open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 826/13761/17
Моніторити
Постанова /29.12.2020/ Касаційний адміністративний суд Постанова /29.12.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /28.12.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /28.12.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /18.04.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /08.04.2019/ Касаційний адміністративний суд Постанова /05.03.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Постанова /05.03.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /14.01.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /14.01.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Рішення /31.10.2018/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /02.10.2018/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /26.06.2018/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /14.03.2018/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /17.01.2018/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /07.12.2017/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.11.2017/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.11.2017/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /31.10.2017/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /31.10.2017/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /31.10.2017/ Окружний адміністративний суд міста Києва
emblem
Справа № 826/13761/17
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /29.12.2020/ Касаційний адміністративний суд Постанова /29.12.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /28.12.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /28.12.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /18.04.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /08.04.2019/ Касаційний адміністративний суд Постанова /05.03.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Постанова /05.03.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /14.01.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /14.01.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Рішення /31.10.2018/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /02.10.2018/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /26.06.2018/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /14.03.2018/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /17.01.2018/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /07.12.2017/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.11.2017/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.11.2017/ Київський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /31.10.2017/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /31.10.2017/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /31.10.2017/ Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 826/13761/17

адміністративне провадження № К/9901/10764/19, №К/9901/9551/19

Верховний Суд у складі колегії суддів третьої палати Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/13761/17

за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог ТОВ "Альфабізнес- Групп", ТОВ "ЛД Агро", Приватна фірма "Техноімпекс", ФОП ОСОБА_2 , ТОВ "ССС", ТОВ "ТК Інвестиції та Справа", ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ТОВ "ЕЛО Лтд", ТОВ "Агрошина Схід", ТОВ "Олеарій", Міністерство фінансів України, Державна фіскальна служба України про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанови

за касаційними скаргами Кабінету Міністрів України та ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого судді Смолія І.В., суддів: Каракашьяна С.К., Чудак О.М.

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Бужак Н.П., суддів Костюк Л.О., Мельничука В.П.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМ України), у якій просив:

1.1. визнати бездіяльність КМ України щодо невиконання законної вимоги народного депутата України ОСОБА_1 про скасування постанови КМ України № 341 від 26 квітня 2017 року протиправною;

1.2. визнати протиправною та скасувати постанову КМУ № 341 від 26 квітня 2017 року "Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних".

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не надано відповіді органом до якого звернувся позивач - народний депутат України, що є порушенням Закону України "Про статус народного депутата". Позивач вважає протиправною постанову КМ України №341 від 26 квітня 2017 року "Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних", а тому остання підлягає скасуванню.

3. Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Міністерство фінансів України, Державну фіскальну службу України, ТОВ "Альфабізнес-Групп", ТОВ "ЛД Агро", Приватна фірма "Техноімпекс", ФОП ОСОБА_2 , ТОВ "ССС".

4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "ТК Інвестиції та Справа", ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ТОВ "ЕЛО Лтд", ТОВ "Агрошина Схід", ТОВ "Олеарій"

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

5. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково:

5.1. визнано бездіяльність КМУ щодо не надання безпосередньо Кабінетом Міністрів України відповіді на звернення Народного депутата України ОСОБА_1 про скасування постанови КМУ №341 від 26 квітня 2017 року - протиправною;

5.2. в іншій частині позову відмовлено.

6. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не дотримано вимог частини 4 статті 16 Закону України "Про статус народного депутата України" при надання відповіді, оскільки позивач звертався до КМ України в особі Прем`єр-міністра України, тоді як відповідь надано Міністерством фінансів України (далі - Мінфін).

6.1. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та нечинною постанови КМ України № 341 від 26 квітня 2017 року "Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних", суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не є суб`єктом правовідносин, які склалися у результаті прийняття оскаржуваної постанови КМ України, відповідно і дана постанова не може порушувати прав, свобод чи інтересів позивача. Виходячи з вимог чинного законодавства України, народні депутати України не наділені повноваженнями вимагати усунення порушення законності шляхом індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції.

7. 05 квітня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга КМ України, у якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі № 826/13761/17 в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині ненадання відповіді безпосередньо КМ України на звернення народного депутата України ОСОБА_1 про скасування постанови КМУ від 26 квітня 2017 року № 341.

