2020 року о 15 годині для підписання контракту. Цей лист ОСОБА_1 отримав 28 січня 2020року о 14 годині 45 хвилин.

28 січня 2020 року Управління молоді та спорту надало ОСОБА_1 підписаний начальником і завірений печаткою управління контракт, а також запропонувало йому до 15 години 30 січня 2020 року ознайомитися та повернути підписаний контракт. При цьому відповідач попередив ОСОБА_1 про те, що неповернення підписаного контракту до вказаного строку буде розцінено як відмову від його підписання. Позивач не повернув Управлінню молоді та спорту підписаний контракт.

У період з 30 січня до 21 лютого 2020 року ОСОБА_1 перебував у Хмельницькій обласній лікарні на стаціонарному лікуванні, в подальшому йому були видані листки непрацездатності серії АДЦ №631467 і серії АДШ №686926.

10 лютого 2020 року начальник Управління молоді та спорту видав наказ №3-к про звільнення ОСОБА_1 12 лютого 2020 року з посади директора ХОДЮСШ відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від підписання контракту внаслідок зміни істотних умов праці.

Наказом начальника Управління молоді та спорту від 11 лютого 2020 року №4-к внесено зміни до пункту 1 наказу від 10 лютого 2020 року №3-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Цей пункт наказу викладено у новій редакції, згідно якого датою звільнення ОСОБА_1 є перший день наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності.

За змістом цього наказу ОСОБА_1 звільнено з 23 березня 2020 року (перший робочий день наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності згідно листка непрацездатності серії АДШ №686926).

Застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ч. 3 ст. 21 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні контракту (ч. 1 ст. 24 КЗпП України).

Згідно зі ст. 2 Закону України від 22 червня 2000 року №1841-ІІІ «Про позашкільну освіту» (далі Закон №1841-ІІІ) законодавство України про позашкільну освіту базується на Конституції України і складається із Закону України «Про освіту», цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів.

Із положень ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону №1841-ІІІ слідує, що трудові відносини в системі позашкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Керівника закладу позашкільної освіти призначає на посаду та звільняє з посади засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган.

Частиною 8 статті 22 Закону України від 5 вересня 2017 року №2145-VIII «Про освіту» (далі Закон №2145-VIII) встановлено, що заклади освіти діють на підставі власних установчих документів, що затверджуються їх засновниками відповідно до законодавства.

В силуст.24Закону №2145-VIIIсистема управліннязакладами освітивизначається закономта установчимидокументами. Установчідокументи закладуосвіти повинніпередбачати розмежуваннякомпетенції засновника(засновників),інших органівуправління закладуосвіти тайого структурнихпідрозділів відповіднодо законодавства. Управліннязакладом освітив межахповноважень,визначених законамита установчимидокументами цьогозакладу,здійснюють: засновник(засновники); керівникзакладу освіти; колегіальнийорган управліннязакладу освіти; колегіальнийорган громадськогосамоврядування; інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону №2145-VIII права і обов`язки засновника щодо управління закладом освіти визначаються цим Законом та іншими законами України, установчими документами закладу освіти.

Засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа), серед іншого: приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію, зміну типу закладу освіти, затверджує статут (його нову редакцію), укладає засновницький договір у випадках, визначених законом; укладає строковийтрудовий договір(контракт)з керівникомзакладу освіти,обраним (призначеним)у порядку,встановленому законодавствомта установчимидокументами закладуосвіти; розриває строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти з підстав та у порядку, визначених законодавством та установчими документами закладу освіти.

За змістом ч. 2 ст. 26 Закону №2145-VIII керівник закладу освіти призначається засновником у порядку, визначеному законами та установчими документами, з числа претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту.

Як передбачено ч.ч. 1, 4 ст. 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Із положень п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України слідує, що підставою припинення трудового договору є відмова працівника від продовження роботи у зв?язку із зміною істотних умов праці.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови від 6листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Відмова працівника укласти контракт може бути підставою для припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП у тому разі, коли відповідно до законодавства така форма трудового договору для даного працівника була обов`язкова.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що контракт як особлива форма трудового договору є письмовою угодою між працівником і роботодавцем, що укладається у визначених законом випадках та регламентує умови трудового договору, строк його дії, взаємні права та обов`язки сторін, їх відповідальність (у тому числі матеріальну), умови матеріального забезпечення та організації праці, підстави розірвання договору, в тому числі дострокового, тощо.

Підприємства, установи, організації здійснюють свою діяльність у відповідності до належним чином розроблених і затверджених установчих документів, одним із видів яких є статут юридичної особи.

У статуті юридичної особи вказуються її найменування та правовий статус, організаційно-правові засади діяльності, органи управління підприємства, установи, організації, їх компетенція та порядок призначення тощо.

Порядок призначення та звільнення керівника підприємства, установи організації як органу управління юридичної особи, в тому числі застосування контрактної форми трудового договору керівника підприємства, можуть бути встановлені статутом. Засновник юридичної особи або уповноважений ним орган мають право на визначення форми та умов трудового договору з її керівником, у тому числі шляхом укладення контракту.

На заклади позашкільної освіти поширюються права та обов`язки юридичних осіб, а керівники цих закладів призначаються компетентними органами влади або органами управління освітою (засновниками) відповідно до установчих документів закладів освіти.

Враховуючи положення ст. 65 ГК України, ст. 25, 26 Закону №2145-VIII, засновник закладу дошкільної освіти або уповноважений ним орган (особа) повинен укласти строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти, якщо така форма трудового договору передбачена установчими документами цього закладу.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

Зміна істотних умов праці передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці, та може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти об`єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних і соціальних показників, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов.

У відповідача мали місце зміни в організації виробництва та праці, зокрема, з метою вдосконалення структури та управлінської діяльності засновником був затверджений статут ХОДЮСШ у новій редакції, що передбачає обов`язкову контрактну форму трудового договору з керівником навчального закладу.

Ці зміни в організації виробництва і праці потягли за собою зміну істотних умов праці ОСОБА_1 , який працював на посаді директора ХОДЮСШ за безстроковим трудовим договором.

Саме такі висновки зробив Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у рішенні від 1 липня 2020 року (справа №686/3806/20), яке є чинним і не оспорюється позивачем.

Зібрані докази у справі достовірно вказують на те, що про зміну істотних умов праці Управління молоді та спорту повідомило ОСОБА_1 більше ніж за два місяці. Відповідач запропонував ОСОБА_1 продовжити роботу в нових умовах, однак останній відмовився від цього та не підписав контракт.

У зв`язку з цим, Управління молоді та спорту правомірно припинило трудовий договір з ОСОБА_1 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що звільнення ОСОБА_1 проведено відповідачем з дотриманням вимог закону, внаслідок чого підстави для поновлення його на роботі, стягнення з Управління молоді та спорту на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди відсутні.

Посилання ОСОБА_1 на те, що у відповідача не відбулися зміни в організації виробництва та праці, тому підстави для застосування контрактної форми трудового договору відсутні, суперечать фактичним обставинам справи.

У ОСОБА_1 було достатньо часу для підписання запропонованого Управлінням молоді та спорту контракту. Зокрема, в період з 19 листопада 2019 року до 23 березня 2020 року ОСОБА_1 мав реальну можливість з`явитися до управління та укласти змінений трудовий договір. Крім того, Управління молоді та спорту надало ОСОБА_1 підписаний начальником управління примірник контракту, який мав бути підписаний позивачем і повернутий роботодавцю. Натомість, ОСОБА_1 не використав цю обставину для оформлення трудових відносин.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він погоджувався на роботу за контрактом, однак, не підписав його за станом здоров`я, є необґрунтованими.

Матеріали справи не містять доказів про те, що на час припинення трудового договору (23 березня 2020 року) ОСОБА_1 хворів і перебував на лікуванні, у зв`язку з чим йому був виданий листок непрацездатності.

Доводи апеляційної скарги про звільнення ОСОБА_1 у період тимчасової непрацездатності не відповідає дійсності.

Посилання ОСОБА_1 на Закон України від 16 грудня 1993 року №3721-ХІІ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» як підставу для задоволення позову є безпідставним, оскільки цей Закон не робить виключень із положень ч. 3 і ч. 4 ст. 32 КЗпП України та не забороняє розірвання трудового договору за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у разі відмови працівника від продовження роботи в нових умовах незалежно від його віку.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не дотримався норм матеріального права, є помилковими.

При цьому висновки суду першої інстанції не суперечать правовим позиціям, які викладені Верховним Судом в аналогічних справах.

3.Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 8 вересня 2020 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 грудня 2020 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

А.В. Купельський

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Стефанишин С.Л.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 54