8. В обґрунтування касаційної скарги КМ України посилається на те, що позивач, як народний депутат України, направив на ім`я Прем`єр-міністра України Гройсмана В.Б. лист від 19 вересня 2017 року № 20/9-17, у якому вимагав скасувати постанову КМ України від 26 квітня 2017 року № 341 "Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних", як протиправну та розробити новий порядок зупинення реєстрації податкових накладних, що відповідатиме вимогам п.п.17.1.6, п.п.17.1.17, п.п.42.2. п.п.42.4, п.п. 86.11, п.п. 201.16 Податкового кодексу України. Порушенні у зверненні позивача питання викладені у формі вимоги, порядок розгляду якої врегульовано статтею 17 Закону України "Про статус народного депутата України". При цьому, на застосування, зокрема, вказаної законодавчої норми у своєму зверненні посилається сам народний депутат України. Отже, з аналізу вказаної статті 17 вказаного Закону не вбачається обов`язку надавати відповідь тим органом, до якого звернувся народний депутат України.

8.1. Також скаржник зазначає, що з урахуванням питань, які порушені у зверненні позивача, а також повноважень Мінфіну згідно підпунктів 1, 2 пункту 4 Положення про Мінфін, затвердженого постановою КМ України від 20 серпня 2014 року № 375, зазначене депутатське звернення 02 жовтня 2017 року було скероване Прем`єр-міністром України до Мінфіну для розгляду на наданням відповіді.

8.2. Вказує на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено яким чином наявність підпису в.о. міністра фінансів замість підпису Прем`єр-міністра на відповідь народженого депутата України порушує права позивача. Судами не було наведено обґрунтувань стосовно того, яким чином будуть поновлено права позивача, адже згідно норм КАС України захист порушеного права має бути ефективним.

9. 05 квітня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білоус О.В., суддів Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження (№К/9901/9551/19) за вищевказаною касаційною скаргою.

11. 16 квітня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якому скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі №826/13761/17 в частині відмови у задоволенні другої позовної вимоги та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким визнати протиправною та нечинною постанову КМ України № 341 від 26 квітня 2017 року "Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного реєстр у податкових накладних".

12. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що за приписами частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Скаржник наголошує на тому, що предметом звернення до суду є не захист особистого права, а захист його законного інтересу. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 року № 2790-XII народний депутат зобов`язаний: дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави. Отже, захист інтересів виборців є законним інтересом та обов`язком позивача.

12.1. Скаржник наполягає на протиправності постанови КМ України від 26 квітня 2017 року № 341 "Про внесення змін до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних", а тому остання підлягає скасуванню.

13. 16 квітня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білоус О.В., суддів Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження (№К/9901/10764/19) за вищевказаною касаційною скаргою.

15. Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 522/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Білоус О.В. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яковенко М.М., судді Дашутін І.В., Шишов О.О.

16. Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22 вересня 2019 року № 1783/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Яковенка М.М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21.09.2020 № 12), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

17. Ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28 грудня 2020 року дані касаційні скарги були прийняті до провадження, закінчено підготовчі дії у провадженнях №К/9901/9551/19 і №К/9901/10764/19 та призначено їх до розгляду у попередньому судовому засіданні у відповідності до приписів пункту 3 частини першої статті 340 та статті 343 КАС України.

Позиція інших учасників справи

18. Від позивача, відповідача та третіх осіб відзив на касаційні скарги не надходили, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами фактичні обставини справи

19. Постановою КМ України № 341 від 26 квітня 2017 року внесено зміни до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29 грудня 2010 року та запроваджено порядок зупинення реєстрації податкових накладних.

20. Відповідності до частини 5 статті 17 Закону України "Про статус народного депутата України" 19 вересня 2017 року народним депутатом України ОСОБА_1 на адресу Прем`єр-міністра України Гройсмана В.Б. направлено запит (вх.№20/9-17), у якому останній просив скасувати постанову КМ України № 341 як протиправну та розробити новий порядок зупинення реєстрації податкових накладних, що відповідатиме вимогам п.п.17.1.6, п.п.17.1.17, п.п.42.2, п.п.42.4, п.п.86.11, п.п.201.16 Податкового кодексу України.

21. Мінфіном листом від 12 жовтня 2017 року №11310-03-2/27788 народному депутату України ОСОБА_1 надано відповідь, де указано, що Мінфін не може підтримати вимоги заявника щодо скасування постанови КМ України №341 з метою запровадження нового порядку зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних.

22. Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, а вищезазначену постанову незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Нормативне регулювання

23. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

25. Частиною четвертою статті 76 Конституції України визначено, що повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами України.

26. Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України. Прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

27. Статтею 114 Конституції України передбачено, що до складу Кабінету Міністрів України входить Прем`єр-Міністр України, Перший віце-прем`єр-міністр України, віце-прем`єр-міністри, міністри. Прем`єр-Міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

28. Статтею 33 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" врегульовано питання розгляду звернень і запитів народних депутатів України. Так, Кабінет Міністрів України або члени Кабінету Міністрів України, яким надійшли звернення чи запит народного депутата України, зобов`язані надати відповідь у встановленому законом порядку. Відповідь на звернення чи запит народного депутата України, направлені Кабінету Міністрів України, підписує Прем`єр-міністр України. Відповідь на звернення чи запит народного депутата України, направлені іншим членам Кабінету Міністрів України, підписує член Кабінету Міністрів України, якому це звернення чи запит адресовано.

29. Закон України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 року № 2790-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2790-XII) визначає статус (права, обов`язки і відповідальність) народного депутата України у Верховній Раді України та за її межами, встановлює правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень.

30. Статтею 1 Закону № 2790-XII передбачено, що народний депутат України є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.

Народний депутат здійснює свої повноваження на постійній основі.

При виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі.

Держава гарантує народному депутату забезпечення необхідними умовами для здійснення ним депутатських повноважень.

31. Згідно частини першої статті 24 Закону № 2790-XII народний депутат зобов`язаний, серед іншого: дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави; додержуватися вимог Конституції України, цього Закону, Регламенту Верховної Ради України, інших законів України, додержуватися присяги народного депутата України; постійно підтримувати зв`язки з виборцями, вивчати громадську думку, потреби і запити населення, а у разі необхідності повідомляти про них Верховну Раду України та її органи, вносити пропозиції та вживати в межах своїх повноважень заходи щодо їх врахування в роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.

32. Відповідно до статті 6 Закону № 2790-XII народний депутат у порядку, встановленому законом: 1) бере участь у засіданнях Верховної Ради України; 2) бере участь у роботі депутатських фракцій (груп); 3) бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України; 4) виконує доручення Верховної Ради України та її органів; 5) бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України; 6) бере участь у парламентських слуханнях; 7) звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому цим Законом і законом про Регламент Верховної Ради України.

33. У відповідно до частини другої статті 7 Закону № 2790-XII народний депутат відповідно до закону розглядає звернення виборців, а також від підприємств, установ, організацій, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, вживає заходів для реалізації їх пропозицій і законних вимог, інформує виборців про свою депутатську діяльність під час особистих зустрічей з ними та через засоби масової інформації.

34. Статтею 16 Закону № 2790-XII передбачено, що народний депутат має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об`єднань громадян з питань, пов`язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань.

34.1. Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз`яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

34.2. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зобов`язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розгляду звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання.

34.3. Народний депутат, який направив звернення, може бути присутнім при його розгляді, про що він повідомляє відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення. Посадова особа, відповідальна за розгляд звернення народного депутата, зобов`язана завчасно, але не пізніше ніж за день повідомити народного депутата про час і місце розгляду звернення.

34.4. Вмотивована відповідь на депутатське звернення повинна бути надіслана народному депутату не пізніш як на другий день після розгляду звернення. Відповідь надається в обов`язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено звернення, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об`єднання громадян, крім випадків, установлених цим Законом.

35. Згідно з частиною першої статті 17 Закону № 2790-XII народний депутат, який не має спеціальних повноважень на представництво Верховної Ради України, має право вступати у відносини з посадовими особами і державними органами іноземних держав лише від свого імені. У відносинах з посадовими особами, державними органами і громадянами іноземних держав народний депутат має право захищати незалежність та суверенітет, інтереси України, її громадян і не завдавати своїми вчинками шкоди Україні, її громадянам.

36. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Закону № 2790-XII народний депутат як представник державної влади у разі порушення прав, свобод і інтересів людини та громадянина, що охороняються законом, та інших порушень законності має право на місці вимагати негайного припинення порушення або звертатися з вимогою до відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ та організацій припинити такі порушення. У разі порушення законності народний депутат може звернутися з депутатським зверненням до відповідних посадових осіб правоохоронних органів чи органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у відповідній галузі.

36.1. Посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ та організацій, а також працівники правоохоронних органів, до яких звернуто вимогу народного депутата про припинення порушення законності, зобов`язані негайно вжити заходів щодо усунення порушення, а за необхідності - притягнути винних до відповідальності з наступним інформуванням про це народного депутата. У разі невжиття заходів щодо усунення порушення посадові особи несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

37. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ" (далі - Закон № 460-IX).

38. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

39. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

40. Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції до 08.02.2020) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

41. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданих касаційних скарг, Верховний Суд виходить із такого.

42. Стосовно доводів КМ України щодо неправильного застосування судами норм статтей 16 та 17 Закону № 2790-XII, із змісту яких, на думку скаржника, не слідує обов`язку надавати відповідь тим органом, до якого звернувся народний депутат України.

43. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що обов`язок відповідного суб`єкта щодо належного реагування на депутатське звернення (його розгляду, надання і надіслання відповіді на нього) є похідним від реалізації народним депутатом України права на депутатське звернення.

44. При цьому реалізація даного права означає, що депутатське звернення, в свою чергу, повинно відповідати закону.

45. Ознаки депутатського звернення передбачені наведеними вище положеннями частини першої статті 6, частини першої статті 16 Закону № 2790-XII, а саме: воно повинно бути адресоване визначеним законом суб`єктам (до кола яких не входять, зокрема, приватні особи), повинно містити пропозицію цим суб`єктам на вчинення певних дій, надання офіційного роз`яснення чи позиції з питань, віднесених до компетенції останніх.

46. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , як народний депутат України, звернувся із депутатським зверненням до Прем`єр-міністра України Гройсмана В.Б., тоді як відповідь було надано за підписом в.о. Міністра фінансів України, а не безпосередньо тим органом, до якого звертався позивач - тобто КМ України, як того вимагають приписи статті 33 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".

47. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не дотримано вимог частини четвертої статті 16 Закону № 2790-XII при надання відповіді, оскільки позивач звертався до Кабінету Міністрів України в особі Прем`єр-міністра України, тоді як відповідь надано Мінфіном.

48. Посилання КМ України про покладені на Мінфін завдання, які передбачені підпунктами 1, 2 пункту 4 Положення про Мінфін, а тому депутатське звернення позивача за належністю було скероване Прем`єр-міністром України до Мінфіну для розгляду на наданням відповіді Верховний Суд відхиляє, оскільки відповідно до частини четвертої статті 16 Закону № 2790-XII відповідь надається в обов`язковому порядку безпосередньо тим органом державної влади до якого було направлено звернення народного депутата України за підписом його керівника чи посадової особи.

49. Порушень норм матеріального та процесуального права в цій частині оскаржуваних судових рішень суду першої та апеляційної інстанції Верховним Судом не встановлено, а відтак касаційна скарга КМ України не підлягає задоволенню.

50. Стосовно доводів ОСОБА_1 про обмеження його права, як народного депутата України на звернення до суду, Верховний Суд зазначає таке.

51. Згідно частини другої статті 264 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

52. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не є суб`єктом правовідносин, які склалися в результаті прийняття оскаржуваної постанови відповідачем, відповідно і дана постанова не може порушувати прав, свобод чи інтересів позивача.

53. Суди попередніх інстанцій указали, що звертаючись до суду з адміністративним позовом та обґрунтовуючи свої вимоги, позивач, який є народним депутатом України, не розмежував порушені права товариств, фактично в інтересах яких він звертається до суду із цим позовом, та його права, як депутата Верховної Ради України.

54. Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, із яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі аналізу обсягу повноважень, наданих народному депутату Законом № 2790-XII, що повноваження на звернення до суду щодо визнання незаконними дій та актів Кабінету Міністрів України, у тому числі з метою захисту прав виборців, можуть бути реалізовані народним депутатом України тільки у межах відносин представництва.

55. У разі виявлення порушення законності народний депутат має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів, однак правом звертатися до суду в інтересах виборців народний депутат не наделений.

56. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення.

57. Порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

58. Звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів особи, тому вона має довести (а суд - встановити), що позивачеві належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду.

59. З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

60. Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

61. Відповідно, скасування оскаржуваної постанови КМУ не відповідатиме меті та завданню адміністративного судочинства, що полягає у ефективності судового захисту порушених та оспорюваних прав.

62. У зв`язку з цим, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

63. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, яка міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 363/3414/13-а, від 21 червня 2018 року у справі № 826/4504/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі №803/413/18, від 13 березня 2019 року у справі № 1917/1188/2012 (№ 826/1291/17).

64. З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційні скарги в межах заявлених доводів задоволенню не підлягають.

65. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

66. Інші доводи та аргументи скаржників зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

67. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

68. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

69. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

70. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

71. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Кабінету Міністрів України та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі № 826/13761/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов

Джерело: ЄДРСР 93927612
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку